ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 вересня 2023 року
м. Київ
cправа № 915/317/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"
на рішення Господарського суду Миколаївської області від 13.02.2023 (суддя Олейняш Е. М.)
і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.06.2023 (головуючий суддя Аленін О. Ю., судді Богатир К. В., Філінюк І. Г.)
у справі № 915/317/22
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нібулон"
про стягнення заборгованості,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Вступ
1. Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - позивач, Укрзалізниця) на підставі актів загальної форми ГУ-23 нарахував Товариству з обмеженою відповідальністю "Нібулон" (далі - відповідач, Товариство) за період з 30.11.2021 по 01.12.2021 збір за зберігання вантажу за простій вагонів в очікуванні оформлення документів перевезення відправником.
2. Відповідач з таким нарахуванням не погоджується та зазначає, що ним здійснювалося формування маршрутного поїзда довжиною 50 вагонів за окремо оплаченою послугою з накопичення вагонів на коліях загального користування відповідно до умов договору, а отже його вини у затримці вагонів немає.
3. Суди першої та апеляційної інстанції визнали правомірним нарахування позивачем відповідачу збору за зберігання вантажу. Вважали таке нарахування проведеним на підставі пункту 9 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644( далі - Правила № 644). У зв`язку з цим застосували до спірних правовідносин спеціальну шестимісячну позовну давність, передбачену статтею 137 Статуту залізниць України, частиною 5 статті 315 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та відмовили у позові за наслідком спливу позовної давності.
4. Позивач з висновками судів у частині застосування шестимісячної позовної давності не погоджується та в касаційній скарзі наголошує, що до спірних правовідносин застосуванню підлягає погоджена сторонами умовами договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом позовна давність в один рік.
5. Ключове питанням, яке постало перед Верховним Судом під час касаційного розгляду справи: чи є підстави для застосування наслідків спливу позовної давності на звернення з цим позовом до суду. Відповідь на це питання потребує повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, окремі з яких суди попередніх інстанцій залишили поза увагою.
Стислий виклад фактичних обставин справи
6. Між Укрзалізницею та Товариством укладено договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 26.06.2020 № 40-14291113/2020-001 (далі - договір з організації перевезення вантажів), предметом якого є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та / або вагонах замовника, пов`язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги.
7. Також між позивачем і відповідачем укладено договір № 7990 про подачу та забирання вагонів при станції Пальміра, місто ст. Пальміра Черкаська область від 21.05.2018 зі строком дії до 20.05.2023, яким врегульовано подачу, розставлення на місця навантаження, вивантаження і забирання вагонів з під`їзної колії, яка належить власнику, примикає стрілочним переводом № 107 до колії № 10 станції Пальміра Філії і обслуговується локомотивом залізниці.
8. Товариство в період з 30.11.2021 по 01.12.2021 на станції Пальміра Одеської залізниці проводило навантаження залізничних вагонів, які надалі слідували по маршрутній відправці № 42029835 Пальміра - Миколаїв-Вантажний.
9. Накопичення вагонів за період з 30.11.2021 по 01.12.2021 на станції Пальміра підтверджується актами загальної форми ГУ-23, а саме:
- від 30.11.2021 № 146 на вагони № 95319729, 95392932, 95523767, 95528766, 95667010, 95669638, 95694072, 95713400, 95755955, 95759247, 95799615, 95833216 (час початку затримки вагонів 30.11.2021 21:35),
- від 01.12.2021 № 151 № 59596250, 95246427, 95454112, 95523114, 95523510, 95540118, 95613949, 95651451, 95713418, 95756623, 95799771, 95829016 (час початку затримки вагонів 01.12.2021 04:45),
- від 01.12.2021 № 153 на вагони № 95350948, 95396069, 95529731, 95544151, 95614343, 95616231, 95618161, 95634143, 95660958, 95651311, 95683140, 95757266 (час початку затримки вагонів 01.12.2021 10:30),
- від 01.12.2021 № 155 на вагони № 95374575, 95394714, 95396561, 95451324, 95636256, 95751459, 95751475, 95757811 (час початку затримки вагонів 01.12.2021 15:40),
- від 01.12.2021 № 157 на вагони № 59698250, 95246427, 95454112, 95523114, 95523610, 95540118, 95613949, 95651451, 95713418, 95756623, 95799771, 95829016 (час початку затримки вагонів 01.12.2021 4:45 (акт № 151 від 01.12.2021); час закінчення затримки вагонів 01.12.2021 18:50);
- від 01.12.2021 № 158 на вагони № 95350948, 95395059, 95529731, 95544151, 95614343, 95615231, 95618161, 95634143, 95650958, 95651311, 95663140, 95757266 (час початку затримки вагонів 01.12.2021 10:30 (акт № 153 від 01.12.2021); час закінчення затримки вагонів 01.12.2021 18:50);
- від 01.12.2021 № 160 на вагони № 95319729, 95392932, 95523767, 95528766, 95667010, 95668638, 95684072, 95713400, 96755955, 95759247, 95799615, 95833216 (час початку затримки вагонів 30.11.2021 21:35 (акт № 146 від 30.11.2021); час закінчення затримки вагонів 01.12.2021 18:50).
10. Опис обставин, що викликали складання актів: затримка вагонів, пов`язана з оформленням вантажу після забирання їх з місць навантаження/вивантаження. Дані вагони простоюють на 1, 3 ст. колії в очікуванні оформлення документа та накопичення маршрута. Акти підписано представником відповідача без зауважень.
11. Відповідно до накладної від 01.12.2021 № 42029835, наданої перевізнику 01.12.2021 о 18:47, відповідач на станції Пальміра провів навантаження 50 вагонів, які слідували на станцію призначення Миколаїв-Вантажний.
12. Відповідач сплатив за накопичення вагонів на вищевказаних коліях загального користування по накопичувальній картці форми ФДУ-92 № 06120082, про що зазначено у позовній заяві та не заперечується сторонами у справі.
13. Згідно з актами загальної форми № 157, № 158, № 159, № 160, що були складені на затримку завантажених вагонів після забирання з під`їзної колії, позивач нарахував відповідачу плату за зберігання вантажів при перевезеннях, що підтверджується накопичувальною карткою форми ФДУ-92 від 06.12.2021 № 06120083 на загальну суму 35 490, 00 грн без ПДВ.
14. Накопичувальну картку від 06.12.2021 № 06120083 відповідач підписав із зауваженнями наступного змісту: "З даними нарахуваннями незгоден, так як накопичення сплачено по накопичувальній картці № 06120082". На цій підставі 06.12.2021 працівники залізниці склали акт загальної форми № 29.
15. Нараховану плату за зберігання вантажів по накопичувальній картці форми ФДУ-92 від 06.12.2021 № 06120083 на загальну суму 35 490, 00 грн без ПДВ (42 588, 00 грн з ПДВ) відповідач не сплатив, що і стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.
Узагальнений зміст вимог і підстав позову
16. Укрзалізниця звернулася до Господарського суду Одеської області з позовом, в якому просить стягнути з Товариства 42 588, 00 грн збору за зберігання вантажу.
17. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач 30.11.2021 (21:35 год.) та 01.12.2021 (4:45 год., 10:30 год., 15:40 год.) подав чотири партії вагонів, проте накладні на перевезення вантажу позивачу (перевізнику) надано не було. 01.12.2021 о 18:47 год. відповідач подав перевізнику перевізний документ (накладну) № 42029835, що дало змогу позивачу відправити вагони згідно з маршрутною відправкою.
18. Посилаючись на п. 1.1 Правил оформлення перевізних документів, ст. 6 Статуту залізниць України, позивач зазначає, що затримка вагонів на станційних коліях станції Пальміра відбулась саме з вини відповідача, який не надав з першою партією вагонів основний для перевезення документ (накладну), а продовжував надалі формувати маршрут на коліях загального користування, а тому простій вагонів відбувся в очікуванні оформлення документів перевезення відправником.
19. Позивач склав акти загальної форми ГУ-23 від 30.11.2021 № 146, від 01.12.2021 №№ 151, 153, 155, 157, 158, 159, 160 на підставі яких нарахував відповідачу збір за зберігання вантажу, який відповідачем не оплачений.
20. Позовні вимоги обґрунтовані положеннями статей 259, 525, 614, 629, 908 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 193, 307 ГК України, статті 12 Закону України "Про транспорт", Збірником тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги, затвердженим наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 26.03.2009 № 317, Правилами розрахунків за перевезення вантажів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, Правилами № 644, Правилами складня актів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334, Статутом залізниць України та умовами договорів.
21. Також позивач у позовній заяві просив поновити строк на її подання, передбачений статтею 137 Статуту залізниць України.
22. Відповідач проти позову заперечує, вказує на відсутність своєї вини у затримці вагонів та неправомірність нарахування позивачем збору за зберігання вантажу. Пояснює, що між сторонами наявні договірні правовідносини і відповідачем проведено оплату окремої послуги, передбаченої додатком 1-4 договору з організації перевезення вантажів, а саме: накопичення вагонів з вантажем (маршрутний поїзд), в рамках якої у спірний період відбувалося формування поїзда установленої довжини (50 вагонів) та оформлення маршрутної відправки. Просив застосувати позовну давність до заявлених позовних вимог.
Узагальнений зміст і обґрунтування рішень судів попередніх інстанцій
23. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 13.02.2023, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.06.2023, у задоволенні позову відмовлено.
24. Надаючи оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, як суд першої інстанції, так і суд апеляційної інстанції, виходили із обґрунтованості та підставності позовної вимоги про стягнення заборгованості (збору за зберігання вантажу) по накопичувальній картці форми ФДУ-92 від 06.12.2021 № 06120083 на суму 42 588 грн з ПДВ. При цьому, суди обох інстанцій вказали на недоведення відповідачем відсутності його вини у затримці (простої) завантажених вагонів в очікуванні оформлення перевізних документів.
25. Разом з цим, як зазначено судом першої інстанції, позивач звернувся до суду із даним позовом 17.08.2022, у той же час, акти загальної форми ГУ-23, складені для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, зокрема, затримки вагонів, датовані 30.11.2021 та 01.12.2021, тобто в силу положень статей 253, 254, 260, 261 ЦК України, частини 5 статті 315 ГК України, статті 137 Статуту залізниць України з 01.12.2021 та 02.12.2021 відповідно почався перебіг позовної давності, тривалість якого в силу закону становить 6 місяців, тобто до 01.06.22 та 02.06.2022 відповідно. Позивач дізнався про порушення права 30.11.2021 та 01.12.2021 (дати складання актів форми ГУ-23 самим позивачем).
26. Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку про пропуск позивачем позовної давності.
27. При цьому, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у визнанні поважними причин пропуску позивачем позовної давності, оскільки: 1) право на поновлення строку у зв`язку із запровадженням воєнного стану не може визнаватися безумовним і залежати тільки від факту його запровадження; 2) лист ТПП, на який посилається позивач, не є беззаперечним доказом підтвердження факту неможливості для позивача своєчасного звернення до суду із позовом; 3) позивачем не подано суду жодних доказів на підтвердження неможливості направлення юридичною особою та/або філією, які знаходяться в м. Києві та м. Одесі, позову у строки, встановлені законом; 4) позивачем не подано суду жодних доказів на підтвердження припинення функціонування АТ "Укрпошта" у спірний період; 5) посилання позивача на п. 4 розділу Х ГПК України в спірному випадку є помилковим, оскільки позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу.
28. Висновки суду першої інстанції щодо пропуску позивачем позовної давності були також підтримані судом апеляційної інстанції.
Касаційна скарга
29. Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Узагальнені доводи касаційної скарги
30. Позивач у касаційній скарзі повністю погоджується з висновками судів про обґрунтованість та підставність позовної вимоги про стягнення заборгованості (збору за зберігання вантажу) по накопичувальній картці ФДУ-92 від 06.12.2021 № 06120083 на суму 42 588 грн з ПДВ. Проте, не погоджується з висновками про пропуск позовної давності.
31. Вважає, що висновки судів в частині пропуску позивачем позовної давності не відповідають обставинам справи та поданим документам, ухвалені при неправильному застосуванні статті 315 ГК України та незастосуванні частини 1 статті 259 ЦК України, відповідно до якої позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін, що й зробили сторони у пункті 7.3 договору з організації перевезення вантажів, погодивши позовну давність за вимогами перевізника до замовників, що випливають із правовідносин сторін за договором в один рік. Зазначає, що позов подано в межах річної позовної давності.
32. Посилається на відсутність єдиного правового висновку Верховного Суду щодо вирішення подібних правовідносин.
Відзив
33. Відповідач подав відзив та доповнення до відзиву в яких не погоджується з доводами касаційної скарги та вважає обґрунтованими висновки судів про пропуск позивачем шестимісячної позовної давності, встановленої ст. 315 ГК України, ст. 137 Статуту залізниць України. Втім відповідач повністю не погоджується з висновками судів по суті позовних вимог, вважає, що відсутні підстави для стягнення з нього збору за зберігання вантажу. Просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
34. Згідно з частинами 1 - 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
35. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
36. Позивач у касаційній скарзі не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відмову в позові у зв`язку із пропуском Укрзалізницею шестимісячної позовної давності на звернення до суду з позовом до Товариства про стягнення збору за зберігання вантажу.
37. Так, стаття 256 ЦК України визначає позовну давність як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
38. Позовна давність - це строк, протягом якого особа може реалізувати належне їй матеріальне право на отримання судового захисту порушеного цивільного права чи інтересу шляхом пред`явлення в належному порядку нею чи іншою уповноваженою особою позову до суду.
39. Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
40. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю (частина 2 статті 258 ЦК України).
41. Відповідно до частина 5 статті 315 ГК України для пред`явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.
42. Відповідно до статті 137 Статуту залізниць України позови залізниць до вантажовідправників, вантажоодержувачів і пасажирів, що випливають із цього Статуту, можуть бути подані відповідно до установленої підвідомчості чи підсудності до суду за місцем знаходження відповідача протягом 6 місяців.