Постанова
Іменем України
15 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 203/4638/20
провадження № 61-4402ск23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Батова Людмила Григорівна, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кейтельгіссер Олександра Михайлівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 17 грудня 2021 року у складі суддіЄдаменко С. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 березня 2023 року у складі колегії суддів: Лаченкової О. В., Городничої В. С., Петешенкової М. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Батова Л. Г., приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кейтельгіссер О. М., про визнання недійсними договорів, зняття арешту з майна, витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування державної реєстрації, визнання права власності в порядку спадкування.
На обґрунтування позову посилався на таке.
Він є онуком ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, що мешкала та була зареєстрована на день своєї смерті за адресою: АДРЕСА_1 . Після її смерті відкрилася спадщина на квартиру АДРЕСА_1 .
Єдиною спадкоємицею за законом та за заповітом після смерті ОСОБА_5 була її дочка ОСОБА_6, яка вирішила не приймати спадщину і передати її позивачу у зв`язку з чим відмовилась від прийняття спадщини на його користь.
Після смерті бабусі він звернувся до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Батової Л. Г. із заявою про прийняття спадщини за законом, у зв`язку з чим нотаріусом було заведено спадкову справу № 7/2017.
У травні 2018 року в успадкованій квартирі він почав робити ремонт, проте одного разу, приїхавши до квартири, потрапити до неї не зміг, оскільки там вже мешкали невідомі особи.
У зв`язку з наведеним заведено кримінальну справу від 25 червня 2018 року № 12018040030001505 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 190 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
В ході досудового розслідування встановлено наявність шахрайських дій щодо спірної квартири, підробку підписів ОСОБА_5, ОСОБА_7 та особи, що посвідчила договір на біржі. З дати начебто укладення договору до моменту смерті спадкодавців ніхто жодних дій, які б свідчили про пред`явлення прав на спірну квартиру, не вчиняв, на квартиру не претендував.
Лише у 2018 році ОСОБА_2 звернувся до приватного нотаріуса Кейтельгіссер О. М., яка зареєструвала 16 травня 2018 року договір купівлі-продажу від 11 листопада 2002 року.
30 травня 2018 року ОСОБА_2 продав спірну квартиру ОСОБА_3 . Вказаний договір посвідчено також приватним нотаріусом Кейтельгіссер О. М. та зареєстровано в реєстрі за № 557.
Того ж дня, 30 травня 2018 року, ОСОБА_3 уклав договір іпотеки на спірну квартиру із ОСОБА_4 . Вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Кейтельгіссер О. М.
При проведенні досудового слідства за ухвалою від 23 листопада 2018 року слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Литвиненко І. Ю. Дніпропетровським науково-дослідницьким інститутом судових експертиз (далі - ДНІСЕ) було проведено комплексну судову почеркознавчу та технічну експертизу документів у кримінальному провадженні № 12018040030001505.
Відповідно до висновку ДНІСЕ від 17 грудня 2018 року № 6334/6335-18 підписи та рукописні записи в графі "Продавець" - " ОСОБА_8 и ОСОБА_7" виконані не ОСОБА_5 та ОСОБА_7, а іншою особою.
Зображення підпису, розташоване у графі "Керуючий справами" на зворотній стороні договору купівлі-продажу від 11 листопада 2002 року (реєстраційний номер 375184), не є підписом, виконаним рукописним способом пишучим приладом, а є відтиском, що нанесений рельєфним кліше - факсиміле.
Отже, договір купівлі-продажу від 11 листопада 2002 року спірної квартири є недійсним і не породжує жодних правових наслідків у всіх документах, які надалі складались ОСОБА_2 та іншими особами щодо відчуження квартири.
З урахуванням наведеного позивач просив:
- визнати недійсним договір від 11 листопада 2002 року купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений від імені ОСОБА_2 як продавця та від імені ОСОБА_5 як покупця;
- визнати недійсним договір від 30 травня 2018 року купівлі-продажу спірної квартири, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, скасувати державну реєстрацію права власності;
- визнати недійсним договір іпотеки від 30 травня 2018 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 щодо спірного нерухомого майна, скасувати його державну реєстрацію;
- зняти заборону-арешт з нерухомого майна, скасувавши запис про обтяження спірної квартири, накладений на підставі договору іпотеки від 30 травня 2018 року;
- витребувати у ОСОБА_3 з чужого незаконного володіння на користь ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 ;
- визнати за ОСОБА_1 право власності на зазначену квартиру в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Короткий зміст рішень судів
Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 17 грудня 2021 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 01 березня 2023 року, позов задоволено.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 11 листопада 2002 року про відчуження квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_5, ОСОБА_7, скасовано запис про державну реєстрацію права власності на підставі цього договору.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 30 травня 2020 року про відчуження спірної квартири, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, скасовано запис про державну реєстрацію права власності на підставі цього договору.
Визнано недійсним договір іпотеки спірної квартири від 30 травня 2020 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, скасовано запис про державну реєстрацію іпотеки на підставі цього договору.
Знято заборону на відчуження зазначеної квартири, накладену 30 травня 2020 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кейтельгіссер О. М., скасовано запис в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна на підставі цієї заборони.
Витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 .
Визнано за ОСОБА_1 право приватної власності на спірне нерухоме майно в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Задовольняючи позов у частині визнання за ОСОБА_1 права власності на спірну квартиру, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що зі спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_5, випливає, що єдиним спадкоємцем є її онук ОСОБА_1 .
Задовольняючи позов в іншій частині, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач має право на витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння на підставі положень статті 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), оскільки наявними у справі доказами встановлений факт вибуття нерухомого майна з володіння померлих ОСОБА_7 та ОСОБА_5, не з їх волі, оскільки перереєстрацію права власності на спірну квартиру здійснено з порушенням вимог законодавства.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників
У березні 2023 року ОСОБА_4 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
На обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що договір купівлі-продажу від 11 листопада 2002 року, посвідчений Українською товарною-біржою, є неукладеним, а не недійсним, тому суд першої інстанції безпідставно визнав неукладений правочин недійсним, оскільки правочин, який не вчинено, не може бути визнано недійсним.
Суд першої інстанції неправильно застосував преюдиційність юридичного факту, встановленого рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 березня 2020 року у справі № 205/10274/19, яким на користь ОСОБА_1 було встановлено юридичний факт його родинних відносин. Тому ОСОБА_1 та його мати не могли після ОСОБА_5 успадкувати спадщину, яку вона так і не прийняла після свого сина ОСОБА_7 .
Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц, від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19; Верховного Суду від 10 січня 2019 року у справі № 484/747/17, від 10 листопада 2021 року у справі № 759/19779/18.
У травні 2023 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Боровик Л. О., у якому позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
На обґрунтування відзиву посилається на те, що доводи ОСОБА_4 у касаційній скарзі про те, що суд першої інстанції безпідставно застосував положення частини третьої статті 1268 ЦК України про фактичне прийняття позивачем спадщини після смерті спадкодавця - бабусі, а нею в свою чергу після смерті її сина - ОСОБА_7, є намаганням ввести суд в оману, оскільки згідно з відповіддю Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур від 07 квітня 2022 року та довідкою від 21 лютого 2013 року № 891 ОСОБА_7 був зареєстрований у спірній квартирі до дня своєї смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2 і був знятий з реєстрації матір`ю ОСОБА_5 19 лютого 2013 року, яка на час його смерті була зареєстрована разом із ним у квартирі з 1973 року.
Так частину спірної квартири після смерті ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, прийняла шляхом фактичного вступу в управління майном його мати - ОСОБА_5, яка була зареєстрована та проживала разом із спадкодавцем на час його смерті, але спадщину не переоформила.
Після смерті його бабусі ОСОБА_5 10 вересня 2016 року у встановлений законом строк була заведена спадкова справа. Мати позивача була єдиною спадкоємицею як за законом так і за заповітом складеним ОСОБА_5 ще у 1996 році, однак вирішила не приймати спадщину та відмовилася від неї на користь позивача. У встановлений законом строк він подав до приватного нотаріуса заяву про прийняття спадщини після смерті бабусі. Таким чином, твердження ОСОБА_4 є необґрунтованими.
Договір купівлі-продажу від 11 листопада 2002 року укладений до набрання чинності ЦК України, у зв`язку з чим при вирішенні питання щодо його відповідності вимогам щодо форми, змісту, волі сторін (тобто умовам дійсності угод) підлягають застосуванню норми, що діяли на час укладення такого договору, - ЦК Української РСР. Таким чином, визнання недійсним зазначеного договору є ефективним способом захисту прав позивача на час подання позову.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 05 квітня 2023 рокувідкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на підставі пункту 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення огляду на таке.
Встановлені судами обставини
Відповідно до свідоцтва про право власності від 14 лютого 1995 року ОСОБА_5 та ОСОБА_7 належала квартира АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_7, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 24 грудня 2012 року серії НОМЕР_1 (т. 1, а. с. 80).
Згідно з Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру та Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі спадкова справа після смерті ОСОБА_7 не заводилась та заповіти останнім за життя не складалися (т. 1, а. с. 28, 29).
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 12 вересня 2016 року серії НОМЕР_2 (т. 1, а. с. 13).
Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 березня 2020 року у справі № 205/10274/19 встановлено факт родинних відносин та спільного проживання за адресою: АДРЕСА_1, ОСОБА_7 з матір`ю ОСОБА_5 (т. 1, а. с. 47-48).
Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 30 листопада 2020 року у справі № 175/2891/20-ц встановлено факт родинних відносин, що ОСОБА_6 є дочкою ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 1, а. с.91-92).
За життя ОСОБА_5 було складено заповіт, яким вона все належне їй майно, де б воно не було та з чого б не складалася, заповіла своїй дочці ОСОБА_6, яка подала заяву про відмову від спадщини на користь свого сина ОСОБА_1 . Нотаріусом заведена спадкова справа за № 7/2017, зареєстрована у Спадковому реєстрі за № 60336066 (т. 1, а. с. 71-87).
У червні 2018 року Дніпровським відділом поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області за заявою ОСОБА_1 за фактом незаконного заволодіння квартирою за адресою: АДРЕСА_1 заведено кримінальну справу № 12018040030001505 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 190 КК України (т. 1, а. с. 27).
17 жовтня 2019 року приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Батова Л. Г. відмовила позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті бабусі ОСОБА_5, оскільки відсутнє документальне підтвердження факту родинних відносин ОСОБА_7 та ОСОБА_9 (матері позивача) з ОСОБА_5 .
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, встановлено, що 16 травня 2018 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кейтельгіссер О. М. зареєстровано договір купівлі-продажу від 11 листопада 2002 року, реєстраційний № 376484, посвідчений Українською товарною біржою, укладений між ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_2 (т. 1, а. с. 23).
30 травня 2018 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кейтельгіссер О.М. посвідчено договір купівлі-продажу від 30 травня 2018 року, зареєстрований в реєстрі за № 557, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (т. 1, а. с. 24).
30 травня 2018 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кейтельгіссер О. М. посвідчено договір іпотеки на суму 130 000,00 грн, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі за № 559, з реєстрацією обтяження майна (т. 1, а. с. 25-26).
17 грудня 2018 року ДНІСЕ за ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 липня 2018 року проведено комплексну судову почеркознавчу та технічну експертизу документів у кримінальному провадженні № 12018040030001505 (т. 1, а. с. 31-46).
Відповідно до висновку ДНІСЕ від 17 грудня 2018 року № 6334/6335-18 підписи та рукописні записи в графі "Продавець" - " ОСОБА_8 и ОСОБА_7" виконані не ОСОБА_5 та ОСОБА_7, а іншою особою.
Зображення підпису, розташоване в графі "Керуючий справами" на зворотній стороні договору купівлі-продажу від 11 листопада 2002 року (реєстраційний номер 375184), не є підписом, виконаним рукописним способом пишучим приладом, а є відтиском, що нанесений рельєфним кліше - факсиміле.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 41 Конституції України та статтею 319 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним і право розпоряджатися майном належить лише власникові майна.
Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно зі статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов`язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 ЦК України).
Відповідно до частини другої статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою.
Частиною першою статті 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).
Разом із тим незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).
У спадкоємця, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини. Такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України. Якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, право розпорядження нерухомим майном виникає у нього з моменту державної реєстрації цього майна (частина друга статті 1299 ЦК України).
Спадкоємець, який прийняв у спадщину нерухоме майно, ще до його державної реєстрації має право витребовувати це майно від його добросовісного набувача з підстав, передбачених статтею 388 ЦК України, зокрема у разі, якщо воно вибуло з володіння спадкодавця поза волею останнього.
Зазначене відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України у постанові від 23 січня 2013 року у справі № 6-164цс12.
Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Однак відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).