ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 вересня 2023 року
м. Київ
cправа № 922/838/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Зуєва В.А. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.
за участю секретаря судового засідання - Дерлі І.І.
за участю представників сторін:
офісу ГП - Гусарова А.В.
відповідача-1 - не з`явився,
відповідача-2 - не з`явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Ісполін"
про ухвалення додаткового рішення
до постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.09.2023 у справі №922/838/22
за позовом заступника керівника Харківської обласної прокуратури
до: 1. Харківської міської ради,
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Ісполін"
про скасування додатку до рішення, визнання договору недійсним та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Харківської області від 20.03.2023 у справі №922/838/22 у задоволенні позову відмовлено.
Додатковим рішенням Господарського суду Харківської області від 10.04.2023 у справі №922/838/22 частково задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Ісполін" та стягнуто з Харківської обласної прокуратури на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Ісполін" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 54 000,00 грн та витрати на проведення експертизи у розмірі 4 983,53 грн.
Східний апеляційний господарський суд постановою від 05.07.2023 у справі №922/838/22 вищезазначені судові рішення залишив без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 10.08.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури на постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.07.2023, на рішення Господарського суду Харківської області від 20.03.2023 та додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 10.04.2023 у справі №922/838/22.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Ісполін" подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просило відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити без змін оскаржувані судові рішення, а також зазначив орієнтовний розмір очікуваних витрат на професійну правничу допомогу під час перегляду справи у касаційній інстанції, який становить 20 000,00 грн.
Постановою Верховного Суду від 06.09.2023 у справі №922/838/22 касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури, відкрите з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрито. В іншій частині касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури залишено без задоволення. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.07.2023, рішення Господарського суду Харківської області від 20.03.2023 та додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 10.04.2023 у вказаній справі залишено без змін.
11.09.2023 через систему "Електронний суд" до Касаційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Ісполін" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі №922/838/22, в якій заявник просить стягнути з Харківської обласної прокуратури на свою користь 20 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
До вказаної заяви додано, зокрема, детальний опис наданих послуг (надання правової допомоги) від 08.09.2023; копію договору про надання правової (правничої) допомоги від 12.07.2021; копію платіжної інструкції №31 від 08.09.2023; копію акта №4 наданих послуг (правової допомоги) по справі №922/838/22 від 08.09.2023.
Ухвалою Верховного Суду від 12.09.2023 прийнято вищезазначену заяву та призначено її розгляд у судовому засіданні на 20.09.2023.
У судовому засіданні суду касаційної інстанції 20.09.2023 Прокурором заявлено клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.
За наслідками розгляду зазначеного клопотання колегія суддів з огляду на встановлені процесуальним кодексом строки розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення, дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення.
Також у судовому засіданні Прокурором було заявлено усне клопотання про зменшення розміру судових витрат, оскільки вказаний у заяві розмір витрат є завищеним і необґрунтованим з точки зору об`єктивності, необхідності і розумності несення таких витрат та не відповідає фактично наданим послугам адвоката.
Колегія суддів, розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Ісполін" про ухвалення додаткового рішення, з урахуванням заперечень Прокурора, дійшла висновку про наявність підстав для її часткового задоволення з огляду на наступне.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Разом з тим, чинне процесуальне законодавство також визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Відповідно до частини третьої статті 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з частиною першою статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.
За змістом частин першої та другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При цьому розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас за змістом частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень вказаних частин статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Крім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20).
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четверті статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, для забезпечення принципу господарського судочинства щодо відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, та забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді у разі подання до неї необґрунтованого позову (необґрунтованої касаційної скарги), витрати на професійну правничу допомогу при прийнятті рішення про закриття провадження у справі мають покладатися на сторону, яка допустила необґрунтоване подання касаційної скарги.