Постанова
Іменем України
30 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 313/1192/20
провадження № 61-3206св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Грушицького А. І.,
суддів: Литвиненко І. В., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Пророка В. В., Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Веселівська селищна рада Мелітопольського району Запорізької області,
треті особи: Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, подану представником ОСОБА_3, на рішення Веселівського районного суду Запорізької області від 07 вересня 2021 року у складі судді Кравцова С. О. та постанову Запорізького апеляційного суду від 08 лютого 2023 року у складі колегії суддів: Маловічко С. В., Подліянової Г. С., Кочеткової І. В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Веселівської селищної ради Мелітопольського району Запорізької області, треті особи: Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, ОСОБА_2, про визнання права довічного успадковуваного володіння землею і витребування майна з чужого незаконного володіння,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Веселівської селищної ради Мелітопольського району Запорізької області, треті особи: Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, ОСОБА_2, про визнання права довічного успадковуваного володіння землею і витребування майна з чужого незаконного володіння.
Позовні вимоги мотивовано тим, що для ведення фермерського господарства її чоловікові ОСОБА_4 згідно з рішенням виконавчого комітету Веселівської районної ради народних депутатів № 104 від 30 травня 1991 року видано державний акт на право довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою в розмірі 48,2 га.
17 листопада 1992 року в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України (ЕДРПОУ) за номером № 711149 було зареєстровано фермерське господарство "Гаврилов і Син" (далі - ФГ "Гаврилов і Син")
за адресою: АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловік позивача ОСОБА_4 помер.
14 травня 1996 року позивач прийняла спадщину і отримала свідоцтво про право власності на спадкове майно, що залишилося після смерті чоловіка (свідоцтво № 756, спадкова справа № 125).
Після смерті чоловіка ОСОБА_1 продовжувала керувати ФГ "Гаврилов і Син" та сплачувати податки, а 24 грудня 2012 року за
№ 10821050009000576 провела реєстрацію фермерського господарства повторно за адресою: Веселівська державна адміністрація Запорізької області, у якій зазначено її керівником господарства.
У подальшому позивачу стало відомо про те, що з 2012 року земельну ділянку площею 48,2 га, яка була видана її чоловікові для ведення фермерського господарства, Веселівською районною державною адміністрацією передано ОСОБА_2 на підставі договору оренди
від 08 червня 2011 року, реєстраційний номер - № 232128440000005
Згідно з відповіддю ГУ Держгеокадастру в Запорізькій області від 26 лютого 2021 року земельна ділянка в розмірі 48,2 га 30 грудня 2020 року передана у комунальну власність Веселівській селищній територіальній громаді в складі земельної ділянки площею 626,7752 га.
Звернення позивача до Веселівської районної державної адміністрації про повернення земельної ділянки в розмірі 48,2 га результатів не принесли. Письмових відповідей вона не отримувала, про вилучення цієї земельної ділянки від фермерського господарства її не повідомляли.
У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 є спадкоємицею усіх прав і обов`язків після чоловіка ОСОБА_4, прийняла спадкове майно після його смерті, вона має право на довічне успадковуване володіння земельною ділянкою в розмірі 48,2 га, яка неправомірно вибула з її користування шляхом передачі в оренду іншому підприємцю - фермеру.
Посилаючись на порушення свого права та правові висновки Великої Палати Верховного Суду з питання спадкування права постійного користування земельною ділянкою та права довічного успадковуваного володіння землею, позивач зазначала, що зі смертю фізичної особи її спадкоємець стає учасником правовідносин із довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою, у зв`язку з чим просила суд визнати за нею право довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою, площею 48,2 га, згідно з актом Б № 098884 та рішенням Веселівського виконавчого комітету районної ради народних депутатів від 30 травня 1991 року № 104 та витребувати зазначену земельну ділянку з чужого незаконного володіння.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Веселівського районного суду Запорізької області від 07 вересня 2021 року позов задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_1 право володіння на довічне успадковану земельну ділянку, розміром 48,2 га, яка складається з двох земельних ділянок, а саме: з кадастровим номером 2321284000:07:007:0001, площею 39,9281 га, та з кадастровим номером 2321284000:07:003:0004, площею 6,1068 га, яка була видана в користування згідно з державним актом
Б № 098884 та рішенням виконавчого комітету Веселівської районної ради народних депутатів від 30 травня 1991 року ОСОБА_4 для створення ФГ "Гаврилов і Син", яке було зареєстровано як юридична особа
17 листопада 1992 року.
У задоволенні позовних вимог про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що особа, яка володіє земельною ділянкою на праві довічного успадковуваного володіння за законом, не може бути позбавлена права на таке володіння. У свою чергу спадкоємці також не можуть бути позбавлені права бути учасниками правовідносин із довічного успадковуваного володіння землею, а тому таке право є об`єктом спадкування.
При цьому суд першої інстанції посилався на правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року справі № 368/54/17 (провадження № 14-487цс19).
Відмовляючи в задовленні позовних вимог щодо витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння, суд зазначив, що розпорядженням голови Веселівської районної державної адміністрації від 25 листопада
2010 року № 271 припинено право користування земельною ділянкою, яке не оскаржено позивачем та є чинним, а державний акт на право довічного успадковуваного володіння землею, виданий ОСОБА_4, вказаним розпорядженням визнаний недійсним. На думку суду першої інстанції, спірна земельна ділянка на момент звернення з позовом перебуває у законному користуванні орендаря ОСОБА_2 на підставі договору оренди
від 05 квітня 2011 року, а тому суд позбавлений можливості вирішити позовні вимоги про витребування майна.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Запорізького апеляційного суду від 08 лютого 2023 року рішення Веселівського районного суду Запорізької області від 07 вересня 2021 року змінено.
Визнано за ОСОБА_1 право довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою розміром 48,2 га, яка згідно з рішенням Веселівського виконавчого комітету районної ради народних депутатів від 30 травня
1991 року № 104 була надана ОСОБА_4, про що видано державний акт Б № 098884, для ведення фермерського господарства.
Змінено правове обґрунтування рішення в частині відмови в задоволенні позову щодо витребування земельної ділянки.
Погоджуючись із висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог, апеляційний суд вважав за необхідне змінити рішення суду першої інстанції, оскільки суд першої інстанції надав неправильне формулювання права, яке визнавав
за ОСОБА_1, вказавши в резолютивній частині рішення "визнати
за позивачем право володіння на довічне успадковану земельну ділянку",
а також визначив дві земельні ділянки з кадастровими номерами, на які було поділено первісну земельну ділянку, площею 48,2 га, розмір яких
у загальному розмірі є меншим цієї площі.
Коректним визначенням права ОСОБА_1 є право довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою, площею 48,2 га. У такому розмірі за первісно визначеними межами згідно з державним актом має спадкуватися земельна ділянка, до якої входять земельні ділянки
з кадастровим номером 2321284000:07:007:0001, площею 39,9281 га, та
з кадастровим номером 2321284000:07:003:0004, площею 6,1068 га, загальною площею 46,03 га, а також решта площі розміром 2,17 га.
Змінюючи рішення суду першої інстанції у частині вирішення позовних вимог про витребування земельної ділянки, суд апеляційної інстанції виснував про те, що без притягнення до участі у справі одночасно з Веселівською селищною радою орендаря ОСОБА_2 як співвідповідача, який у справі виступає в якості третьої особи, позовні вимоги про витребування земельної ділянки не можуть бути задоволені через неналежний суб`єктний склад.
Відхиляючи доводи відповідача та третьої особи щодо порушення строків позовної давності, апеляційний суд виходив із того, що отримання документа (свідоцтва) про право на спадщину не обмежується будь-яким строком,
а тому спадкоємець може оформити своє право довічного успадковуваного володіння землею у будь-який час без обмеження строком, зокрема, й у разі спору в судовому порядку.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У березні 2023 року ОСОБА_2 через представника ОСОБА_3 засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Веселівського районного суду Запорізької області від 07 вересня 2021 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 08 лютого 2023 року, у якій просить скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 березня 2023 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.
У травні 2023 року справу № 313/1192/20 передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 25 серпня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Касаційна скарга містить посилання на підстави касаційного оскарження судових рішень, визначені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, зокрема положення статті 122 ЗК України (у редакції, чинній станом на 25 листопада 2010 року), норми ЗК УРСР (у редакції
від 18 грудня 1990 року), постанови Верховної Ради УРСР "Про форми державних актів на право володіння або користування землею і Положення про порядок надання і вилучення земельних ділянок" від 27 березня
1991 року № 889-ХІІ, постанови Верховної Ради України "Про форми державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею" від 13 березня 1992 року № 2201-ХІІ.
Суди повно та всебічно не дослідили обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору, та не звернули уваги на те, що державний акт був виданий ОСОБА_4 "для організації фермерського господарства" попри вжите у ЗК УРСР формулювання "для ведення селянського (фермерського) господарства". Крім того, розпорядження органу місцевого самоврядування про припинення права користування спірною земельною ділянкою та її передачі до земель запасу не оскаржено в судовому порядку та не визнано недійсним.
Позивач із моменту відкриття спадщини після смерті чоловіка не вчиняла жодних дій на спадкування земельної ділянки та не обґрунтувала підстави звернення до суду після 25 років.
Оскаржувані судові рішення суперечать правовим висновкам, викладеним
у постанові Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі № 183/3878/17.
Доводи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що рішенням виконавчого комітету Веселівської районної ради народних депутатів від 30 травня 1991 року № 104
ОСОБА_4 надано у довічне успадковуване володіння із земель запасу земельну ділянку, площею 48,2 га, для ведення селянського (фермерського) господарства (а. с. 8, т. 1).
На підставі вказаного рішення ОСОБА_4 було видано державний акт про право користування землею Б № 098884 (а. с. 9-12, т. 1).
17 листопада 1992 року в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України (ЕДРПОУ) за номером № 711149 було зареєстровано
ФГ "Гаврилов і Син" за адресою: АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.
14 травня 1996 року ОСОБА_1 прийняла спадщину і отримала свідоцтво про право на спадкове майно, що залишилося після смерті чоловіка (свідоцтво № 756, спадкова справа № 125 від 1995 року). Однак у свідоцтві не було зазначено про успадкування нею права на довічне успадковуване володіння земельною ділянкою.
Також установлено, що у зв`язку з відмовою державного нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину на ФГ "Гаврилов і Син" ОСОБА_1 зверталася до суду і рішенням Веселівського районного суду Запорізької області від 02 червня 2010 року у справі № 2-218 було визнано право власності за ОСОБА_1 на ФГ "Гаврилов і Син" у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 .
Із моменту смерті ОСОБА_4 ФГ "Гаврилов і Син" не припинило свою господарську діяльність, керування яким здійснювала ОСОБА_1
24 грудня 2012 року за № 10821050009000576 ОСОБА_1 провела реєстрацію фермерського господарства повторно за адресою: Веселівська районна державна адміністрація Запорізької області, дата внесення даних щодо суб`єкта ЄДРПОУ - 25 грудня 2012 року. Керівник - ОСОБА_1 .
Відомостей про несплату податків із ФГ "Гаврилов і Син" матеріали справи не містять.
Розпорядженням голови Веселівської районної державної адміністрації від 25 листопада 2010 року № 271 "Про передачу земельної ділянки до земель запасу" припинено право користування на спірну земельну ділянку, загальною площею 48,2000 га, в тому числі 44,1000 га ріллі, що знаходилась у користуванні ОСОБА_4 згідно з державним актом на право довічного успадковуваного володіння землею, яка була надана для організації фермерського господарства, у зв`язку із його смертю.
Розпорядженням визнано недійсним та повернуто до архіву державний акт на право довічного успадковуваного володіння землею, виданий на ім`я ОСОБА_4, для організації фермерського господарства. Зобов`язано відділ Держкомзему у Веселівському районі внести зміни до земельно-облікових документів.
05 квітня 2011 року між ОСОБА_2 та Веселівською районною державною адміністрацією був укладений договір оренди землі № 3, яким спірну земельну ділянку було передано в оренду на 10 років, тобто
до 05 квітня 2022 року. Договір зареєстровано у відділі Держкомзему
у Веселівському районі 08 червня 2011 року за № 23212840000005.
Відповідно до довідки від 27 грудня 2012 року № 582, виданої Менчикурівською сільською радою, ОСОБА_2 до обробітку вказаної земельної ділянки приступив із вересня 2011 року.
ОСОБА_1 зверталася до Веселівської районної державної адміністрації щодо повернення спірної земельної ділянки, але результатів це не принесло. Будь-яких письмових відповідей із цього питання їй надано не було.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення
від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Перевіривши доводи касаційної скарги у межах та з підстав касаційного перегляду, вивчивши аргументи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.
При вирішенні цивільного спору суд у межах своїх процесуальних повноважень та в межах позовних вимог установлює зміст (правову природу, права та обов`язки) правовідносин сторін, які випливають зі встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець вказує саме на "норму права", що є значно конкретизованим, а ніж закон. Більш того, виходячи з положень ЦПК України така функціональність суду носить імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходить своє відображення в судовому рішенні, зокрема в його мотивувальній