Постанова
Іменем України
15 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 341/1899/20
провадження № 61-5590св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: державний реєстратор Лисецької селищної ради Тисменицького району Івано-Франківської області Дем`янек Іванна Антонівна, Акціонерне товариства "Альфа-Банк", яке змінило назву на Акціонерне товариство "Сенс Банк",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "Сенс Банк" на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 07 березня 2023 року в складі колегії суддів: Мальцевої Є. Є., Баркова В. М., Девляшевського В. А., у справі за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора Лисецької селищної ради Тисменицького району Івано-Франківської області Дем`янек Іванни Антонівни, Акціонерного товариства "Альфа-Банк", яке змінило назву на Акціонерне товариство "Сенс Банк", про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування записів про право власності,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до державного реєстратора Лисецької селищної ради Тисменицького району Івано-Франківської області Дем`янек І. А. (далі - державний реєстратор Дем`янек І. А.), Акціонерного товариства "Альфа-Банк" (далі - АТ "Альфа-Банк") про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування записів про право власності.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав те, що АТ "Альфа-Банк" скористалося своїм правом, визначеним статтею 1050 ЦК України, щодо дострокового повернення кредиту за договором про іпотечний кредит від 10 грудня 2007 року № 604 та звернулося до суду із позовом про стягнення з нього заборгованості за вказаним кредитним договором. Рішенням Галицького районного суду Івано-Франківської області від 25 листопада 2015 року в справі № 341/2754/14, яке набрало законної сили, стягнено з нього достроково заборгованість за договором про іпотечний кредит від 10 грудня 2007 року № 604 в розмірі 372 486,64 грн.
Враховуючи дострокове стягнення заборгованості за договором про іпотечний кредит, такий припинив свою дію і кредитор позбавлений права нараховувати відсотки за користування кредитом.
25 червня 2020 року позивач отримав від АТ "Альфа-Банк" лист-повідомлення, відповідно до якого банк повідомляв про свій намір у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, розмір якої становить 57 294,89 дол. США, звернути стягнення на предмет іпотеки, яким є домоволодіння, загальною площею 174,1 кв. м, та земельна ділянка, площею 0,25 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (далі - домоволодіння та земельна ділянка).
На вказаний лист позивач надіслав відповідь, якій, посилаючись на припинення дії кредитного договору та на Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", заперечував щодо розміру заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки.
Однак АТ "Альфа-Банк" у позасудовому порядку звернуло стягнення на предмет іпотеки. На підставі рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 10 листопада 2020 року, індексний номер - 55063190 та від 12 листопада 2020 року, індексний номер - 55105927, прийнятих державним реєстратором Дем`янек І. А., до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено записи №№ 39111431, 39151174 про право власності АТ "Альфа-Банк" на спірне домоволодіння та земельну ділянку.
Позивач вважав, що вказані рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки Законом України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" встановлено заборону примусового відчуження майна - предмета іпотеки, без згоди власника.
Посилаючись на норми Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" та на те, що його житлом забезпечено валютний кредит, він постійно проживає у спірному домоволодінні, загальна площа якого не перевищує 250 кв. м, позивач просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 10 листопада 2020 року, індексний номер - 55063190, прийняте державним реєстратором Дем`янек І. А.;
- скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності № 39111431 про реєстрацію права власності за АТ "Альфа-Банк" на нерухоме майно - спірне домоволодіння (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2217657726212);
- визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12 листопада 2020 року, індексний номер - 55105927, прийняте державним реєстратором Дем`янек І. А.;
- скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності № 39151174 про реєстрацію права власності за АТ "Альфа-Банк" на нерухоме майно - спірну земельну ділянку (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2219800526212).
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Галицький районний суд Івано-Франківської області рішенням від 29 вересня 2022 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що заявлені позивачем вимоги про визнання протиправними рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та скасування записів про державну реєстрацію права власності не впливають і не можуть вплинути на права позивача щодо права на предмет іпотеки. Суд, посилаючись на висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 199/8324/19 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14, дійшов висновку про обрання позивачем неналежного способу захисту його прав і зазначив, що належним способом захисту прав може бути позов про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, що є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про право позивача.
Івано-Франківський апеляційний суд постановою від 07 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково.
Рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 29 вересня 2022 року скасував.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до державного реєстратора Дем`янек І. А. про визнання протиправним та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування записів про право власності відмовив.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до АТ "Сенс Банк" про визнання протиправним та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування записів про право власності задовольнив частково.
Визнав протиправним та скасував рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 10 листопада 2020 року, індексний номер - 55063190, прийняте державним реєстратором Дем`янек І. А.
Визнав протиправним та скасував рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12 листопада 2020 року, індексний номер - 55105927, прийняте державним реєстратором Дем`янек І. А.
У задоволенні вимог ОСОБА_1 до АТ "Сенс Банк" про скасування записів про право власності відмовив.
Вирішив питання розподілу судових витрат.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 та скасовуючи оскаржувані рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач є власником та постійно проживає у спірному домоволодінні, площа якого не перевищує 250 кв. м, а тому на спірні правовідносини поширюється Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", який був чинним на час вчинення реєстраційних дій, а тому у державного реєстратора не було підстав для здійснення державної реєстрації права власності на предмет іпотеки за АТ "Альфа-Банк". Суд не погодився з висновками суду першої інстанції, що вимоги позивача про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є неналежним способом захисту, а належним є витребування майна, оскільки спірне нерухоме майно не відчужувалося третім особам. На час звернення позивача з позовом та розгляду справи судом першої інстанції право власності на спірне нерухоме майно було зареєстровано за АТ "Альфа-Банк", між сторонами наявні договірні відносини.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до державного реєстратора Дем`янек І. А., суд апеляційної інстанції виходив з того, що останній є неналежним відповідачем у цій справі.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про скасування записів про право власності, суд апеляційної інстанції виходив з того, що такі вимоги є неналежним способом захисту прав.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
12 квітня 2023 року АТ "Сенс Банк" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 07 березня 2023 року в частині задоволення позову та залишити в силі в цій частині рішення суду першої інстанції.
У касаційній скарзі заявник посилається на підстави касаційного оскарження, визначені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Скаржник вказує, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року в справі № 369/382/17, від 13 липня 2022 року в справі № 199/8324/19, у постановах Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року в справі № 917/1307/18, від 07 липня 2021 року в справі № 420/370/19, від 02 жовтня 2018 року в справі № 910/18036/17, від 18 листопада 2019 року в справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року в справі № 917/2101/17.
Скаржник зазначає, що висновки апеляційного суду про те, що на спірні правовідносини поширюється Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" є помилковими. Суд апеляційної інстанції не врахував, що позивач не надав доказів на підтвердження відсутності у нього іншого житла, крім того, що є предметом іпотеки, а також, що він постійно проживає у спірному домоволодінні.
Заявник погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що вимоги позивача про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є неналежним способом захисту, а належним способом є витребування майна. Крім того, вказує на те, що скасовуючи оскаржувані рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, суд апеляційної інстанції не врахував, що заявляючи такі вимоги, позивач не заявив вимогу про припинення права власності за відповідачем, як передбачено нормою статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Відзиву на касаційну скаргу не надходило.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 25 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи із Галицького районного суду Івано-Франківської області.
Справа надійшла до Верховного Суду у травні 2023 року.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 10 грудня 2007 року між ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та ОСОБА_1 укладено договір про іпотечний кредит № 604 (т. 1 а. с. 105-116).
На забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором 10 грудня 2007 року між ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір, предметом якого є спірне домоволодіння та земельна ділянка. Іпотечний договір містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя. Згідно з пунктом 5.3 іпотечного договору забезпечення вимог іпотекодержателя за договором про іпотечний кредит може бути вчинено в позасудовому порядку, зокрема, передачі іпотекодавцем у власність іпотекодержателю предмета іпотеки у рахунок виконання іпотекодавцем основного зобов`язання за договором про іпотечний кредит у порядку, передбаченому статтею 37 Закону України "Про іпотеку" (т. 1 а. с. 21-25).
17 грудня 2012 року між ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та АТ "Альфа-Банк" укладено договір відступлення прав вимоги, в тому числі і за договором про іпотечний кредит № 604, забезпечувальним договором - договором іпотеки, які були укладені між ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та ОСОБА_1 (т. 1 а. с. 117-127).
Рішенням Галицького районного суду Івано-Франківської області від 25 листопада 2015 року в справі № 341/2754/14, яке набрало законної сили, стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ "Альфа-Банк" достроково заборгованість за договором про іпотечний кредит від 10 грудня 2007 року № 604 у розмірі 372 489,64 грн (т. 1 а. с. 7-9).
03 червня 2020 року АТ "Альфа-Банк" направило ОСОБА_1 повідомлення про наміри у порядку, передбаченому статтею 37 Закону України "Про іпотеку", звернути стягнення на предмет іпотеки (т. 1 а. с. 10).
Листом від 24 липня 2020 року ОСОБА_1 заперечив щодо примусового відчуження майна, посилаючись на норми Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (т. 1 а. с. 13).
03 вересня 2020 року АТ "Альфа-Банк" повторно направило ОСОБА_1 повідомлення про наміри у порядку, передбаченому статтею 37 Закону України "Про іпотеку", звернути стягнення на предмет іпотеки (т. 1 а. с. 130-134).
На підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 10 листопада 2020 року, індексний номер - 55063190 державний реєстратор Дем`янек І. А. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесла запис № 39111431 про право власності АТ "Альфа-Банк" на нерухоме майно - спірне домоволодіння (т. 1 а. с. 17).
На підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12 листопада 2020 року, індексний номер - 55105927 державний реєстратор Дем`янек І. А. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесла запис № 39151174 про право власності АТ "Альфа-Банк" на нерухоме майно - спірну земельну ділянку (т. 1 а. с. 18).
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Постанова апеляційного суду від 07 березня 2023 року оскаржується АТ "Сенс-Банк" в частині задоволення позову ОСОБА_1 та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийнятих державним реєстратором Дем`янек І. А. В іншій частині не оскаржується, а тому відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України судом касаційної інстанції не переглядається.
Положеннями статей 15, 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до статті 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач на власний розсуд обирає спосіб захисту свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем, і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Конституцією України передбачено як захист права власності, так і захист права на житло.
Статтею 41 Конституції України установлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
За положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (стаття 3 зазначеного Закону).