ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 183/3532/21
провадження № 51-3509 км 22
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
в режимі відеоконференції
захисника ОСОБА_6,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6, в інтересах засудженого ОСОБА_7, на вирок Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 червня 2022 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 31 серпня 2022 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021040000000018, за обвинуваченням
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м Лисичанськ Луганської області, жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 3 ст. 406 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 червня 2022 року ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за:
- ч. 1 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років;
- ч. 3 ст. 406 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням, остаточно визначено ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.
Вирішено цивільний позов, питання речових доказів та процесуальних витрат у провадженні.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 31 серпня 2022 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
За обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку, ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за спричинення умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння та в порушенні статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності між ними відносин підлеглості, що виявилося у вчиненні іншого насильства, що спричинило тяжкі наслідки за наступних обставин.
Так, 21 листопада 2020 року наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 242 від 23 листопада 2020 року, солдата ОСОБА_7 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та призначено на посаду водія-електрика взводу 2-ї радіорелейної роти радіорелейного батальйону військової частини НОМЕР_1 . Крім того, у цій же військовій частині також проходив строкову військову службу солдат ОСОБА_8 .
Будучи військовослужбовцем строкової служби, солдат ОСОБА_7, відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України (надалі Статуту), бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.
Всупереч зазначених вимог законодавства, солдат ОСОБА_7, достовірно знаючи статутні обов`язки, які регламентують порядок виконання військового обов`язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення та 14 січня 2021 року, у приміщені казарми військової частини НОМЕР_1, яка дислокується за адресою: АДРЕСА_1, між солдатами ОСОБА_7 та ОСОБА_9, ОСОБА_10, та ОСОБА_8 виник конфлікт, пов`язаний з проходженням військової служби та виконанням службових обов`язків, під час якого між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 відбулась сутичка, в яку втрутились ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .
В подальшому, ОСОБА_7 близько 08 год цього ж дня, перебуваючи на третьому поверсі приміщення казарми, діючи умисно, прагнучи продемонструвати солдату ОСОБА_8 свою уявну перевагу над ним та фізичну силу, тим самим утвердивши власний авторитет, на ґрунті неприязних відносин, спричиненим конфліктом, який виник у них раніше цього ж дня, завдав один удар гострою стороною металевою частиною канцелярських ножиць в область грудної клітини ОСОБА_8, спричинивши останньому тяжкі тілесні ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення грудної клітини праворуч.
У подальшому, у конфлікт втрутились солдати ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які відвели потерпілого ОСОБА_8 з місця події, після чого останній отримав медичну допомогу.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_7 та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Обґрунтовуючи свої вимоги наводить доводи щодо недоведеності, на її думку, винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушеннях, за які його засуджено. Вважає, що судами як першої так і апеляційної інстанцій, на підтвердження винуватості засудженого, покладено неналежні та недопустимі докази. Зазначає, що апеляційний суд, в порушення вимог ст. 419 КПК України, не спростував належним чином твердження сторони захисту про наявність цих недопустимих доказів у кримінальному провадження, а на деякі доводи апеляційної скарги взагалі не надав відповіді.
Під час касаційного розгляду захисник підтримала касаційну скаргу і просила її задовольнити з підстав зазначених в ній.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор, посилаючись на безпідставність наведених у касаційній скарзі захисника доводів, вважав, що оскаржувані судові рішення слід залишити без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно зі ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Отже, касаційний суд не перевіряє вирок щодо неповноти та однобічності судового слідства, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно зі ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Положення ст. 94 КПК України передбачають, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.