Постанова
Іменем України
18 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 947/7538/22
провадження № 61-219св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Південний",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 21 жовтня 2022 року в складі судді Пучкової І. М. та постанову Одеського апеляційного суду від 20 грудня 2022 року в складі колегії суддів: Семиженка Г. В., Бездрабко В. О., Склярської І. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2022 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Південний" (далі - ПАТ АБ "Південний", банк) про визнання дій та бездіяльності неправомірними, захист прав споживача, стягнення грошових коштів, відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позову вказав, що має інвалідність ІІ групи з дитинства по зору безстроково, єдиним джерелом доходів для нього є мінімальна пенсія. 04 березня з метою отримання 2019 року допомоги та інших соціальних виплат від держави він відкрив банківський рахунок, отримав один платіж соціальної допомоги (3 624,06 грн), проте 17 червня 2019 року виявив на своїй електронній пошті лист від банку, у якому повідомлялося, що на його рахунок накладено арешт і всі операції по ньому припинені.
Вказав, що ніяких повідомлень з цього приводу він від відповідача не отримував, тоді як останній, будучи обізнаний, що отримані від держави гроші є його єдиним джерелом доходу, зобов`язаний був негайно його проінформувати про накладення арешту на рахунок. Не повідомивши його про накладення арешту на рахунок, банк порушив умови банківського обслуговування та норми Закону України "Про захист прав споживачів".
У подальшому він на адресу відповідача надіслав дві постанови суду касаційної інстанції, якими скасовані судові рішення, що стали підставою для накладення арешту на банківський рахунок та на підставі яких були видані виконавчі листи, проте відповідач відмовився їх виконувати.
Він звертався до банку та просив закрити його банківські рахунки та його померлого батька, а грошові кошти виплатити через касу банку готівкою.
Зазначав, що право клієнта на розірвання договору банківського рахунку в односторонньому порядку безумовне, проте відповідач в порушення вимог законодавства до цього часу навмисно та свідомо не надав вільний доступ до грошей на рахунку, прострочив виконання грошового зобов`язання, чим завдав йому моральної шкоди, яка полягає у психічних тортурах та переживаннях, психологічних знущаннях, приниженнях, незручностях, хвилюваннях, усвідомленні того, що відповідач позбавив його доступу до джерела отримання його спадкового доходу, він не зможе сплачувати ліки, планове та позапланове обстеження і лікування, комунальні платежі, купувати їжу. Вказані обставини у вигляді завдання шкоди його здоров`ю, псування його репутації, у тому числі і як людини з інвалідністю, спричиняють йому постійний довготривалий душевний біль та страждання через проявлену відповідачем несправедливість.
З огляду на зазначене позивач просив суд:
- визнати дії та бездіяльність ПАТ АБ "Південний" неправомірними в частині порушення його прав як споживача, як людини з інвалідністю, на володіння успадкованого банківського вкладу, щодо усунення перешкод у володінні спадковим майном;
- зобов`язати ПАТ АБ "Південний" повернути та виплатити йому через касу банку грошові кошти у розмірі 3 624,06 грн та нараховані відповідні відсотки по вкладам на дату ухвалення рішення суду по суті;
- стягнути з ПАТ АБ "Південний" на користь ОСОБА_1 пеню у розмірі 3 % інфляційних за кожен день прострочки повернення вказаних грошей від суми 3 624,06 грн та 101,3 % встановленого індексу інфляції від суми 3 624,06 грн, з розрахунком з дати вступу Закону України "Про внесення змін до розділу ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" від 15 березня 2022 року № 2129-ІХ до дати рішення у справі;
- стягнути з ПАТ АБ "Південний" на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 400 000 грн.
Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень
Рішенням Київського районного суду міста Одеси від 21 жовтня 2022 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 20 грудня 2022 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що за умови чинності постанови державного виконавця про накладення арешту на банківський рахунок позивача відповідач не мав законних повноважень зняти арешт з цього рахунку, його дії щодо відмови у задоволенні скарги позивача є правомірними, тому на відповідача не може бути покладена заявлена у позові цивільна відповідальність.
У відповідача були відсутні будь-які правові підстави для розблокування грошових коштів позивача, що знаходяться на його арештованих рахунках, оскільки до АТ КБ "Південний" не надходило постанови виконавця про зняття арешту з коштів ОСОБА_1 .
Крім того, суди керувалися тим, що сума стягнення зі ОСОБА_1 за виконавчим документом складає 549 740,21 грн, а відповідно до приписів постанови Кабінету Міністрів України від 02 березня 2022 року № 198-р. "Про забезпечення здійснення розрахунків населення в умовах воєнного стану" та Закону України "Про внесення змін до розділу ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" від 15 березня 2022 року № 2129-ІХ розблокування грошових коштів здійснюється за умови, якщо сума стягнення за виконавчим документом не перевищує 100 000 грн.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У січні 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Київського районного суду м. Одеси від 21 жовтня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 20 грудня 2022 року, у якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення його позову у повному обсязі.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень ОСОБА_1 зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права, вказує, що суди в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: від 28 березня 2018 року у справі № 757/44693/15-ц, від 17 квітня 2018 року у справі № 200/11343/14-ц, від 25 квітня 2018 року у справі № 295/5011/15-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 127/2871/16-ц, від 04 липня 2018 року у справі № 688/788/15-к, від 01 серпня 2018 року у справі № 592/11194/14-ц, від 28 вересня 2018 року у справі № 490/8831/15-ц, від 30 січня 2019 року у справі № 235/5583/16-ц, від 18 березня 2019 року справі № 21/303-08, від 03 липня 2019 року у справі № 761/6875/15-ц, від 28 листопада 2019 року у справах № 261/0/15-18, № 235/4217/15-к, від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц, від 17 вересня 2020 року у справі № 420/4125/19, від 12 жовтня 2020 року у справі № 426/15669/19, від 10 лютого 2021 року у справі № 761/24143/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що відповідач в порушення вимог законодавства навмисно та свідомо заблокував позивачу вільний доступ до його грошей на банківському рахунку, прострочив виконання грошового зобов`язання, чим завдав йому моральної шкоди, позбавивши при цьому можливості обрати інший банк. Наклавши арешт на рахунок позивача, який передбачений для отримання соціальних виплат, відповідач порушив норми частини третьої статті 52 Закону України "Про виконавче провадження". Після надходження постанови про арешт коштів, що знаходяться на рахунку позивача із спеціальним режимом використання, банк був зобовʼязаний повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на такому рахунку. Поданий відповідачем відзив не є належним та допустимим доказом.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 10 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
У березні 2023 року від ПАТ АБ "Південний" до суду надійшов відзив на касаційну скаргу, мотивований незгодою із її доводами та законністю й обґрунтованістю оскаржуваних судових рішень.
В обґрунтування доводів відзиву відповідач вказав, що за відсутності постанови про зняття арешту з коштів ОСОБА_1, банк був позбавлений можливості у передбаченому законом порядку зняти арешт з його рахунків, заборона використання яких прямо передбачена нормами Інструкції про безготівкові розрахунки в України в національній валюті. Приписи чинного законодавства не вимагають від банку перевірки законності постанови державного виконавця, натомість регламентують обов`язок банку при надходженні постанови виконавця накласти арешт на відповідні рахунки та здійснити блокування будь-яких операцій за ними.
09 серпня 2023 року справа передана судді-доповідачу.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
04 березня 2019 року між ПАТ АБ "Південний" та ОСОБА_1 було укладено заяву-договір банківського рахунку з використанням електронного платіжного засобу, відповідно до умов якого банком було відкрито рахунок № НОМЕР_1 у національній валюті - гривні.
Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Щеглової Є. В. від 30 травня 2019 року ВП № 48185088 було накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках, зокрема в АБ "Південний", та всіх інших відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та які належать боржнику ОСОБА_1, РНОКПП: НОМЕР_2 . Зі змісту цієї постанови вбачається, що сума стягнення за виконавчим документом складає 499 763,83 грн, сума звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору та витрат виконавчого провадження становить 549 740,21 грн.
Зазначена постанова надійшла на адресу банку 07 червня 2019 року після завершення операційного дня та, відповідно, виконана наступного робочого дня- 10 червня 2019 року.
18 червня 2019 року на підставі заяви-договору банківського рахунку з використанням електронного платіжного засобу відповідач відкрив позивачеві рахунок № НОМЕР_3 у національній валюті - гривні.
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Щодо вимог про неправомірність дій відповідача
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.
Згідно із частиною другою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Відповідно до частин першої, другої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
За змістом статей 1, 5 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".