Постанова
Іменем України
20 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 127/3026/23
провадження № 61-7427св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І., суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1, від імені та в інтересах якого діє опікун ОСОБА_2,
відповідач - комунальне підприємство "Центральний міський стадіон",
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, підписану його опікуном ОСОБА_2, на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 25 квітня 2023 року в складі колегії суддів Ковальчука О. В., Сала Т. Б., Якименко М. М.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції
У лютому 2023 року ОСОБА_1, в інтересах якого діє його законний представник ОСОБА_2, звернувся з позовом до КП "Центральний міський стадіон" про усунення перешкод у користуванні будинком.
Позов мотивував тим, що в зв`язку з повномасштабним вторгненням російської федерації на територію України, подіями, що сталися 14 липня 2022 року у місті Вінниці, та регулярними терористичними актами з боку країни-агресора розміщення цілодобової платної автостоянки КП "Вінницький міський стадіон" поблизу житлових будинків по АДРЕСА_1 становить безпосередню загрозу мешканцям цих будинків, адже відстань до них від стоянки складає менше 20 метрів, а гарантій, що терористичний акт не повториться - немає. Вказував, що земельна ділянка, на якій розташовані автостоянка та стадіон, відноситься до категорії земель рекреаційного призначення, тоді як платна цілодобова автостоянка - це комерція, що суперечить цільовому призначенню земельної ділянки стадіону.
ОСОБА_1 просив суд ухвалити рішення, яким зобов`язати КП "Центральний міський стадіон" ліквідувати платну цілодобову автостоянку на земельній ділянці, що прилягає до стадіону по АДРЕСА_1 .
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 13 березня 2023 року в задоволенні позову відмовлено за недоведеністю.
Не погодившись з рішенням суду, законний представник позивача оскаржив його до суду апеляційної інстанції.
Короткий зміст ухвал суду апеляційної інстанції
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 25 квітня 2023 року:
визнано, що звернення позивача з апеляційною скаргою на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 13 березня 2023 року є діями, що суперечать завданню цивільного судочинства та є зловживанням процесуальними правами;
апеляційну скаргу повернуто скаржнику;
застосовано до ОСОБА_2 заходи процесуального примусу у вигляді штрафу в розмірі 2684 грн та стягнуто з нього вказану суму в дохід Державного бюджету України.
Ухвала мотивована тим, що учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу. Дії учасників судового процесу та їхніх представників мають не лише за формою, але й за змістом відповідати завданню цивільного судочинства. Зміст права на справедливий суд несумісний зі свідомим виявом учасником судового процесу чи його представником неповаги до честі, гідності, репутації іншого учасника, представника, суду тощо. Тому суди не повинні розглядати справи, в яких особа, яка ініціювала судовий процес, використовує її процесуальні права на шкоду іншим учасникам судового процесу й інтересам правосуддя.
Апеляційний суд указав, що в процесуальних відносинах, намагаючись донести певну думку до суду, учасники судового процесу, їхні представники, інші особи мають ретельно підбирати слова, а також з обережністю виявляти емоції щодо інших учасників, їхніх представників, суду, осіб, які не беруть участь у судовому процесі. Суд не повинен толерувати використання нецензурної лексики, образливих і лайливих слів чи символів, зокрема для надання характеристик учасникам справи, іншим учасникам судового процесу, їх представникам і суду (суддям). Такі слова та символи не можна використовувати ні у заявах по суті справи, заявах з процесуальних питань, інших процесуальних документах, ні у виступах учасників судового процесу та їхніх представників.
Колегія суддів зазначила, що в тексті апеляційної скарги скаржник використовує лексику, яка не притаманна для написання ділових документів (в тому числі апеляційних скарг), зокрема, він негативно висловлюється про розумові здібності судді першої інстанції та цитує слова політичного діяча ОСОБА_3, з яких вбачається зневажливе ставлення до суддів та до судової гілки влади загалом.
Апеляційний суд уважав, що звернення ОСОБА_2 як законного представника ОСОБА_1 з апеляційною скаргою, у якій використані образливі висловлювання щодо суддів та судової системи загалом, є виявом очевидної неповаги, не спрямоване на ефективний захист його прав, свобод та інтересів, а тому суперечить завданню цивільного судочинства.
Тому суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання дій законного представника позивача зловживанням процесуальними правами та повернення йому апеляційної скарги на підставі частини третьої статті 44 ЦПК України. З метою запобігання зловживанню ОСОБА_2 у подальшому його процесуальними правами апеляційний суд уважав за доцільне застосувати до нього заходи процесуального примусу, а саме стягнути з нього в дохід державного бюджету штраф в розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 2684 грн.
Аргументи учасників справи
У травні 2023 року позивач, в інтересах якого діє його законний представник, подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив ухвалу апеляційного суду та рішення місцевого суду скасувати як такі, що ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, й ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційну скаргу мотивував, зокрема, тим, що апеляційний суд формально підійшов до розгляду його апеляційної скарги та не забезпечив йому доступ до правосуддя.
Рух справи, межі та підстави касаційного перегляду
При перегляді в касаційному порядку судових рішень суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Ухвалою від 12 червня 2023 року Верховний Суд у відкритті касаційного провадження в частині оскарження рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 13 березня 2023 року відмовив.
Ухвалою від 12 червня 2023 року Верховний Суд касаційну скаргу в частині оскарження ухвали апеляційного суду про повернення апеляційної скарги залишив без руху.
На виконання вимог ухвали Верховного Суду про залишення касаційної скарги без руху ОСОБА_2 подав касаційну скаргу в новій редакції, чим усунув недоліки касаційної скарги в повному обсязі.
Ухвалою від 08 серпня 2023 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження в справі та витребував матеріали справи з суду першої інстанції.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі від 08 серпня 2023 року Верховний Суд з урахуванням положень частини другої статті 389 та частини восьмої статті 394 ЦПК України вказав, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У серпні 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою від 13 вересня 2023 року Верховний Суд призначив справу до розгляду.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Право на справедливий судовий розгляд, закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції, потрібно розглядати як право на доступ до правосуддя.
Реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції, оскільки перегляд таких рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів особи. За правовою позицією Конституційного Суду України правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).
Європейський суд з прав людини у рішенні від 06 грудня 2007 року у справі "Воловік проти України", заява № 15123/03, зазначив, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братися до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду (рішення у справі Podbielski and PPU Polpure v. Poland від 26 липня 2005 року, заява № 39199/98).
Однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення апеляційного оскарження судового рішення. Можливість (право) оскарження судових рішень у суді апеляційної інстанції є складовою права особи на судовий захист. Перегляд судових рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина. Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження рішення суду та перегляд оскаржуваного рішення в апеляційному порядку, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції, на справедливий суд.