Постанова
Іменем України
15 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 752/23829/20
провадження № 61-4354св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Мегаінвест Сервіс",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаінвест Сервіс" на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 03 лютого 2022 року в складі судді Колдіної О. О. та постанову Київського апеляційного суду від 15 лютого 2023 року в складі колегії суддів: Фінагеєва В. О., Кашперської Т. Ц., Яворського М. А., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаінвест Сервіс" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю ТОВ "Мегаінвест Сервіс" (далі - ТОВ "Мегаінвест Сервіс") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 22 липня 2013 року між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк") та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № НКЛ - 4381014, згідно з умовами якого останній отримав грошові кошти в межах не відновлювальної відкличної кредитної лінії в розмірі 200 000,00 грн, зі сплатою за користування кредитом в розмірі 18,99 % з кінцевим терміном повернення до 21 липня 2020 року.
Для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між ОСОБА_2 і ОСОБА_3, які виступають майновими поручителями за зобов`язаннями ОСОБА_1, та банком 22 липня 2013 року було укладено іпотечний договір до кредитного договору № НКЛ - 4381014. Предметом іпотеки виступає квартира АДРЕСА_1 (далі - квартира).
Позивач зазначав, що 18 лютого 2019 року товариство стало переможцем на електронних торгах "Національна електронна біржа" за лотом № F11GL38097 згідно з протоколом електронного аукціону № UA-EA-2028-12-26-000006-b.
01 березня 2019 року між ПАТ "Дельта Банк" та позивачем було укладено договір купівлі-продажу майнових прав № 1186/К, відповідно до якого ПАТ "Дельта Банк" передало у власність ТОВ "Мегаінвест Сервіс" право вимоги до відповідачів за кредитним договором, додатковими угодами/договорами до цього договору, іпотечним договором, включаючи право вимоги до боржників, майнових поручителів та фінансових поручителів, інші права, що пов`язані або випливають із прав вимоги.
Позивач зазначав, що у зв`язку з неналежним виконанням позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором, у нього утворилась заборгованість у загальному розмірі 1 459 313,08 грн. Для погашення заборгованості позивач звернув стягнення на предмет іпотеки у спосіб, визначений статтею 37 Закону України "Про іпотеку". На момент звернення стягнення на предмет іпотеки вартість квартири складала 520 450,00 грн, а тому позивач зміг погасити заборгованість тільки в цій частині, відповідно непогашена сума заборгованості відповідачів перед позивачем складає 938 863,08 грн.
Посилаючись на зазначене, позивач просив суд стягнути з відповідачів солідарно заборгованість за кредитним договором від 22 липня 2013 року № НКЛ - 4381014 у розмірі 938 863,08 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Голосіївський районний суд міста Києва рішенням від 03 лютого 2022 року в задоволенні позову ТОВ "Мегаінвест Сервіс" відмовив.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що кредитор реалізував своє право на задоволення своїх вимог шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку. Крім того, на підтвердження суми нарахованої заборгованості за кредитним договором позивачем не було надано належних розрахунків заборгованості за кредитним договором.
Київський апеляційний суд постановою від 15 лютого 2023 року апеляційну скаргу ТОВ "Мегаінвест Сервіс" залишив без задоволення, а рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 03 лютого 2022 року - без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, а також зазначив, що такі висновки відповідають обставинам справи, прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права та не спростовані доводами апеляційної скарги.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У березні 2023 року ТОВ "Мегаінвест Сервіс" подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 03 лютого 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 15 лютого 2023 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень ТОВ "Мегаінвест Сервіс" зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права, вказує, що суди в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 грудня 2020 року в справі № 278/2177/15 та від 22 лютого 2022 року в справі № 761/36873/18 (пункт 1 другої статті 389 ЦПК України).
Заявник вказує, що сторони у договорах кредиту та іпотеки погодили, що у разі недостатності суми отриманої кредитором від звернення стягнення на предмет іпотеки для повного погашення наявного боргу кредитор має право вимагати стягнення залишку боргу з іншого майна боржників. Наявність заборгованості підтверджується наданим позивачем розрахунком заборгованості. При цьому відповідачі жодним чином не спростували наявної заборгованості.
Також скаржник зазначає про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, оскільки суд розглянув справу без участі позивача та проігнорував його клопотання про відкладення розгляду справи.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 24 травня 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу з Голосіївського районного суду м. Києва.
У червні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 22 липня 2013 року між ОСОБА_1 та ПАТ "Дельта Банк" було укладено кредитний договір № НКЛ-4381014, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 200 000,00 грн на строк до 21 липня 2020 року.
У забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 22 липня 2013 року між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_3, ОСОБА_2 було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком К. С. та зареєстрований у реєстрі за № 7020.
Відповідно до пункту 2.1 договору іпотеки предметом договору є: квартира АДРЕСА_1, площею 72,1 кв. м, яка належить іпотекодавцям на підставі свідоцтва про право власності від 08 лютого 1994 року, виданого сектором приватизації Московської районної державної адміністрації міста Києва.
18 лютого 2019 року ТОВ "Мегаінвест Сервіс" стало переможцем на електронних торгах "Національна електронна біржа" за лотом № F11GL38097 згідно з протоколом електронного аукціону № UA-EA-2028-12-26-000006-b.
01 березня 2019 року між ПАТ "Дельта Банк" та позивачем було укладено договір купівлі-продажу майнових прав № 1186/К, відповідно до якого ПАТ "Дельта Банк" передало у власність ТОВ "Мегаінвест Сервіс" право вимоги до відповідачів за кредитним договором, додатковими угодами/договорами до цього договору, іпотечним договором, включаючи право вимоги до боржників, майнових поручителів та фінансових поручителів, інші права, що пов`язані або випливають із прав вимоги.
Відповідно до інформаційної довідки від 02 лютого 2021 року № 297522356 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на нерухоме майно: квартира АДРЕСА_1 зареєстрована за ТОВ "Мегаінвест Сервіс" на підставі договору іпотеки від 22 липня 2013 року № 7020, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С. П. (запис про право власності № 30697937 від 12 березня 2019 року, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 14 березня 2019 року за індексним номером 45961368 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Незнайко Н. М.).
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають вказаним вимогам закону.
Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (статті 610, 611 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.
Якщо в зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у частині другій статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни.