Постанова суду № 501/1699/17 від 13.09.2023 про визнання майна особистою приватною власністю, визнання недійсними договорів, витребування майна, визнання майна сумісною...

Постанова

Іменем України

13 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 501/1699/17

провадження № 61-17764св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач -ОСОБА_1,

відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сергієнко Наталія Борисівна,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргуОСОБА_3 на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 06 грудня 2019 року у складі судді Смирнова В. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 29 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Комлевої О. С., Гірняк Л. А., Сегеди С. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заяви

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сергієнко Н. Б., про визнання майна особистою приватною власністю, визнання недійсними договорів, витребування майна, визнання майна сумісною власністю та поділ майна подружжя.

Позов мотивований, зокрема тим, що 10 вересня 2011 року укладено шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 у подружжя ОСОБА_6 народився син - ОСОБА_7

04 серпня 2015 року за договорами купівлі-продажу сім`я ОСОБА_6 придбала у власність земельну ділянку та житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Оскільки було прийнято рішення про продаж вказаних земельної ділянки та житлового будинку, ОСОБА_1 29 грудня 2015 року надала нотаріальну згоду колишньому чоловіку на продаж вказаного майна. У зв`язку із фактичним припинення шлюбних відносин ОСОБА_1 24 листопада 2016 року видала заяву про відкликання раніше наданої заяву про надання дозволу продати житловий будинок та земельну ділянку. У вересні 2017 року шлюб між сторонами розірваний за рішенням суду. Однак, не дивлячись на те, що ОСОБА_2 отримав зазначену заяву, він уклав з ОСОБА_3 договір купівлі-продажу земельної ділянки та житлового будинку.

Оскільки вона скасувала заяву від 29 грудня 2015 року, якою надала згоду на продаж об`єктів нерухомості, які є спільним сумісним майном подружжя, вказані договори були вчинені без її згоди, а грошові кошти після продажу спільного сумісного майна були приховані, вказані договори слід визнати недійсними.

ОСОБА_1, уточнивши позовні вимоги, просила суд:

визнати недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу марки "FordFocus" д/н НОМЕР_1 від 17 серпня 2017 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ;

витребувати у ОСОБА_3 з незаконного володіння вказаний автомобіль;

визнати спірний автомобіль сумісним майном;

здійснити поділ автомобіля у особистій приватній власності ОСОБА_2, зобов`язавши ОСОБА_2 сплатити їй вартість 1/2 частини автомобіля у розмірі 146 665,50 грн;

визнати недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку, договір купівлі-продажу земельної ділянки від 22 березня 2017 року, укладених між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ;

витребувати з незаконного володіння ОСОБА_3 житловий будинок та земельну ділянку;

визнати об`єктом спільної сумісної власності її та ОСОБА_2 житловий будинок та земельну ділянку, що розташовані в АДРЕСА_1 ;

визнати за нею право власності на 2/3 частини житлового будинку та 2/3 частини земельної ділянки передавши їй їх у власність;

визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/3 частину житлового будинку та 1/3 частину земельної ділянки передавши йому їх у власність.

ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про поділ майна.

Позов мотивований тим, що жодних порушень в оформлені договору купівлі-продажу земельної ділянки та житлового будинку не було, а ствердження позивачки про те, що вони припинили вести спільне господарство в листопаді 2016 року не підтверджено доказами.

ОСОБА_2 просив визнати право власності по 1/2 частини автомобіля за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 вартість 1/2 частини автомобіля в сумі 103 740,00 грн; стягнути з ОСОБА_1 на його користь 1/2 частину вартості ремонтних робіт здійснених в її службовій квартирі за адресою: АДРЕСА_2 в сумі орієнтовно 12 500,00 грн; стягнути з ОСОБА_1 на його користь 1/2 частину вартості меблів в сумі 1 717,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 06 грудня 2019 року первісний позов ОСОБА_1 задоволений частково.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу №5143/2017/587158 від 17 серпня 2017 року транспортного засобу марки "Ford Focus" д/н НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, 2012 року випуску, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Витребувано у ОСОБА_3 із незаконного володіння вказаний автомобіль.

Визнано вказаний автомобіль спільним сумісним майном ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Здійснено поділ автомобіля марки Ford Focus, 2012 року випуску, р.н. НОМЕР_1, тип - легковий седан-В, номер шасі - НОМЕР_2, об`єм двигуна - 1596, маса без навантаження - 1290, категорія - В, тип пального - В, колір - білий, відповідно до якого залишено автомобіль у особистій приватній власності ОСОБА_2 та зобов`язано ОСОБА_2 сплати ОСОБА_1 вартість 1/2 автомобіля марки у розмірі 116 532 грн.

Визнано недійсним з моменту укладення договору купівлі-продажу житлового будинку від 22 березня 2017 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сергієнко Н. Б., реєстр № 327.

Визнано недійсним з моменту укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки від 22 березня 2017 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сергієнко Н. Б., реєстр № 329.

Витребувано з незаконного володіння ОСОБА_3 житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами загальною площею 47,7 кв.м, житловою площею 27,5 кв.м, в цілому складається з: А - житловий кам`яний будинок; а - веранда; В - сарай; Р - літня кухня; Г - кладова; Д - підвал; Ж - навіс; 3 - літній душ; С - уборна; №1,2,3 - споруди, реєстраційний номер обєкта нерухомого майна - 562662951108 та земельної ділянки кадастровий номер 5110800000:02:002:0208 площею 0,1135 га.

Визнано об`єктом спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наступне майно: житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами загальною площею 47,7 м2 житловою площею 27,5 м2, в цілому складається з: А - житловий кам`яний будинок; а - веранда; В - сарай; Р - літня кухня; Г - кладова; Д - підвал; Ж - навіс; 3 - літній душ; С - уборна; № 1, 2, 3 - споруди, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 562662951108 та земельну ділянку кадастровий номер 5110800000:02:002:0208 площею 0,1135 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 621110951108, що розташовані в АДРЕСА_1 .

В порядку поділу майна подружжя визнано за ОСОБА_1 право власності на:

- 1/2 частини житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами загальною площею 47,7 м2 житловою площею 27,5 м2, в цілому складається з: А - житловий кам`яний будинок; а - веранда; В - сарай; Р - літня кухня; Г - кладова; Д - підвал; Ж - навіс; 3 - літній душ; С - уборна; № 1, 2, 3 - споруди, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 562662951108, який розташований в АДРЕСА_1 ;

- 1/2 частини земельної ділянки кадастровий номер 5110800000:02:002:0208, площею 0,1135 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 621110951108, що розташована в АДРЕСА_1 .

В порядку поділу майна подружжя визнано за ОСОБА_2 право власності на:

- 1/2 частину житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами загальною площею 47,7 м житловою площею 27,5 м, в цілому складається з: А - житловий кам`яний будинок; а - веранда; В - сарай; Р - літня кухня; Г - кладова; Д - підвал; Ж - навіс; 3 - літній душ; С - уборна; № 1, 2, 3 - споруди, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 562662951108, який розташований в АДРЕСА_1 ;

- 1/2 частину земельної ділянки кадастровий номер 5110800000:02:002:0208, площею 0,1135 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 621110951108, що розташована в АДРЕСА_1 ;

Виділено в натурі та передано ОСОБА_1 у власність:

Виділено в натурі та передано ОСОБА_2 у власність:

Стягнено в солідарному порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_8 витрати щодо сплати судового збору у розмірі 6 080 грн.

Стягнути в солідарному порядку з з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_8 витрати, пов`язанні з розглядом справи в розмірі 75 876,40 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Зустрічна позовна заява ОСОБА_2 задоволена частково.

Визнано право власності на 1/2 частину автомобіля Ford Focus, 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, тип - легковий седан-В, номер шасі - НОМЕР_2, об`єм двигуна - 1596, маса без навантаження - 1290, категорія - В, тип пального - В, колір - білий за ОСОБА_2 .

Визнано право власності на 1/2 частину вказаного автомобіля за ОСОБА_1 .

Залишено автомобіль Ford Focus у власності ОСОБА_2 .

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 вартість 1/2 частини відчуженого автомобіля у розмірі 116 532,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1/2 частину вартості меблів у розмірі 1 717,00 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що при відчуженні ОСОБА_2 спірного майна була відсутня згода дружини на відчуження майна, що підтверджується відповідною заявою ОСОБА_1, що автоматично робить вказані правочини по відчуженню майна недійсними.

Згідно з частинами першою, другою статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Отже, укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України. Велика Палата Верховного Суду у справі № 369/11268/16-ц підтримала практику Верховного Суду України щодо фіктивності правочинів, які укладаються з метою запобігання зверненню стягнення на майно. Мова йде про так звані фраудаторні правочини (правочини, що вчинені боржником на шкоду кредиторам). Загальної норми, яка б безпосередньо встановлювала нікчемність або можливість бути визнаними недійсними договорів, які мають такий юридичний дефект, цивільне законодавство не містить. Разом з тим, у судовій практиці договір, укладений з метою уникнути виконання грошового зобов`язання, кваліфіковано як фіктивний у справах за позовами осіб, на шкоду чиїм майновим інтересам відповідачами у цих справах були за твердженнями позивачів вчинені відповідні правочини (постанови Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року у справі № 6-1873цс16, від 23 серпня 2017 року у справі № 306/2952/14-ц, від 09 вересня 2017 року у справі № 359/1654/15-ц).

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Одеського апеляційного суду від 29 вересня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково.

Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 06 грудня 2019 року в частині витребування житлового будинку та земельної ділянки за АДРЕСА_1, а також розподілу судових витрат скасовано.

Прийняти в цій частині нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Стягнено в рівних частках на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_3, ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу в розмірі 49 228,32 грн.

Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 06 грудня 2019 року в частині визнання недійсними договорів купівлі продажу, визнання об`єктів спільною сумісною власністю житлового будинку та земельної ділянки за АДРЕСА_1 змінено, викладено мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_9 в частині визнання угод недійсними, витребування майна з чужого незаконного володіння, розподілу майна в натурі та стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_2 та з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_8 витрат, пов`язаних з розглядом справи, суд першої інстанції виходив з того, що при відчуженні ОСОБА_2 спірного майна була відсутня згода дружини на відчуження майна, що підтверджується відповідною заявою ОСОБА_1, що автоматично робить вказані правочини по відчуженню майна недійсними, однак в мотивувальній частині рішення суд першої інстанції мотивуючи рішення зробив висновок про фіктивний правочин, переписуючи правові позиції Верховного Суду стосовно фіктивності правочинів.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_9 про визнання договорів купівлі-продажу, суд першої інстанції зробив висновок про фіктивність правочину, однак поза увагою суду залишилась та обставина, що позовні вимоги ОСОБА_9 про недійсність правочинів були заявлені з підстав відсутності її згоди на відчуження майна, яке є спільною сумісною власністю.

Позовні вимоги ОСОБА_9 про визнання недійсними угод купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки підлягають задоволенню з тих підстав, що при укладанні угоди між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на відчуження майна, яке є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, була відсутня згода співвласника ОСОБА_1, а тому такий правочин є недійсним.

За таких підстав, колегія суддів погоджуючись з висновком суду про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання правочинів недійсними, однак не погоджується з мотивуванням наведеним у рішенні суду, а тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку про зміну рішення в частині мотивування.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про поділ майна між подружжям по 1/2 частині, однак колегія суддів не погоджується з рішенням суду в частині його мотивування.

Оскільки порушене право позивача захищено шляхом визнання правочину недійсним та визнання права власності на 1/2 частку у спільному майні, норми матеріального права, передбачені статтею 388 ЦК України, судом застосовані бути не можуть.

Інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 стосовно відсутності підстав визнання правочинів недійсними колегія суддів вважає такими, що спростовуються матеріалами справи, відповідно до яких подружжя придбавши майно є його співвласниками, відчуження такого майна має відбуватися за згодою. В цій справі судом встановлено відсутність згоди ОСОБА_1 на продаж спільного майна, а тому підстав для задоволення в цієї частині апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.

З урахуванням наданих до суду доказів понесених витрат на правничу допомогу з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 підлягають стягненню в рівних частках на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 49 228,32 грн. Колегія суддів також не вбачає підстав для стягнення витрат пов`язаних з експертними дослідженнями, тому що ці дослідження проводились для обґрунтування позовних вимог, які судом задоволені не були, та які в подальшому сторонами не оскаржувалися.

Аргументи учасників справи

29 жовтня 2021 року ОСОБА_3 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення в частині визнання угод недійсними, розподілу майна в натурі та стягнення із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 49 228,32 грн витрат на правничу допомогу, і ухвалити в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційну скаргу мотивовано тим, щовисновок суду про відсутність згоди позивачки на відчуження її чоловіком спірної земельної ділянки та будинку не відповідає дійсності та протирічить матеріалам справи. В матеріалах справи наявна заява ОСОБА_1 про надання згоди на відчуження її чоловіком ОСОБА_2 спільного майна, яка надана за запитом суду приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сергієнко Н. Б. Згода на продаж нерухомого майна від 29 грудня 2015 року надана позивачем, справжність підпису якої засвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Галущенко Н. М., реєстровий номер 2222. Ніяких відомостей стосовно того, що ОСОБА_1 відкликала згоду на відчуження вказаного нерухомого майна на момент підписання договору купівлі-продажу між нею та ОСОБА_2 не було. Нотаріус Сергієнко Н. Б. при посвідченні угоди купівлі-продажу 22 березня 2017 року не порушила жодної норми діючого законодавства, тому підстави визнавати угоди недійсними у суду абсолютно відсутні.

В рішенні суду відсутнє обґрунтування про те, якими належними та допустимими доказами позивачка довела, що в момент вчинення її чоловіком ОСОБА_2 оспорюваних договорів купівлі-продажу нотаріус, продавець та я були обізнані про те, що нею в листопаді 2016 року була написана заява про відкликання раніше наданої згоди. Сама по собі наявність такої заяви про відкликання раніше наданої згоди не є доказом того, що сторони оспорюваних договорів та нотаріус, який їх посвідчував, були про це обізнані. Сам факт існування заяви не породжує жодних наслідків. Будь-яких реєстрів, з яких приватний нотаріус міг про це дізнатися, діючим законодавством не передбачено. Заява має юридичне значення, реалізується і тягне правові наслідки лише в момент подання її адресату. Питання відкликання заяви виходить за межі нотаріального врегулювання - нотаріус може лише допомогти особі оформити необхідні документи, а недопущення використання раніше оформленої заяви є обов`язком заявника. Тобто заявник ( ОСОБА_8 ) передала оригінал заяви своєму чоловікові, потім має довести до адресата, що його воля змінилась і раніше оформлена заява не може бути застосована. Нотаріус лише засвідчує справжність підпису на такій заяві. Судами не було взято до уваги, що ОСОБА_8 взагалі не надала жодного доказу про те, що вона, її колишній чоловік - продавець та нотаріус, який посвідчував договір купівлі-продажу будинку та земельної ділянки були обізнані про скасування нею свого дозволу на відчуження її чоловіком спільної сумісної власності.

Підстава недійсності правочину (оспорюваності чи нікчемності) має існувати в момент вчинення правочину. Ствердження в оскаржуваних рішеннях про те, що при вчиненні оспорюваних договорів купівлі-продажу була відсутня згода дружини відповідача ОСОБА_2 за фізичної наявності такої письмової згоди і відсутності доказів про обізнаність про відкликання ОСОБА_8 своєї письмової згоди сторін договорів та нотаріуса протирічить правовій позиції Верховного суду, викладеній у постанові Верховного Суду від 10 березня 2021 року у справі № 607/11746/17 про тлумачення правочину на користь дійсності.

Таким чином вона, як покупець за договором купівлі-продажу, діяла добросовісно, оскільки не знала, що ОСОБА_8 в 2016 році таємно відкликала свою згоду, яку надала раніше. Крім того, вона перебувала з ОСОБА_2 в шлюбі до вересня 2017 року та ще в червні 2017 року вони разом сім`єю їздили відпочивати на море. В оскаржуваних судових рішеннях не встановлено її недобросовісності під час укладання договору купівлі-продажу. Дане ствердження повністю узгоджується з висновком щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 916/2813/18 (провадження № 12-71гс20).

21 квітня 2022 року і 30 червня 2022 року до Верховного Суду надійшли відзивиОСОБА_8, подані представником ОСОБА_11, на касаційну скаргу ОСОБА_3, в яких також зазначено, що ОСОБА_8 очікує понести судові витрати під час розгляду справи у Верховному Суді у вигляді правової допомоги у розмірі 30 000,00 грн.

Зазначає, що у постанові Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі № 910/1873/17 взято до уваги принцип добросовісності учасника договірних правовідносин (пункт 14). З точки зору добросовісності суди першої та апеляційної інстанцій вірно надали оцінку доказам, що містяться у матеріалах справи, та не встановили обставин які б свідчили що продавець ( ОСОБА_2 ) та покупець ( ОСОБА_3 ) діяли добросовісно. Під час укладання вказаних угод ОСОБА_3 достеменно було відомо, що ОСОБА_2 перебуває у шлюбі та що майно є спільною власністю подружжя, отже вона, купуючи земельну ділянку за вартістю, що в 40 разів нижче ринкової та 8 разів нижче вартості придбання у 2015 році, а будинок - вартістю більше, ніж 13 разів менше ринкової та тричі нижче вартості придбання у 2015 році, діяла явно недобросовісно та мала всі можливості вчинити елементарні дії (як то запрошення на підписання дружину ОСОБА_2, з якою була особисто знайома), спрямовані на з`ясування наявності згоди іншого співвласника на укладання угоди, яка суттєво погіршує її матеріальний стан шляхом фактичного продажу коштовного майна (землі та будинку) за безцінь. Саме факт не запрошення ОСОБА_8 (на відміну від ОСОБА_12 ) на підписання договорів купівлі-продажу земельної ділянки та будинку свідчить про намагання приховати від неї сам факт цих угод, що прямо протирічили як її інтересам, як співвласника, так і інтересам її малолітньої дитини.

Отже, суди попередніх інстанцій обґрунтовано дійшли висновку про відсутність згоди ОСОБА_8 на укладення правочинів, а посилання ОСОБА_3 щодо наявності згоди позивача на укладення договорів купівлі-продажу земельної ділянки та житлового будинку є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

Добропорядність, на яку посилається ОСОБА_3 в касаційній скарзі, не була доведена нею в суді як першої, так і апеляційної інстанції, отже судами не досліджувалось жодного доказу, наданого ОСОБА_3, щодо неї як добросовісного набувача, оскільки таких доказів, як і взагалі будь-яких доказів нею суду не надавалось. Натомість судами досліджено докази щодо недобропорядності ОСОБА_3, які оцінюючи докази у сукупності правильно дійшли висновку не визнати ОСОБА_3 добропорядним набувачем, оскільки її поведінка прямо протирічить принципам добропорядності. ОСОБА_3 проти жодного з наданих позивачем доказів її недобросовісності не заперечувала.

У жовтні 2022 року до Верховного Суду надійшла заява представника ОСОБА_8 - ОСОБА_11, у якій просить долучити до матеріалів справи розрахунок судових витрат ОСОБА_8 під час розгляду цієї справи Верховним Судом станом на 03 жовтня 2022 року, розмір яких становить 100 000 грн. Долучає: копію Договору про надання правової допомоги від 01 березня 2020 року; копію додатку № 2 від 01 лютого 2022 року; копію додатку № 3 від 01 жовтня 2022 року; копію Акту приймання-передачі наданої правової допомоги від 01 жовтня 2022 року до Договору про надання правової допомоги від 01 березня 2020 року. Копія вказаної заяви з додатками також була надіслана відповідачам у справі.

Рух справи, межі та підстави касаційного перегляду

Ухвалою Верховного Суду від 18 січня 2022 року відкрито касаційне провадження в цій справі; у задоволенні клопотання ОСОБА_3 про зупинення дії рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 06 грудня 2019 року та постанови Одеського апеляційного суду від 29 вересня 2021 року відмовлено.

В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні порушив норми процесуального права та застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 24 квітня 2020 року у справі № 522/25151/14, від 10 березня 2021 року у справі № 607/11746/17, від 29 червня 2021 року у справі № 916/2813/18, від 21 вересня 2021 року у справі № 757/1480/17, 11 червня 2020 року у справі № 482/383/17, у постанові Верховного Суду України від 22 червня 2017 року у справі

№ 6-3058цс16, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17).

Ухвалою Верховного Суду від 21 лютого 2022 року у задоволенні клопотання ОСОБА_3 про зупинення дії постанови Одеського апеляційного суду від 29 вересня 2021 року відмовлено.

Ухвалою Верховного Суду від01 липня 2022 року відмовлено у задоволенні клопотання представника ОСОБА_8 - ОСОБА_11 про поновлення строку для подання відзиву на касаційну скаргу. Продовжено представнику ОСОБА_8 - ОСОБА_11 строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду від17 січня 2023 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_8 про зупинення провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від22 серпня 2023 року додаткові пояснення ОСОБА_3 повернуто без розгляду; справу призначено до судового розгляду.

Аналіз змісту касаційної скарги свідчить, що рішення судів оскаржуються в частині задоволених вимог за первісним позовомОСОБА_8 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання договорів купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки недійсними, поділу та виділення в натурі житлового будинку та земельної ділянки, стягнення судових витрат на правничу допомогу. В іншій частині судові рішення не оскаржуються, а тому в касаційному порядку не переглядаються.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що 10 вересня 2011 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклали шлюб.

ІНФОРМАЦІЯ_2 у родині ОСОБА_6 народився син ОСОБА_14

ІНФОРМАЦІЯ_3 в період шлюбу ОСОБА_2, зі згоди його дружини ОСОБА_1, укладено та нотаріально посвідчено договір купівлі-продажу земельної ділянки, реєстровий номер 859 та договір купівлі-продажу житлового будинку, реєстровий номер 853, за умовами яких придбано:

- земельну ділянку, кадастровий номер 5110800000:02:002:0208, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель споруд (присадибна ділянка), площею 0,1135 га, втому числі за земельними угіддями під житловою забудовою одно- та двоповерховою - 0,0216 га, рілля - 0,0919 га, що розташована у АДРЕСА_1 ;

................

Перейти до повного тексту