Постанова
Іменем України
20 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 214/1894/16
провадження № 61-3498св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті",
відповідач - ОСОБА_1,
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 лютого 2023 року в складі колегії суддів: Корчистої О. І., Агєєва О. В., Кішкіної І. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті" (далі - ТОВ "Порше Мобіліті") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, у якому просило суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором від 02 грудня 2013 року № 50010536 у розмірі 1 098 495, 03 грн, заборгованість за додатковим кредитом у розмірі 72 949, 74 грн, збитки у розмірі 26 411, 81 грн, штраф у розмірі 97 704, 12 грн, пеню за кредитним договором у розмірі 3 592, 67 грн, пеню за додатковим кредитом у розмірі 1 646, 09 грн, 3 % річних за кредитним договором у розмірі 7 988, 21 грн, 3 % річних за додатковим кредитом у розмірі 493, 83 грн, інфляційні втрати за кредитним договором у розмірі 18 672, 47 грн, інфляційні втрати за додатковим кредитом у розмірі 1 287, 43 грн, а всього 1 329 241, 40 грн.
На обґрунтування позову зазначало, що 02 грудня 2013 року уклало з ОСОБА_1 кредитний договір № 50010536, за умовами якого позичальник отримав кредит у сумі 469 668, 18 грн, що еквівалентно 56 964, 00 доларів США, строком на 60 місяців зі змінною процентною ставкою для придбання автомобіля марки "Audi", модель "Q7", кузов № НОМЕР_1, 2013 року випуску.
Також ОСОБА_1 отримав додатковий кредит у сумі 217 612, 75 грн, що еквівалентно 26 393, 30 доларів США на день укладення кредитного договору, строком на 60 місяців зі змінною процентною ставкою для сплати страхових платежів згідно з договором страхування, укладеним на виконання умов кредитного договору.
05 грудня 2013 року сторони уклали договір застави транспортного засобу № 50010536, згідно з умовами якого ОСОБА_1 на забезпечення виконання взятих на себе зобов`язань за кредитним договором та додатковим кредитом передав позивачу у заставу автомобіль марки "Audi", модель "Q7", кузов № НОМЕР_1, 2013 року випуску.
Позичальник свої обов`язки зі своєчасного погашення кредиту та сплати відсотків належно не виконував, у результаті чого станом на 10 березня 2016 року утворилася заборгованість у розмірі 1 329 241, 40 грн, яку ТОВ "Порше Мобіліті" просило стягнути на його користь.
Короткий зміст судових рішень в справі
Справа розглядалася судами неодноразово.
Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 листопада 2020 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 19 жовтня 2021 року, позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Порше Мобіліті" заборгованість за кредитним договором від 02 грудня 2013 року № 50010536 у розмірі 323 628, 30 грн, проценти за користування кредитними коштами у розмірі 23 121, 07 грн, збитки у розмірі 26 411, 81 грн, а всього стягнуто 373 161, 18 грн.
Вирішено питання стосовно розподілу судових витрат.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позичальник не виконував належним чином зобов`язання за кредитним договором. Визначаючи належний до стягнення розмір заборгованості суди врахували висновок експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи від 08 липня 2019 року № 21-18.
Постановою Верховного Суду від 12 жовтня 2022 року постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 жовтня 2021 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що стягуючи з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі, визначеному у висновку експерта, суди не перевірили, чи узгоджується він з умовами договору, зокрема, чи врахував експерт валютне застереження під час визначення розміру заборгованості, не надали оцінку іншим письмовим доказам, а саме розрахунку заборгованості, рахункам-фактурам, листам та вимогам ТОВ "Порше Мобіліті".
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 15 лютого 2023 року рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 листопада 2020 року скасовано.
Позовні вимоги ТОВ "Порше Мобіліті" задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Порше Мобіліті" заборгованість за кредитним договором від 02 грудня 2013 року № 500010536 в сумі 1 000 912, 23 грн, заборгованість за додатковим кредитом в сумі 72 949, 74 грн, пеню за кредитним договором в сумі 3 592, 67 грн, пеню за додатковим договором в сумі 1 646, 09 грн, 3% річних за кредитним договором в сумі 7 988, 21 грн та за додатковим кредитом в сумі 493, 83 грн, а всього 1 087 582, 77 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 належним чином не виконував взяті на себе зобов`язання, передбачені кредитним договором, тому станом на 05 жовтня 2015 року у нього виникла заборгованість за тілом кредиту, що становить еквівалент 39 251, 46 доларів США відповідно до обмінного курсу за безготівковими операціями ПАТ "Креді Агріколь Банк". Вказана сума заборгованості за тілом кредиту нарахована ТОВ "Порше Мобіліті" відповідно до вимог п. 1.3.1. розділу 1 Загальних умов кредитування на дату формування вимоги та підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Порше Мобіліті".
Згідно розрахунку, наданого позивачем та не спростованого відповідачем, заборгованість по додатковому кредиту складає 72 949, 74 грн, яка також підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Порше Мобіліті".
При цьому вимога про стягнення з ОСОБА_1 нарахованих процентів за користування кредитом задоволенню не підлягає з огляду на те, що після пред`явлення вимоги про дострокове стягнення кредитних коштів право позивача на нарахування процентів припинено.
Вимоги про стягнення грошових коштів, передбачених статтею 625 ЦК, не є додатковими вимогами в розумінні статті 266 ЦК, а тому закінчення перебігу позовної давності за основною вимогою не впливає на обчислення позовної давності за вимогою про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат. Стягнення 3% річних та інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов`язання та обмежується останніми 3 роками, які передували подачі позову.
Вимоги ТОВ "Порше Мобіліті" про стягнення інфляційних втрат задоволенню не підлягають, оскільки індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, разом з тим плажеті за кредитним договором визначалися товариством у еквіваленті іноземної валюти.
Право позивача нараховувати обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги, згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. У вказаних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. З урахуванням наведеного, вимоги про стягнення з ОСОБА_1 штрафу в розмірі 97 704, 12 грн задоволенню не підлягають.
Відсутні підстави для стягнення на користь ТОВ "Порше Мобіліті" збитків у розмірі 26 411, 81 грн з огляду на недоведеність вказаних вимог.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 лютого 2023 року та залишити в силі рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 листопада 2020 року.
На обґрунтування касаційної скарги зазначав про застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 03 липня 2019 року в справі № 204/2217/16-ц (провадження № 61- 47244св18), від 30 жовтня 2019 року в справі № 758/6565/16-ц (провадження № 61-19365св18) та від 04 грудня 2019 року в справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Апеляційний суд не провів порівняльно-правовий аналіз наявних у справі доказів, які були надані обома сторонами, не вказав, чому в основу постанови було покладено розрахунок заборгованості, наданий товариством, а не висновок експерта.
Позивач жодними належними та допустимими доказами не довів неправильність висновку експерта, складеного за результатами проведення судово-економічної експертизи № 21-18 від 08 липня 2019 року.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.
26 травня 2023 року справа № 214/1894/16-ц надійшла до Верховного Суду.
ТОВ "Порше Мобіліті" направило відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Доводи касаційної скарги не містять посилань на незаконність рішення суду апеляційної інстанції в частині відмовлених позовних вимог, а тому в цій частині постанова апеляційного суду не переглядається.
Позиція Верховного Суду
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 02 грудня 2013 року ОСОБА_1 уклав з ТОВ "Порше Мобіліті" кредитний договір № 50010536, за умовами якого отримав кредит в сумі 469 668, 18 грн, що еквівалентно 56 964 доларів США на дату укладення кредитного договору, строком на 60 місяців зі змінною процентною ставкою для придбання автомобіля марки "Audi", модель "Q7", кузов № НОМЕР_1, 2013 року випуску, та зобов`язався своєчасно та повністю повернути отримані в кредит грошові кошти та сплатити відсотки.
Також позичальник отримав додатковий кредит в сумі 217 612, 75 грн, що еквівалентно 26 393, 30 доларів США на дату укладення кредитного договору, строком на 60 місяців зі змінною процентною ставкою для сплати страхових платежів згідно з договором страхування, укладеним на виконання умов кредитного договору.
За умовами підпункту 1.3.1 Загальних умов кредитування, які є додатком до кредитного договору, розмір платежів, що підлягають сплаті позичальником за кредитом та додатковим кредитом, визначено в еквіваленті іноземної валюти на день укладення кредитного договору у графіку погашення кредиту, який є невід`ємною частиною кредитного договору. В подальшому позичальник сплачує платежі за кредитом та додатковим кредитом відповідно до виставлених компанією рахунків у гривні; при цьому розмір платежів розраховується шляхом застосування обмінного курсу за безготівковими операціями банку, назву якого зазначено у кредитному договорі, до еквівалентів платежів у іноземній валюті, вказаних у графіку погашення кредиту.