ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 вересня 2023 року
м. Київ
cправа № 902/1154/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Могил С. К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Случ О. В.,
за участю секретаря судового засідання Кравчук О.І.
та представників
прокурора - Толстореброва О. О.,
позивача - Панасюк В. М.,
відповідача - Могир О. Ю. (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги в режимі відеоконференції Міністерства оборони України, Державного підприємства "45 експериментальний механічний завод"
на постанову Північно - західного апеляційного господарського суду від 30.05.2023
та рішення Господарського суду Вінницької області від 09.02.2023
у справі № 902/1154/22
за позовом заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України
до Державного підприємства "45 експериментальний механічний завод"
про стягнення 1 559 769, 98 грн,
В С Т А Н О В И В:
У листопаді 2022 року заступник керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 1 559 769,98 грн штрафних санкцій за договором про закупівлю послуг за державні кошти від 25.08.2021 № 370/3/5/2/1/9, з яких 759 324,45 грн - пеня за порушення строків надання послуг, 536 896,08 грн - штраф за прострочення надання послуг понад 30 днів, 263 549,45 грн - проценти за порушення термінів надання звітних документів.
Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором від 25.08.2021 № 370/3/5/2/1/9, внаслідок чого до нього підлягає застосуванню відповідальність відповідно до умов договору.
Рішенням Господарського суду Вінницької області від 09.02.2023 (суддя - Тварковський А. А.), залишеним без змін постановою Північно - західного апеляційного господарського суду від 30.05.2023 (колегія суддів у складі: Розізнана І. В. - головуючий, Грязнов В. В.,Бучинська Г. Б.), позов задоволено частково.
Стягнуто з Державного підприємства "45 експериментальний механічний завод" (далі - ДП "45 експериментальний механічний завод") на користь Міністерства оборони України 644 275, 30 грн пені, 536 896, 08 грн штрафу.
У стягненні 115 049, 15 грн пені та 263 549, 45 грн процентів відмовлено.
Судами обох інстанцій встановлено, що 25.08.2021 між Міністерством оборони України (замовник) та ДП "45 експериментальний механічний завод" (виконавець) було укладено договір про закупівлю послуг за державні кошти № 370/3/5/2/1/9, за умовами якого виконавець зобов`язувався надати замовникові послуги з ремонту і технічного обслуговування транспортних засобів військового призначення (50630000-0) (регламентований ремонт танко-ремонтної майстерні ТРМ-80 з доведенням до виду ТРМ-80Д) за номенклатурою, у кількості, в терміни та за цінами, які зазначені у календарному плані надання послуг (додаток № 1 до договору), що є невід`ємною частиною цього договору, а замовник - прийняти та оплатити ці послуги (а. с. 38-45, т. 1).
У п. п. 5.1, 5.2 договору сторони узгодили термін надання послуг - відповідно до календарного плану надання послуг з ремонту виробів (додаток № 1 до договору), що є невід`ємною частиною цього договору. Термін проведення ремонту виробів встановлюється календарним планом надання послуг (додаток № 1 до договору).
За п. 5.18 договору зобов`язання виконавця з надання послуг за договором вважаються виконаними в повному обсязі після підписання та затвердження акта приймання наданих послуг замовником (додаток № 4 до договору).
Пунктом 7.2 договору встановлено, що за порушення терміну виконання зобов`язання з виконавця стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків вказаної вартості.
Окрім того, за не повернення попередньої оплати (її частини) або ненадання в зазначений термін звітних документів, що підтверджують факт виконання послуг, виконавець сплачує проценти за кожний день користування грошовими коштами у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми невикористаних коштів.
Відповідно до п. 8.1 договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо). Сторона, яка не може виконувати зобов`язання за договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом п`яти календарних днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі. Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідний документ - сертифікат, який видається Торгово-промисловою палатою України або регіональними торгово-промисловими палатами (п. 8.3 договору).
Згідно з п. п. 10.1, 10. 2 договору він набирає чинності з моменту підписання його двома сторонами і діє до 31.12.2021, а з питань розрахунків - до повного виконання сторонами зобов`язань за цим договором. Закінчення строків договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення його умов, які мали місце під час дії договору.
У додатку № 1 до договору сторони погодили календарний план надання послуг з ремонту виробів, визначивши термін виконання ремонту - 15.11.2021 та термін надання звітних документів - 30.11.2021.
У специфікації до договору сторони визначили найменування та номери виробів щодо яких надаються послуги з регламентованого ремонту.
Між сторонами неодноразово укладалися додаткові угоди.
Зокрема, додатковою угодою від 23.09.2021 № 1 внесено, зокрема зміни до п. 4.5 договору та викладено його в такій редакції: "за письмовим погодженням між сторонами, відповідно до належним чином оформленого рішення заступника Міністра оборони України, з метою виконання завдань щодо відсічі збройної агресії, забезпечення недоторканості державного кордону та захисту держави в умовах особливого періоду та у період проведення операції об`єднаних сил, замовник має право здійснювати попередню оплату у розмірі до 30% від ціни договору терміном на три місяці (але не пізніше терміну надання послуг за договором) згідно з абз. 2 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 № 1070 "Деякі питання здійснення розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти. Виконавець у строк не пізніше терміну поетапного надання послуг, після отримання попередньої оплати, повинен надати замовнику документи, які підтверджують фактичне надання послуг або повернути невикористані кошти на рахунок замовника.
Додатковою угодою від 29.12.2021 № 4 внесено зміни до п. 10.1 договору в частині строку дії договору та визначено його до 30.03.2022, а додатковою угодою від 03.03.2022 № 5 внесено зміни до календарного плану надання послуг з ремонту виробів, визначивши кількість регламентованого ремонту 3 одиниць виробів.
28.09.2021 на рахунок ДП "45 експериментальний механічний завод" було перераховано попередню оплату за договором в сумі 6 131 010, 43 грн згідно з вимоги на оплату від 27.09.2021 № 370/3/302.
Факт виконання обумовленого у специфікації ремонту виробів підтверджується актом приймання наданих послуг з ремонту виробів від 23.02.2022 на загальну суму 7 669 944 грн, який підписаний сторонами та скріплений їх печатками.
Міністерство оборони України зверталося до відповідача із претензіями щодо неналежного виконання ним умов договору, на які відповідач надав відповідь про те, що прострочення виконання зобов`язання сталося внаслідок обставин непереборної сили, про що свідчить сертифікат Вінницької ТПП про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 18.02.2022 № 500-22-0071.
Вирішуючи спір, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідач належним чином не виконав зобов`язання за договором № 370/3/5/2/1/9 та, що до нього підлягає застосуванню відповідальність у вигляді стягнення пені, штрафу згідно з п. 7.2 договору. Встановивши, що зобов`язання відповідача за договором є простроченим з 01.12.2021, а не з 16.11.2021, як зазначено у позовній заяві, та, здійснивши власний перерахунок пені і штрафу, суди стягнули з відповідача на користь позивача 644 275,3 грн пені, 536 896,08 грн штрафу. При цьому господарські суди відмовили у стягненні 263 549,45 грн відсотків, встановивши, що вони за своєю правовою природою є пенею, оскільки визначені у відсотках за кожний день користування грошовими коштами та, що за одне і теж порушення не може застосовуватися подвійна відповідальність. Встановили, що посилання відповідача на обставини непереборної сили, які існували на час укладення договору, не є підставою для звільнення його від відповідальності за прострочення виконання зобов`язань.
Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду та рішенням суду першої інстанції, Міністерство оборони України звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить оскаржувані судові рішення в частині відмови у стягненні процентів та пені змінити, виклавши їх у цій частині в такій редакції: "стягнути з Державного підприємства "45 експериментальний механічний завод" на користь Міністерства оборони України 263 549,45 грн процентів та 115 049,15 грн пені". В решті судові рішення просить залишити без змін.
У касаційній скарзі, посилаючись на п. 1 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначає про ухвалення судами попередніх інстанцій судових рішень в оскаржуваній частині без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 09.02.2018 у справі № 911/2813/17, від 22.03.2018 у справі № 911/1351/17, від 17.05.2018 у справі № 910/6046/16, від 25.05.2018 у справі № 922/1720/17, від 08.08.2018 у справі № 908/1843/17.
На обґрунтування своїх вимог Міністерство оборони України посилається на таке:
- судами не було враховано, що до відповідача застосовується відповідальність у вигляді стягнення штрафу та процентів за вчинення різних за свою суттю господарських правопорушень, а саме за порушення терміну виконання ремонту (абз. 1 п. 7.2 договору) та за порушення термінів надання звітних документів (абз. 5 п. 7.2 договору);
- господарські суди помилково застосували ст. 61 Конституції України до спірних правовідносин.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.07.2023 відкрито провадження за касаційною скаргою Міністерства оборони України з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України та надано строк на подання відзиву на касаційну скаргу до 18.08.2023.
ДП "45 експериментальний механічний завод" також звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Підставою касаційного оскарження визначає п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України та посилається на неврахування судами попередніх інстанцій висновку Великої Палати Верховного Суду, Верховного Суду щодо застосування ст. 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст. 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), викладеного у постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18, від 13.01.2020 у справі № 902/855/18, від 27.01.2020 у справі № 916/469/19, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18; на неврахування висновку Верховного Суду України щодо застосування ч. 2 ст. 50 ГПК України, викладеного у постановах від 23.12.2015 у справі № 3-1135гс15, від 24.06.2008 у справі № 2/164-35/246, від 07.07.2009 у справі № 01/65-88, від 02.03.2010 у справі № 5/131-09, від 02.03.2010 у справі № 5/130-09 та на неврахування висновку, викладеного у постанові Вищого господарського суду України від 24.01.2017 у справі № 904/7492/16; висновку, викладеного у рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 у справі № 7-рп/2013.
У касаційній скарзі відповідач посилається на неврахування судами попередніх інстанцій таких обставин: термін прострочення виконання основного зобов`язання становить менше 3-х місяців (з 01.12.2021 до 22.02.2022); повне та належне виконання основного зобов`язання відповідачем, про що свідчить підписаний між сторонами без зауважень акт щодо якості робіт; ДП "45 експериментальний механічний завод" має особливий статус, оскільки відповідно до п. 1.1 статуту є державним комерційним підприємством, заснованим на державній власності та передане в управління ДК "Укроборонпром", яке в силу ст. 16 Закону України "Про оборону України", ст. 75 ГК України зобов`язане приймати та виконувати доведені до нього в установленому законодавством порядку державні замовлення; в умовах воєнного стану основним завданням підприємства є також забезпечення безперебійного та стабільного функціонування підприємств оборонно-промислового комплексу; стягнення значних сум штрафних санкцій може негативно вплинути на діяльність підприємства та опосередковано на ефективність обороноздатності держави.
Відповідач також зазначає про відсутність його вини у порушенні строків виконання договору, укладеного з Міністерством оборони України, оскільки виконання цього договору пов`язано із порушенням своїх зобов`язань ДП "Автомоторс", які, в свою чергу, виникли через істотні зміни обставин та дії форс-мажорних обставин. Стверджує, що рішення в цій справі впливає на права та обов`язки ДП "Автомоторс", якого не було залучено до участі у справі третьою особою на стороні відповідача (відповідач звертався до суду із відповідним клопотанням, у якому йому було помилково відмовлено). Посилається на справу № 902/919/22 у подібних правовідносинах, в якій Господарський суд Вінницької області залучив ДП "Автомоторс" до участі у справі із власної ініціативи.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.07.2023 відкрито провадження за касаційною скаргою ДП "45 експериментальний механічний завод" з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України та надано строк на подання відзиву на цю касаційну скаргу до 18.08.2023.
До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від прокурора надійшов відзив на касаційну скаргу відповідача, поданий 14.08.2023, у якому він вказує на помилковість доводів відповідача, та, що оскаржувані судові рішення є законними, обґрунтованими, ухваленими з урахуванням усталеної судової практики Верховного Суду.
30.08.2023 до суду від Міністерства оборони України надійшли письмові пояснення, в яких останнє просило касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення.
Переглянувши в касаційному порядку оскаржувані судові рішення, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційних скарг з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
За п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 ч. 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Зі змісту п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України вбачається, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих же норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
Неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права полягає, зокрема, у такому: у різному тлумаченні судами змісту відповідних норм, що зумовлює відмінність у висновках про наявність чи відсутність суб`єктивних прав та обов`язків учасників певних правовідносин; у різному застосуванні правил вирішення колізій між нормами права з урахуванням їх юридичної сили, а також дії у часі, просторі та за колом осіб; у застосуванні різних норм права для регулювання аналогічних правовідносин або у поширенні дії норми на певні відносини в одних випадках і незастосуванні цієї норми до аналогічних відносин в інших випадках; у різному застосуванні аналогії права чи закону у подібних правовідносинах (такий висновок викладений у п. 28 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц).
Щодо подібності правовідносин, необхідно зазначити, що зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (подібний висновок викладений в п. 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19).
Підставою для касаційного оскарження (п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України) є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції на обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.