Постанова
Іменем України
20 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 295/6905/16
провадження № 61-904 св 21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - Оліївська сільська рада Житомирського району Житомирської області, ОСОБА_2 ;
треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області Житомирської міської ради;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 11 лютого 2020 року у складі судді Лєдньова Д. М. та постанову Житомирського апеляційного суду від 17 грудня 2020 рокуу складі колегії суддів: Павицької Т. М., Микитюк О. Ю., Миніч Т. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області, ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області Житомирської міської ради, про визнання рішення та державного акту про право власності на земельну ділянку недійсними.
Позовна заява мотивована тим, що вона є власником земельної ділянки площею 0, 0616 га за адресою: АДРЕСА_1, із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на підставі договору купівлі-продажу від 03 липня 2007 року.
17 жовтня 2007 року вона отримала державний акт на право власності на земельну ділянку. У лютому 2015 року нею виявлено розпочате будівництво на частині належної їй земельної ділянки. Після проведення перевірки з`ясовано, що будівництво здійснюється ОСОБА_4, який є власником земельної ділянки площею 0, 12 га по АДРЕСА_1, на підставі договору купівлі-продажу від 17 серпня 2012 року, укладеного із ОСОБА_3, який у свою чергу набув ділянку у ОСОБА_2 . Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку видано на ім`я ОСОБА_2 на підставі рішення виконавчого комітету Кам`янської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 27 липня 1994 року № 47.
Оскільки земельна ділянка не розташована у межах населеного пункту с. Кам`янка, виконавчий комітет Кам`янської сільської ради Житомирського району Житомирської області не мав повноважень щодо передачі у власність земельної ділянки, розташованої на території м. Житомира, при цьому, передана земельна ділянка частково накладається на її земельну ділянку, що порушує її права як землевласника.
Ураховуючи викладене, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просила суд визнати недійсним рішення виконавчого комітету Кам`янської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 27 липня 1994 року № 47 в частині передачі земельної ділянки площею 0, 12 га, що знаходиться по АДРЕСА_1, у приватну власність ОСОБА_2 ; визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю серії ІІІ ЖТ № 003367 від 25 липня 1995 року, виданий на ім`я ОСОБА_2 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 11 лютого 2020 рокупозов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано недійсним рішення виконавчого комітету Кам`янської сільської ради Житомирського району Житомирської областівід 27 липня 1994 року № 47 у частині передачі земельної ділянки площею 0, 12 га, що у АДРЕСА_1, у приватну власність ОСОБА_2 .
Визнано недійсним державний акт на право приватної власності на землю від 25 липня 1995 року серії ІІІ ЖТ № 003367, виданий на ім`я ОСОБА_2 .
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачі не надали належних та допустимих доказів, що спірна земельна ділянка, розміром 0, 12 га, яка передана у приватну власність ОСОБА_2, розташована в межах населеного пункту с. Кам`янка, а відтак, сільська рада не мала компетенції та не була наділена повноваженнями щодо передачі у власність земельної ділянки відповідачу, яка розташована на території м. Житомира.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Житомирського апеляційного суду від 17 грудня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення.
Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 11 лютого 2020 року залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції, зазначивши, що відповідачі не надали належних та допустимих доказів, що спірна земельна ділянка, розміром 0, 12 га, яка передана у приватну власність ОСОБА_2, розташована в межах населеного пункт с. Кам`янка, а відтак, сільська рада не мала компетенції та не була наділена повноваженнями щодо передачі у власність земельної ділянки відповідачу, яка розташована на території м. Житомира.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У січні 2021 року ОСОБА_2 та ОСОБА_4 подали до Верховного Суду касаційні скарги, в яких просили скасувати рішення Богунського районного суду м. Житомира від 11 лютого 2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 17 грудня 2020 року й ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Підставами касаційного оскарження указаних судових рішень ОСОБА_2 зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказував, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року у справі № 369/10789/14 та постановах Верховного Суду України від 11 листопада 2014 року у справі № 21-405а14, від 09 листопада 2016 року у справі № 916/654/15-г, постанові Верховного Суду від 31 січня 2018 року у справі № 911/1563/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також не дослідили належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Підставами касаційного оскарження указаних судових рішень ОСОБА_4 зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказував, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 та постановах Верховного Суду України від 11 листопада 2014 року у справі № 21-405а14, від 09 листопада 2016 року у справі № 916/654/15-г, також постанові Верховного Суду від 31 січня 2018 року у справі № 911/1563/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також не дослідили належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі й витребувано цивільну справу № 295/6905/16 із Богунського районного суду м. Житомира.
У лютому 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 листопада 2021 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 лютого 2022 року зупинено провадження в зазначеній цивільній справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 373/626/17 (провадження № 14-201цс21) за позовом заступника керівника Бориспільської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, Улянівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області про визнання недійсним рішення сільської ради та витребування земельних ділянок.
04 липня 2023 року Великою Палатою Верховного Суду ухвалено постанову в справі № 373/626/17.
Ухвалою Верховного Суду від 30 серпня 2023 року поновлено провадження у справі № 295/6905/16.
Аргументи учасників справи
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
Касаційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_4 є ідентичними та мотивовані тим, що оспорювані рішення сільської ради та виданий на його підставі державний акт не могли порушувати права та інтереси ОСОБА_1 станом на дату їх прийняття, оскільки власником спірної земельної ділянки на той момент була сільська рада і рішення про передачу сільською радою спірної земельної ділянки могло порушити виключно право комунальної власності Житомирської міської ради, проте міська рада за захистом своїх прав в межах строку позовної давності не зверталась.
В суді першої інстанції відповідачем (Оліївською сільською радою) було порушено питання про застосування наслідків пропуску позивачем строку позовної давності.
Після того, як ОСОБА_2 відчужив земельну ділянку на користь ОСОБА_3 його право власності на спірну земельну ділянку припинилось, а отже, спірний державний акт про право власності на землю припинив свою юридичну силу. Тому, неможливо визнати недійсним державний акт, який втратив свою юридичну силу.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У квітні 2021 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, в якій зазначила, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, підстави для їх скасування відсутні.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
На підставі рішення виконавчого комітету Кам`янської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 27 липня 1994 року ОСОБА_2 видано державний акт на право приватної власності на земельну ділянку, площею 0, 12 га, з цільовим призначенням - будівництво житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства, що розташована на території Кам`янської сільської ради Житомирського району Житомирської області, по АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, площею 0, 0616 га, по АДРЕСА_1, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на підставі договору купівлі-продажу від 03 липня 2007 року.
17 жовтня 2007 року на ім`я ОСОБА_1 було видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 789525, кадастровий номер 1810136300:07:033:0024.
Згідно з договором купівлі-продажу земельної ділянки від 08 жовтня 2010 року, укладеним між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 як покупцем, останній набув у власність земельні ділянки, що розташовані на території Кам`янської сільської ради Житомирського району Житомирської області, по АДРЕСА_1, площею 0, 1 га, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 822083200:056000:0606, та площею 0,02 га, по АДРЕСА_1 для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 822083200:056000:0607.
На підставі договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 17 серпня 2012 року власником земельних ділянок став ОСОБА_4 .
Відповідно до висновку експерта судової земельно-технічної експертизи від 06 березня 2019 року № 405/19 земельна ділянка по АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_1, накладається на земельні ділянки, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, площею 0, 10 га, кадастровий номер 822083200:056000:0606, із цільовим призначенням для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, та площею 0, 02 га, кадастровий номер 822083200:056000:0607, із цільовим приміщенням для ведення особистого селянського господарства (а. с. 183-199, т. 3).
Листом виконавчого комітету Житомирської міської ради від 06 вересня 2016 року повідомлено про те, що згідно архівних матеріалів та публічної кадастрової картки України АДРЕСА_1 та земельна ділянка по АДРЕСА_1 розташовані в адміністративних межах м. Житомира (а. с. 58, т. 1).
Проектом формування території і встановлення меж Кам`янської сільської ради Житомирського району Житомирської області передбачено лінії, в межах яких наявні землі колгоспу ім. Мічуріна, при цьому землі сільської ради проходять від В до Г по суміжності із землями м. Житомира по суходолу впродовж 17, 7 км (а. с. 215-232, т. 1).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_4 підлягають задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).
У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист. Такими засадами судочинства, зокрема, є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Предметом спору у цій справі є визнання недійсними рішення сільської ради та державного акту про право приватної власності на землю недійсними.
У відповідності до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Згідно статті 6 Земельного кодексу України від 18 грудня 1990 року (далі - ЗК України), тут і далі - у редакції, чинній на час видачі ОСОБА_2 оспорюваних рішення і акта на право власності на землю громадяни України мають право на одержання у власність земельних ділянок для: ведення селянського (фермерського господарства); ведення особистого підсобного господарства; будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка); садівництва, дачного і гаражного будівництва.