Постанова
Іменем України
14 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 759/746/22
провадження № 51-1866 км 23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Київського апеляційного суду від 15 лютого 2023 року у кримінальному провадженні № 12021100000000984 за обвинуваченням
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Новомиколаївка Скадовського району Херсонської області, жителя АДРЕСА_1, раніше судимого за вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 31 серпня 2021 року за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Святошинського районного суду м. Києва від 17 травня 2022 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 3 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.
Постановлено стягнути з ПрАТ "ОСК Княжа ВІГ" на користь ОСОБА_7 72 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Цивільні позови ОСОБА_8, ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди залишено без розгляду.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 15 лютого 2023 року вирок районного суду щодо ОСОБА_6 змінено в частині призначеного покарання.
Пом`якшено призначене ОСОБА_6 покарання за ч. 3 ст. 286 КК України до 5 років позбавлення волі.
В решті вирок залишено без зміни.
Вироком суду встановлено, що ОСОБА_6 02 листопада 2021 року приблизно о 14:59 год., керуючи технічно справним автомобілем "Renault Master", д.н.з. НОМЕР_1, рухаючись по просп. Палладіна у м. Києві, наближаючись до регульованого перехрестя по вул. Берковецького зі швидкістю 72 км/год +/- 2.37 км/год, що перевищувала максимально дозволену швидкість на даній ділянці, порушив п.п. 1.5, 2.3 "б", 8.7.3 "е", 8.10, 12.4 та 1.12 дорожньої розмітки Правил дорожнього руху України, маючи об`єктивну змогу своєчасно виявити увімкнення червоного сигналу світлофору та зупинити автомобіль перед пішохідним переходом, на якому перебувають пішоходи, виїхав на регульований пішохідний перехід, де здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_9 . Після чого, продовжуючи рух, ОСОБА_6 виїхав за межі регульованого пішохідного переходу, де здійснив наїзд на велосипедиста ОСОБА_10, який перетинав проїзну частину поза межами пішохідного переходу.
В результаті ДТП ОСОБА_10 від отриманих тілесних ушкоджень помер в автомобілі швидкої медичної допомоги, а потерпілий ОСОБА_9 від спричинених тілесних ушкоджень помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в лікарні.
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Зазначає, що при пом`якшенні засудженому покарання апеляційний суд не навів мотивів незастосування обов`язкового додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами. Крім того, апеляційний суд послався на ті ж обставини та дані про особу винного, які взяв до уваги суд першої інстанції при призначенні покарання, не врахував достатньою мірою те, що ОСОБА_6 притягувався до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, а також безпідставно надав переважного значення думці потерпілих щодо призначення покарання.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор у суді касаційної інстанції підтримав скаргу та просив її задовольнити у повному обсяз.
Межі розгляду матеріалів кримінального провадження у касаційному суді
Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Згідно зі ст. 433 цього Кодексу суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 ст. 438 КПК України підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 та кваліфікація його дій у касаційному порядку не оскаржуються. При перевірці доводів, наведених у скарзі, колегія суддів виходить із фактичних обставин, встановлених судами.
Мотиви суду
Судове рішення суду апеляційної інстанції має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 370, 419 КПК України, тобто воно повинно бути законним, обгрунтованим і вмотивованим.
За правилами ст. 419 цього Кодексу в мотивувальній частині ухвали суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема, мотиви, з яких суд виходив при постановленні свого рішення, і положення закону, яким він керувався.
В резолютивній частині ухвали мають бути зазначені висновки по суті вимог апеляційної скарги, а також, при зміні рішення суду першої інстанції в частині пом`якшення призначеного покарання, в ухвалі має бути зазначено конкретне покарання, яке повинно бути застосовано до засудженого за скоєний злочин. Таке рішення має бути викладено чітко та ясно, щоб при виконанні цього судового рішення не виникало жодних сумнівів щодо виду і розміру покарання, призначеного судом.
Згідно ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
Суд, прерогативою якого є призначення покарання, "зв`язаний" системою покарань, і не може відступити від неї. Якщо додаткове покарання безпосередньо передбачене в санкції статті Особливої частини КК України, то порядок його призначення залежить від особливостей конструкції цієї санкції. У випадку, коли додаткове покарання передбачається як обов`язкове до призначення, то це вже вирішено самим законодавцем, який, створюючи таку санкцію, тим самим покладає на суд обов`язок призначити додаткове покарання. При застосуванні таких санкцій відмова від призначення обов`язкового додаткового покарання можлива лише за наявності підстав, передбачених ч. 2 ст. 69 КК України.