ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 991/1627/21
провадження № 51-3078км23
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
засудженого ОСОБА_6,
захисника ОСОБА_7,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 на вирок Вищого антикорупційного суду від 14 жовтня 2022 року та ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 21 квітня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52020000000000046, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Вовче Турківського району Львівської області, жителя
АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
ВирокомВищого антикорупційного суду від 14 жовтня 2022 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 3 ст. 368 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк шість років з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, на строк три роки, з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна.
Строк відбування покарання ухвалено обчислювати з моменту фактичного затримання ОСОБА_6 після набрання вироком законної сили,запобіжний захід, застосований до ОСОБА_6 у вигляді особистого зобов`язання,до набрання вироком законної сили залишено без змін.
Цим же вироком вирішено питання щодо речових доказів.
Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 21 квітня 2023 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 змінено. Виключено з вироку висновок суду про наявність у діях ОСОБА_6 кваліфікуючої ознаки ч. 3
ст. 368 КК - вимагання неправомірної вигоди, змінено призначене йому основне покарання у виді шести років позбавлення волі на п`ять років позбавлення волі. В іншій частині вирок залишено без змін. На виконання вироку ОСОБА_6 взято під варту негайно.
Згідно з вироком (з урахуванням змін, внесених апеляційним судом) ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він, перебуваючи на посаді начальника Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції (з 26 лютого 2020 року переіменовано на Західне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції), (далі - ЗМУ МЮ), тобто будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, переслідуючи мету власного незаконного збагачення, достовірно знаючи про безпосереднє підпорядкування йому установ виконання покарань, слідчих ізоляторів та можливості своєї посади з фінансового, організаційного та адміністративного їх контролю, 14 лютого 2020 року
та 11 березня 2020 року за обставин, встановлених судами, одержав від начальника Державної установи "Цуманська виправна колонія № 84" ОСОБА_8 для себе неправомірну вигоду у вигляді двох карток на пальне - бензин "А-95", загальним об`ємом 20 л, вартістю 559,8 грн і 800 доларів США, що згідно з курсом НБУ складало 20 250,8 грн, за невчинення в інтересах останнього дій з використанням наданого йому службового становища - нестворення перешкод у діяльності підпорядкованих йому державних установ.
Таким чином ОСОБА_6 вчинив злочин, передбачений ч. 3 ст. 368 КК, тобто одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди за невчинення такою службовою особою дії в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, з використанням наданого йому службового становища.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасуватисудові рішення щодо ОСОБА_6 і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. На думку захисника, суди першої та апеляційної інстанцій помилково визначили обсяг службових повноважень ОСОБА_6 і можливості вчинити дії в обмін на неправомірну вигоду з використанням службового становища, що призвело до неправильної кримінально-правової кваліфікації. При цьому звертає увагу на те, що 12 березня 2020 року ОСОБА_6 було звільнено із займаної посади, тому заявники ОСОБА_9 та ОСОБА_8 достовірно знали, що для них не можуть настати негативні наслідки у випадку відмови надання неправомірної вигоди. Крім того, посилаючись на висновок суду про те, що діяльність установ виконання покарань безпосередньо контролюється та координується ЗМУ МЮ, вказує, що у вироку не зазначено про форми, методи та принципи контролю чи/та координування міжрегіональним управлінням відносно установ виконання покарань. Вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій не надали оцінку положенням про установи виконання покарань, зокрема, документам, які регламентують їх діяльність. Вказує, що комплексний аналіз положень про ЗМУ МЮ і державні установи виконання покарань дає підставу дійти висновків про відсутність у начальника міжрегіонального управління будь-яких організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій щодо начальників установ виконання покарань, у тому числі на призначення їх та звільнення. Також вважає, що судами не встановлено, що ОСОБА_6 міг здійснити чи утриматись від вчинення дій, які можуть охоплювати організаційно-розпорядчі чи адміністративно-господарські функції відносно начальників установ виконання покарань. Посилається й на те, що начальники цих установ не були в безпосередньому чи опосередковуваному підпорядкуванні ОСОБА_6 . Вказує на порушення положень ст. 337 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), мотивуючи тим, що суди першої та апеляційної інстанцій вийшли за межі пред`явленого ОСОБА_6 обвинувачення. При цьому викладає зміст п. 2.3 вироку, де зазначено про висловлення ОСОБА_6 вимоги передачі грошових коштів за не проведення перевірок, і п. 111 ухвали апеляційного суду, в якому наведено аналіз об`єктивної сторони вчиненого останнім кримінального правопорушення. Вважає, що суди не взяли до уваги доводи сторони захисту про відсутність документів про походження грошових коштів, які були предметом неправомірної вимоги, а саме документів, що підтверджували факт видачі 800 доларів США детективам НАБУ для організації проведення негласних (слідчих) розшукових дій (далі - НСРД) - контролю за вчиненням злочину.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений ОСОБА_6 і захисникОСОБА_7 просили касаційну скаргу задовольнити.
Прокурор ОСОБА_5 вважав касаційну скаргу необґрунтованою та просив залишити її без задоволення, а судові рішення щодо ОСОБА_6 - без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи засудженого ОСОБА_6, захисника ОСОБА_7, прокурораОСОБА_5, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга захисника задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
При цьому згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції визнав ОСОБА_6 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 3 ст. 368 КК.
Під час апеляційного розгляду Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду відповідно до положень статей 23, 94, 370, 404, 405 КПК повторно дослідила письмові докази, допитала обвинуваченого та свідків, перевірила доводи сторони обвинувачення і захисту та дійшла обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_6 в одержанні ним як службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди від ОСОБА_8 14 лютого 2020 року у вигляді двох карток на пальне - бензин "А-95" загальним об`ємом 20 л, вартістю 559,8 грн, і 11 березня 2020 року грошових коштів у розмірі 800 доларів США, що згідно з курсом НБУ складало 20 250,8 грн.
Водночас суд апеляційної інстанції визнав недоведеним висунуте обвинувачення в частині одержання ОСОБА_6 14 лютого 2020 року неправомірної вигоди від ОСОБА_8 у розмірі 800 доларів США, що згідно з курсом НБУ складало 19 583,6 грн, та карток на пальне - бензин "А-95" об`ємом 80 л, вартістю 2239,2 грн, а також вимагання ним неправомірної вигоди.
При цьому Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду визнала недопустимими:
- відомості протоколу обшуку домоволодіння
АДРЕСА_1 від 12 березня 2020 року в частині виявлення двох купюр номіналом по 100 доларів США з серією та номерами МВ05966837S та МВ05966824S у конверті з написом "Львівська обласна державна адміністрація" в шухляді робочого столу робочого кабінету, розташованого на другому поверсі зазначеного вище домоволодіння;
- відомості протоколу про результати проведення НСРД - контролю за вчиненням злочину від 19 березня 2020 року та протоколу про проведення аудіо-, відеоконтролю ОСОБА_6 від 12 березня 2020 року про "розстібання куртки, шелест грошових купюр", зазначивши про неможливість усунення сумнівів у їх достовірності.
Отже, висновки судів першої та апеляційної інстанцій про винуватістьОСОБА_6 в одержанні ним, службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди за невчинення такою службовою особою дії в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, з використанням наданого йому службового становища підтверджуються такимидослідженими доказами:
- показаннями свідка ОСОБА_8, котрий у період з 2016 року по 2021 рік обіймав посаду начальника ДУ "Цуманська виправна колонія (№ 84)" та пояснив, що безпосередній керівник - начальник ЗМУ МЮ ОСОБА_6 поставив йому вимогу надавати за не ініціювання проведення перевірок щомісячну плату у розмірі 500 доларів США, а з керівників ДУ "Луцький слідчий ізолятор" і ДУ "Ковельська виховна колонія" - відповідно коштів у розмірі 300 доларів США і палива - бензину "А-95" об`ємом 100 л. і тоді з метою припинення протиправної діяльності ОСОБА_6 він звернувся до правоохоронних органів;
- показаннями свідка ОСОБА_9, котрий з січня 2016 року обіймав посаду начальника ДУ "Маневицька виправна колонія (№ 42)" та пояснив, що під час особистої зустрічі, яка відбулась у листопаді-грудні 2019 року, ОСОБА_6 повідомив, що потрібно щомісячно надавати йому кошти в розмірі 500 доларів США за непризначення стосовно ОСОБА_9 та очолюваної ним установи різноманітних перевірок. Вимогу він одразу відхилив і тоді ОСОБА_6 сказав, що створить йому такі умови, за яких він сам піде з посади. Після цих погроз Адміністрація ДКВС України провела перевірку ДУ "Маневицька виправна колонія (№ 42)", за наслідками якої щодо нього було ініційоване службове розслідування за фактом виявлення порушень фінансово-господарської діяльності ДП "Підприємство ДКВС України (№ 42)", що призвело до матеріальних збитків. Згодом ОСОБА_6 висунув йому вимогу написати рапорт на переведення на посаду начальника ДУ "Катеринівська виправна колонія (№ 46)", оскільки мав намір призначити на посаду керівника ДУ "Маневицька виправна колонія (№ 42)" свою людину. Така вимога була ним відхилена. Розуміючи, що ОСОБА_6 в силу займаної посади має вплив на подальше проходження ним служби, після цих подій він звернувся з заявою до НАБУ про вчинення відносно нього кримінального правопорушення;
- письмовими заявами ОСОБА_9 від 18 січня 2020 року та ОСОБА_8
від 22 січня 2020 року про вчинення кримінального правопорушення, які були зареєстровані в НАБУ і того ж дня відомості за ними внесені до ЄРДР з присвоєнням відповідного номеру кримінального провадження;