1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


Постанова

Іменем України

21вересня 2023 року

м. Київ

справа № 760/20810/19

провадження № 61-3918св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2, ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 на рішення Солом`янського районного суду м. Києва, у складі судді Коробенка С. В., від 31 серпня

2021 року та постанову Київського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Мельника Я. С., Матвієнко Ю. О., Гуля В. В., від 09 лютого 2023 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності та перерозподіл часток.

Позов обґрунтований тим, що відповідачами 03 листопада 1990 року було укладено шлюб, а він є їх сином.

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 16 травня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 30 березня

2016 року, у справі № 760/28290/13-ц вказаний шлюб розірвано.

ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу від 19 березня 1999 року придбала на своє ім`я квартиру АДРЕСА_1 .

Із постанови Апеляційного суду м. Києва від 08 лютого 2018 року у справі

№ 760/19770/15-ц про поділ майна подружжя позивач дізнався, що за його неповноліття спірна квартира була придбана за кошти, залучені від двох правочинів, а саме:

- договір № 13 від 28 листопада 1995 року про виплату на трьох членів сім`ї (сторін по справі) грошової компенсації у розмірі 22 000 доларів США;

- договір дарування грошових коштів від 24 вересня 1996 року, за яким дарувальник батько ОСОБА_2 - ОСОБА_5 подарував доньці ОСОБА_2 та внуку ОСОБА_1 грошові кошти в сумі

39 960 грн, що еквівалентно 21 000 доларів США.

За його розрахунком, з огляду на частки коштів, які призначалися йому згідно із вказаними договорами, його частка у праві власності на квартиру має становити 5/12, оскільки спірна квартира частково придбана за його кошти, тоді як справу № 760/19770/15-ц про поділ майна подружжя розглянуто без його участі, а судове рішення про визнання квартири спільною сумісною власністю подружжя ухвалено без врахування його права на частку квартири.

Посилаючись на викладене та остаточно сформулювавши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив суд визнати його співвласником квартири АДРЕСА_1, яка зареєстрована в рівних частках за відповідачами, та перерозподілити частки між сторонами, визнавши за ним та ОСОБА_2 по 5/12 часток, а за ОСОБА_3 - 1/6 частку у праві власності на зазначену квартиру.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 31 серпня 2021 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду

від 09 лютого 2023 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суди попередніх інстанцій виходили із необґрунтованості позовних вимог. При цьому судами враховано, що постановою Апеляційного суду м. Києва від 08 лютого 2018 року у справі № 760/19770/15-ц про поділ майна подружжя співвласниками квартири

АДРЕСА_1 визначено ОСОБА_3 та ОСОБА_2, а в межах розглядуваної справи відсутні підстави для переоцінки доказів, які вже були оцінені судами у справі про поділ майна подружжя.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухваливши нове судове рішення про задоволення позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У березні 2023 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 31 серпня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 лютого 2023 року.

Ухвалою Верховного Суду від 05 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження, витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

У травні 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Протоколом повторного розподілу справи між суддями Верховного Суду

від 10 серпня 2023 року у зв`язку із відставкою судді ОСОБА_6, суддею-доповідачем у справі визначено суддю Шиповича В. В.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою касаційного оскарження судових рішень представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 зазначає відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме визнання права власності дитини на частку квартири, придбану батьками під час шлюбу за кошти, частка яких належить малолітній дитині за цивільними договорами (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Вказує, що відповідачі, користуючись тим, що позивач був малолітнім, як на момент одержання у 1995 році та у 1996 році грошових коштів, так і на момент придбання у 1999 році спірної квартири, приховали від нього факт використання грошових коштів, які належали йому на праві приватної власності, на придбання спірної квартири.

Зауважує, що у справі № 760/19770/15-ц спірну квартиру було визнано спільною сумісною власністю подружжя, при цьому суди виходили з того, що квартира була придбана під час шлюбу та розглядали спір між подружжям у межах заявлених позовних вимог, тоді як поза увагою судів залишилось та, відповідно, не досліджувалось право позивача на частину спірної квартири.

Вважає, що відповідачі, нехтуючи своїми батьківськими обов`язками по відношенню до позивача в частині управління майном неповнолітньої дитини, приховали факт отримання грошових коштів та на власний розсуд використали ці кошти.

Зазначає, що суди попередніх інстанцій формально вирішили спір та не надали оцінку тим обставинам, що ОСОБА_2 визнала позов, а ОСОБА_3 визнав факт придбання спірної квартири, в тому числі за кошти, отримані за договором № 13 від 28 листопада 1995 року.

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив

Фактичні обставини справи

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Із 03 листопада 1990 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі.

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 16 травня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 30 березня 2016 року, у справі № 760/28290/13-ц шлюб між сторонами розірвано.

Відповідно до договору від 28 листопада 1995 року № 13, укладеного у простій письмовій формі, ОСОБА_3, ОСОБА_2 та їх син ОСОБА_1 отримали 22 000 доларів США за частину належної

їм жилої площі у двокімнатній квартирі за адресою:

АДРЕСА_2 .

Згідно з договором дарування грошових коштів від 24 вересня 1996 року ОСОБА_5 подарував своїй дочці ОСОБА_2 та внуку

ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 36 960 грн, що за курсом Національного банку України складало 21 000 доларів США.

За договором купівлі-продажу нерухомості від 19 березня 1999 року, який на підставі статті 15 Закону "Про товарну біржу" зареєстрований в Київській універсальній біржі, ОСОБА_2 придбала квартиру

АДРЕСА_1, яка складається з двох кімнат, загальною площею 57,7 кв. м, у тому числі житловою площею 34 кв. м.

Відповідно до розписки від 19 березня 1999 року ОСОБА_2 передала, а ОСОБА_7 отримав кошти в сумі 96 000 грн, що за курсом на момент розрахунку еквівалентно 24 000 доларів США.

Заочним рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 10 лютого 2016 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду м. Києва

від 08 лютого 2018 року та постановою Верховного Суду від 08 серпня

2018 року, у справі № 760/19770/15-ц позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя задоволено.

Визнано квартиру АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Визнано за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 право власності по 1/2 частині вказаної квартири.

У справі № 760/19770/15-ц, надавши оцінку, зокрема вказаним правочинам (договору від 28 листопада 1995 року № 13 та договору дарування грошових коштів від 24 вересня 1996 року), суди дійшли до висновку, що спірна квартира придбана за спільні кошти подружжя ОСОБА_3 та

ОСОБА_2 .

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.


................
Перейти до повного тексту