ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 вересня 2023 року
м. Київ
Cправа № 905/1965/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючого - Пєскова В. Г.,
суддів: Картере В. І., Огородніка К. М.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 за вх. № 4709/2023
на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 26.06.2023 (про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Донецької області від 03.04.2023)
у складі колегії суддів: Радіонової О.О. (головуючий), Медуниці О.Є., Стойки О.В.
у справі № 905/1965/19
за заявою Приватного акціонерного товариства "Науково-виробнича компанія "Гірничі машини"
до Акціонерного товариства "К.Енерго"
про банкрутство, -
На розгляд суду постало питання оскарження не учасником справи в апеляційному порядку судового рішення, прийнятого у справі про банкрутство юридичної особи.
ВСТАНОВИВ
Обставини справи
1. 08.11.2019 ухвалою Господарського суду Донецької області прийнято до розгляду заяву Приватного акціонерного товариства "Науково-виробнича компанія "Гірничі машини" до боржника Акціонерного товариства "К.Енерго" (код ЄДРПОУ 00131305, далі - АТ "К.Енерго") про відкриття провадження у справі про банкрутство; проведення підготовчого засідання призначено на 18.11.2019.
2. 18.11.2019 ухвалою Господарського суду Донецької області відкрито провадження у справі про банкрутство АТ "К.Енерго"; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном АТ "К.Енерго" строком на сто сімдесят календарних днів до 06.05.2020; призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Драліна Андрія Володимировича; встановлено дату попереднього засідання суду на 23.01.2020.
3. 21.11.2019 на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет оприлюднено оголошення (повідомлення) за номером 64202 про відкриття провадження у справі про банкрутство Акціонерного товариства "К.Енерго".
4. 12.08.2020 ухвалою господарського суду Донецької області затверджено реєстр вимог кредиторів АТ "К.Енерго"; призначено дату підсумкового засідання суду на 24.09.2020 та призначено дату проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів на 21.08.2020 відповідно до ст. 48 Кодексу України з процедур банкрутства.
5. 24.09.2020 постановою Господарського суду Донецької області визнано банкрутом боржника - АТ "К.Енерго", відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців, призначено ліквідатором боржника - АТ "К.Енерго" арбітражного керуючого Паркулаба Володимира Григоровича.
6. 27.03.2020 Міністерство юстиції України звернулося до господарського суду із заявою про визнання грошових вимог до АТ "К.Енерго" в межах справи про банкрутство №905/1965/19, у якій просило визнати грошові вимоги Міністерства юстиції України в інтересах держави Україна до АТ "К.Енерго", що складаються зі збитків, завданих Державному бюджету України у сумі 54 179 613,40 грн, судових витрат за подання позову у розмірі 240 000 грн, судових витрат за подання апеляційної скарги в розмірі 360 000 грн та судових витрат за подання заяви про грошові вимоги в розмірі 4 204 грн.
7. Заява про грошові вимоги обґрунтована тим, що рішенням Європейського суду з прав людини (далі - Європейський суд) від 20.10.2015 за заявою № 63403/13, поданою ТОВ "Золотий Мандарин Ойл" проти України", Європейським судом взято до уваги умови декларації про дружнє врегулювання між заявником та Урядом, за якою Уряд України зобов`язався сплатити кошти, присуджені заявнику ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2009, якою змінено спосіб виконання рішення того ж суду від 21.04.2009. Уряд зобов`язався забезпечити виконання вказаного рішення протягом трьох місяців з дати повідомлення про ухвалення Європейським судом рішення відповідно до п. 1 ст. 37 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 12.05.2009, якою змінено спосіб виконання рішення того ж суду від 21.04.2009, становитиме остаточне вирішення цієї справи. Заявник вказував, що на виконання рішення Європейського суду з Державного бюджету України на рахунок заявника сплачено присуджені Європейським судом кошти в сумі 54 179 613,40 грн, що підтверджується платіжними дорученнями від 24.02.2016 № 918, від 22.02.2016 № 810. Таким чином, за доводом Міністерства юстиції України, відшкодовані за рішенням Європейського суду в справі "Золотий мандарин Ойл" проти України" з Державного бюджету України кошти є збитками Державного бюджету.
8. В заяві Міністерство юстиції України також вказує, що постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2020 у справі № 910/22855/17 рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2019 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 скасовано. Прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Стягнуто з ПАТ "К. Енерго" на користь Державного бюджету України грошові кошти в розмірі 54 179 613,40 грн. Стягнуто з ПАТ "К. Енерго" на користь Міністерства юстиції України витрати по сплаті судового збору в розмірі 240 000 грн за подання позовної заяви, 360 000 грн судового збору за подачу апеляційної скарги.
9. 03.04.2023 ухвалою Господарського суду Донецької області відмовлено у задоволенні кредиторських вимог Міністерству юстиції України до АТ "К.Енерго", що складаються зі збитків, завданих Державному бюджету України у розмірі 54 179 613,40 грн, витрати по сплаті судового збору у розмірі 240 000 грн за подання позовної заяви, 360 000 грн судового збору за подачу апеляційної скарги та судових витрат за подання заяви про грошові вимоги у розмірі 4 204 грн.
10. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що боржник - АТ "К.Енерго", не був державним органом, державним підприємством, як вважає Міністерство юстиції України; корпоративні права держави у ПАТ "Київенерго", управління якими здійснювали державні органи, не зумовлюють наявність відповідальності держави за дії чи бездіяльність ПАТ "Київенерго"; стягувач - ТОВ "Золотой мандарин Ойл" тривалий час, а саме з 2009 року по 2015 рік не зверталося до органів державної виконавчої служби з заявою про примусове виконання рішення суду, та відповідно держава Україна не була обізнана щодо невиконання рішення суду у справі №41/207. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність вини та причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) АТ "К.Енерго" та заподіяною державі Україна шкодою у розмірі 54 179 613,40 грн.
Короткий зміст апеляційної скарги
11. 10.04.2023, не погодившись з прийнятим рішенням особа, яка не брала участі у справі ОСОБА_1, через Електронний суд звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив прийняти до розгляду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Донецької області від 03.04.2023 у справі 905/1965/19, відкрити провадження за цією апеляційною скаргою, розглянути апеляційну скаргу у судовому засіданні із викликом учасників справи №905/1965/19 та задовольнити її. Скасувати ухвалу Господарського суду Донецької області від 03.04.2023 у справа 905/1965/19 та задовольнити вимоги заявника - Міністерства юстиції України у повному обсязі.
12. Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції впливає на права та законні інтереси скаржника. При цьому, скаржник стверджує, що вимоги, заявлені Міністерством юстиції України у справі № 910/22855/17 є подібні (тотожні) вимогам у цій справі № 905/1965/19 із подібним (тотожним) обґрунтуванням. Остаточного рішення у справі № 910/22855/17 немає, оскільки постановою Верховного Суду від 24.11.2020 постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2020 скасовано та передано справу на новий апеляційний розгляд.
13. Заявник апеляційної скарги вказує, що Верховний Суд в згаданій постанові вказав, що Держава Україна в особі Уряду України, який в Європейському суді представляє Урядовий уповноважений у справах ЄСПЛ, у кожній конкретній справі відповідає перед заявниками у Європейському суді як за дії (бездіяльність) того чи іншого державного органу, підприємства, установи, організації, їх посадових осіб, так і за дії (бездіяльність) підприємства приватної форми власності, яке у період тривалого невиконання судового рішення перебувало під контролем держави як володільця корпоративних прав у статутному капіталі такого підприємства.
14. ОСОБА_1 зазначає, що він був призначений Урядовим уповноваженим у справах ЄСПЛ (далі - Уповноважений) розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 №605-р та був звільнений з цієї посади розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 № 1357-р.
15. 22.01.2020 прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_1 було повідомлене про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України, у кримінальному провадженні № 52017000000000361 від 01.06.2017.
16. Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 24.01.2020 було відмовлено у задоволенні клопотання старшого детективу Національного антикорупційного бюро України, погодженого із прокурором САП, щодо застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_1, як підозрюваного у кримінальному провадженні № 52017000000000361.
17. У письмовому повідомленні про підозру та відповідно у клопотанні в якості підстав визначалася нібито наявність обґрунтованої підозри щодо дій ОСОБА_1 як Уповноваженого під час укладання дружнього врегулювання у справі ЄСПЛ 63403/13 "ТОВ "Золотий Мандарин Ойл" проти України" та відповідної взаємодії з ЄСПЛ.
18. ОСОБА_1 стверджує, що очевидним є значення оскаржуваної ухвали у цій справі у визначенні нібито ОСОБА_1 як колишнього Уповноваженого як особи, до якої у наступному Міністерство юстиції України може переадресувати майнові вимоги, викладені у справі №905/1965/19 до АТ "К.Енерго".
19. На думку скаржника, ймовірність такого переадресування майнових вимог Міністерства юстиції України до ОСОБА_1 у форматі цивільного провадження, попри його необґрунтованість, зокрема, підтверджується фактом провадження № 52017000000000361, про яке був обізнаний Господарський суд Донецької області у справі №905/1965/19.
20. Тому, на думку апелянта, як обставини справи "ТОВ "Золотий Мандарин Ойл" проти України" так й правовий висновок Верховного Суду у постанові від 24.11.2020 у справі №910/22855/17, так й оскаржувана ухвала (у справі № 905/1965/19) безпосередньо стосуються прав, свобод, інтересів та обов`язків ОСОБА_1
21. ОСОБА_1 наголошує, що у правовому висновку Верховного Суду прямо вказано про "Урядового уповноваженого у справах ЄСПЛ" (наразі ця посада має іншу назву), що у контексті справи № 910/22855/17 (за позовом Міністерства юстиції України до АТ "К. Енерго", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ТОВ "Золотий Мандарин Ойл", про відшкодування збитків завданих Державному бюджету України в сумі 54 179 613,40 грн, де у позовному провадженні розглядаються фактично аналогічні вимоги Міністерства юстиції України до АТ "К. Енерго") та справи № 905/1965/19 у вимірі подій 2015 року прямо вказує на ОСОБА_1 .
22. Тому скаржник, особливо після схвалення правового висновку Верховного Суду у справі №910/22855/17, має право оскаржити у справі №905/1965/19 ухвалу суду першої інстанції. Потреба такого оскарження зумовлена тим, що Господарський суд Донецької області в ухвалі очевидно невірно дослідив та визначив фактичні обставини справи, невірно застосував законодавство, яке підлягає застосуванню та не застосував законодавство, що підлягає застосуванню, що впливає на права та законні інтереси ОСОБА_1 .
23. Крім того, на думку апелянта, ухвала від 03.04.2023 суперечить вимогам Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та практиці ЄСПЛ, а також й вказаному правовому висновку Верховного Суду у справі №910/22855/17.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
24. 26.06.2023 ухвалою Східного апеляційного господарського суду (повний текст ухвали складено 03.07.2023) апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Донецької області від 03.04.2023 у справі № 905/1965/19 - закрито.
25. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що права ОСОБА_1 при винесенні оскаржуваної ухвали ніяк не порушуються, оскільки він не є кредитором в основній справі про банкрутство і господарським судом не надавалась безпосередня оцінка діяльності ОСОБА_1 як Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини. Відтак, не набувши статусу учасника провадження у справі та не довівши порушення його прав та обов`язків оскаржуваною ухвалою місцевого господарського суду, ОСОБА_1 позбавлений права на апеляційне оскарження.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
26. 08.07.2023 (через систему "Електронний суд") ОСОБА_1 подав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить:
- прийняти до розгляду касаційну скаргу на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 26.06.2023 у справі №905/1965/19 (провадження 678 Д) про закриття апеляційного провадження та розглянути касаційну скаргу з викликом заявника;
- скасувати ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 26.06.2023 у справі № 905/1965/19 (провадження 678 Д) про закриття апеляційного провадження та направити справу для продовження апеляційного розгляду до Східного апеляційного господарського суду;
- постановити окрему ухвалу щодо порушень статті 9 Закону України "Про доступ до судових рішень" через відмову головуючого судді у справі № 905/1965/19 Східного апеляційного господарського суду видати ОСОБА_1 копію технічного запису судового засідання у справі № 905/1965/19 (провадження 780 Д), яка стосується його прав та обов`язків та є необхідною для касаційного оскарження ухвали Східного апеляційного господарського суду від 26.06.2022 у справі у цій справі (провадження 678 Д) та відмову голови Східного апеляційного господарського суду розглядати скаргу на таку відмову головуючого судді; зобов`язати Східний апеляційний господарський суд видати йому запитану копію технічного запису судового засідання у справі № 905/1965/19 (провадження 780 Д) та компенсувати спричинену моральну шкоду у передбаченому законодавством порядку.
27. За доводом скаржника, судом апеляційної інстанції порушено права скаржника, визначені ч. 1, 2 ст. 3, ч. 1 ст. 28, ч. 1 та ч. 4 ст. 32, ч. 4 ст. 41, ч. 1, ч. 2, ч. 6 ст. 55 Конституції України, ч. 1 ст. 14 та ст. 16 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, ч. 1 ст. 6, ст. 8, ст. 13 ст. 18 Конвенції та не застосовано ст. 201, ст. 299, ст. 1166, ст. 1191 Цивільного кодексу України, Положення про Урядового уповноваженого у справах ЄСПЛ.
28. Скаржник вказує, що вимоги Міністерства юстиції України у справах 910/22855/17 та 905/1965/19 стосуються рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 20.10.2015 у справі за заявою № 63403/13 ТОВ "Золотой Мандарин Ойл" проти України" щодо виконання взятих Урядом України зобов`язань, з Державного бюджету України на рахунок заявника сплачено кошти в сумі 54 179 613,40 грн. Остаточного рішення суду у справі 910/22855/17 немає, водночас в постанові Верховного Суду від 24.11.2020, якою справу направлено на новий апеляційний розгляд, зроблено висновок відносно Урядового уповноваженого у справах ЄСПЛ.
29. За доводом ОСОБА_1, судом апеляційної інстанції проігноровано, що в оскаржуваній ухвалі суду першої інстанції прямо визначаються права та обов`язки ОСОБА_1 . Зокрема в ухвалі суду першої інстанції від 03.04.2023 вказано, що "Держава Україна в особі Уряду України, який в Європейському суді представляє Урядовий уповноважений у справах Європейського суду з прав людини, у кожній конкретній справі відповідає перед заявниками у Європейському суді за дії (бездіяльність) того чи іншого державного органу, підприємства, установи, організації, їх посадових осіб" та детально описує обставини справи у ЄСПЛ, які привели до схвалення рішення ЄСПЛ від 20.10.2015 у справі за заявою № 63403/13 ТОВ "Золотой Мандарин Ойл" проти України".
30. Скаржник вказує, що він - ОСОБА_1 був призначений Урядовим уповноваженим у справах ЄСПЛ розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 № 605-р та був звільнений з цієї посади розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 № 1357-р. У рішенні ЄСПЛ від 20.10.2015 у справі за заявою № 63403/13 прямо вказане, що ОСОБА_1 представляв Уряд України на останньому етапі комунікації цієї справи. Отже у справі 905/1965/19 суд першої інстанції фактично вказав саме на ОСОБА_1
31. ОСОБА_1 вважає, що внаслідок оскаржуваної ухвали суду першої інстанції у подальшому Міністерство юстиції України може переадресувати майнові вимоги у справі 905/1965/19 до ОСОБА_1 як колишнього Урядового уповноваженого у справах ЄСПЛ.
32. Скаржник вважає, що ухвала суду першої інстанції від 03.04.2023 заявляючи про відсутність вини ПАТ "Київенерго" (АТ "К.ЕНЕРГО") прямо ставить питання про іншу винну особу та при цьому прямо згадує у тексті Уповноваженого та процедуру схвалення рішення ЄСПЛ у Справі 63403/13, робить переоцінку позиції держави у Справі № 63403/13 та самого рішення ЄСПЛ.
33. На думку скаржника, наслідком схвалення ухвали суду першої інстанції від 03.04.2023 стала реальна, а не гіпотетична можливість перекладення матеріальної відповідальності в розмірі 54 179 613,40 грн з порушника прав людини АТ "К.Енерго" на колишнього Уповноваженого ОСОБА_1 в рамках ч. 1 та ч. 4 ст. 1191 Цивільного кодексу України
34. ОСОБА_1 стверджує, що суд першої інстанції в ухвалі від 03.04.2023 неправильно вирішив справу, неправильно встановив факти та обставини, надав їм хибну оцінку, що призвело до відмови у визнанні грошових вимог Міністерства юстиції України, що одночасно вплинуло на права і законні інтереси ОСОБА_1 та стало підставою для вірогідних позовів до ОСОБА_1 від Міністерства юстиції України в порядку регресу.
35. Крім того, скаржник наполягає на ухваленні касаційним судом у справі № 905/1965/19 окремої ухвали та компенсації моральної шкоди з тих підстав, що судом апеляційної інстанції було відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про видачу йому копії технічного запису судового засідання суду апеляційної інстанції з розгляду апеляційної скарги Міністерства юстиції України на ухвалу суду першої інстанції від 03.04.2023. На думку скаржника, така відмова суду порушила гарантовані ГПК України процесуальні права скаржника на збір необхідних доказів для касаційного оскарження ухвали апеляційного господарського суду у справі 905/1965/19, призвела до істотних душевних страждань скаржника, відчуття відсутності можливості захистити власні права, відчуття несправедливості та дискримінації за соціальним станом, що охоплюється категорією моральної шкоди.
Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу
36. 21.08.2023 від ліквідатора боржника арбітражного керуючого Паркулаба В. Г. до Верховного Суду надійшло клопотання, в якому наведено прохання касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Також арбітражний керуючий просить закрити на підставі п. 3 ч. 1 ст. 296 ГПК України касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу суду першої інстанції від 03.04.2023 та ухвалу апеляційного господарського суду від 26.06.2023. Ліквідатор вважає касаційну скаргу необґрунтованою та стверджує про відсутність вирішення питання про права, інтереси чи обов`язки ОСОБА_1 ухвалою місцевого господарського суду від 03.04.2023.
37. 21.08.2023 до Верховного Суду надійшли письмові пояснення ОСОБА_1 на відзив ліквідатора, в яких скаржник просить залишити відзив ліквідатора боржника арбітражного керуючого Паркулаба В. Г. без задоволення.
38. Скаржник також просить передати на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу апеляційного господарського суду від 26.06.2023 або відкласти вирішення справи до набуття законної сили рішення суду у справі № 910/22855/19.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
39. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
40. Предметом касаційного перегляду у цій справі стало питання дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при винесенні рішення про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яка не є учасником справи.
41. Здійснивши перевірку правильності застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, оцінивши доводи касаційної скарги, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
42. За змістом частини першої статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону про банкрутство, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
43. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип доступу до правосуддя. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього суду; вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
44. Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.
45. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Ейрі проти Ірландії", від 09.10.1979, п. 24, Series A N 32, та "Гарсія Манібардо проти Іспанії", заява N 38695/97, п. 43, ECHR 2000-II), які з огляду на положення ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовуються судами при розгляді справ як джерело права, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд.
46. У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" зазначено: "право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.
47. Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
48. Зазначена конституційна норма конкретизована законодавцем у статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
49. Реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 № 11-рп/2007).
50. Отже, конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження.