ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 вересня 2023 року
м. Київ
Справа № 130/3710/21
Номер провадження в апеляційному суді 11-кп/801/507/2022
Провадження № 51 - 284 км 23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
у режимі відеоконференції:
потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7,
їх представника адвоката ОСОБА_8,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021020000000398 від 19 серпня 2021 року, щодо
ОСОБА_9,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Жмеринки Вінницької області, громадянина України, проживаючого за адресою:
АДРЕСА_1, раніше не судимого,
за ст. 286 ч. 2 КК України,
за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_10 на вирок Вінницького апеляційного суду від 07 грудня 2022 року щодо ОСОБА_9 .
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 25 березня
2022 року засуджено ОСОБА_9 за ст. 286 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без позбавлення права керувати транспортними засобами.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_9 звільнено від відбування покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку тривалістю 3 роки та покладено на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.
До набрання вироком законної сили ОСОБА_11 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту продовжено на 60 днів до 23 травня 2022 року включно.
Ухвалено стягнути зі ОСОБА_11 на користь держави 3 604 гривні 02 копійки процесуальних витрат за проведення судових експертиз.
Прийнято рішення щодо речових доказів.
Вироком суду ОСОБА_9 визнано винуватим і засуджено за вчинення кримінального правопорушення за наступних обставин.
19 серпня 2021 року приблизно о 22 годині 09 хвилин ОСОБА_9, керуючи технічно справним автомобілем марки "Ford Transit" державний номерний знак НОМЕР_1, рухався із перевищенням допустимої швидкості руху в населеному пункті (біля 99,9-106,9 км/год) по вул. Свободи в м. Жмеринка Вінницької області. У районі будинку
№ 71 в момент об`єктивної появи в полі зору пішохода - неповнолітньої
ОСОБА_12, яка перетинала проїзну частину дороги зліва направо по ходу руху автомобіля, ОСОБА_9 порушив вимоги пунктів 12.3, 12.4 Правил дорожнього руху, не вжив своєчасних заходів для зменшення швидкості, аж до зупинки транспортного засобу, внаслідок чого допустив наїзд на пішохода. У результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_12 отримала тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили її смерть на місці події.
Вироком Вінницького апеляційного суду від 07 грудня 2022 року зазначений вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_9 за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_13, потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в частині призначення покарання скасовано та ухвалено новий вирок, яким ОСОБА_9 за ст. 286 ч. 2 КК України призначено покарання у виді позбавленні волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
Строк відбування покарання ОСОБА_9 вказано рахувати з моменту його затримання в порядку виконання вироку.
У решті вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_9 залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала, а також короткий зміст поданих заперечень
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_10 в інтересах засудженого ОСОБА_9, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості, просить змінити вирок апеляційного суду в частині призначення покарання, на підставі ст. 75 КК України ОСОБА_9 звільнити від відбування основного покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку тривалістю 3 роки. Зазначає, що суд апеляційної інстанції при ухваленні вироку не врахував обставин, наведених у запереченнях ОСОБА_9 на апеляційну скаргу прокурора, та обставин, які пом`якшують покарання. Зокрема указує, що апеляційний суд не врахував, що інкриміноване ОСОБА_9 кримінальне правопорушення є необережним злочином, яке ОСОБА_9 вчинив вперше, а також дані про особу ОСОБА_9 та його ставлення до вчиненого, який повністю визнав вину і щиро розкаявся, просив вибачення у потерпілого та його дружини, за місцем проживання характеризується позитивно, офіційно працює, займаючись підприємницькою діяльністю і сплачуючи податки в умовах воєнного стану, займається волонтерською діяльністю, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має на утриманні неповнолітню дитину, в повному обсязі відшкодував заподіяні збитки як матеріального, так і морального характеру, потерпілий ОСОБА_6 претензій матеріального чи морального характеру до ОСОБА_9 на час кримінального провадження в суді першої інстанції не мав, відмовився від цивільного позову та при обранні покарання покладався на суд. Звертає увагу на те, що обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_9 є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та добровільне відшкодування заподіяної шкоди, а обставин, які обтяжують покарання, судами першої та апеляційної інстанцій не встановлено. На думку захисника суд апеляційної інстанції також не взяв до уваги посткримінальну поведінку ОСОБА_9, яка є виключно позитивною, та досудову доповідь уповноваженого органу з питань пробації. Крім того, указує на те, що ОСОБА_7 не була учасником кримінального провадження, її було залучено до апеляційного розгляду з порушенням вимог КПК України.
У доповненнях до касаційної скарги захисник ОСОБА_10 в інтересах засудженого ОСОБА_9, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати вирок суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_9 і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції. Окрім доводів, які аналогічні доводам, викладеним у касаційній скарзі, захисник указує на те, що в матеріалах кримінального провадження відсутнє процесуальне рішення про визнання ОСОБА_7 учасником кримінального провадження, вона не мала повноважень на подачу апеляційної скарги. Вважає, що залучення апеляційним судом ОСОБА_7 як потерпілої до кримінального провадження привело до порушення права на захист ОСОБА_9 .
У запереченнях на касаційну скаргу захисника ОСОБА_10 потерпілі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 просять залишити її без задоволення через необґрунтованість наведених захисником доводів.
Від інших учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу захисника ОСОБА_10 не надходило.
Позиції учасників судового провадження
Потерпілі ОСОБА_6, ОСОБА_7 та їх представник - адвокат ОСОБА_8 у судовому засіданні вважали касаційну скаргу захисника ОСОБА_10 необґрунтованою та просили залишити її без задоволення.
Прокурор у судовому засіданні вважав касаційну скаргу захисника ОСОБА_10 необґрунтованою та просив залишити її без задоволення.
Засуджений ОСОБА_9 та захисник ОСОБА_10 були належним чином повідомлені про місце, дату та час касаційного розгляду, у судове засідання не з`явились та про причини неявки не повідомили. При цьому втретє подали клопотання про зупинення судового провадження на підставі ст. 335 ч. 1 КПК України до звільнення ОСОБА_9 з військової служби. Крім того, відповідно до відповіді на запит від 11 вересня 2023 року № 899/2230 командир військової частини НОМЕР_2 повідомив про те, що військовослужбовець ОСОБА_9 має можливість взяти участь у судовому засіданні Касаційного кримінального суду Верховного Суду 19 вересня 2023 року о 14 годині 00 хвилин у режимі відеоконференції з Козятинського міськрайонного суду Вінницької області.
Касаційний розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_9 неодноразово відкладався, засуджений ОСОБА_9 та захисник ОСОБА_10 тричі були належним чином повідомлені про місце, дату та час касаційного розгляду, проте не з`явились у судове засідання та про причини неявки не повідомляли. Обговоривши зазначене питання, вислухавши думки потерпілих ОСОБА_6, ОСОБА_7 та їх представника - адвоката ОСОБА_8, а також прокурора про можливість здійснення касаційного розгляду за відсутності засудженого ОСОБА_9 та захисника ОСОБА_10, враховуючи те, що відповідно до вимог ст. 434 ч. 4 КПК України їх участь не є обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе здійснювати касаційний розгляд за відсутності засудженого ОСОБА_9 та захисника ОСОБА_10, які належним чином повідомлені про місце, дату та час касаційного розгляду.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено, та кваліфікація вчиненого за ст. 286 ч. 2 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.
Доводи касаційної скарги про невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості є необґрунтованими.
Відповідно до вимог статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
У ст. 75 ч. 1 КК України встановлено, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене ст. 127 ч. 3 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
При вирішенні питання про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням суду потрібно належним чином дослідити і оцінити всі обставини, які мають значення для справи. Суд має обґрунтувати можливість виправлення засудженого без ізоляції від суспільства.
Згідно зі ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.
Термін "явно несправедливе покарання" означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини КК, видом та розміром покаранням та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.