ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 вересня 2023 року
м. Київ
cправа № 902/930/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.,
за участю секретаря судового засідання - Росущан К. О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу керівника Рівненської обласної прокуратури
на рішення Господарського суду Вінницької області від 14.03.2023 (суддя Яремчук Ю. О.)
і постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.06.2023 (головуючий суддя Грязнов В. В., судді Бучинська Г. Б., Філіпова Т. Л.)
у справі № 902/930/21
за позовом керівника Тульчинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Тульчинської міської ради
до Дочірнього сільськогосподарського рибоводного підприємства "Тульчинський рибцех "ПрАТ "СП "Вінницярибгосп",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство "Сільськогосподарське підприємство "Вінницярибгосп",
про скасування державної реєстрації та повернення земельних ділянок,
(у судовому засіданні взяли участь прокурор - Підяш О. С., представники: позивача - Клапай К. В., відповідача - Подгурська Д. О.)
ВСТУП
1. У Тульчинського виробничого рибцеху об`єднання "Вінницярибгосп" на праві постійного користування перебували земельні ділянки із земель державної власності.
2. У процесі реорганізації та приватизації права та обов`язки Тульчинського виробничого рибцеху об`єднання "Вінницярибгосп" перейшли до Дочірнього сільськогосподарського рибоводного підприємства "Тульчинський рибцех" Приватного акціонерного товариства "Сільськогосподарське підприємство "Вінницярибгосп".
3. Керівник Тульчинської окружної прокуратури, вважаючи, що Дочірнє сільськогосподарське рибоводне підприємство "Тульчинський рибцех" Приватного акціонерного товариства "Сільськогосподарське підприємство "Вінницярибгосп" втратило право постійного користування земельними ділянками одночасно з припиненням діяльності державного підприємства, оскільки таке право в порядку правонаступництва до нього не перейшло, звернувся до суду з позовом про скасування державної реєстрації права постійного користування земельними ділянками та повернення цих земельних ділянок.
4. Узагальнено основною підставою позову керівника Тульчинської окружної прокуратури визначено те, що право постійного користування в порядку правонаступництва до відповідача не перейшло, оскільки державне підприємство було припинено шляхом реорганізації у процедурі приватизації, що має наслідком втрату права постійного користування земельною ділянкою. Отже, відповідач користується земельною ділянкою без достатніх правових підстав і має повернути її Тульчинській міській раді
5. Суди попередніх інстанцій погодилися з доводами відповідача та зазначили, що зміна організаційно-правової форми державного підприємства у процедурі приватизації не мала наслідком припинення його діяльності, а мала таким наслідком його реорганізацію з набуттям правонаступником прав та обов`язків приватизованого Вінницького обласного державного виробничого сільськогосподарського рибоводного підприємства "Вінницярибгосп" та у подальшому перейменованого у Сільськогосподарське відкрите акціонерне товариство "Вінницярибгосп", до складу якого був включений Тульчинський виробничий рибоводний цех.
6. Ключове питання цього спору сформульовано Верховним Судом так: чи перейшло до відповідача право постійного користування землею в порядку правонаступництва від реорганізованого за результатом приватизації державного підприємства.
7. За результатами касаційного розгляду Верховний Суд ствердно відповів на вказане питання, про що детально зазначено у цій постанові.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Узагальнений зміст і підстави позовних вимог
8. Керівник Тульчинської окружної прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Тульчинської міської ради (далі - позивач, Міськрада) звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом до Дочірнього сільськогосподарського рибоводного підприємства "Тульчинський рибцех" Приватного акціонерного товариства "Сільськогосподарське підприємство "Вінницярибгосп" (далі - ДСРП Тульчинський рибцех" ПрАТ "СП "Вінницярибгосп") про скасування державної реєстрації та повернення земельних ділянок.
9. На обґрунтування позову прокурор зазначав, що відповідач втратив право постійного користування земельними ділянками водного фонду одночасно з припиненням діяльності об`єднання "Вінницярибгосп", оскільки право постійного користування Тульчинського виробничого рибцеху як структурного підрозділу державного об`єднання "Вінницярибгосп" в порядку правонаступництва до відповідача не перейшло. Отже, відповідач користується земельними ділянками без достатніх правових підстав і має повернути їх державі. Державним реєстратором при реєстрації прав постійного користування земельними ділянками водного фонду за ДСРП "Тульчинський рибцех" ПрАТ "СП "Вінницярибгосп" не з`ясовано, що останній не є державним чи комунальним підприємством, або іншим суб`єктом господарювання, який в силу статті 92 ЗК України має право набувати земельні ділянки на праві постійного користування, а тому державна реєстрація права постійного користування спірними земельними ділянками підлягає скасуванню, а земельні ділянки - поверненню Міськраді, яка здійснює правомочності власника цих земельних ділянок.
Короткий зміст судових рішень
10. Рішенням Господарського суду Вінницької області від 14.03.2023, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.06.2023, у задоволенні позову відмовлено повністю.
11. Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з яким також погодився апеляційний суд, виходив з того, що право постійного користування земельною ділянкою набуте Тульчинським виробничим рибцехом як структурним підрозділом державного об`єднання "Вінницярибгосп" в установленому законом порядку і це право не втрачається, а зберігається до його належного переоформлення; реорганізація державного підприємства шляхом перетворення в ході проведення приватизації не мала наслідком припинення діяльності такого підприємства; право постійного користування землею, яке виникло в суб`єкта господарювання до набрання чинності ЗК України - 01.01.2002, продовжує зберігатися у подальшому, а отже, може переходити від підприємства до його правонаступника.
12. Окрім цього, судами попередніх інстанцій, в порядку приписів статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), враховано те, що обставини користування відповідачем спірними земельними ділянками були предметом розгляду у інших справах судами адміністративної юрисдикції
Короткий зміст вимог касаційної скарги
13. Керівник Рівненської обласної прокуратури подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від 14.03.2023 і постанову суду апеляційної інстанції від 13.06.2023, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)
14. У касаційній скарзі прокурор, з урахуванням додаткових пояснень, посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій статті 37 Цивільного кодексу УРСР, статті 27 Земельного кодексу УРСР, статей 5, 9, 34 Закону України "Про підприємства в Україні", статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", за відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах в частині неможливості переходу прав і обов`язків до іншої юридичної особи у разі наявності відповідних рішень органу, уповноваженого державою на його ліквідацію.
15. На переконання скаржника, оскільки майно державного об`єднання "Вінницярибгосп" перебувало у державній власності, Міністерство рибного господарства України могло створити на базі майна цього об`єднання інше підприємство як без переходу до новоствореного підприємства прав і обов`язків об`єднання (у випадку ліквідації останнього), так і з переходом до новоствореного підприємства прав і обов`язків об`єднання (у випадку реорганізації останнього шляхом злиття, приєднання, поділу, виділення чи перетворення).
16. Скаржник відзначає, що Міністерство рибного господарства України своїм наказом від 31.07.1995 № 120 однозначно вирішило створити нове державне підприємство "Вінницярибгосп" без переходу до нього прав і обов`язків попередньої юридичної особи - державного об`єднання "Вінницярибгосп", оскільки в цьому наказі (пункт 3) зазначено ліквідувати об`єднання "Вінницярибгосп".
17. Отже, скаржник зазначає, що висновки судів попередніх інстанцій про правомірність користування відповідачем земельними ділянками не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки з моменту припинення функціонування державного об`єднання "Вінницярибгосп", незалежно від правонаступництва, припинено право користування на спірні земельні ділянки водного фонду його структурним підрозділом - Тульчинським виробничим рибцехом, автоматичного переоформлення прав землекористування діючим законодавством не передбачено, а відповідач право оренди чи право власності не спірні земельні ділянки не оформив, тому державний реєстратор мав відмовити у реєстрації речових прав на земельні ділянки.
18. Також, посилаючись у якості підстави касаційного оскарження на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає про безпідставне посилання суду апеляційної інстанції на судові рішення у інших адміністративних справах № 2а/0270/3606/12 і № 2а-351/09 як на такі, що підтверджують правонаступництво відповідача та правомірність користування ним спірними земельними ділянками, оскільки наведене суперечить положенням процесуального закону і правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17.
Позиція інших учасників справи
19. ДСРП "Тульчинський рибцех" ПрАТ "СП "Вінницярибгосп" подало відзив на касаційну скаргу, у якому не погоджується з доводами касаційної скарги, вважає їх безпідставними і необґрунтованими, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані прокурором судові рішення - без змін.
20. У відзиві відповідач зазначає, зокрема, про безпідставність заперечень прокурором висновків, до яких дійшли суди попередніх інстанцій про те, що Тульчинський виробничий рибцех окремо наділений правом користування земельними ділянками і таке право не припинилося внаслідок перетворення Вінницького державного обласного виробничого об`єднання рибного господарства "Вінницярибгосп" у сільськогосподарське відкрите акціонерне товариство.
21. Окрім того, відповідач наголошує, що оскільки право на користування земельними ділянками виникло раніше, рішення державного реєстратора з приводу оспорюваних земельних ділянок не мали на меті нової, первинної реєстрації, а лише внесення відомостей до реєстру стосовно наявного існуючого, раніше набутого права користування спірними земельними ділянками.
22. Інші учасники справи не надали відзивів на касаційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
23. У розгляді даної справи судами попередніх інстанцій з`ясовано й зазначено, зокрема, таке.
24. Відповідно до пункту 5 Статуту Вінницького державного обласного виробничого об`єднання рибоводного господарства "Вінницярибгосп" (об`єднання "Вінницярибгосп"), зареєстрованого Вінницьким виконкомом районної Ради народних депутатів 20.12.1991, реєстраційний № 322, до складу об`єднання "Вінницярибгосп" входили структурні підрозділи, в тому числі Тульчинський виробничий рибцех об`єднання "Вінницярибгосп".
25. Тульчинському виробничому рибцеху об`єднання "Вінницярибгосп" надано у постійне користування спірні земельні ділянки згідно з державними актами серії І-ВН від 13.02.1996 № 000182, виданим Тульчинською міською радою народних депутатів на земельні ділянки площею 101,35 га, серії ВН №000047 від 07.02.1996, виданим Тульчинською районною радою народних депутатів на земельну ділянку площею 128,79 га (т. 1, а.с. 37-41).
26. Відповідно до наказу Міністерства рибного господарства України від 31.07.1995 № 120 на базі господарств об`єднання "Вінницярибгосп": рибокомбінату, Вінницької, Уланівської та Тиврівської рибоводно-меліоративних станцій та ПМК-4 створено Вінницьке обласне державне виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство (т. 1, а.с. 122-123).
27. З урахуванням положень статті 6 Закону України "Про підприємство в Україні" 30.07.1996 директором Вінницького обласного державного виробничого сільськогосподарського рибоводного підприємства "Вінницярибгосп" Машко О. А. видано наказ №1, згідно з яким "в зв`язку з державною реєстрацією з 30.07.1996 бувше об`єднання "Вінницярибгосп" стає Вінницьке обласне державне виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство "Вінницярибгосп" (т. 2, а.с. 42).
28. Згідно з довідкою з ЄДРПОУ від 30.07.1996 № 23/2313 Вінницьке обласне державне виробниче сільськогосподарське рибоводне підприємство "Вінницярибгосп" зареєстроване у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за ідентифікаційним кодом 00476576 (т. 1, а.с. 90).
29. Відповідно до наказу Державного комітету рибного господарства України від 18.08.1998 № 115 проведено структурну перебудову Вінницького обласного державного виробничого сільськогосподарсько-рибоводного підприємства "Вінницярибгосп" та створено на його базі Вінницьке обласне державне виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство з правом юридичної особи, до складу якого входять структурні підрозділи, в тому числі Тульчинський виробничий рибоводний цех (т. 1. а.с. 101).
30. В подальшому, на підставі наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області від 22.12.1998 № 1419 було затверджено план приватизації державного майна Вінницького обласного державного виробничого сільськогосподарського рибоводного підприємства "Вінницярибгосп" та визначено перетворити Вінницьке обласне державне виробниче сільськогосподарське рибоводне підприємство у сільськогосподарське відкрите акціонерне товариство (т. 1, а.с. 99).
31. Наказом Сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства "Вінницярибгосп" від 03.01.1999 № 1, у зв`язку з перереєстрацією з 01.01.1999 Вінницького обласного державного виробничого сільськогосподарського рибоводного підприємства "Вінницярибгосп" перейменоване у Сільськогосподарське відкрите акціонерне товариство "Вінницярибгосп". Цим же наказом, до моменту проведення перших загальних зборів і надання структурним підрозділам статусу дочірніх підприємств, затверджено структуру Сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства "Вінницярибгосп", до складу якого на правах структурного підрозділу було включено, серед інших, Тульчинський виробничий рибцех (т. 2, а.с. 43-44).
32. Згідно з протоколом від 09.06.2000 № 1 загальних зборів акціонерів Сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства "Вінницярибгосп" на базі структурного підрозділу "Тульчинського виробничого рибцеху Сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства "Вінницярибгосп" створено Дочірнє сільськогосподарське рибоводне підприємство "Тульчинський рибцех" Сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства "Вінницярибгосп" (т. 1, а.с. 115-120).
33. Тульчинський виробничий рибцех Вінницького державного виробничого сільськогосподарського рибоводного підприємства "Вінницярибгосп" було зареєстровано за ідентифікаційним кодом 24897147, та включено до ЄДРПОУ.
34. Судами також встановлено, що згідно з інформацією, яка міститься у ЄДРЮОФОП станом на даний час ДСРП Тульчинський рибцех" ПрАТ "СП "Вінницярибгосп" зареєстроване за там же ідентифікаційним кодом 24897147, що і раніше Дочірнє сільськогосподарське рибоводне підприємство "Тульчинський рибцех Сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства "Вінницярибгосп", так і Тульчинський виробничий рибцех Вінницького державного виробничого сільськогосподарського рибоводного підприємства "Вінницярибгосп", що підтверджується довідкою від 04.03.2002 № 638 про включення до ЄДРПОУ.
35. Також судами встановлено та не заперечувалося учасниками справи, що в подальшому Дочірнє сільськогосподарське рибоводне підприємство "Тульчинський рибцех" Сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства "Вінницярибгосп" було перетворене на ДСРП "Тульчинський рибцех" ПрАТ "СП "Вінницярибгосп".
36. За змістом пункту 1.2 Статуту ПрАТ "СП "Вінницярибгосп" затвердженого загальними зборами акціонерів від 26.04.2016, дане підприємство є правонаступником прав і обов`язків Сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства "Вінницярибгосп", яке є правонаступником прав і обов`язків заснованого відповідно до рішення Регіонального відділення фонду державного майна України по Вінницькій області від 27.08.1998 № 954 шляхом перетворення Вінницького обласного державного виробничого сільськогосподарського рибоводного підприємства "Вінницярибгосп" у сільськогосподарське відкрите акціонерне товариство відповідно до Закону України "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі".
37. Відповідно до пункту 3.1 Статуту ПрАТ "СП "Вінницярибгосп" є юридичною особою приватного права за законодавством України.
38. З матеріалів справи вбачається, що спір у справі виник щодо державної реєстрації права постійного користування за ДСРП Тульчинський рибцех" ПрАТ "СП "Вінницярибгосп" п`яти земельних ділянок, а саме:
- згідно з витягом НВ-0522227742021 на право постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 0524381700:02:002:0225 площею 68,8314 га на підставі державного акта на право постійного користування землею серія та номер: ВН 000047 від 07.02.1996, виданого Тульчинському виробничому рибцеху об`єднання "Вінницярибгосп";
- згідно з витягом НВ-0522227782021 іншого речового права, а саме права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 0524381700:02:001:0271 площею 30,2346 га на підставі державного акта на право постійного користування землею серія та номер: ВН 000047 від 07.02.1996 виданого Тульчинському виробничому рибцеху об`єднання "Вінницярибгосп";
- згідно з витягом НВ-0522227802021 іншого речового права, а саме права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 0524310100:01:023:0105 площею 89,32 га на підставі державного акта на право постійного користування землею серія та номер: І-ВН 000182 від 13.02.1996 виданого Тульчинському виробничому рибцеху об`єднання "Вінницярибгосп";
- згідно з витягом НВ-0522227892021 іншого речового права, а саме права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 0524310100:01:022:0230 площею 1,029 га на підставі державного акта на право постійного користування землею серія та номер: І-ВН 000182 від 13.02.1996 виданого Тульчинському виробничому рибцеху об`єднання "Вінницярибгосп";
- згідно з витягом НВ-0522227932021 іншого речового права, а саме права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 0524310100:01:022:0229 площею 0,06 га на підставі державного акта на право постійного користування землею серія та номер: І-ВН 000182 від 13.02.1996 виданого Тульчинському виробничому рибцеху об`єднання "Вінницярибгосп"
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
39. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).
40. Судові рішення у справі оскаржуються прокурором з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України.
Щодо переходу права постійного користування земельною ділянкою
41. У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що право постійного користування спірними земельними ділянками на підставі державних актів належало Тульчинському виробничому рибцеху як структурному підрозділу державного об`єднання "Вінницярибгосп". У 1995 році на базі об`єднання "Вінницярибгосп" було створено Вінницьке обласне державне виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство.
42. У межах процедури приватизації затверджено план приватизації Вінницького обласного державного виробничого сільськогосподарсько-рибоводного підприємства "Вінницярибгосп" та перетворено останнє в сільськогосподарське відкрите акціонерне товариство, до складу якого на правах структурного підрозділу було включено, серед інших, Тульчинський виробничий рибцех, на базі якого в подальшому створено Дочірнє сільськогосподарське рибоводне підприємство "Тульчинський рибцех".
43. Заперечуючи набуття відповідачем права землекористування на підставі державних актів, прокурор мотивує свою позицію, зокрема, змістом статті 37 Цивільного кодексу УРСР, згідно з якою реорганізація юридичної особи є формою припинення цієї юридичної особи та статті 27 ЗК України від 1990 року, відповідно до якої право користування земельною ділянкою припиняється внаслідок припинення діяльності підприємства. У якості основного істотного аргументу, яким мотивований позов прокурора у даній справі, є посилання на те, що наказ Міністерства рибного господарства України від 31.07.1995 № 120 передбачав саме ліквідацію об`єднання "Вінницярибгосп", а відтак і припинення набутих ним прав і обов`язків.
44. Верховний Суд зазначає, що правове питання щодо переходу права постійного користування в порядку правонаступництва вже було принципово вирішено Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у постанові від 15.11.2021 у справі № 906/620/19 у подібних правовідносинах.
45. Так, відхиляючи такі аргументи прокурора, суд апеляційної інстанцій, надавши оцінку наказу Міністерства рибного господарства України від 31.07.1995 №120, дійшов висновку про суперечливий характер цього документа, оскільки перша частина наказу передбачає перетворення підприємств (об`єднання "Вінницярибгосп", рибокомбінату, Вінницької, Уланівської та Тиврівської рибоводно-меліоративних станцій та ПМК-4) шляхом їх злиття та створення на їх базі об`єднання "Вінницярибгосп" Вінницького обласного державного виробничого сільськогосподарсько-рибоводного підприємства з покладенням на нього завдань об`єднання, а друга частина - про одночасну ліквідацію цих підприємств без зазначення про їх злиття.
46. Частинами першою, другою статті 7 ЗК України (в редакції, чинній на час видачі та реєстрації державних актів у 1996 році) визначалося, що користування землею може бути постійним або тимчасовим; постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку.
47. Статтею 92 ЗК України (в чинній редакції) визначено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
48. Як статтею 27 ЗК України в редакції, чинній на момент створення Сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства "Вінницярибгосп", так і статтею 141 ЗК України в редакції, яка набрала чинності з 01.01.2002, наведено вичерпний перелік підстав припинення права постійного землекористування, зокрема припинення діяльності підприємства.
49. У той же час за змістом підпункту 3 частини першої статті 27 ЗК України (у відповідній редакції) та підпункту "в" частини першої статті 141 ЗК України (у чинній редакції) припинення права користування земельною ділянкою з підстав припинення установи допускається лише у випадку, коли припинення останньої виключає правонаступництво.
50. Тобто наведені положення ЗК України потрібно застосовувати таким чином, що коли відбувається припинення особи без правонаступництва, то у такому випадку виникають підстави для припинення права користування земельною ділянкою. У разі ж реорганізації особи, зміни її організаційно-правової форми чи назви, підстави для припинення права користування земельною ділянкою не виникають. Відповідна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у постанові від 15.11.2021 у справі № 906/620/19 у подібних правовідносинах, яку врахували суди попередніх інстанцій.
51. Стаття 37 Цивільного кодексу УРСР 1963 року (чинного на час приватизації Вінницького обласного державного виробничого сільськогосподарського рибоводного підприємства "Вінницярибгосп") як одну з форм припинення юридичної особи визначала реорганізацію шляхом: злиття, поділу або приєднання (частина перша). При злитті і поділі юридичних осіб майно (права і обов`язки) переходить до новостворених юридичних осіб. При приєднанні юридичної особи до іншої юридичної особи її майно (права і обов`язки) переходить до останньої. Майно переходить в день підписання передаточного балансу, якщо інше не передбачене законом або постановою про реорганізацію (частина друга).