Постанова
Іменем України
20 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 761/14542/21
провадження № 61-3290св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Головне управління Національної поліції в Київській області, Державна казначейська служба України,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги Головного управління Національної поліції в Київській області та ОСОБА_1, в інтересах якого діє представник - адвокат Гулько Жанна Вікторівна, на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 09 червня 2022 року у складі судді Саадулаєва А. І. та постанову Київського апеляційного суду від 13 лютого 2023 року у складі колегії суддів: Махлай Л. Д., Немировської О. В., Ящук Т. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області (далі - ГУНП в Київській області), Державної казначейської служби України (далі - ДКС України), в якому просив стягнути за рахунок коштів Державного бюджету України в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок його незаконного затримання, 162 мінімальні заробітні плати, що становить 972 000,00 грн, витрати на проведення судової психологічної експертизи у сумі 5 076,00 грн, витрати па правову допомогу у сумі 60 000,00 грн.
На обґрунтування позовних вимог зазначив, що 04 лютого 2020 року його затримано в порядку статті 208 КПК України слідчими СУ ГУНП в Київській області, про що було складено протокол затримання.
Після фактичного його затримання слідчими СУ ГУНП в Київській області відразу без ухвали суду було проведено ряд невідкладних обшуків за місцем самого затримання, в результаті якого вилучено всі особисті речі позивача.
Під час затримання та проведення обшуків слідчі з оперативними працівниками нанесли йому тілесні ушкодження, вибили зуб, хоча жодного супротиву з його боку не було, не дозволили скористатися правовою допомогою захисника.
15 червня 2020 року слідчим суддею Святошинського районного суду м. Києва у справі № 759/9419/20 визнано затримання ОСОБА_1, відповідно до протоколу затримання від 04 лютого 2020 року незаконним.
Внаслідок незаконного затримання слідчими СУ ГУ НП в Київській області йому нанесено значної моральної та матеріальної шкоди, що стало наслідком значного погіршення стану здоров`я, головного болю, безсоння, набуття захворювання (діагнозу) - епілептичний синдром зі складними комплексними нападами із вторинною генералізацією та тоніко-клонічними судомами, органічний розлад особистості, посттравматичний стресовий розлад, який фактично є невиліковним, звернення до лікарів, перебування в медичних закладах, перебування в реанімації, викликів бригади швидкої допомоги у зв`язку з нападами судом та втрати свідомості з подальшою його госпіталізацією в медичний заклад. Він постійно вимушений купувати препарати для лікування свого психологічного стану, зменшення стану тривоги, від головного болю, судом, приступів епілепсії, постійно проходити необхідне медичне обстеження в КПН "Клінічна лікарня "Психіатрія" Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Психіатричне лікувально-діагностичне відділення "Епілепсія", в КНП "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3 Шевченківського району м. Києва, обмежувати себе в нормальному житті, змушений періодично відвідувати невролога, епілентолога, психолога, перебування на денному стаціонарі. Внаслідок погіршення стану здоров`я та постійного перебування в стресовій ситуації після незаконного затримання, погіршилися стосунки з дружиною, стали виникати постійні сварки, які призвели до розлучення.
При цьому, позивач послався на те, що відповідно до висновку експерта Київського НДЕКЦ від 15 березня 2021 року № СЕ-19/111-21/6898-ПС, за результатами проведення судової-психологічної експертизи, події, які сталися у позивача, а саме його незаконне затримання 04 лютого 2020 року є психологічно деструктивними, що призвели до стійких, тривалих змін його особистості (сфері здоров`я); в емоційній сфері (тривожність, знижений настрій, дратівливість); в основних складових структури особистості (порушення міжособистісних зв`язків та відносин); перешкод у реалізації його життєвих планів та перспектив (не змога працювати в повному обсязі та займатися улюбленими справами), порушили його соціальне функціонування замкнутість, апатичність, вразливість), зміну у звичайній діяльності підекспертного концентрації уваги на пережитих подіях). Ситуація незаконного затримання, призвела до стійких, тривалих змін в окремих сферах структури особистості підекснертного з індивідуально-психологічних особливостей, порушенні системи міжособистісних зв`язків та відносин, згортанням соціальних зв`язків, що протягом тривалого часу (більше 1 року) заважало повною мірою ревізувати звичне (оптимальне) соціальне функціонування. Ситуація, в яку потрапив позивач, мала суттєвий психотравмувальний вплив на основні сфери його життєдіяльності (особистісна, соціальна, сфера здоров`я та трудова).
Враховуючи вищевказане позивачу спричинені моральні страждання розмір яких він оцінює в 162 мінімальні заробітні плати.
Крім того, позивачем заявлено до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести в зв`язку з розглядом справи, а саме: витрати на правову допомогу у сумі 60 000,00 грн та витрати на проведення психологічної експертизи у розмірі 5 076,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 09 червня 2022 року позов задоволено частково.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок Державного бюджету України в рахунок відшкодування моральної шкоди 5 000,00 грн, 51,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та 25,89 грн витрат на проведення висновку спеціаліста.
В іншій частині позову відмовлено.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із наявності спричиненої ОСОБА_1 неправомірними діями працівників ГУНП в Київській області моральної (немайнової) шкоди внаслідок незаконного затримання, однак позивачем не було доведено розмір моральної шкоди, яку він просить стягнути, у зв`язку з чим, суд вважав, що позов підлягає частковому задоволенню, а з відповідачів підлягає стягненню моральна шкода в розмірі 5 000,00 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 та ГУНП в Київській області оскаржили його в апеляційному порядку.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 13 лютого 2013 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Національної поліції в Київській області залишено без задоволення, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 09 червня 2022 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.
Зокрема, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції, що за відсутності вироку суду за наслідками розгляду кримінальної справи чи постанови про закриття кримінальної справи посилання позивача на необхідність застосування Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" № 266/94 ВР від 01 грудня 1994 року є безпідставними.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
08 березня 2023 року на адресу Верховного Суду через засоби поштового зв`язку надійшла касаційна скарга ГУНП в Київській області на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 09 червня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 лютого 2023 року.
З урахуванням уточненої касаційної скарги від 30 березня 2023 року заявник просив суд скасувати оскаржені судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове про відмову у позові.
15 березня 2023 року на адресу Верховного Суду через засоби поштового зв`язку надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, в інтересах якого діє представник - адвокат Гулько Ж. В., на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 09 червня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 лютого 2023 року.
З урахуванням уточненої касаційної скарги від 05 квітня 2023 року заявник просив суд скасувати оскаржені судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове про задоволення позову у повному обсязі.
Касаційні скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій оскаржені судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Доводи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу від 27 квітня 2023 року ГУНП в Київській області просить суд відмовити у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Гулько Ж. В.
У відзиві на касаційну скаргу від 10 липня 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Гулько Ж. В. просить суд касаційну скаргу ГУНП в Київській області залишити без задоволення.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 03 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Київській області та витребувано матеріали цивільної справи.
Ухвалою Верховного Суду від 06 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, в інтересах якого діє представник - адвокат Гулько Ж. В.
13 квітня 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 12 вересня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
Встановлено, що слідче управління відділу розслідування особливо тяжких злочинів ГУНП в Київській області здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12019110000000417 за частиною другою статті 289 КК України (незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно або за попередньою змовою групою осіб, або поєднані з насильством, що не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства, або вчинені з проникненням у приміщення чи інше сховище, або з використанням електронних пристроїв для втручання в роботу технічних засобів охорони, або якщо предметом незаконного заволодіння є транспортний засіб, вартість якого становить від ста до двохсот п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян), в якому ОСОБА_1 вручено повідомлення про підозру від 05 лютого 2020 року.
Відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 04 лютого 2020 року, ОСОБА_1 було затримано безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення чи під час безперервного переслідування особи, яка підозрюється у його вчиненні, на підставі частини третьої статті 289 КК України.
06 лютого 2020 року ухвалою Святошинського районного суду м. Києва було задоволено клопотання старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП України в Київській області старшого лейтенанта поліції Бойко В. В. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, та обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі Київському слідчому ізоляторі Міністерства юстиції України строком на 60 діб з альтернативою внесення застави в сумі 210 200,00 грн, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною особою або юридичною (заставодавцем) на депозитний рахунок Святошинського районного суду м. Києва.
15 червня 2020 року слідчим суддею Святошинського районного суду м. Києва у справі № 759/9419/20 визнано затримання ОСОБА_1, відповідно до протоколу затримання від 04 лютого 2020 року незаконним. При цьому суддя зазначив, що на час затримання ОСОБА_1 обставини, передбачені пунктами 1, 2 частини першої статті 208 ЦПК України (які надають уповноваженій службовій особі право затримати особу, підозрювану особу без ухвали слідчого судді), були відсутні.
ТУ ДБР, розташоване в м. Києві здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62020100000001564 від 06 серпня 2020 року за частиною першою статті 371 КК України за фактом незаконного затримання та побиття працівниками поліції ОСОБА_1 .
У зазначеному кримінальному провадженні ОСОБА_1 є потерпілим від незаконних дій працівників поліції.
Відповідно до медичних документів після 04 лютого 2020 року позивачу діагностовано: епілептичний синдром зі складними комплексними нападами із вторинною генералізацією та тоніко-клонічними судомами, органічний розлад особистості, посттравматичний стресовий розлад.
ОСОБА_1 перебував в медичних закладах з 28 травня 2020 року до 30 червня 2020 року, 02 червня 2020 року, з 30 липня 2020 року до 04 червня 2020 року, з 13 жовтня 2020 року до 19 жовтня 2020 року, в ДУ "Науково-практичний центр ендоваскулярної нейрохірургії НАМН України", в реанімації з 01 жовтня 2020 року до 03 жовтня 2020 року в ДУ "Інститут нейрохірургії ім. Академіка А. Ромаданова НАМИ України, викликав бригади швидкої допомоги у зв`язку із нападами судом та втратою свідомості з подальшою його госпіталізацією в медичний заклад 31 жовтня 2020 року, 13 січня 2021 року, 17-18 лютого 2021 року.
Відповідно до висновку експерта Київського НДЕКЦ від 15 березня 2021 № СЕ-19/111-21/6898-ПС, за результатами проведення судової-психологічної експертизи, події, які сталися у позивача, а саме його незаконне затримання 04 лютого 2020 року є психологічно деструктивними, що призвели до стійких, тривалих змін його особистості (сфері здоров`я); в емоційній сфері (тривожність, знижений настрій, дратівливість); в основних складових структури особистості (порушення міжособистісних зв`язків та відносин); перешкод у реалізації його життєвих планів та перспектив (не змога працювати в повному обсязі та займатися улюбленими справами), порушили його соціальне функціонування замкнутість, апатичність, вразливість), зміну у звичайній діяльності підекспертного концентрації уваги на пережитих подіях). Ситуація незаконного затримання, призвела до стійких, тривалих змін в окремих сферах структури особистості підекснертного з індивідуально-психологічних особливостей, порушенні системи міжособистісних зв`язків та відносин, згортанням соціальних зв`язків, що протягом тривалого часу (більше 1 року) заважало повною мірою ревізувати звичне (оптимальне) соціальне функціонування. Ситуація, в яку потрапив позивач, мала суттєвий психотравмувальний вплив на основні сфери його життєдіяльності (особистісна, соціальна, сфера здоров`я та трудова).
Доказів завершення кримінального провадженні № 12019110000000417 за частиною другою статті 289 КК України матеріали справи не містять.
Відсутні також докази завершення кримінального провадження № 62020100000001564 за частиною першою статті 371 КК України за фактом незаконного затримання та побиття працівниками поліції ОСОБА_1 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.