Постанова
Іменем України
14 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 524/12818/21
провадження № 51-1782 км 23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
засудженого ОСОБА_6,
захисника ОСОБА_7,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 на вирок Полтавського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1202117000000777, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Автозаводського районного суду міста Кременчука від 08 квітня 2022 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, без позбавлення права керувати транспортними засобами.
На підставі ст.75 КК України, ОСОБА_6 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком, тривалістю 1 рік, з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 цього Кодексу.
Цивільний позов представника потерпілих задоволено.
Стягнуто з ПАТ "Страхова компанія "АРКС" на користь ОСОБА_8 та ОСОБА_9 по 36 000 грн. моральної шкоди кожному.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів у провадженні, скасовано арешт на майно.
Вироком Полтавського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року апеляційну скаргу цивільного відповідача залишено без задоволення, апеляційну скаргу прокурора задоволено частково, вирок місцевого суду скасовано в частині призначеного покарання, ухвалено новий вирок, яким ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 286 КК України призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.
На підставі ст.75 КК України, ОСОБА_6 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням, з іспитовим строком, тривалістю 1 рік, покладено обов`язки, передбачені ст. 76 цього Кодексу.
В решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
За вироком суду встановлено, що ОСОБА_6, 14 листопада 2021 року приблизно о 18:10 годині, керуючи автомобілем "Тоуоtа Land Cruiser 200"" реєстраційний номер НОМЕР_1, рухався по вул. Сумська в м. Кременчук Полтавської області, наближаючись до нерегульованого перехрестя вулиць Сумська - Горького, маючи можливість завчасно виявити пішохода, з моменту появи в полі його зору та застосування своєчасного екстреного гальмування, порушив вимоги п. 18.1 ПДР України, не вжив заходів до зниження швидкості та в межах нерегульованого пішохідного переходу допустив наїзд на пішохода ОСОБА_10, яка в цей час переходила проїжджу частину дороги вул. Сумська, за дальньою межею умовної лінії перетину з проїзною частиною дороги вул. Горького, по напрямку руху автомобіля марки "Тоуоtа", ліворуч тротуару, в межі нерегульованого пішохідного переходу визначеного горизонтальною дорожньою розміткою 1.14.1 - "зебра" та інформаційно- вказівними дорожніми знаками 5.35.1-5.35.2 "Пішохідний перехід", внаслідок ДТП потерпілій спричинено тяжкі тілесні ушкодження, від яких вона померла в лікарні.
Порушення водієм ОСОБА_6 п.18.1 ПДР України перебуває у прямому причинному зв`язку із наслідками ДТП.
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційних скаргах засуджений ОСОБА_6 та захисник ОСОБА_7 просять змінити вирок апеляційного суду та призначити покарання без позбавлення права керувати транспортними засобами.
В обґрунтування своєї позиції зазначають, що апеляційний суд, застосовуючи додаткове покарання, повною мірою не врахував те, що: засуджений вперше скоїв необережний злочин, не втік з місця ДТП, вжив всіх можливих заходів до рятування життя потерпілої, сприяв слідству,визнав свою вину, щиро розкаявся, повністю відшкодував синам загиблої шкоду,позицію потерпілих, які не наполягали на призначенні додаткового покарання, має постійне місце проживання, сім`ю, на його утриманні перебуває троє власних неповнолітніх дітей та двоє дітей дружини, працює директором підприємства, в квітні 2022 року евакуював частину родин працівників підприємства, розвозив продукти біженцям, фактично виконував функції водія, активно допомагав Кременчуцькій районній військовій адміністрації та міській громаді, а також не взято до уваги те, що з моменту ДТП до постановлення вироку апеляційним судом пройшло більше року і за цей час засуджений не порушував ПДР.
Крім того, суд апеляційної інстанції,порушуючи вимоги ст.88 КПК України, без дозволу послався у вироку на неодноразове притягнення засудженого до відповідальності за систематичне порушення ПДР, докази щодо цих обставин безпосередньо не досліджував.
Позиції інших учасників судового провадження
Засуджений ОСОБА_6 та захисник ОСОБА_7 в суді касаційної інстанції вимоги скарг підтримали та просили задовольнити.
Прокурор ОСОБА_5 в судовому засіданні, посилаючись на безпідставність доводів касаційних скарг сторони захисту, заперечував проти їх задоволення.
Межі розгляду матеріалів кримінального провадження у касаційному суді
За змістом ст. 433 КПК України Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 ст. 438 КПК України підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. При перевірці доводів касаційної скарги суд виходить із фактичних обставин, встановлених судами.
Мотиви Суду
Статтею 50 КК України передбачено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.
Згідно зі статтею 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню.