Постанова
Іменем України
21 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 463/9645/19
провадження № 61-2146св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Публічне акціонерне товариство "Банк Альянс",
третя особа - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 13 жовтня 2021 року у складі судді Грицка Р. Р. та постанову Львівського апеляційного суду від 17 січня 2023 року
у складі колегії суддів: Бойко С. М., Копняк С. М., Ніткевича А. В.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
У липні 2014 року Публічне акціонерне товариство "Банк Альянс" (далі -
ПАТ "Банк Альянс") звернулось до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнень просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 19 жовтня 2004 року № 023-04/ПК у розмірі 141 329,19 євро, що еквівалентно 2 331 644,17 грн.
Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 12 грудня 2014 року (справа № 463/3710/14-ц), залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 09 червня 2015 року, позов ПАТ "Банк Альянс" задоволено, стягнено із ОСОБА_1 на користь ПАТ "Банк Альянс" заборгованість за кредитним договором від 19 жовтня 2004 року № 023-04/ПК
у розмірі 141 329,19 євро, що еквівалентно 2 744 771,16 грн.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ від 23 грудня 2015 року рішення Личаківського районного суду м. Львова від 12 грудня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 09 червня 2015 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи ПАТ "Банк Альянс" неодноразово уточнювало свої позовні вимоги та остаточно просило стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 159 718,00 євро і 3 314,55 грн.
Під час нового розгляду справи (справа № 463/818/16-ц), у березні 2016 року ОСОБА_1 подав до суду зустрічний позов до ПАТ "Банк Альянс" про стягнення коштів, які становлять переплату за кредитним договором, та визнання недійсними договорів іпотеки, які були укладені на забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором.
У подальшому, у зв`язку з відступленням 08 червня 2018 року права вимоги за кредитним договором від первісного кредитора ПАТ "Банк Альянс" до ТОВ "ФК "Альянс Плюс" (договір № 7), яке цього ж дня уклало договір № 12-СФ/18 про відступлення права вимоги за кредитним договором з ТОВ "Схід Фінанс" (новий кредитор), ПАТ "Банк Альянс" замінено на його правонаступника - ТОВ "Схід Фінанс".
У листопаді 2019 року ТОВ "Схід Фінанс" подало заяву про закриття провадження у справі, посилаючись на те, що 11 жовтня 2019 року відбулося позасудове врегулювання спору у справі.
Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 12 листопада 2019 року провадження у справі № 463/818/16-ц за позовом ТОВ "Схід Фінанс" до
ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_2, про стягнення заборгованості за кредитним договором закрито.
Виділено в самостійне провадження для розгляду вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ПАТ "Банк Альянс", третя особа - ОСОБА_2, про стягнення коштів та визнання недійсними договорів іпотеки.
Короткий зміст позовних вимог
Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовані тим, що постановою Київського апеляційного суду від 04 березня 2020 року у справі № 757/35497/14-ц,
у задоволенні позову ПАТ "Банк Альянс" до ОСОБА_2 як поручителя про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено. Крім того, у цій справі Київський апеляційний суд призначив судово-економічну експертизу, згідно з висновком якої заборгованості ОСОБА_1 перед ПАТ "Банк Альянс" за кредитним договором немає, при цьому переплата ОСОБА_1 за кредитним договором становить 135 515,00 євро, з яких: переплата за тілом -
50 655,92 євро, переплата за процентами - 84 859,08 євро.
Позивач уважав, що у зв`язку з відсутністю заборгованості за кредитним договором та припиненням поруки за договором поруки, укладеним
на забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, договори іпотеки також припинили свою дію 30 жовтня 2014 року.
ОСОБА_1 з урахуванням заяви про уточнення просив стягнути з АТ "Банк Альянс" на свою користь 135 515,00 євро, що еквівалентно 4 469 081,43 грн,
і визнати такими, що припинили дію 30 жовтня 2014 року, договір іпотеки від
20 жовтня 2004 року, укладений між ПАТ "Банк Альян" і ОСОБА_1, договір іпотеки від 03 лютого 2012 року, укладений між ПАТ "Банк Альянс"
і ОСОБА_2 .
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 13 жовтня 2021 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 17 січня 2023 року, у задоволенні позову відмовлено.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані недоведеністю заявлених позовних вимог, оскільки позивач не надав доказів факту належного виконання зобов`язань за кредитним договором і факту переплати та, крім цього, не звертався до суду з відповідним клопотання про їх витребування, тоді як долучені ним квитанції жодним чином не підтверджують обставин позову. Надані позивачем квитанції за період з 01 лютого 2012 року не підтверджують факту належного виконання умов договору, і, зокрема, розмір щомісячного платежу практично завжди був меншим ніж той, який сторони узгодили
в договорі. Наданий позивачем експертний висновок не може вважатись належним, допустимим, достовірним та достатнім доказом здійснення переплати за кредитним договором. Згідно з дослідницькою частиною цього висновку експерту не було надано всіх первинних документів бухгалтерського обліку, і, як вбачається, факт отримання кредитних коштів документально підтверджувався лише частково, а сам позичальник не визнавав отримання деяких траншів через відсутність свого підпису на заяві про видачу готівки. Як наслідок, експерт формував свої висновки "під умовою", хоча факт ненадання банком кредитних коштів жодним чином не підтверджений. На думку суду, такий висновок ґрунтується на припущеннях.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
16 лютого 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу,
у якій просить скасувати рішення Личаківського районного суду м. Львова від
13 жовтня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 17 січня 2023 року і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов та стягнути
з АТ "Банк Альянс" на користь ОСОБА_1 заборгованість у розмірі
135 515,00 євро, що еквівалентно 4 469 081,43 грн.
Касаційна скарга мотивована тим, що переплата за кредитним договором виникла у зв?зку з тим, що протягом 10 років дії кредитного договору представники банку щомісяця розраховували і давали рахунки на сплату позивачеві з урахуванням неотриманих кредитних коштів, акти звірки протягом всього періоду дії кредитного договору не складалися. Заявник указує, що ні суд першої інстанції, ні суд апеляційної інстанції не взяв до уваги висновок КНДІСЕ від 30 червня 2017 року № 977/12117-12119/17-45 ні як доказ у справі, ні як кваліфікований розрахунок суми позову. Суди попередніх інстанцій не встановили факту отримання позичальником коштів, відповідач не спростував доводів позивача про неотримання ним коштів.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішення застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі
№ 200/5647/18, від 28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14-ц та від
14 грудня 2020 року у справі № 278/2177/15.
Аргументи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 21 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Личаківського районного суду м. Львова.
20 березня 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 13 жовтня 2021 року та постанова Львівського апеляційного суду від 17 січня 2023 року оскаржуються лише в частині позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення коштів.
В іншій частині рішення Личаківського районного суду м. Львова від 13 жовтня 2021 року та постанова Львівського апеляційного суду від 17 січня 2023 року не оскаржуються, а тому відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України судом касаційної інстанції не переглядаються.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Короткий зміст фактичних обставин справи
19 жовтня 2004 року між АКБ "Альянс", правонаступником якого є ПАТ "Банк Альянс" (кредитодавець), та ОСОБА_1 (позичальник) укладено кредитний договір № 023-04/ПК на суму 244 617,00 грн на строк до 16 жовтня 2008 року зі сплатою 34 % річних.
21 жовтня 2004 року сторони уклали додатковий договір, згідно з яким наданий за договором кредит переоформлено у відновлювальну відкличну кредитну лінію з лімітом у розмірі 315 000,00 грн.
На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 20 жовтня 2004 року між АКБ "Альянс" і ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 .
У період з 21 жовтня 2004 року до 16 січня 2014 року, шляхом підписання низки додаткових договорів, сторони вносили відповідні зміни до умов кредитного договору, зокрема, щодо розміру позики, ліміту відновлювальної кредитної лінії, строку дії договору, процентної ставки тощо.
Зокрема, згідно з додатковими договорами від 26 січня 2012 року та від 16 січня 2014 року сторони погодили, що максимальна сума кредиту становить 143 500,00 євро, з терміном користування кредитними коштами до 15 січня
2015 року, зі сплатою за користування кредитом 18,9 % річних в євро або 21,6 % річних в гривні.
Зміни також вносились і до договору іпотеки від 20 жовтня 2004 року, про що сторони укладали відповідні договори.
На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 03 лютого 2012 року між ПАТ "Банк Альянс" і третьою особою - ОСОБА_2 укладено ще один договір іпотеки, предметом якого є квартира