Постанова
Іменем України
19 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 694/637/20
провадження № 61-2777св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1,
відповідачка - ОСОБА_2,
треті особи, які не заявляли самостійних вимог щодо предмета спору, - Гусаківська сільська рада Звенигородського району Черкаської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргуОСОБА_1 на рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 28 вересня 2022 року у складі судді Скакун Д. І. та постанову Черкаського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року у складі колегії суддів: Карпенко О. В., Бородійчука В. Г., Василенко Л. І.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Гусаківська сільська рада Звенигородського району Черкаської області (далі - Гусаківська сільська рада), про визнання заповіту недійсним.
На обґрунтування позову посилався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_3 .
Після її смерті залишилася спадщина, що складається з житлового будинку з надвірними спорудами та земельної ділянки для будівництва та обслуговування будинку на АДРЕСА_1 .
Спадкоємцями першої черги спадкового майна є він та його сестра ОСОБА_2 .
З метою отримання спадкового майна він звернувся до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, однак йому було відмовлено у зв`язку з тим, що його сестра надала заповіт, посвідчений Гусаківською сільською радою 03 жовтня 2018 року та зареєстрований у реєстрі за № 102, відповідно до умов якого ОСОБА_3 заповіла зазначене майно своїй доньці - ОСОБА_2 .
Однак у грудні 2017 року спадкодавець перенесла геморологічний інсульт, внаслідок чого в неї повністю перестали функціонувати ліві кінцівки, а функціонування правих кінцівок було проблематичне і вона не могла особисто підписати заповіт, тому у позивача виникли сумніви щодо справжності заповіту.
З урахуванням наведеного позивач просив визнати заповіт, укладений від імені ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2, посвідчений Гусаківською сільською радою 03 жовтня 2018 року та зареєстрований у реєстрі за № 102, нікчемним та застосувати наслідки нікчемного заповіту.
Ухвалою Звенигородського районного суду Черкаської області від 23 березня 2021 року у справі призначено судово-почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Черкаського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України (далі - Черкаський НДЕКЦ МВС України).
Ухвалою Звенигородського районного суду Черкаської області від 19 квітня 2022 року призначено повторну судово-почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Київського науково-дослідницького інституту судових експертиз.
На вирішення експертиз поставлено питання: Чи виконаний підпис від імені ОСОБА_3 на першому примірнику заповіту від 03 жовтня 2018 року, який знаходився у державного нотаріуса Звенигородського районного нотаріального округу Шалденко Л. В. та на другому примірнику заповіту, який знаходився в Гусаківській сільській раді, а також у книзі реєстрації заповітів Гусаківської сільської ради при отриманні першого примірника заповіту, ОСОБА_3, чи іншою особою.
Короткий зміст рішень судів
Рішенням Звенигородського районного суду Черкаської області від 28 вересня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що у матеріалах справи відсутні належні, достатні та допустимі докази про те, що оспорюваний заповіт був підписаний не заповідачем ОСОБА_3, а іншою особою.
Постановою Черкаського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 28 вересня 2022 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що матеріали справи не містять доказів, що волевиявлення ОСОБА_3 щодо складення заповіту на ім`я ОСОБА_2 не було вільним і не відповідало її волі, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову.
Суд апеляційної інстанції відхилив посилання позивача на показання свідків, оскільки вони не є беззаперечним доказом наявності підстав для визнання заповіту недійсним, а тому не можуть бути покладені в основу судового рішення. Суд зазначив, що відповідно до повідомлення Комунального некомерційного підприємства "Звенигородський центр первинної медико-санітарної допомоги" Звенигородської міської ради (далі - КНП "Звенигородський ЦПМСД") спадкодавиця ОСОБА_3 могла рухати правою верхньою кінцівкою, а лівою верхньою не могла, так як у неї після перенесеного захворювання був грубий лівобічний спастичний геміпарез до елегії.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників
У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, надалі уточненою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та направити справу на новий розгляд.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції розглянув справу без належного повідомлення позивача, тому він був позбавлений можливості заявити клопотання про проведення експертизи. Суд апеляційної інстанції неправильно виклав показання свідка та не розглянув заявлені клопотання про допит свідків.
Повідомлення КНП "Звенигородський ЦПМСД" про те, що ОСОБА_3 могла рухати правою верхньою кінцівкою є недопустимим доказом та спростовуються показаннями свідка ОСОБА_4, яка була сімейним лікарем спадкодавця.
Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на: неврахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 715/316/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України); розгляд судом апеляційної інстанції справи за відсутності заявника, належним чином не повідомленого про дату, час та місце судового засідання (пункт 5 частини першої статті 411 ЦПК України); необґрунтоване відхилення (нерозгляд) клопотання про допит свідка та витребування доказів (пункт 3 частини третьої статті 411 ЦПК України); встановлення обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимого доказу (пункт 4 частини третьої статті 411 ЦПК України).
У травні 2023 року надійшов відзив на касаційну скаргу, в якій ОСОБА_2 просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
На обґрунтування відзиву посилається на те, що ОСОБА_3 була дієздатною, усвідомлювала значення своїх дій та могла керувати ними, що підтверджується показаннями свідків та матеріалами справи. Позивач у суді першої інстанції не заявляв клопотання про повторний допит свідка ОСОБА_4 та допит свідка ОСОБА_5, тому посилання касаційної скарги про необхідність повторного допиту свідків є недопустимими. Крім того, обставини щодо стану здоров`я ОСОБА_3 не можуть доказуватися показаннями свідків.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 20 квітня 2023 рокувідкрито касаційне провадження за касаційною ОСОБА_1 з підстав, передбачених пунктами 1 частини другої статті 389, пунктом 5 частини першої статті 411, пунктами 3, 4 частини третьої статті 411ЦПК України.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзивів на нею, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.
Встановлені судами обставини
Суди встановили, щопостановою про відмову у вчиненні нотаріальних дій позивачу ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок на АДРЕСА_1, який залишився після смерті його матері ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, у зв`язку з тим, що у спадковому реєстрі виявлено заповіт на користь дочки ОСОБА_2 (т. 1, а. с. 8).
Відповідно до заповіту, складеного 03 жовтня 2018 року, ОСОБА_3 належний їй будинок за адресою: АДРЕСА_1, розташований на земельній ділянці 0,1000 га, кадастровий номер 7121210100:01:004:0620, заповіла дочці ОСОБА_2 . Заповіт посвідчений секретарем виконавчого комітету Гусаківської сільської ради Гернегою Г. М. та зареєстрований у реєстрі за № 102 (т. 1, а. с. 30).
Згідно з випискою з амбулаторної карти ОСОБА_3, наданої КНП "Звенигородський ЦПМСД" ОСОБА_3 мала діагноз: хронічна дисцикуляторна атеросклеротична та гіпертонічна енцефалопатія ІІІ ступеню (з перенесеним геморагічним інсультом 13 грудня 2017 року в правому каротидному басейні на тлі церебрального атеросклерозу з проривом в шлуночкові систему - КТ ГМ 13 грудня 2017 року), грубий лівобічний спастичний геміпарез до елегії в руці, значне порушення функції, моторна афазія. Гіпертонічна хвороба ІІІ ст. 2 Гіпертензивне серце ІХС атеросклеротичний коронарокардіосклероз СН ІІ ст. З 13 грудня 2017 року до 28 грудня 2017 проходила стаціонарне лікування в неврологічному відділенні ЦРЛ. Діагноз: геморагічний інсульт в правому каротидному басейні на тлі церебрального атеросклерозу з проривом в шлуночкові систему, грубий лівобічний спастичний геміпарез до геміплегії в руці, значне порушення функції. Незріла катаракта обох очей. Ангіопатія сітківки обох очей. Базиліома лівої скроневої ділянки. 09 січня 2018 року сімейний лікар на дому: геморагічний інсульт в правому каротидному басейні на тлі церебрального атеросклерозу від 13 грудня 2017 року, грубий лівобічний спастичний геміпарез до геміплегії в руці, значне порушення функції. Гіпертонічна хвороба ІІІ ст. 2 Гіпертезивне серце. 26 березня 18 року сімейний лікар на дому: грубий лівобічний спастичний геміпарез до геміплегії в руці, значне порушення функції. Гіпертонічна хвороба ІІІ ст. 2 Гіпертезивне серце. 13 червня 2018 року сімейний лікар на дому: гіпертонічна хвороба ІІІ ст..2 дуже високий ризик. 13 лютого 2019 року сімейний лікар на дому: хронічний бронхіт інфекційне загострення, гіпертонічна хвороба ІІІ ст. 2, дуже високий ризик, грубий спастичний геміпарез, значне порушення функції. 27 вересня 2019 року сімейний лікар на дому: хронічний бронхіт, загострення (т. 1, а. с. 32-33).
Відповідно до повідомлення КНП "Звенигородський ЦПМСД" ОСОБА_3 могла рухати правою верхньою кінцівкою, а лівою верхньою не могла, так як у неї після перенесеного захворювання був грубий лівобічний спастичний геміпарез до геміплегії (т. 1, а. с. 31).
Згідно з висновком експерта від 21 травня 2021 року № СЕ-19/124-21/4153-ПЧ встановити чи виконаний підпис від імені ОСОБА_3 на першому примірнику заповіту від 03 жовтня 2018 року, який знаходився у державного нотаріуса Звенигородського районного нотаріального округу Шалденко Л. В. та на другому примірнику заповіту, який знаходився в Гусаківській сільській раді, а також у книзі реєстрації заповітів Гусаківської сільської ради при отриманні першого примірника заповіту, ОСОБА_3, чи іншою особою не є можливим (т. 1, а. с. 152-158).
Відповідно до висновку експертів від 26 серпня 2022 року
№ 11043/11044/22-32 встановити чи підписи від імені ОСОБА_3 в заповіті від 03 жовтня 2018 року виконані ОСОБА_3 чи іншою особою не є можливим (т. 2, а. с. 3-11).
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (частина перша статті 1233 ЦК України).
Відповідно до статті 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу. Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з частинами першою, другою статті 1257 ЦК України заповіт, складений особою яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі (частина друга статті 1267 ЦК України).
Стаття 203 ЦК України містить загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.