У Х В А Л А
05 вересня 2023 року
м. Київ
Справа № 202/5154/21
Провадження № 14-97цс23
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Воробйової І. А.,
суддів Банаська О. О., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Кишакевича Л. Ю., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Ткача І. В.,
Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.,
перевірила наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду цивільної справи за позовом керівника Правобережної окружної прокуратури м. Дніпра в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання спадщини відумерлою та витребування майна
за касаційною скаргою ОСОБА_2, яка подана його представником - адвокатом Цівань Наталією Володимирівною, на постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 вересня 2022 року у складі колегії суддів Демченко Е. Л., Куценко Т. Р., Макарова М. О.,
УСТАНОВИЛА:
Короткий зміст позовної заяви
У серпні 2021 року керівник Правобережної окружної прокуратури м. Дніпра в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання спадщини відумерлою та витребування майна.
Позовна заява мотивована тим, що Правобережною окружною прокуратурою міста Дніпра встановлено наявність підстав для вжиття заходів представницького характеру за фактом незаконного, без достатніх правових підстав набуття права власності на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 та обставини, що свідчать про наявність порушень інтересів держави в особі Дніпровської міської ради в порядку реалізації прав у зв`язку з відумерлістю спадщини.
Окружною прокуратурою до Дніпровської міської ради та Департаменту правового забезпечення було скеровано листи щодо порушень та з питань вжитих заходів щодо обліку та оформлення речових прав на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 . При цьому
в листах повідомлялося, що у разі невжиття Дніпровською міською радою,
її виконавчими органами заходів реагування окружною прокуратурою буде вирішено питання щодо звернення з відповідним позовом до суду. Згідно з відповідями Дніпровської міської ради та її Департаменту правового забезпечення заходи спрямовані на поновлення порушених прав та інтересів територіальної громади м. Дніпра за вказаним фактом шляхом звернення до суду, ними не вживалися.
Квартира АДРЕСА_1 була передана
у приватну власність ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на житло згідно з розпорядженням органу приватизації від 24 січня 1995 року № 3/137-95. На підставі договору купівлі-продажу від 31 січня 1995 року ОСОБА_4, що діяв від імені ОСОБА_3, вказану квартиру відчужив ОСОБА_5 .
Надалі 03 березня 1995 року ОСОБА_5 продав ОСОБА_6 спірну квартиру.
ОСОБА_6 відчужено зазначену квартиру за договором купівлі-продажу від 05 квітня 2002 року на користь ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Після смерті ОСОБА_7 право власності на зазначене нерухоме майно
у порядку спадкування ніким не набувалося. При цьому 21 серпня 2018 року
у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 .
Підставою реєстрації спірного житла вказано свідоцтво про право власності на житло від 09 вересня 2003 року, видане на ім`я ОСОБА_1 згідно з розпорядженням (наказом) від 20 серпня 2003 року. Водночас згідно з інформацією Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради № 3/12-2195 від 19 травня 2021 року розпорядження від 20 серпня 2003 року
№ РП-4856 не видавалося, а квартира АДРЕСА_1 передана у приватну власність ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого згідно з розпорядженням органу приватизації від 24 січня 1995 року № 3/137-95.
Крім того, згідно з листом Комунального підприємства "Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації" Дніпровської міської ради (далі -КП "ДМБТІ" Дніпровської міської ради) № 5419 від 14 травня 2021 року та матеріалами інвентаризаційної справи свідоцтво про право власності на житло
від 09 вересня 2003 року видано згідно з розпорядженням (наказом)
від 20 серпня 2003 року № РП-4856 на ім`я ОСОБА_1, право власності за яким на квартиру АДРЕСА_1 станом на 31 грудня 2012 року не реєструвалося.
Надалі згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 23 серпня 2018 року продав зазначений об`єкт ОСОБА_3, який 20 листопада 2018 року відчужив зазначену квартиру за договором купівлі-продажу ОСОБА_2 .
Отже, розпорядженням органу приватизації від 24 січня 1995 року № 3/137-95 квартиру АДРЕСА_1 передано у приватну власність ОСОБА_3, після чого вказана квартира тричі відчужувалася за договорами купівлі-продажу, останнім законним власником її була ОСОБА_7, після смерті якої у встановленому законом порядку це майно ніким не набуто у власність.
Натомість, із 2018 року зазначене майно є предметом незаконних дій осіб, які право власності на законних підставах не набували та відповідно повноважень на розпорядження вказаним майном не мали.
Оскільки після смерті ОСОБА_7 ніхто спадщину не отримав, квартира
АДРЕСА_1, згідно зі статтею 1277 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статтею 338 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) має бути визнана відумерлою спадщиною і перейти у власність територіальної громади м. Дніпра.
Станом на 2003 рік ОСОБА_1 не міг набути право власності на квартиру
АДРЕСА_1 шляхом приватизації житла, оскільки вказане житло вже на той час перебувало у приватній власності іншої особи - ОСОБА_7 . Відповідно, міська рада не була власником зазначеного майна, а орган приватизації не міг ним розпоряджатися та приймати розпорядження від 20 серпня 2003 року № РП-4856 про передання
ОСОБА_1 у приватну власність квартири
АДРЕСА_1, яке стало підставою для державної реєстрації права власності на зазначену квартиру за ОСОБА_1 .
Оскільки розпорядження від 20 серпня 2003 року № РП-4856 про передання у приватну власність ОСОБА_1 квартири
АДРЕСА_1 не виносилося, свідоцтво про право власності
на житло від 09 вересня 2003 року на ім`я ОСОБА_1 на підставі зазначеного розпорядження не видавалося, вказане обумовлює нікчемність правочину та відсутність підстав для визнання його недійсним у судовому порядку (статті 215, 216 ЦК України).
Наслідком недійсності правочину є те, що у ОСОБА_1 право власності
на підставі свідоцтва про право власності на житло від 09 вересня 2003 року, виданого на підставі розпорядження від 20 серпня 2003 року № РП-4856,
не виникло, а тому законний власник, якому насправді повинне належати вказане майно, має право на його витребування.
Державна реєстрація права власності на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1628519712101) на ім`я ОСОБА_1 (номер запису про право власності 27615722 від 21 серпня 2018 року, індексний номер рішення 42676925
від 23 серпня 2018 року) здійснена на підставі нікчемного правочину.
Державна реєстрація права власності на вказану квартиру за ОСОБА_1 проведена незаконно, а спадщина після смерті ОСОБА_7 у вигляді спірної квартири підлягає визнанню відумерлою та витребуванню на підставі статті 388 ЦК України від ОСОБА_2 на користь територіальної громади міста Дніпра в особі Київської міської ради.
Ураховуючи наведене, керівник Правобережної окружної прокуратури м. Дніпра в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради просив суд:
- визнати квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційним номер об`єкта нерухомого майна 1628519712101) відумерлою спадщиною після смерті ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2,
яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та передати її територіальній громаді
міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради;
- витребувати від ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь територіальної громади міста Дніпра у особі Дніпровської міської ради квартиру
АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1628519712101);
- стягнути з відповідачів на користь Дніпропетровської обласної прокуратури понесені судові витрати у справі.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 13 липня
2022 року в задоволенні позову керівника Правобережної окружної прокуратури м. Дніпра в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради відмовлено.
Вирішуючи позовні вимоги в частині визнання спадщини відумерлою, районний суд зазначив, що прокурор самостійно виявив правопорушення в травні
2021 року, однак яким чином це правопорушення виявлено, не повідомив, а тому Правобережна окружна прокуратура м. Дніпра звернулась до суду в інтересах Дніпровської міської ради вже після спливу строку позовної давності. При цьому суд першої інстанції встановив обґрунтованість позовних вимог керівника Правобережної окружної прокуратури м. Дніпра в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради.
Щодо заявлених позовних вимог про витребування квартири з незаконного володіння зазначив, що прокуратура допустила бездіяльність у межах процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайству при вчиненні правочинів з нерухомим майном, та перекладає тягар на відповідача ОСОБА_2, який є добросовісним набувачем.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 20 вересня 2022 року апеляційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури задоволено.
Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 13 липня
2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
Позов керівника Правобережної окружної прокуратури м. Дніпра в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради задоволено.
Визнано квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1628519712101) відумерлою спадщиною після смерті ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1,
та передано квартиру у власність територіальної громади м. Дніпра в особі Дніпровської міської ради.
Витребувано квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1628519712101) від ОСОБА_2 на користь територіальної громади м. Дніпра в особі Дніпровської міської ради.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що висновки суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову в частині визнання спадщини відумерлою у зв`язку з пропуском строку позовної давності є неправильними, оскільки саме у 2021 році Правобережною окружною прокуратурою міста Дніпра було встановлено наявність підстав для вжиття заходів представницького характеру за фактом незаконного, без достатніх правових підстав набуття права власності на спірне нерухоме майно, зокрема і шляхом визнання спадщини відумерлою та витребування майна, а з позовом в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради прокуратура звернулась 20 серпня 2021 року.
Суд апеляційної інстанції вважав, що останнім законним власником квартири була ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та після смерті якої
у встановленому законом порядку це майно ніким не набуто у власність.
Дніпровська міська рада не є власником спірного майна до ухвалення судом рішення про визнання спадщини відумерлою, однак у силу закону на неї покладено обов`язок по захисту прав територіальної громади, що свідчить про наявність законного інтересу, який полягає в тому, щоб майно, яке може бути визнане відумерлою спадщиною, не було незаконно виведено зі спадкової маси, оскільки від цього залежить подальша можливість переходу такого майна
у власність територіальної громади.
Отже, витребування спірної квартири у добросовісного набувача ОСОБА_2 надасть змогу територіальній громаді м. Дніпра в особі Дніпровської міської ради за заявою її представницького органу реалізувати свій законний інтерес. Це уможливить у подальшому на виконання повноважень та завдань територіальну громаду м. Дніпра в особі Дніпровської міської ради передати її в користування найменш забезпеченим та найбільш соціально незахищеним категоріям населення. Зазначене свідчить про дотримання справедливої рівноваги (балансу) між загальним інтересом громади та інтересами відповідача ОСОБА_2, як особи, яка страждає від такого втручання і яка не позбавлена можливості відновити своє право у спосіб звернення до ОСОБА_1 з вимогою про відшкодування збитків, а тому втручанням у право власності відповідача ОСОБА_2 не може вважатися непропорційним і таким, що порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція відповідо).
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 вересня 2022 року та залишити в силі рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 13 липня 2022 року.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що під час укладення договору купівлі-продажу спірної квартири між ним та ОСОБА_3 нотаріусом перевірено правовстановлюючі документи на спірну квартиру у продавця, підстави належності йому зазначеного майна, відсутність заборон на її відчуження. З огляду на зазначене вважає себе добросовісним набувачем спірної квартири, відтак спірне майно не може бути витребуване з його власності на користь територіальної громади. При цьому вважає, що судом апеляційної інстанції порушено статтю 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки відсутня пропорційність втручання у право власності, набуте ним як добросовісним набувачем.
Заявник посилається на те, що на момент укладення договору купівлі-продажу від 20 листопада 2018 року правомочність або неправомочність дій нотаріуса щодо реєстрації спірної квартири не були і не могли бути йому відомі.
Зазначає, що позивачем не доведено факту про те, що він не знав чи не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, оскільки саме Дніпровською міською радою як розпорядником майна територіальної громади м. Дніпра та її уповноваженими органами не вжито належних та ефективних заходів, спрямованих на захист інтересів держави. Прокурор не зазначив, як виявив правопорушення саме у травні 2021 року, відтак звернувся до суду з пропуском більше 5 років з моменту відкриття спадщини на спірне майно, фактично пропустивши строк звернення до суду.
Підставою касаційного оскарження зазначеного судового рішення
ОСОБА_2 вказує неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанцій норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 669/927/16-ц,
від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17, від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18, від 12 серпня 2020 року у справі № 522/21850/15-ц,
від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 та постановах Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 521/8386/15-ц, від 13 листопада
2019 року у справі № 645/4220/16-ц, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Рух справи в суді касаційної інстанції
У жовтні 2022 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду
у складі Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
В ухвалі Верховного Суду від 14 грудня 2022 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 червня
2019 року у справі № 669/927/16-ц, від 23 жовтня 2019 року у справі
№ 922/3537/17, від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18, від 12 серпня 2020 року у справі № 522/21850/15-ц, від 02 листопада 2021 року у справі
№ 925/1351/19 та постановах Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 521/8386/15-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 645/4220/16-ц).
У січні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2023 року справу призначено до розгляду.
05 липня 2023 року колегією суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду постановлено ухвалу про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на частину четверту статті 403 ЦПК України, зокрема для відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі
№ 461/12525/15-ц (провадження № 14-190цс20).
Підстави передачі справи на розгляд Великої Плати Верховного Суду
Передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Верховний Суд
у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду керувався такими міркуваннями.
Поданий керівником Правобережної окружної прокуратури м. Дніпра в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради позов спрямований на захист інтересу територіальної громади на майно, яке за своїм статусом та у зв`язку з відсутністю спадкоємців померлої особи може бути визнане відумерлою спадщиною відповідно до положень статті 1277 ЦК України та глави 9
Позов містить декілька позовних вимог, зокрема про визнання спадщини відумерлою, витребування на користь територіальної громади міста Дніпра
в особі Дніпровської міської ради спірної квартири.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2022 року у справі
№ 461/12525/15-ц (провадження № 14-190цс20) вирішила питання способу захисту інтересу територіальної громади на спадкове майно та наголосила, що законодавство не містить положень про можливість територіальної громади отримати відчужене майно в натурі та/або про способи захисту інтересів територіальної громади у випадку, якщо спадщина була незаконно передана особі-спадкоємцю, зокрема, на підставі рішення суду, яке в подальшому було скасоване, та у випадку, коли спадщина такою особою вже була відчужена іншій особі, що позбавило територіальну громаду можливості отримати майно у свою власність як відумерле в порядку, передбаченому цивільним процесуальним законодавством.
Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що підлягає застосуванню норма права за аналогією закону, що регулює подібні правовідносини, зокрема положення статті 1280 ЦК України, оскільки інтерес територіальної громади в отриманні спадкового майна у власність громади в разі відсутності спадкоємців є наслідком неотримання спадщини будь-ким зі спадкоємців або наслідком їх відсутності взагалі. Відповідно Велика Палата Верховного Суду вважала,
що захист інтересу територіальної громади щодо відумерлого майна повинен регулюватись та здійснюватися таким самим способом, виходячи з тих самих принципів, як і можливість захистити своє право спадкоємцем, який своєчасно спадщину не прийняв, вона була визнана відумерлою та продана іншій особі.
За змістом статті 1280 ЦК України право на отримання спадкового майна в натурі виникає у спадкоємця лише якщо майно, що було визнане відумерлою спадщиною, збереглося і не було відчужене територіальною громадою. Якщо ж воно було відчужене іншій особі за договором або не збереглося, то спадкоємець має право лише на компенсацію його вартості у грошовому еквіваленті.
Застосовуючи правило за аналогією закону (статтю 1280 ЦК України), Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що територіальна громада в разі відчуження спадкового майна особою, яка не є спадкоємцем, на користь добросовісного набувача має право на отримання виключно грошової компенсації.