ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 390/200/20
провадження № 51-4179 км 22
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 02 вересня 2022 року й ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 15 листопада 2022 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019120170000983, за обвинуваченням
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Кіровограда, жителя АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 02 вересня 2022 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років.
Також суд задовольнив частково цивільний позов потерпілої ОСОБА_8 і постановив стягнути з ОСОБА_7 на її користь 43 431 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 400 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди та 15 000 грн у рахунок відшкодування витрат на правову допомогу, а в задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Крім цього, суд вирішив долю речових доказів.
Згідно з вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим і засуджено за те, що він 08 грудня 2019 року, перебуваючи за місцем свого проживання в будинку АДРЕСА_1, на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків зі співмешканкою ОСОБА_9 умисно завдав останній декілька ударів кулаками в область голови та тулуба, заподіявши їй тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілої, яка настала внаслідок тупої травми черевної порожнини з ушкодженням печінки, що ускладнилася внутрішньочеревною кровотечою.
Кропивницький апеляційний суд ухвалою від 15 листопада 2022 року залишив без змін вирок місцевого суду.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6, який діє в інтересах ОСОБА_7, просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Суть аргументів захисника переважно зводиться до того, що місцевий суд необґрунтовано ухвалив обвинувальний вирок, оскільки відсутні прямі докази винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення. На думку захисника, суд дав неправильну оцінку дослідженим доказам, не перевірив версії обвинуваченого про інший механізм спричинення травми потерпілій, що призвело до невідповідності висновків суду у вироку фактичним обставинам кримінального провадження. На ці порушення, як зазначив захисник, не звернув уваги апеляційний суд, постановивши рішення, яке не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України.
Позиції інших учасників судового провадження
У письмових запереченнях на касаційну скаргу представник потерпілої ОСОБА_10 зазначив, що судові рішення є законними, а вимоги захисника - необґрунтованими.
Під час касаційного розгляду прокурор ОСОБА_5 просила залишити оскаржені судові рішення без зміни як законні та обґрунтовані, а касаційну скаргу захисника - без задоволення.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин, і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Частиною 2 ст. 433 КПК України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції, згідно зі ст. 438 КПК України, є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412 - 414 цього Кодексу.
З будь-яких інших підстав касаційний суд не вправі втручатися в рішення судів попередніх інстанцій та виходить із фактичних обставин, установлених цими судами. Тому аргументи захисника щодо незгоди з даною судом оцінкою окремих доказів із точки зору їх належності і достовірності, надання судом переваги тим чи іншим доказам, оспорювання встановлених за результатами судового розгляду фактів, які стосуються по суті невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, виходячи з вимог ст. 438 КПК України, не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
Натомість вказані обставини, на які посилалася сторона захисту в апеляційних скаргах, аналогічні тим, що наведені в касаційній скарзі, були ретельно перевірені судом апеляційної інстанції, який, не встановивши порушень, передбачених статтями 410, 411 КПК України, залишив вирок без змін, зазначивши мотиви ухвалення свого рішення. Колегія суддів Верховного Суду погоджується з викладеними в судовому рішенні мотивами, з яких ці доводи визнані необґрунтованими.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 зазначає, що апеляційний суд не усунув порушень вимог кримінального процесуального закону, пов`язаних із неналежним, на його думку, встановленням події кримінального правопорушення на підставі непрямих доказів винуватості ОСОБА_7, тоді як очевидці заподіяння ОСОБА_9 тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили її смерть, відсутні. Проте ці доводи захисника є непереконливими.
Згідно з положеннями ст. 85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню в кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів. Водночас кримінальний процесуальний закон не містить заборони щодо встановлення тих чи інших обставин на підставі сукупності непрямих (стосовно конкретного факту) доказів, які хоча й безпосередньо не вказують на відповідну обставину, але підтверджують її поза розумним сумнівом на основі логічного аналізу їх сукупності та взаємозв`язку.