Постанова
Іменем України
21 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 465/8224/21
провадження № 61-7678св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів),
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Львівського апеляційного суду від
11 квітня 2023 року у складі колегії суддів: Ніткевича А. В., Бойко С. М.,
Копняк С. М.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про скасування арешту.
Позов мотивований тим, що 06 вересня 2010 року головний державний виконавець Шостак О. В. ППВР ВДВС ГУЮ у Львівській області виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № 21170604 з виконання виконавчого напису № 311, виданого 05 березня 2010 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Сиротяк М. Р., про звернення стягнення на: квартиру АДРЕСА_1 ; квартиру АДРЕСА_2, комору в підвалі площею 2,0 кв. м, у спільному користуванні приміщення ІХ/5,3 кв. м; квартиру
АДРЕСА_3, комору в підвалі площею 5,3 кв. м, що належать ОСОБА_1 на праві власності.
За рахунок коштів, отриманих від реалізації квартири
АДРЕСА_1, запропоновано задовольнити вимоги ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", а також з метою відшкодування АТ "Райффайзен Банк Аваль" внесеної за вчинення виконавчого напису плати запропоновано також стягнути
з ОСОБА_1 суму в розмірі 24 119,47 грн, що разом становить 1 390 889,89 грн.
Пунктами 4 та 5 постанови від 06 вересня 2010 року про відкриття виконавчого провадження № 21170604 накладено арешт на все майно позивача у межах суми звернення стягнення 1 390 889,89 грн та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику, лише в межах суми боргу.
23 березня 2011 року головний державний виконавець Шостак О. В. виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 3 частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки стягувач не заявив про своє бажання залишити за собою нереалізоване на прилюдних торгах майно боржника. При цьому арешт, накладений згідно з постановою від 06 вересня 2010 року, не знято.
09 квітня 2012 року Галицький ВДВС Львівського міського управління юстиції виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № 32062751
з примусового виконання цього ж виконавчого напису № 311, вчиненого
05 березня 2010 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Сиротяк М. Р., яким запропоновано звернути стягнення на квартири
АДРЕСА_4, АДРЕСА_5, АДРЕСА_3, які належать на праві власності ОСОБА_1 . За рахунок коштів, отриманих від реалізації цього майна, запропоновано задовольнити вимоги ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на загальну суму 1 390 889,89 грн.
Позивачка зазначала, що згідно з інформацією про виконавче провадження
№ 32062751 від 22 жовтня 2012 року, 23 жовтня 2012 року та 06 грудня
2012 року Галицький ВДВС ЛМУЮ зняв арешт з майна боржника ОСОБА_1,
а саме з квартир АДРЕСА_4, АДРЕСА_5, АДРЕСА_3, який накладений на підставі постанови Галицького ВДВС ЛМУЮ про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 04 квітня 2012 року, оскільки
15 жовтня 2012 року в межах примусового виконання цього виконавчого документа відбулися прилюдні торги з реалізації майна боржника і переможці торгів не мають можливості зареєструвати право власності на придбане майно.
Згідно із інформацією про виконавче провадження № 32062751 24 грудня
2012 року державний виконавець Галицького ВДВС м. Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 8 частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" (коштів від реалізації недостатньо для задоволення вимог). Тому виконавчий напис
№ 311, виданий 05 березня 2010 року приватним нотаріусом Сиротяк М. Р., знову повернено стягувачу.
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна жодних арештів на майно позивачки в межах виконавчого провадження № 320627517, яке відкривалося з виконання цього ж виконавчого документа - виконавчого напису № 311, виданого 05 березня 2010 року приватним нотаріусом
Сиротяк М. Р., вже після повернення виконавчого документа стягувачу на підставі постанови від 24 грудня 2012 року щодо виконання цього
ж виконавчого документа, немає.
Однак до цього часу в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна наявний арешт на все її нерухоме майно у виконавчому провадженні
№ 21170604, у якому виконавчий документ повернений стягувачу ще
у 2012 році.
19 липня 2021 року позивачка надіслала до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції
(м. Львів) заяву, у якій просила зняти арешт, накладений на усе її майно
у виконавчому провадженні № 21170604 на підставі постанови від 06 вересня 2010 року. Проте жодної відповіді не отримала.
Посилаючись на те, що незняття арешту є протиправною бездіяльністю органу державної виконавчої служби, ОСОБА_1 просила скасувати в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна обтяження у вигляді арешту нерухомого майна (тип обтяження) на все нерухоме майно (невизначене майно), що зареєстровано 06 грудня 2010 року за № 10573118 реєстратором - Львівською філією державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, підстава виникнення обтяження - постанова підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про відкриття виконавчого провадження № 21170604 від 06 вересня 2010 року, обтяжувач - підрозділ примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, заявник - підрозділ примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, щодо ОСОБА_1 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Заочним рішенням Галицького районного суду м. Львова від 23 лютого
2022 року позовні вимоги задоволено.
Скасовано в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, обтяження у вигляді арешту нерухомого майна (тип обтяження) на все нерухоме майно (невизначене майно), що зареєстровано 06 грудня 2010 року за
№ 10573118 реєстратором - Львівською філією державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, підстава виникнення обтяження - постанова підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про відкриття виконавчого провадження № 21170604 від 06 вересня 2010 року, обтяжувач - підрозділ примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області; заявник - підрозділ примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, щодо ОСОБА_1 .
Стягнено з відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у розмірі 908,00 грн.
Суд першої інстанції виходив із того, що з метою забезпечення реального виконання рішення державний виконавець наділений повноваженнями щодо накладення арешту на майно боржника шляхом винесення відповідної постанови. При цьому арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" підлягає примусовому виконанню.
Посилаючись на статтю 30 Закону України "Про виконавче провадження"
(в редакції, що діяла на момент вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 21170604), суд констатував, що закінчення виконавчого провадження, як і повернення виконавчих документів з різних підстав, законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження, за якої ніякі інші дії державного виконавця не проводяться.
Таким чином, оскільки виконавчий напис від 05 березня 2010 року № 311, виданий приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Сиротяк М. Р., повернено стягувачу, виконавче провадження № 21170604 завершено, однак арешт усього майна позивача, який накладений в межах такого виконавчого провадження, не знятий, хоча на даний час він і не забезпечує реальне виконання виконавчого напису № 311, виданого 05 березня 2010 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Сиротяк М. Р., це є протиправною бездіяльністю органу державної виконавчої служби та свідчить про те, що порушене право ОСОБА_1 підлягає захисту шляхом зобов`язання відповідача зняти арешт з нерухомого майна позивача.
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 03 листопада 2022 року заяву Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про перегляд заочного рішення Галицького районного суду м. Львова від 23 лютого 2022 року залишено без задоволення.
Постановою Львівського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року апеляційну скаргу Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) задоволено.
Заочне рішення Галицького районного суду м. Львова від 23 лютого 2022 року скасовано.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень
у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про скасування арешту закрито.
Роз`яснено ОСОБА_1 право на звернення до суду з такою вимогою в порядку адміністративного судочинства до Львівського окружного адміністративного суду, а також роз?яснено позивачці про наявність у неї права протягом десяти днів з дня отримання постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що цей спір підлягає розгляду
в порядку адміністративного судочинства, оскільки ОСОБА_1 фактично не погоджується з бездіяльністю державного виконавця у межах виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом, тобто позивачка у цій справі просить скасувати арешт, який був накладений державним виконавцем у межах виконання не судового рішення, а документа, виданого приватним нотаріусом. А згідно з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, зробленими у постановах від
14 листопада 2015 року у справі № 161/15523/17, від 02 жовтня 2019 року
у справі № 346/79/17 та від 06 листопада 2019 року у справі № 678/1/16-ц, за правилами адміністративного судочинства мають оскаржуватися рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, вчинені під час виконання ухвалених в адміністративній справі судових рішень, а також виконавчих документів, виданих іншими, ніж суд, органами та посадовими особами, оскільки закон не встановлює для такого оскарження іншого порядку судового оскарження.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
19 травня 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Богдан З. С. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року та залишити в силі рішення Галицького районного суду м. Львова від 23 лютого 2022 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що підставами заявленого позову фактично
є статті 317, 321 ЦК України щодо непорушності права власності і неможливості протиправного позбавлення особи цього права, частина перша статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" щодо можливості особи, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, звернутись до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Заявник вказує, що неправомірність дій органу державної виконавчої служби при накладенні арешту на все майно позивача не є підставою цього позову, позовна заява не містить відомостей про факти порушення органом державної виконавчої служби вимог законодавства про виконавче провадження під час прийняття державним виконавцем постанови від 06 вересня 2010 року. Цей спір за своєю суттю не є публічно-правовим, а стосується захисту цивільних прав позивачки щодо нерухомого майна, яке обтяжене арештом, тож цей спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має розглядатися судами загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства. Крім того, заявник зазначає, що Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Львів) не є стороною у справі, а тому не мало права подавати апеляційну скаргу.
Аргументи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 01 червня 2023 року представнику ОСОБА_1 - ОСОБА_2 поновлено строк на касаційне оскарження постанови Львівського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року. Відкрито касаційне провадження
у справі та витребувано її матеріали з Галицького районного суду м. Львова.
12 липня 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;