Постанова
Іменем України
20 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 295/17428/21
провадження № 61-6789св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - перший заступник керівника Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області;
відповідачі: Житомирська міська рада, ОСОБА_1 ;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги заступника керівника Житомирської обласної прокуратури та представника ОСОБА_1 - адвоката Вірьовкіна Олександра Ігоровича на постанову Житомирського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року у складі колегії суддів: Борисюка Р. М., Галацевич О. М., Микитюк О. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2021 року перший заступник керівника Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Житомирській області) звернувся до суду із позовом, який уточнив у процесі розгляду справи, до Житомирської міської ради, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання усунути перешкоди у користуванні шляхом повернення земельної ділянки, скасування державної реєстрації, зобов`язання вчинити певні дії.
Позовна заява мотивована тим, що пунктом 2 рішення дванадцятої сесії Житомирської міської ради сьомого скликання від 06 вересня 2016 року № 308 "Про передачу у власність та оренду земельних ділянок громадянам під існуючим нерухомим майном" ОСОБА_2 було передано у власність земельну ділянку площею 0,1182 га, кадастровий номер 1810136300:11:023:0028, а також в оренду на 10 років земельну ділянку площею 0,0799 га, кадастровий номер 1810136300:11:023:0039, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Спірна земельна ділянка площею 0,1182 га, кадастровий номер 1810136300:11:023:0028, знаходиться в межах прибережної захисної смуги річки Тетерів, про що Житомирській міській раді було достеменно відомо на час її передачі у власність ОСОБА_2, а тому рішення міської ради було прийнято всупереч забороні на це, передбаченої Земельним кодексом України (далі - ЗК України) та Водним кодексом України (далі - ВК України). В подальшому ОСОБА_1 придбала у ОСОБА_2 зазначену земельну ділянку та об`єкт нерухомого майна на ній, право власності на які зареєстровані. Оскільки ОСОБА_2 набув право власності на спірну земельну ділянку всупереч вимогам чинного законодавства, то державна реєстрація права власності ОСОБА_1 на неї підлягає скасуванню. Придбаний ОСОБА_1 будинок тривалого відпочинку, розташований в межах спірної земельної ділянки та прибережної захисної смуги річки Тетерів, становить собою об`єкт самочинного будівництва, а тому у відповідача не виникло право власності на нього і його винесення за межі прибережної захисної смуги жодним чином не порушуватиме прав ОСОБА_1 та не створюватиме обов`язку у власника земельної ділянки щодо відшкодування завданих збитків. Ураховуючи викладене, перший заступник керівника Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Житомирській області просив:
- визнати незаконним та скасувати пункт 2 рішення дванадцятої сесії Житомирської міської ради сьомого скликання від 06 вересня 2016 року № 308 "Про передачу у власність та оренду земельних ділянок громадянам під існуючим нерухомим майном" в частині надання ОСОБА_2 у власність земельної ділянки площею 0,1182 га, кадастровий номер 1810136300:11:023:0028, за адресою: АДРЕСА_1 ;
- зобов`язати ОСОБА_1 усунути перешкоди у користуванні шляхом повернення земельної ділянки площею 0,1182 га, кадастровий номер 1810136300:11:023:0028, за адресою: АДРЕСА_1, до комунальної власності Житомирської міської об`єднаної територіальної громади;
- скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,1182 га, кадастровий номер 1810136300:11:023:0028, за адресою: АДРЕСА_1 (запис про право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 33671384);
- винести будинок тривалого відпочинку загальною площею 215,2 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта 560407418101, за межі прибережної захисної смуги річки Тетерів;
- стягнути звідповідачів на користь Житомирської обласної прокуратури сплачений судовий збір.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Богунського районного суду міста Житомира від 13 вересня 2022 року у складі судді Полонця С. М. позов залишено без задоволення.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідно до викопіювання з Генерального плану міста Житомира територія на якій розташовано будинок тривалого відпочинку та спірна земельна ділянка, відноситься до території зелених насаджень, яка може використовуватися, зокрема для рекреації. Тому Житомирська міська рада при прийнятті оспорюваного рішення діяла в межах і в спосіб визначений Законом. Оскільки ОСОБА_1 є добросовісним набувачем земельної ділянки площею 0,1182 га, кадастровий номер 1810136300:11:023:0028, за адресою: АДРЕСА_1, яка відноситься до земель рекреаційного призначення, а не до земель водного фонду, то вимоги про зобов`язання ОСОБА_1 усунути перешкоди у користуванні шляхом повернення земельної ділянки у володіння Житомирської об`єднаної територіальної громади є безпідставними. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). Законодавець виключив з конструкції статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" можливість скасування запису про проведену державну реєстрацію прав, у зв`язку з чим задоволення позовної вимоги про скасування записів державного реєстратора не призведе до ефективного захисту прав, а реєстратор у свою чергу, отримавши судове рішення про скасування запису, не зможе його виконати. В матеріалах позову відсутні докази виявлення інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю (уповноваженого на те органу) факту наведення недостовірних даних в деклараціях про початок виконання будівельних робіт та про готовність об`єкта до експлуатації, що в свою чергу, було б підставою вважати об`єкт майнового комплексу на орендованій земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1, самочинним будівництвом. Право власності на вказаний об`єкт нерухомого майна було зареєстровано за приватним підприємством "Олсо" (далі - ПП "Олсо"), реєстраційний номер 560407418101, тому безпідставними є доводи прокурора, що вказаний об`єкт є самочинним будівництвом. Отже, зареєструвавши декларацію про готовність об`єкта до експлуатації та право власності на побудований об`єкт, зважаючи на принцип юридичної визначеності та належного урядування ПП "Олсо", а в подальшому ОСОБА_2 та ОСОБА_1 вправі сумлінно розраховувати на використання належного майна, що виключає неправомірне втручання з боку суб`єкта владних повноважень. Тому вимога про винесення зазначеного будинку за межі прибережної захисної смуги річки Тетерів також не підлягає задоволенню.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Житомирського апеляційного суду від 11 квітня 2023 рокуапеляційну скаргу заступника керівника Житомирської обласної прокуратури задоволено частково. Рішення Богунського районного суду міста Житомира від 13 вересня 2022 року скасовано і ухвалено нове судове рішення, яким позов першого заступника керівника Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Житомирській області задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано пункт 2 рішення дванадцятої сесії Житомирської міської ради сьомого скликання від 06 вересня 2016 року № 308 "Про передачу у власність та оренду земельних ділянок громадянам під існуючим нерухомим майном" в частині надання ОСОБА_2 у власність земельної ділянки площею 0,1182 га, кадастровий номер 1810136300:11:023:0028, за адресою: АДРЕСА_1 . Зобов`язано ОСОБА_1 усунути перешкоди у користуванні шляхом повернення земельної ділянки площею 0,1182 га, кадастровий номер 1810136300:11:023:0028, за адресою: АДРЕСА_1, до комунальної власності Житомирської міської об`єднаної територіальної громади. Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,1182 га, кадастровий номер 1810136300:11:023:0028, за адресою: АДРЕСА_1 (запис про право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 33671384). У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові від 19 листопада 2014 року у справі № 6-175цс14, існування прибережних захисних смуг визначеної ширини передбачене нормами закону (стаття 60 ЗК України, стаття 88 ВК України). А тому відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом (аналогічного висновку дійшла також Велика Палата Верховного Суду в постанові від 30 травня 2018 року у справі № 469/1393/16-ц). Згідно з інформацією з Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1810136300:11:023:0028 зареєстровано обмеження у її використанні - "Прибережні захисні смуги вздовж річок, навколо водойм та на островах" на всю площу даної земельної ділянки, тобто 0,1182 га. В додатку 3 до оспорюваного рішення Житомирської міської ради зазначено обмеження у використанні земельних ділянок переданих ОСОБА_2 саме у зв`язку з їх місцезнаходженням в межах прибережної захисної смуги. Аналогічні обмеження також містяться в пункті 6 договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки, який був укладений 15 жовтня 2019 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Таким чином є документально доведеним той факт, що спірна земельна ділянка, яка була передана ОСОБА_2 оскаржуваним рішенням Житомирської міської ради, належить до земель водного фонду, щодо яких установлено спеціальний правовий режим обмеження в обороті (статті 20, 21, 60, 61,63,84 ЗК України та статті 88, 89 ВК України), а відтак не могла бути передана у приватну власність. Протиправне віднесення цієї земельної ділянки до земель рекреаційного призначення не змінює її статус земель водного фонду. Отже, пункт 2 рішення дванадцятої сесії Житомирської міської ради сьомого скликання від 06 вересня 2016 року № 308 "Про передачу у власність та оренду земельних ділянок громадянам під існуючим нерухомим майном" в частині надання ОСОБА_2 у власність земельної ділянки площею 0,1182 га, кадастровий номер 1810136300:11:023:0028, за адресою: АДРЕСА_1, є таким, що прийнято з порушенням чинного законодавства, а тому його необхідно визнати незаконним та скасувати. Оскільки ухвалення цього судового рішення обов`язково має супроводжуватися одночасним припиненням речових прав, обтяжень речових прав відповідача на спірну земельну ділянку, зареєстрованих відповідно до законодавства, то позовна вимога щодо скасування державної реєстрації за ОСОБА_1 права приватної власності на спірну земельну ділянку також підлягає задоволенню. Оскільки судом встановлено, що порушення права комунальної власності Житомирської об`єднаної територіальної громади на земельну ділянку відбулось у зв`язку із прийняттям Житомирською міською радою, як органом місцевого самоврядування, незаконного рішення, тому спірна земельна ділянка має бути повернута територіальній громаді. В позовній заяві прокурор заявив вимогу про винесення будинку тривалого відпочинку за межі прибережної смуги річки Тетерів, не вказуючи на кого з відповідачів (а їх два) та у який спосіб має бути покладений цей обов`язок, що перешкоджає виконанню судом вимог статті 266 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). Тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У травні 2023 року заступник керівника Житомирської обласної прокуратури подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Житомирського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення в частині відмови у задоволенні позову та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга заступника керівника Житомирської обласної прокуратури подана на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389, пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України та обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених в постановах Верховного Суду від 14 липня 2021 року у справі № 161/2823/19, від 21 жовтня 2021 року у справі № 137/731/17, від 12 січня 2022 року у справі № 756/4043/17, від 15 лютого 2023 року у справі № 461/3526/22, а також - не дослідив зібрані у справі докази.
У травні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Вірьовкін О. І. також подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Житомирського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Вірьовкіна О. І.подана на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389, пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України та обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених в постановах Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 577/1890/19 (провадження № 61-14118св19), від 03 вересня 2020 року у справі №914/1201/19, від 16 вересня 2020 року у справі № 352/1021/19 (провадження № 61-7648св20), від 30 серпня 2022 року у справі № П/811/1067/17 (адміністративне провадження № К/9901/33663/20), від 30 листопада 2022 року у справі № 522/14900/19 (провадження № 61-10361св22), від 07 березня 2023 року у справі № 308/5533/17 (провадження № 61-11430св21), від 15 березня 2023 року у справі № 725/1824/20 (провадження № 61-15705св21) та постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (провадження № 12-127гс19), від 26 листопада 2019 року у справі № 914/3224/16 (провадження № 12-128гс19), від 14 грудня 2022 року в справі № 461/12525/15-ц (провадження № 14-190цс20), а також - не дослідив зібрані у справі докази.
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 травня 2023 року відкрито касаційне провадження в цій справі за касаційною скаргою заступника керівника Житомирської обласної прокуратури на постанову Житомирського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року, витребувано цивільну справу № 295/17428/21 з Богунського районного суду міста Житомира.
16 червня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду 27 червня 2023 року відкрито касаційне провадження в цій справі за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Вірьовкіна О. І. на постанову Житомирського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року.
У серпні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Вірьовкін О. І. звернувся до Верховного Суду з клопотанням про зупинення виконання постанови Житомирського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року до закінчення її перегляду в касаційному порядку.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 серпня 2023 року клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Вірьовкіна О. І. про зупинення виконання оскаржуваного судового рішення задоволено, зупинено виконання постанови Житомирського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року до закінчення її перегляду в касаційному порядку.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 вересня 2023 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
Касаційна скарга заступника керівника Житомирської обласної прокуратури мотивована тим, що апеляційний суд з формальних процесуальних підстав, які не були реальною перешкодою для захисту порушеного права, дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про винесення спірного будинку за межі прибережної захисної смуги річки Тетерів. Крім того, встановивши фактичні обставини справи щодо незаконності заволодіння земельною ділянкою водного фонду, факт розміщення на ній об`єкта, який не відповідає правовому режиму таких земель, власника такого об`єкта та відповідно особу, яка є відповідачем за вимогою прокурора, апеляційний суд не звернув увагу на наявні порушення інтересів держави та необхідність і можливість їх захисту. Некоректне з точки зору лінгвістики формулювання вимог позову "винести будинок" замість коректного " ОСОБА_1 винести будинок" не може бути перешкодою для захисту порушеного права особи, яка звернулася до суду, оскільки надміру формалізований підхід щодо послідовного розуміння вимог позову, як реалізованого способу захисту, суперечить завданням цивільного судочинства, якими є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Вірьовкіна О. І.мотивована тим, що апеляційний суд безпідставно виходив з того, що спірна земельна ділянка відноситься до земель водного фонду, так як рішенням Житомирської міської ради від 26 грудня 2001 року № 266 було затверджено Генеральний план міста Житомира, з якого вбачається, що територія, на якій розташовується спірний будинок та земельна ділянка, відноситься до території зелених насаджень. При цьому територія зелених насаджень може використовуватись, зокрема для рекреації. ОСОБА_1 є добросовісним набувачем спірного нерухомого майна та не повинна нести тягар виправлення помилок, за які несуть виключну відповідальність органи влади, а внаслідок задоволення позовних вимог апеляційний суд поклав на неї індивідуальний і надмірний тягар, який порушив справедливий баланс між суспільним інтересом і захистом приватного інтересу у мирному володінні її майном. Апеляційний суд не перевірив підстав представництва прокурором інтересів держави і правомірності подання ним позовної заяви в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Житомирській області. Апеляційний суд не звернув увагу на те, що починаючи з 16 січня 2020 року з конструкції статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" виключено можливість скасування запису про проведену державну реєстрацію прав, у зв`язку з чим задоволення позовної вимоги про скасування записів державного реєстратора не призведе до ефективного захисту прав, а реєстратор у свою чергу, отримавши судове рішення про скасування запису, не зможе його виконати. При цьому позивачем не залучено до участі у справі відповідного державного реєстратора, який вчинив реєстраційну дію. Крім того, перший заступник керівника Житомирської окружної прокуратури звернувся до суду з позовом після спливу трьох років з часу прийняття оспорюваного рішення Житомирської міської ради сьомого скликання від 06 вересня 2016 року № 308, але суд апеляційної інстанції не дослідив питання щодо застосування наслідків спливу позовної давності, про застосування якої було заявлено відповідачами. Також апеляційний суд не врахував тих обставин, що лише власник спірної земельної ділянки мав право звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, яким в даному випадку є Житомирська міська рада. Тому зазначення Житомирської міської ради відповідачем в цій справі є протиправним та свідчить про те, що позивач залучив неналежного відповідача, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
Доводи осіб, які подали відзиви на касаційні скарги
У червні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Вірьовкін О. І. та Житомирська міська радаподали до Верховного Суду відзиви на касаційну скаргу заступника керівника Житомирської обласної прокуратури, в яких підтримали доводи касаційної скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Вірьовкіна О. І. на постанову Житомирського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року та просили її задовольнити. При цьому зазначили, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позову є законним та обґрунтованим. Вважають висновки суду апеляційної інстанції в цій частині такими, що відповідають вимогам закону та обставинам справи.
У липні 2023 року заступник керівника Житомирської обласної прокуратури подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргупредставника ОСОБА_1 - адвоката Вірьовкіна О. І. на постанову Житомирського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року, в якому зазначив, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду в частині задоволених позовних вимог є законним та обґрунтованим. Вважає, що доводи касаційної скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Вірьовкіна О. І. не спростовують висновків суду апеляційної інстанції в цій частині, а правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду, на які послався представник ОСОБА_1 - адвокат Вірьовкін О. І., є нерелевантними до спірних правовідносин в цій справі.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
У строковому користуванні ПП "Олсо" перебувала земельна ділянка для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення площею 2,2376 га, кадастровий номер 1810136300:11:023:0006, розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
05 вересня 2013 року ПП "Олсо" в Управлінні ДАБІ у Житомирській області зареєструвало декларацію про початок виконання будівельних робіт за № ЖТ 083132480422 по об`єкту "Реконструкція власного майнового комплексу бази на орендованій земельній ділянці".
31 грудня 2014 року Управлінням ДАБІ у Житомирській області за № ЖТ 143143640744 зареєстровано декларацію ПП "Олсо" про готовність об`єкта до експлуатації по об`єкту "Реконструкція власного майнового комплексу бази на орендованій земельній ділянці (І черга - будівництво будинку тимчасового відпочинку в блоці з гаражем на орендованій земельній ділянці по АДРЕСА_1 )".
На підставі вищевказаної декларації 27 січня 2015 року в Єдиному державному реєстрі речових прав відкрито розділ та зареєстровано як об`єкт нерухомого майна будинок тривалого відпочинку площею 215,2 кв. м за адресою: АДРЕСА_1, присвоєно йому реєстраційний номер НОМЕР_1 та зареєстровано право власності ПП "Олсо" на цей будинок.
ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу будівлі від 03 липня 2015 року № 7587 придбав у ПП "Олсо" будинок тривалого відпочинку загальною площею 215,2 кв. м по АДРЕСА_1 .
Рішенням восьмої сесії Житомирської міської ради сьомого скликання від 28 квітня 2016 року № 206 ПП "Олсо" затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 1810136300:11:023:0006, внаслідок чого, в числі інших, сформовано земельні ділянки площею 0,1182 га з кадастровим номером 1810136300:11:023:0028 та площею 0,0799 га з кадастровим номером 1810136300:11:023:0030 по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, категорія земель - землі рекреаційного призначення.
В подальшому пунктом 2 рішення дванадцятої сесії Житомирської міської ради сьомого скликання від 06 вересня 2016 року № 308 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж вищевказаних земельних ділянок, передано ОСОБА_2 у приватну власність для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення земельну ділянку площею 0,1182 га, кадастровий номер 1810136300:11:023:0028, а земельну ділянку площею 0,0799 га з кадастровим номером 1810136300:11:023:0030 передано йому в оренду строком на 10 років (пункт 3 додатку № 3 до рішення Житомирської міської ради від 06 вересня 2016 року № 308).
За відомостями з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (витяг з ДЗК № НВ-1802909842016) щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1810136300:11:023:0028 на підставі ЗК України 03 грудня 2014 року зареєстровано обмеження у використанні - прибережні захисні смуги вздовж річок, навколо водойм та на островах. Цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, категорія земель - землі рекреаційного призначення, вид використання земельної ділянки - для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, форма власності - комунальна.
На підставі оскаржуваного рішення 05 листопада 2016 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Черпак Г. А. за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на спірну земельну ділянку, про що в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис № 17362289.
За договором купівлі-продажу від 15 жовтня 2019 року ОСОБА_2 продав ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,1182 га з кадастровим номером 1810136300:11:023:0028 та цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Даний договір засвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтаком В. Я. та зареєстрований в реєстрі за № 10054
15 жовтня 2019 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтаком В. Я. зареєстровано право власності ОСОБА_1 на вищевказану земельну ділянку, про що в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис № 33671384.
Також 15 жовтня 2019 року було укладено та нотаріально засвідчено договір купівлі-продажу приміщення, за умовами якого ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_1 купила будинок тривалого відпочинку (І черга будівництва) за адресою: АДРЕСА_1 . Об`єкт нерухомого майна розташований на земельній ділянці площею 0,1182 га, кадастровий номер: 1810136300:11:023:0028. Право власності на вказаний об`єкт зареєстровано за ОСОБА_1 у встановленому законом порядку.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.
05 серпня 2021 року державними інспекторами ГУ Держгеокадастру у Житомирській області складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки, з якого вбачається, що надання у приватну власність спірної земельної ділянки, яка знаходиться у прибережній захисній смузі суперечить нормам статей 59, 83 ЗК України.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до пункту 1, абзацу 1 пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду в частині задоволених позовних вимог першого заступника керівника Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Житомирській області ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Вірьовкіна О. І. цих висновків не спростовують. При цьому касаційна скарга заступника керівника Житомирської обласної прокуратури підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
За змістом частин першої-п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Згідно з частиною першою статті 367, частиною першою статті 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 розділу V ЦПК України.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення апеляційного суду в повній мірі не відповідає.
Відповідно до частин першої, другої статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону.
Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (частина перша статті 14 Конституції України).
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Частиною п`ятою статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Згідно з частиною п`ятою статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (прийняття рішення дванадцятої сесії Житомирської міської ради сьомого скликання від 06 вересня 2016 року № 308), органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
Пунктами "а", "б", "в", "г" статті 12 ЗК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 84 ЗК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.
Статтею 19 ЗК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, зокрема землі рекреаційного призначення та землі водного фонду.
До земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об`єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об`єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об`єктів стаціонарної рекреації (стаття 51 ЗК України).
Згідно з частиною третьою статті 52 ЗК України на землях рекреаційного призначення забороняється діяльність, що перешкоджає або може перешкоджати використанню їх за призначенням, а також негативно впливає або може вплинути на природний стан цих земель.
Статтею 3 ВК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що усі води (водні об`єкти) на території України становлять її водний фонд. До водного фонду України належать: 1) поверхневі води: природні водойми (озера); водотоки (річки, струмки); штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; інші водні об`єкти; 2) підземні води та джерела; 3) внутрішні морські води та територіальне море.
Згідно з частиною першою статті 58 ЗК України та статтею 4 ВК України в редакціях, чинних на час виникнення спірних правовідносин, до земель водного фонду належать землі, зайняті: а) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; б) прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; в) гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; г) береговими смугами водних шляхів;
Таким чином, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча й не розташовані об`єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню і належній експлуатації об`єктів водного фонду, виконують певні захисні функції.
Порядок надання земель водного фонду в користування та припинення права користування ними встановлюється земельним законодавством (частина перша статті 85 ВК України).
Згідно з частинами першою, другою статті 59 ЗК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми.
За положеннями статті 60 ЗК України та статті 88 ВК України уздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.
Правовий режим прибережних смуг визначається статтями 60-62 ЗК України та статтями 1, 88-90 ВК України.
За змістом статті 60 ЗК України, статті 88 ВК України прибережні захисні смуги встановлюються по обидва береги річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів; для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів; для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів. Якщо крутизна схилів перевищує три градуси, мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється. Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках всіх категорій земель, крім земель морського транспорту. Землі прибережних захисних смуг перебувають у державній та комунальній власності та можуть надаватися в користування лише для цілей, визначених ВК України. У межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації. Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою. Проекти землеустрою щодо встановлення меж прибережних захисних смуг (з установленою в них пляжною зоною) розробляються в порядку, передбаченому законом. Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води. У межах прибережної захисної смуги морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється пляжна зона, ширина якої визначається залежно від ландшафтно-формуючої діяльності моря, але не менше 100 метрів від урізу води, що включає: території, розташовані між лінією максимального відпливу та лінією максимального напливу хвиль, зареєстрованих під час найсильніших штормів, а також територію берега, яка періодично затоплюється хвилями; прибережні території - складені піском, гравієм, камінням, ракушняком, осадовими породами, що сформувалися в результаті діяльності моря, інших природних чи антропогенних факторів; скелі, інші гірські утворення.