ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 вересня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/11390/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Зуєва В.А. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.
за участю секретаря судового засідання - Дерлі І.І.,
за участю представників сторін:
позивача - Левченко О.А. (адвокат),
відповідача - Леськов В.П. (адвокат)
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.07.2023 (у складі колегії суддів: Шапран В.В. (головуючий), Андрієнко В.В., Буравльов С.І.)
на рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2023 (суддя Мандриченко О.В.)
та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 04.05.2023 (суддя Мандриченко О.В.)
за позовом Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій
до Українського державного науково-дослідного та проектного інституту "УкрНДІпроектреставрація"
про розірвання договору,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. Київський науково-методичний центр по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій (далі - Позивач, Центр) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Українського державного науково-дослідного та проектного інституту "УкрНДІпроектреставрація" (далі - Відповідач, Інститут) про розірвання договору №454-СІБД від 17.11.2020 щодо закупівлі послуг у сфері містобудування код СРУ за ДК 021:2015-71410000-5 (розроблення науково-проектної документації "Межі та режими використання зон охорони комплексів пам`яток садово-паркового мистецтва м. Києва").
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов`язань за договором (порушення календарного графіку виконання робіт, вимог технічного завдання тощо), у зв`язку з чим Позивач вважає, що наявні підстави для розірвання вказаного правочину.
2. Короткий зміст судових рішень у справі
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.04.2023 у справі №910/11390/22 у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.
Місцевий господарський суд виходив з того, що Позивачем не доведено належними та допустимими доказами невиконання Відповідачем зобов`язань з розроблення науково-проектної документації "Межі та режими використання зон охорони комплексів пам`яток садово-паркового мистецтва м. Києва", що значною мірою могло би позбавити Центр того, на що він розраховував при укладенні договору, як підставу для його розірвання.
2.2. Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 04.05.2023 у справі №910/11390/22 у задоволенні заяви Інституту відмовлено у повному обсязі.
Додаткове рішення аргументоване тим, що Відповідачем не надано доказів сплати вартості наданих послуг на користь замовника в передбачений договором строк.
2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.07.2023 у справі №910/11390/22 рішення місцевого господарського суду залишено без змін. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 04.05.2023 скасовано та ухвалено нове рішення, яким заяву Інституту про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.
Стягнуто з Позивача на користь Відповідача 56 025,99 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Апеляційна інстанція в цілому погодилась з висновками місцевого господарського суду щодо вирішення справи по суті заявлених вимог та додатково зазначила, що розірвати можна лише договір, який діє (строк якого не закінчився), тоді як дія спірного договору закінчилась 31.12.2020.
Вирішуючи питання про стягнення судових витрат за надання правової допомоги, з урахуванням критеріїв розумності і реальності таких витрат, їх співмірності зі складністю справи та виконаною адвокатами роботою (наданими послугами), наданих стороною доказів на підтвердження таких витрат, та зважаючи на заперечення Позивача щодо розподілу таких витрат, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення заяви Відповідача та наявності підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу з 68 025,99 грн до 56 025,99 грн.
3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
3.1. У касаційній скарзі Позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції від 11.04.2023 та постанову апеляційної інстанції від 11.07.2023, а справу направити на новий розгляд до місцевого господарського суду.
3.2. Вимоги скарги обґрунтовані неврахуванням господарськими судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 02.10.2012 у справі №23/236, постановах Верховного Суду від 18.08.2021 у справі №910/18384/20, від 06.12.2019 у справі №910/7446/18, від 14.07.2021 у справі №911/1981/20, від 20.04.2021 у справі №905/411/17, від 17.03.2021 у справі №910/11592/19, від 21.08.2019 у справі №917/1489/18, від 18.07.2019 у справі №910/6491/18, від 19.06.2019 у справі №910/11191/18, від 05.02.2020 у справі №904/2082/19 (щодо застосування статей 853, 882 Цивільного кодексу України), від 10.04.2019 у справі №390/34/17 (щодо добросовісності та заборони суперечливої поведінки), від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17 (щодо стандарту доказування).
3.3. Крім того, обґрунтовуючи наявність підстав для подання касаційної скарги, заявник посилається на те, що суди не дослідили зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
3.4. У відзиві на касаційну каргу Відповідач просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
4. Обставини, встановлені судами
4.1. 03.08.2020 Центром оголошено про проведення державної закупівлі а саме: послуги у сфері містобудування ДК 021:2015 -71410000-5 (Розроблення науково-проектної документації "Межі та режими використання зон охорони пам`яток культурної спадщини м. Києва") за кошти місцевого бюджету в розмірі 1 246 865,47 грн.
4.2. Протоколом №9 засідання тендерного комітету Позивача від 01.09.2020 відхилено тендерну пропозицію Відповідача на підставі абзацу 2 пункту 1 частини першої статті 31 Закону України "Про публічні закупівлі".
4.3. Рішенням Постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель від 01.10.2020 №18496-р/пк-пз зобов`язано Позивача скасувати рішення про відхилення тендерної пропозиції Відповідача та рішення про визнання Підприємства об`єднання громадян "Інститут культурної спадщини" Всеукраїнської ради з охорони культурної спадщини України переможцем закупівлі - ДК 021:2015-71410000-5 - Послуги у сфері містобудування, оголошення про проведення якої оприлюднене на веб-порталі Уповноваженого органу за UA-2020-08-03-005441-с.
4.4. 29.10.2020 Позивачем оприлюднено повідомлення про намір укласти договір про закупівлю з Інститутом.
4.5. 17.11.2020 між Центром (замовник) та Інститутом (виконавець) укладений договір №454-СІБД закупівлі послуг у сфері містобудування ДК 021:2015-71410000-5 (Розроблення науково-проектної документації "Межі та режими використання зон охорони комплексів пам`яток садово-паркового мистецтва м. Києва"), відповідно до умов якого виконавець зобов`язується надати послуги у сфері містобудування ДК 021:2015-71410000-5 (Розроблення науково-проектної документації "Межі та режими використання зон охорони пам`яток садово-паркового мистецтва м. Києва"), а замовник - прийняти та оплатити такі послуги.
4.6. Відповідно до пункту 3.1. договору виконавець надає замовнику послугу поетапно відповідно до календарного графіку надання послуг (додаток №4 до договору) та надає акт здачі-приймання наданих послуг протягом 5 (п`яти) робочих днів після кожного етапу згідно календарного графіку надання послуг.
4.7. Замовник протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати отримання акту здачі-приймання послуг перевіряє відповідність обсягу та якості наданих послуг вимогам договору, за результатами перевірки підписує та спрямовує виконавцю акт здачі-приймання наданих послуг або мотивовану відмову від приймання послуг (пункт 3.2. договору).
4.8. Пунктом 3.3. договору сторонами погоджено, що у разі виявлення замовником під час приймання наданих послуг недоліків, сторонами складається акт, у якому фіксується перелік недоліків наданих послуг та строки для їх усунення виконавцем.
4.9. Виконавець усуває недоліки власними силами та за рахунок власних коштів у строки, зазначені замовником (пункт 3.4. договору).
4.10. За змістом пункту 5.1. договору, послуги, виконувані за договором, повинні відповідати вимогам, встановленим договором. Послуги, що не відповідають вимогам договору, вважаються не виконаними та замовник може відмовитися від їх оплати.
4.11. Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2020, але в частині розрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором (пункт 9.1. договору).
4.12. Відповідно до пункту 10.9. договору одностороння відмова від виконання сторонами своїх зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених цим договором та законодавством України.
4.13. Згідно календарного графіку надання послуг (додаток №4 до договору) послуги у сфері містобудування мали бути надані Відповідачем у ІІІ етапи у встановлені календарні строки, а саме: І етап - в строк до 30.11.2020 (роботи зазначені в п. 4 - до 20.11.2020); II етап - в строк до 15.12.2020; III етап - грудень 2020 року.
4.14. За повідомленням Позивача, Відповідачем у встановлені договором строки не надано у повному обсязі необхідну науково-проектну документацію. Тоді як отримана ним 30.12.2020 від виконавця науково-технічна документація не відповідала умовам технічного завдання (частині 7. Результат роботи), оскільки подана тільки в паперовому вигляді без додавання цього проекту на електронному носії, що суперечить вимогам Закону України "Про охорону культурної спадщини" та ДСТУ ББ.2.2-10:2016 "Склад та зміст науково-проектної документації щодо визначення меж і режимів використання зон охорони пам`яток архітектури і містобудування". 31.12.2020 виконавцем надано замовнику науково-технічну документацію на електронному носії.
4.15. Враховуючи наведене, Позивач стверджує, що Відповідачем своїх зобов`язань за договором щодо розроблення науково-проектної документації "Межі та режими використання зон охорони комплексів пам`яток садово-паркового мистецтва м. Києва" у встановлені строки не виконано, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про розірвання вказаного договору.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційне провадження за касаційною скаргою Позивача у частині підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, необхідно закрити, а в іншій частині касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на наступне.
5.2. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
5.3. Згідно з частиною другою статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
5.4. Отже, за змістом пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстави, зазначеної у пункті 1 частини другої цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
5.5. При цьому згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
5.6. Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають із подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.
5.7. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де є схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №696/1693/15-ц.
5.8. У постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 Велика Палата Верховного Суду конкретизувала визначення подібності правовідносин, згідно з яким на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях, після чого застосувати змістовий критерій порівняння (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору), а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії, які матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об`єкт.
5.9. Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.03.2023 у справі №154/3029/14-ц правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ.
З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків суду касаційної інстанції в кожній конкретній справі.
Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово наголошувала, що для цілей застосування приписів процесуальних законів щодо подібності правовідносин важливо встановити критерії її визначення. Слово "подібний" в українській мові має такі значення: такий, який має спільні риси з ким-, чим-небудь, схожий на когось, щось; такий самий; такий, як той (про якого йде мова). Тому термін "подібні правовідносини" може означати як правовідносини, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і правовідносини, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші.
При цьому у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і в разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.
5.10. Таким чином, подібність правовідносин означає, зокрема, схожість суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин).
5.11. Разом з тим, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
5.12. Проаналізувавши наведені скаржником підстави касаційного оскарження відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія виходить з такого.
5.13. Так, у справах №23/236 та №911/1981/20 вирішувався спір про стягнення заборгованості за договором підряду, укладеного між сторонами, у тому числі основного боргу, пені, інфляційних втрат та 3% річних.