ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 вересня 2023 року
м. Київ
справа №240/2765/22
адміністративне провадження № К/990/24394/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Шарапи В. М.,
суддів: Кравчука В. М., Чиркіна С. М.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13.06.2023, (у складі колегії суддів: Залімського І.Г. (суддя-доповідач), Сушка О.О., Мацького Є.М.) у справі №240/2765/22 за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Державної податкової служби України про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, -
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Державної фіскальної служби України (далі - ДФС України) та Державної податкової служби України (далі - ДПС України), у якому просив:
- визнати протиправними дії ДФС України щодо відмови у призначенні йому одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням другої групи інвалідності з 17.11.2021 внаслідок травми отриманої при виконанні службових обов`язків у період проходження служби у податковій міліції;
- зобов`язати ДФС України повторно розглянути матеріали про призначення йому одноразової грошової допомоги та виплатити грошову допомогу у зв`язку із встановленням другої групи інвалідності, відповідно до статті 23 Закону України "Про міліцію", а також Порядку умов та призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції (податкової міліції), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850 (далі - Порядок 850).
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 19.07.2022 позов задоволено.
На виконання рішення суду видано виконавчий лист, який 10.11.2022 надіслано позивачу.
Позивач подав 01.03.2023 до суду заяву про заміну сторони у виконавчому листі, а саме, боржника - ДФС України на його правонаступника - ДПС України.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 10.03.2023 заяву позивача задоволено.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13.06.2023 скасовано зазначену вище ухвалу та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні заяви про заміну боржника у виконавчому листі - відмовлено.
Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та відмовляючи у задоволені заяви позивача про заміну сторони у виконавчому листі суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ДПС України є правонаступником ДФС України лише в частині реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, а також законодавства і питань сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на ДПС України.
У підсумку дійшов висновку про те, що ДПС України не є правонаступником ДФС України у правовідносинах щодо призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку зі встановленням ІІ групи інвалідності відповідно до "Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850.
Короткий зміст вимог і узагальнені доводи касаційної скарги, узагальнені позиції інших учасників справи:
На адресу Верховного Суду 11.07.2023 надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, в якій скаржник просить скасувати постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13.06.2023, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 10.03.2023 залишити без змін.
На обґрунтування касаційної скарги зазначає, що при розгляді цієї справи та прийняті постанови суд апеляційної інстанції не з`ясував усі обставини, що мають значення для справи, що призвело до порушення норми матеріального та процесуального права. На думку скаржника, з 29.08.2019 ДФС України втратила повноваження державного органу, який згідно із законом виконує функції, зокрема у сфері реалізації державної податкової політики, тому відповідно не може здійснювати права та виконувати обов`язки сторони у даній справі, а відтак, і відповідати за зобов`язання, які на нього покладені, в тому числі й судовими рішеннями, оскільки таке повноваження передано для виконання завдань і функцій новоствореному контролюючому органу у зазначеній сфері, ДПС України. Вважає, що з цього моменту відбулося фактичне (компетенційне) адміністративне правонаступництво ДПС України, оскільки саме норми адміністративного права врегулювали умови та порядок передання адміністративної компетенції від повноважень ДФС України до ДПС України, а тому факт припинення (ліквідації) юридичної особи не є вирішальним.
Як на підставу касаційного оскарження покликається на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 30.12.2020 у справі № 805/4361/17-а, від 11.10.2019 у справі №812/1408/16, від 27.05.2021 у справі № 2а/1215/98/2012, від 10.09.2020 у справі № 420/5772/18, від 06.10.2020 у справі № 804/958/17, від 30.11.2020 у справі № 260/453/19, від 03.12.2020 у справі № 805/2173/16-а, від 12.06.2018 у справі № 2а-23895/09/1270, від 13.03.2019 у справі № 524/4478/17.
Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить у задоволенні вимог касаційної скарги відмовити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:
Частиною 1 статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає таке.
Статтею 52 КАС України передбачено, що у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 № 1074 затверджено Порядок здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади (далі - Порядок).
Згідно із пунктом 5, 6 вказаного Порядку, орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. Права та обов`язки органів виконавчої влади переходять: у разі злиття органів виконавчої влади до органу виконавчої влади, утвореного внаслідок такого злиття; у разі приєднання одного або кількох органів виконавчої влади до іншого органу виконавчої влади - до органу виконавчої влади, до якого приєднано один або кілька органів виконавчої влади; у разі поділу органу виконавчої влади - до органів виконавчої влади, утворених внаслідок такого поділу; у разі перетворення органу виконавчої влади - до утвореного органу виконавчої влади; у разі ліквідації органу виконавчої влади і передачі його завдань та функцій іншим органам виконавчої влади - до органів виконавчої влади, визначених відповідним актом Кабінету Міністрів України.
Пунктом 8 Порядку встановлено, що внаслідок реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) органів виконавчої влади припиняється той орган виконавчої влади, майнові права та обов`язки якого переходять його правонаступникам.
Підставами для залучення до участі у справі правонаступника сторони суб`єкта владних повноважень є або припинення суб`єкта владних повноважень в результаті реорганізації чи ліквідації, або повне чи часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень до іншого (іншим) внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.
Отже, якщо спір виник з приводу реалізації суб`єктом владних повноважень, що припиняється, його компетенції, підстави для правонаступництва виникають з моменту його вибуття з правовідносин, щодо яких виник спір, унаслідок, зокрема, передачі розпорядчим актом Кабінету Міністрів України його адміністративної компетенції іншому (іншим) суб`єкту владних повноважень.
Якщо спір виник у відносинах, що не пов`язані з реалізацією суб`єктом владних повноважень його компетенції, підстави для правонаступництва виникають з моменту припинення сторони - суб`єкта владних повноважень.
У межах вирішення питання, яке є предметом розгляду в цій справі, для встановлення факту публічного правонаступництва визначальним є встановлення або припинення первісного суб`єкта - ДФС України або переходу його функцій (адміністративної компетенції), з яких виник спір, до ДПС України.
Подібні правовідносини були предметом розгляду у Верховному Суді.
Зокрема, у постанові від 24.01.2023 у справі № 300/7605/21 Верховний Суд дійшов наступного висновку:
"Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2018 року №1200 "Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України" утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України, реорганізувавши Державну фіскальну службу шляхом поділу.
Установлено, що Державна фіскальна служба України продовжує здійснювати повноваження та виконувати функції у сфері реалізації державної податкової політики, державної політики у сфері державної митної справи, державної політики з адміністрування єдиного внеску, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску до завершення здійснення заходів з утворення Державної податкової служби, Державної митної служби та центрального органу виконавчої влади, на який покладається обов`язок забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, об`єктом яких є фінансові інтереси держави та/або місцевого самоврядування, що віднесені до його підслідності відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України Питання Державної податкової служби від 21 серпня 2019 року № 682-р Кабінет Міністрів України погодився з пропозицією Міністерства фінансів України щодо можливості забезпечення здійснення Державною податковою службою України покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 6 березня 2019 року №227 "Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України" функцій і повноважень Державної фіскальної служби України, що припиняється, з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.