Постанова
Іменем України
22 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 753/15982/20
провадження № 61-8582св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сєніна Ольга Олександрівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 14 грудня 2021 року у складі судді Сирбул О. Ф. та постанову Київського апеляційного суду від 02 серпня 2022 року у складі колегії суддів: Мазурик О. Ф., Желепи О. В., Кравець В. А.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сєніна Ольга Олександрівна, про визнання правочину недійсним та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сєніна О. О. (далі - приватний нотаріус КМНО Сєніна О. О.), про визнання правочину недійсним та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Позов обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача - ОСОБА_4 . Спадкоємцями першої черги за законом є ОСОБА_1 - донька померлого спадкодавця, ОСОБА_2 - син померлого спадкодавця, ОСОБА_3 - дружина померлого спадкодавця.
Спадщина померлого спадкодавця ОСОБА_4 складається з наступного спадкового майна: квартири АДРЕСА_1, загальною площею 50,34 кв. м; житлового будинку з надвірними будівлями за АДРЕСА_2 ; земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, площею 0,2500 га; земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, площею 0,3491 га.
Враховуючи те, що позивач є спадкоємцем першої черги за законом після смерті батька - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 позивач подала приватному нотаріусу КМНО Сєніній О. О. заяву про відмову від прийняття спадщини на користь брата - ОСОБА_2
ІНФОРМАЦІЯ_3 померла мати позивача - ОСОБА_5 . ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача - ОСОБА_4 . Вона не розуміла в повній мірі, що відмовляється від усього спадкового майна, яке належало батьку - ОСОБА_4 .
Відмовившись від прийняття спадщини на користь свого брата позивач втратила можливість успадкувати 1/3 частку належного батьку на праві власності майна.
Позивач зазначає, що вказаний правочин був вчинений під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, оскільки вона втратила обох батьків у зв`язку із чим до цього часу перебуває у стресовому та пригніченому стані.
Таким чином, враховуючи викладені обставини (смерть обох батьків та у зв`язку з цим перебування позивача у стресовому та пригніченому стані), заява про відмову від спадщини була складена під впливом тяжкої для позивача обставини (смерті обох батьків) та на вкрай невигідних для неї умовах (втрата 1/3 частини всього спадкового майна), тому наявні всі передбачені законом підстави для визнання такого правочину недійсним.
Враховуючи відмову позивача від прийняття спадщини, пропущено строк для її прийняття. Причини пропуску строку для прийняття спадщини є поважними, а позовні вимоги про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини позивач вважає обґрунтованими.
Позивач просить суд:
- визнати недійсною заяву від 16 липня 2020 року, подану до приватного нотаріуса КМНО Сєніної О. О. про відмову від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- визначити ОСОБА_1 додатковий строк в 2 (два) місяці з моменту вступу рішення у законну силу для подання заяви про прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 14 грудня 2021 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 02 серпня 2022 року, в задоволенні позову відмовлено.
Рішення місцевого суду, з яким погодився суд апеляційної інстанції, мотивовано тим, що позивач не надала доказів на підтвердження факту складення заяви від 16 липня 2020 року про відмову від прийняття спадщини на користь свого брата ОСОБА_2 на вкрай невигідних умовах. Будь-яких доказів впливу на позивача з боку іншої сторони - спадкоємців першої черги за законом (відповідачів у справі), під час складання оспорюваної заяви суду не надано і не встановлено таких обставин у судовому засіданні.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у вересні 2022 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 22 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі, витребувано її із Дарницького районного суду м. Києва.
04 жовтня 2022 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі ОСОБА_6 посилаються на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
У касаційній скарзі зазначається, що суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що правочин (заява про відмову від прийняття спадщини) були вчинені під впливом тяжкої обставини і на вкрай невигідних умовах. Тобто, смерть обох батьків протягом двох місяців є тяжкою обставиною, яка до того ж в силу частини третьої статті 62 ЦПК України є загальновідомою обставиною та не потребує доказуванню.
Судом не враховано довідку ТОВ "Християнський адвентистський медичний центр" від 21 грудня 2020 року. На думку скаржника, суди помилково зауважили, що ця довідка не є медичним документом, оскільки не навели будь-яких правових обґрунтувань з цього приводу.
Відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.
Доводи інших учасників справи
У жовтні 2022 року ОСОБА_3 надіслала відзив на касаційну скаргу, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
У жовтні 2022 року ОСОБА_2 надіслав відзив на касаційну скаргу, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла мати позивача - ОСОБА_5 (а. с. 15).
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача - ОСОБА_4, про що Дарницьким районним у м. Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 23 січня 2020 року складено відповідний актовий запис № 112 (свідоцтво про смерть ОСОБА_4, серія НОМЕР_1 від 23 січня 2020 року) (а. с. 12).
Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_4 є позивач - донька померлого, відповідач ОСОБА_2 - син померлого та відповідач ОСОБА_3 - дружина померлого.
До складу спадщини входить: квартира АДРЕСА_1, загальною площею 50,34 кв. м; житловий будинок з надвірними будівлями за АДРЕСА_2 ; земельна ділянка, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, площею 0,2500 га; земельна ділянка, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, площею 0,3491 га.
16 липня 2020 року ОСОБА_2 (відповідач у справі) звернувся до приватного нотаріуса КМНО Сєніної О. О. із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4, на підставі чого заведена спадкова справа № 11/2020 (а. с. 41).
В цей же день - 16 липня 2020 року ОСОБА_1 подала нотаріусу заяву про відмову від належної їй частки спадщини на користь брата ОСОБА_2 - відповідача у справі. В заяві ОСОБА_1 вказала, що вона усвідомлює значення своїх дій та має можливість керувати ними, розуміючи обставини, які мають для неї істотне значення без застосування фізичного чи психічного тиску з боку інших осіб, за своєю справжньою волею, відмовляється від прийняття спадщини як за законом, так і за заповітом якщо він є (а. с. 42).
ОСОБА_3 (відповідач у справі) також подала нотаріусу заяву про відмову від прийняття спадщини (а. с. 43).
Згідно довідки ТОВ "Християнський адвентистський медичний центр" від 21 грудня 2020 року № 35 ОСОБА_1 зверталася за консультаціями до лікаря-психіатра 05 жовтня 2020 року та 19 листопада 2020 року (а. с. 100).
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).