Постанова
Іменем України
21 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 755/410/22
провадження № 61-2121св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації,
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 08 вересня 2022 року в складі судді Катющенко В. П. та постанову Київського апеляційного суду від 13 грудня 2022 року в складі колегії суддів: Рубан С. М., Заришняк Г. М., Куліква С. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив позбавити ОСОБА_2 батьківських прав стосовно нього.
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що з жовтня 1991 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 перебували в шлюбі, який рішенням суду від 30 грудня 2003 року розірвано.
ІНФОРМАЦІЯ_1 народився він. З народження йому встановлено інвалідність. Дізнавшись про це, відповідач категорично відмовився визнавати себе його батьком та утримувати його. Того ж місяця відповідач переїхав на проживання до своєї співмешканки, а він разом з матір`ю та старшим братом ОСОБА_4 залишились проживати в квартирі батьків відповідача.
Рішенням суду від 26 грудня 2005 року ОСОБА_2 визнано його батьком.
З червня 2004 року відповідач з ним не спілкувався, не цікавився станом його здоров`я, не придбавав необхідні ліки, тобто не виконував свої батьківські обов`язки. Його вихованням займалася ОСОБА_3 самостійно.
Посилаючись на викладене, оскільки він немає нічого спільного з батьком, не бажає з ним спілкуватися, просив позов задовольнити.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 08 вересня 2022 року в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків. Таких обставин не встановлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 13 грудня 2022 року виключено резолютивної частини рішення суду висновок щодо місця проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 . В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок щодо відсутності підстав для позбавлення відповідача батьківських прав.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У лютому 2023 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_5 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права (пункти 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України), просить скасувати рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 08 вересня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 грудня 2022 року й направити справу на новий розгляд до апеляційного суду.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди не надали належної оцінки доказам у справі. Зокрема не врахували, що в матеріалах справи є докази ухилення відповідачем від виконання своїх батьківських обов`язків та його винної поведінки. Відповідач не надав доказів, що він вживає заходів щодо налагодження з ним стосунків, цікавиться його станом здоров`я.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 23 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
22 березня 2023 року справа № 755/410/22 надійшла до Верховного Суду.
Відповідач надіслав відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини, встановлені судами
ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з 26 жовтня 1991 року перебували в зареєстровану шлюбі, який розірвано рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 30 грудня 2003 року.
ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_1 . При народженні відомості про батька дитини були записані за вказівкою матері ОСОБА_3
ОСОБА_1 є особою з інвалідністю з дитинства.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 26 грудня 2005 року ОСОБА_2 визнано батьком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 22 грудня 2005 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання батьківства, стягнення аліментів та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів мирову угоду по стягненню аліментів.
Відповідно до мирової угоди сторони домовилися, що ОСОБА_2 буде утримувати старшого сина ОСОБА_4, а ОСОБА_2 буде утримувати сина ОСОБА_6 (позивача в цій справі).
Згідно з висновком від 23 травня 2022 року № 103/2175/41/3 Дніпровська районна в місті Києві державна адміністрація, як орган опіки та піклування, вважає за недоцільне позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав стосовно неповнолітнього ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до цього висновку, ОСОБА_2 на засіданні комісії категорично заперечував проти позбавлення його батьківських прав щодо неповнолітнього ОСОБА_6 та пояснив, що бажає брати участь у вихованні та утриманні сина.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.