Постанова
Іменем України
15 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 227/1690/22
провадження № 61-9031св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Добропільська міська рада Донецької області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 10 квітня 2023 року в складі судді Притуляка С. А. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 червня 2023 року в складі колегії суддів: Мірути О. А., Тимченко О. О., Хейло Я. В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Добропільської міської ради Донецької області про визнання права власності на земельну ділянку,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовної заяви
У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Добропільської міської ради про визнання права власності на земельну ділянку.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що він є лікарем ветеринарної медицини і з 1996 року користується земельною ділянкою на АДРЕСА_1 на підставі договору оренди напівзруйнованої будівлі насосної станції Добропільського заводу ЗБНТ з послідуючою реконструкцією під ветеринарну установу, де і побудував ветеринарний аптечно-консультаційний пункт.
Рішенням Добропільської міської ради від 21 квітня 1999 року № 158/1 йому була надана земельна ділянка 0,2199 га в тимчасове користування на 5 років (індекс цільового призначення - "п. 1.11.6 Інша комерційна діяльність", категорія земель - "Землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення). 21 травня 1999 року позивач зареєстрував за собою інше речове право. Вказана земельна ділянка надавалася позивачу для розміщення ветеринарного аптечно-консультаційного пункту, з оплатою земельного податку. Після переходу із загальної системи на єдиний податок (як підприємець) позивач був звільнений від його сплати, однак продовжував його сплачувати та не має заборгованості.
25 січня 2000 року державна технічна комісія актом ввела в експлуатацію першу чергу будівництва, а саме ветеринарний аптечно-консультаційний пункт, вбиральню, сарай, приміщення сторожа. Право власності на будівлі належить позивачу на підставі свідоцтва про право власності від 30 квітня 2003 року.
Оформивши право власності на ветеринарний аптечно-консультаційний пункт, позивач 21 листопада 2021 року звернувся до відповідача із заявою про надання йому у власність земельної ділянки, однак відповідач не розглянув вказану заяву та рішення стосовно неї не приймав.
З відповіді начальника відділу у Добропільському районі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 25 травня 2021 року № 330/103-21 позивачу стало відомо, що до його даних як ветеринарного лікаря та його ветеринарної установи в офіційних документах внесені помилкові відомості, а саме: відповідач перевів позивача ветеринарного лікаря з Міністерства сільського господарства до Міністерства охорони здоров`я, за наявності самої ліцензії на ветеринарну практику, отриманої в Міністерстві сільського господарства на підставі Закону України "Про ветеринарну медицину".
Посилаючись на принцип цілісності об`єкта нерухомості, спорудженого на спірній земельній ділянці з такою ділянкою та положення статей 15, 16, 344, 377, 392 Цивільного кодексу України та статті 120 Земельного кодексу України, позивач просив суд:
- визнати за ним право власності на земельну ділянку на АДРЕСА_1, орієнтовною площею 0,2199 га для експлуатації та обслуговування будівель та споруд ветеринарного аптечно-консультаційного пункту;
- визнати факт, що спірна земельна ділянка надана позивачу рішенням Добропільської міської ради від 21 квітня 1999 року № 158/1 з цільовим призначенням - 1.11.6 для Інша комерційна діяльність, категорія земель - "Землі промисловості, транспорту, зв`язку енергетики, оборони та іншого призначення", після прийняття рішення Добропільської міської ради від 24 березня 1999 року № 123/5-42 про повернення зазначеної земельної ділянки Добропільським заводом ЖБК до фонду земель міста;
- визнати факт, що відомості про спірну земельну ділянку автоматично не було перенесено до Державного земельного кадастру та в публічній карті відсутні;
- визнати право позивача змінити самостійно цільове використання землі без зміни виду діяльності на підставі абзацу 4 частини другої статті 20 Земельного кодексу України.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Добропільський міськрайонний суд ухвалою від 10 квітня 2023 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Добропільської міської ради про визнання права власності на земельну ділянку закрив. Роз`яснив позивачу його право звернутися до суду з цим позовом у порядку господарського судочинства.
Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що спір у цій справі про визнання за позивачем права власності на земельну ділянку для експлуатації та обслуговування будівель та споруд ветеринарного аптечно-консультаційного пункту є спором, пов`язаним із здійсненням господарської діяльності, а тому має розглядатися в порядку господарського судочинства.
Дніпровський апеляційний суд постановою від 14 червня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а ухвалу Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 10 квітня 2023 року - без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про закриття провадження у справі, а також зазначив, що спір у цій справі має розглядатися за правилами господарського судочинства, оскільки спірна земельна ділянка була надана відповідачем в оренду ОСОБА_1 для зайняття господарською діяльністю і, підписуючи договір оренди земельної ділянки, позивач мав статус фізичної особи-підприємця, припинення якого не припиняє зобов`язань за укладеним договором.
Короткий зміст вимог та доводів, наведених у касаційній скарзі
У червні 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу через систему "Електронний Суд" на ухвалу Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 10 квітня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 червня 2023 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу для продовження розгляду.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права (абзац 6 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що суди дійшли помилкового висновку про те, що позивач є фізичною особою - підприємцем, оскільки позивач як ФОП не веде господарську діяльність з 01 січня 2019 року і звернувся з позовом щодо захисту свого права на земельну ділянку, на якій розташовані будівлі, які належать йому як фізичній особі на підставі свідоцтва про право власності від 30 квітня 2003 року.При проведенні державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомості суб`єктом права власності визнається саме фізична особа, яка може бути власником будь-якого майна, при цьому правовий статус фізичної особи - підприємця не впливає на правовий режим майна, що перебуває у його власності.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 24 липня 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали справи із Добропільського міськрайонного суду Донецької області.
Справа надійшла до Верховного Суду в липні 2023 року.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що рішенням Виконавчого комітету Добропільської міської ради від 21 квітня 1999 року № 158/1 ОСОБА_1 надано у тимчасове користування терміном на 5 років земельну ділянку площею 0,2199 га на АДРЕСА_1 для розміщення ветеринарного аптечно-консультаційного пункту. Згідно з українським класифікатором використання землі індекс цільового призначення - п. 1.11.6 Інша комерційна діяльність (а. с. 14).
21 травня 1999 року на підставі рішення Виконавчого комітету Добропільської міської ради від 21 квітня 1999 року № 158/1 між Добропільською міською радою та ОСОБА_1 укладено договір тимчасового користування спірною земельною ділянкою (а. с. 11, 12).
Актом державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об`єкта в експлуатацію від 25 січня 2000 року введено в експлуатацію ветеринарний аптечно-консультаційний пункт на АДРЕСА_1 .
Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 02 лютого 2000 року ОСОБА_1 на праві власності належить ветеринарний аптечно-консультаційний пункт на АДРЕСА_1 (а. с. 17).
Згідно з листом Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області від 15 грудня 2021 року № 33653/6/05-99-24-12-20 ОСОБА_1 перебуває на податковому обліку як фізична особа -підприємець у Добропільській ДПІ (Добропільський район) Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області з 17 квітня 1995 року (а. с. 6).
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають вказаним вимогам закону.
Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.