1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Ухвала суду


У Х В А Л А

31 серпня 2023 року

м. Київ

Справа № 2а-2004/09/2670

Провадження № 11-150зва22

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого судді Уркевича В. Ю.,

судді-доповідачки Усенко Є. А.,

суддів Воробйової І. А., Григор`євої І. В.,Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Кишакевича Л. Ю, Кравченка С. І., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Ткачука О. С.,

за участю секретаря судового засідання Проценко Р. А.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1,

представники: Кабінету Міністрів України- Бєльський-Панасюк О. О.,

Пенсійного фонду України - не з`явився,

розглянувши в судовому засіданні в режимі відеоконференції заяву ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Вищого адміністративного суду України від 03.07.2012 (судді Заїка М. М., Головчук С. В., Співак В. І.) у справі № 2а-2004/09/2670 за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, третя особа - Пенсійний фонд України, про визнання недійсними окремих положень постанови,

У С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2009 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Кабінету Міністрів України, в якому просив (з урахуванням заяви про внесення змін до позовної заяви) визнати незаконними частини четверту та п`яту пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45 "Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393" (далі - Постанова № 45).

Відповідно до частин четвертої та п`ятої пункту 5 Постанови № 45 (у редакції, чинній на момент подання позову) для перерахунку пенсій враховуються інші щомісячні надбавки, доплати (крім доплати, розмір якої визначається як різниця між розміром грошового забезпечення до і після запровадження нових умов його виплати), підвищення та щомісячна премія - у середніх розмірах, що фактично виплачені за місяць, у якому виникло право на перерахунок пенсії за відповідною посадою (посадами) у тому державному органі, звідки особа звільнилася на пенсію. Додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, скасовані чи такі, що не виплачуються на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною посадою (посадами), для перерахунку пенсії не враховуються.

Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_1 посилався на те, що наведеними вище нормами Постанови № 45 змінено порядок обчислення грошового забезпечення, з якого нараховується пенсія відповідній категорії осіб, та позбавлено його та інших осіб, звільнених зі служби в органах внутрішніх справ, права на підвищення пенсії.

Позивач зазначив, що станом на дату звільнення на пенсію (22.08.2005) він отримував щомісячне грошове забезпечення у розмірі 4 221,33 грн, а основний розмір пенсії з цього грошового забезпечення йому був обчислений на рівні 3 714,77 грн. Позивач доводив, що при перерахунку призначеної йому пенсії із застосуванням порядку, запровадженого нормами частин четвертої та п`ятої пункту 5 Постанови №45, основний розмір його пенсії обчислюється з 1 974,53 грн та складає 1 737,59 грн. При цьому при перерахунку пенсії, всупереч вимогам статті 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон № 2262-ХІІ),статей 4, 99 Закону України від 05.11.1991№ 1788-XII "Про пенсійне забезпечення", не враховуються підвищення до посадового окладу за посадою, відповідною тій, яку позивач займав перед виходом на пенсію, змінено (зменшено) співвідношення посадового окладу до окладів інших посадових осіб, а також не враховуються доплати та надбавки, які отримував позивач перед виходом на пенсію та які увійшли до його щомісячного грошового забезпечення. З огляду на викладені доводи позивач стверджував, що оскаржувані ним положення Постанови № 45 порушують його права та законні інтереси.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 27.10.2009, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2010, позов задовольнив.

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що Постанова № 45 в оскаржуваній ОСОБА_1 частині, звужує його право на перерахунок пенсії, оскільки додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати) та премії, які скасовані чи такі, що виплачуються на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною посадою (посадами), для перерахунку пенсії не враховуються. Суди виснували, що внаслідок прийняття Постанови № 45 погіршені права звільнених працівників юридичних служб органів внутрішніх справ, які є пенсіонерами органів внутрішніх справ та інвалідами війни, що отримували на час звільнення у складі грошового забезпечення підвищені посадові оклади, надбавки, доплати в максимальних розмірах. Застосування Постанови № 45 (в оскаржуваній частині) при перерахунку пенсії позбавляє таких осіб права на підвищення пенсії в належних розмірах.

Вищий адміністративний суд України постановою від 03.07.2012 задовольнив касаційну скаргу Кабінету Міністрів України: постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.10.2009, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2010 скасував та відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Суд касаційної інстанції виходив з таких міркувань:

- згідно з положеннями статті 52 Закону України від 16.05.2008 N 279-VI "Про Кабінет Міністрів України" Кабінет Міністрів України відповідно до Конституції і законів України, актів Президента України видає обов`язкові для виконання акти - постанови і розпорядження;

- станом на дату прийняття Постанови № 45 (13.02.2008) надбавки та премії, які виплачувалися позивачу під час проходження служби та які входили до його грошового забезпечення, були скасовані Указом Президента України від 18.12.2007 № 1234/2007 "Про внесення змін до Указу Президента України від 14 квітня 1999 року № 379 та визнання такими, що втратили чинність, деяких указів Президента України". Відтак, підстав для включення Кабінетом Міністрів України цих надбавок і премій до переліку доплат, надбавок, які враховуються при перерахунку пенсії, не було;

- Постанова № 45 прийнята у зв`язку з тим, що постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" з 01.01.2008 запроваджені нові умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, а також нові підходи до формування фонду преміювання, які створили нову, незалежну від попередньої систему грошового забезпечення вказаних осіб. Положення зазначеної постанови спрямовані не на підвищення рівня грошового забезпечення в цілому, а на упорядкування його структури і умов виплати в межах виділених у державному бюджеті коштів на оплату праці (грошового забезпечення);

- з урахуванням норми статті 22 Конституції України, відповідно до якої при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, другим реченням пункту 4 Постанови № 45 передбачено, що у випадку, якщо внаслідок перерахунку розмір пенсії зменшується, пенсія виплачується в раніше установленому розмірі.

19.12.2022 до Великої Палати Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 від 13.12.2022 про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 03.07.2012 в адміністративній справі № 2а-2004/09/2670 на підставі пункту 3 частини п`ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), а саме: встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні цієї справи судом.

Обґрунтовуючи підставу для перегляду зазначеної постанови, позивач послався на рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) у справі "Котляр проти України" (заява № 36124/13) від 10.11.2022, в якому Суд констатував порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) під час перегляду Вищим адміністративним судом України справи за його позовом до Кабінету Міністрів України, третя особа - Пенсійний фонд України, про визнання недійсними окремих положень постанови. Заявник просить скасувати постанову Вищого адміністративного суду України від 03.07.2012 та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.10.2009 й ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2010.

10.11.2022 ЄСПЛ постановив рішення у справі "Котляр проти України" (заява № 36124/13), яке набуло статусу остаточного. В цьому рішенні зазначено, що заявник скаржився, зокрема, на те, що його право на змагальний судовий процес і рівність сторін було порушено, оскільки він не був повідомлений про касаційне провадження, у тому числі засідання у своїй справі, а тому не міг надати свої аргументи у Вищому адміністративному суді України, який зрештою скасував судові рішення, ухвалені на його користь. Згідно із твердженнями заявника він випадково дізнався про цю постанову 22.11.2012. Того ж дня він подав заяву до Окружного адміністративного суду міста Києва з проханням надати йому доступ до матеріалів своєї справи та зазначив, що він не отримував повідомлення про касаційне провадження від Вищого адміністративного суду України. Заявник вимагав 82 040,32 євро на відшкодування матеріальної шкоди, що дорівнювало недоотриманій сумі пенсії. Крім того, він вимагав 50 000 євро на відшкодування моральної шкоди та 3 750 євро компенсації судових та інших витрат, понесених під час провадження в Суді.

ЄСПЛ, пославшись на те, що загальні принципи стосовно права на змагальний судовий процес і принцип рівності сторін наведені зокрема в рішенні у справі "Лазаренко та інші проти України" (Lazarenko and Others v. Ukraine), заява № 70329/12 та 5 інших заяв, пункти 36 і 37, від 27.06.2017, вказав, що відповідно до статей 215 і 216 КАС заявник мав право подати зауваження в письмовій формі на касаційну скаргу, а Вищий адміністративний суд України був зобов`язаний надіслати заявнику повідомлення про подання касаційної скарги та запропонувати йому надати свої заперечення. Статтею 232 КАС передбачалося, що доводи, викладені в касаційній скарзі, а також позиція інших учасників справи наводилися в тексті постанов Вищого адміністративного суду України і після них зазначалися висновки суду у справі.

Жодних доказів, як, наприклад копія листа з повідомленням про подання касаційної скарги чи повідомлення про вручення такого листа Уряд України Суду не надав.

У своїй заяві до Окружного адміністративного суду міста Києва, поданій 22.11.2012, заявник конкретно скаржився на те, що його не повідомили про оскарження в касаційному порядку рішень судів, ухвалених на його користь, і йому не було відомо про ухвалення постанови Вищого адміністративного суду Українищодо цього.

У тексті постанови Вищого адміністративного суду України від 03.07.2012 немає посилання на зауваження заявника на касаційну скаргу, що суперечить чітким вимогам, передбаченим КАС. Також у вказаній постанові не було зазначено, що заявник якимось чином відмовився від свого права надати письмові аргументи у зв`язку зі справою (див. рішення у справі "Ганкін та інші проти Росії" (Gankin and Others v. Russia), заява № 2430/06 та 3 інші заяви, пункт 38, від 31.05.2016).

Стосовно доводів Уряду України, що стверджувана відсутність у заявника можливості подати свої зауваження на касаційну скаргу не вплинула на справедливість провадження, оскільки Вищий адміністративний суд України розглядав лише питання права, Суд зазначив, що заявник явно був зацікавлений в отриманні копії касаційної скарги та наданні зауважень на неї, оскільки касаційна скарга явно мала на меті вплинути на рішення Вищого адміністративного суду України, оскільки в ній вимагалося скасувати судові рішення, ухвалені на користь заявника (пункти 6, 9, 10-13, 15 рішення ЄСПЛ у справі "Котляр проти України").

ЄСПЛ постановив, що:

- було порушено статтю 6 Конвенції;

- упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити заявнику такі суми, які мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу: 500 євро та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися, в якості відшкодування моральної шкоди; 500 євро та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися заявнику, в якості компенсації судових та інших витрат, які мають бути сплачені безпосередньо на банківський рахунок представника заявника, пана М. Тарахкала; із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на зазначені суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

Суд відхилив решту вимог заявника щодо справедливої сатисфакції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 19.12.2022 справу призначено судді-доповідачу ОСОБА_2

Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 26.12.2022 відкрила провадження за виключними обставинами в адміністративній справі № 2а-2004/09/2670, витребувала справу з Окружного адміністративного суду міста Києва та копію рішення ЄСПЛ у справі "Котляр проти України" від 10.11.2022 з його автентичним перекладом українською мовою від Секретаріату Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини.

05.01.2023 до Великої Палати Верховного Суду з Міністерства юстиції України надійшла копія автентичного перекладу рішення ЄСПЛ у справі "Котляр проти України" (заява № 36124/13).

У поясненнях на заяву ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за виключними обставинами, які надійшли до Верховного Суду 25.01.2023, Кабінет Міністрів України, зокрема, зазначив, що ЄСПЛ у рішенні у справі "Котлярпроти України" констатував порушення Вищим адміністративним судом України права заявника на справедливий суд, гарантоване статтею 6 Конвенції, у зв`язку із чим заявнику було присуджено компенсацію на відшкодування моральної шкоди в розмірі 500 євро. Рішення ЄСПЛ не містить вказівок на порушення національними судами під час розгляду справи № 2а-2004/09/2670 положень законодавства. Наведені ОСОБА_1 у заяві доводи щодо підстави перегляду зазначеної справи за виключними обставинами так само не ставлять під сумнів результат розгляду справи за постановою Вищого адміністративного суду України від 03.07.2012. Водночас наявність чи відсутність заперечень на касаційну скаргу учасника справи та (або) безпосередня участь учасника справи під час касаційного перегляду справи не мають вирішального впливу на результат касаційного перегляду, оскільки суд касаційної інстанції не збирає докази, не перевіряє додатково докази, які є у справі, не встановлює обставин справи, а лише перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Кабінет Міністрів України не вважає, що повторний розгляд справи забезпечить відновлення права позивача, порушення якого констатував ЄСПЛ; просить відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 03.07.2012 у справі № 2а-2004/09/2670 за виключними обставинами та залишити цю постанову без змін.

ОСОБА_1 у відповіді на такі пояснення відповідача (надійшла до Верховного Суду 06.03.2023) наголошує на їх безпідставності та порушенні Вищим адміністративним судом України при ухваленні постанови від 03.07.2012 норм матеріального права. Заявник звертає увагу, що ЄСПЛ установив порушення його права на справедливий суд з процесуальних питань. Однак, хоча порушення касаційним судом норм права по суті його позову Суд не розглядав, у рішенні ЄСПЛ зазначено, що результат розгляду справи судом касаційної інстанції, якби провадження відповідало вимогам пункту 1 статті 6 Конвенції, невідомий. На думку позивача, є підстави для скасування постанови Вищого адміністративного суду України від 03.07.2012.

Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 04.05.2022 призначила справу № 2а-2004/09/2670 до розгляду в судовому засіданні на 11.05.2023, яке, однак, не відбулося (справа була знята з розгляду у зв`язку з відсутністю правомочного складу Великої Палати Верховного Суду).

Розпорядженням керівника апарату Верховного Суду від 13.06.2023 № 8/0/30-23 у зв`язку з відрахуванням ОСОБА_2 зі штату Верховного Суду на підставі рішення Вищої ради правосуддя від 06.05.2023 № 608/0/15-23 "Про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку" призначено повторний автоматизований розподіл справи № 2а-2004/09/2670, за результатами якого справу призначено судді-доповідачці Усенко Є. А.

Справу повторно призначено до розгляду в судовому засіданні на 06.07.2023.

З огляду на наявну в матеріалах провадження інформацію щодо стану збереження матеріалів справи № 2а-2004/09/2670 ухвалою від 06.07.2023 Велика Палата Верховного Суду відновила втрачене провадження у справі № 2а-2004/09/2670, доручивши виконання цієї ухвали Київському окружному адміністративному суду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.08.2023 відновлено матеріали справи № 2а-2004/09/2670 в обсязі перелічених у цій ухвалі документів.

У судовому засіданні, яке відбулося 31.08.2023, ОСОБА_1 підтримав заяву про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 03.07.2012 у справі № 2а-2004/09/2670 за виключними обставинами, навівши при цьому доводи на її обґрунтування, подібні до вищевикладених.

Представник Кабінету Міністрів України просив відмовити в задоволенні заяви з мотивів, наведених у поясненні на заяву.

Під час обговорення питання щодо дотримання строку, протягом якого може бути подана заява про перегляд судового рішення за виключними обставинами з підстави, визначеної пунктом 3 частини п`ятої статті 361 КАС, ОСОБА_1 висловив думку, що його заява повинна бути розглянута по суті та задоволена. Зазначив, що звернувся як до ЄСПЛ, так і до Верховного Суду після ухвалення ЄСПЛ рішення в установлений строк, у зв`язку з чим та обставина, що строк, передбачений пунктом 2 частини другої статті 363 КАС, на дату його звернення із заявою про перегляд справи за виключними обставинами збіг, не може вплинути на стан розгляду його заяви.

Заслухавши учасників справи та обговоривши питання щодо можливого застосування процесуального наслідку закінчення встановленого пунктом 2 частини другої статті 363 КАС строку звернення із заявою про перегляд судового рішення в цій справі за виключними обставинами, Велика Палата Верховного Суду зазначає таке.


................
Перейти до повного тексту