ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 279/3475/18
провадження № 51-4472км19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисників ОСОБА_6, ОСОБА_7,
в режимі
відеоконференцій засудженого ОСОБА_8,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_8 та захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_9 на вирок Богунського районного суду м. Житомира від 28 грудня 2019 року та вирок Вінницького апеляційного суду від 09 вересня 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018060060000500, за обвинуваченням
ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України.
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_2, раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 12 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 194 КК України.
Зміст оскаржуваних судових рішень
Вироком Богунського районного суду м. Житомира від 28 грудня 2019 року засуджено:
ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 10 років;
ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років; за ч. 2 ст. 194 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено ОСОБА_9 покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років.
Зазначена позиція суду першої інстанції обґрунтована тим, що кваліфікація дій обвинувачених органами досудового розслідування як вчинення убивства ОСОБА_10, за попередньої змовою групою осіб не знайшла свого підтвердження дослідженими під час судового розгляду доказами. При цьому цей суд вказав, що дії обвинувачених не охоплюються умислом винних на умисне вбивство, а є умислом на заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого.
Вінницький апеляційний суд 09 вересня 2022 року скасував вирок районного суду в частині кваліфікації дій ОСОБА_9 та ОСОБА_8, міри покарання і ухвалив свій вирок, яким засудив:
ОСОБА_8 за п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 13 років;
ОСОБА_9 за п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 12 років ч. 2 ст. 194 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів визначено ОСОБА_9 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 12 років. В решті вирок залишено без зміни.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, 08 березня 2018 року у вечірній час неповнолітній ОСОБА_9 та ОСОБА_8 з метою з`ясувати обставини викрадення електрозварювального апарату з домоволодіння, де проживає сім`я ОСОБА_9, прийшли до домоволодіння ОСОБА_10, що розташоване на АДРЕСА_3 .
Під час їх розмови з ОСОБА_10, намагаючись з`ясувати хто вчинив крадіжку електрозварювального апарату та не отримавши позитивної відповіді, ОСОБА_8 силоміць скинув ОСОБА_10 з дивану на підлогу і вдвох з ОСОБА_9 почали почергово наносити йому удари кулаками та ногами по різним частинам тіла.
Після того, як ОСОБА_10 відмовився надати інформацію про крадіжку та причетних до неї осіб, у ОСОБА_8 та ОСОБА_9 виник спільний злочинний умисел, направлений на позбавлення життя ОСОБА_10 .
Усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, ОСОБА_8 почав неодноразово стрибати обома взутими ногами в ділянку грудної клітки ОСОБА_10, який лежав спиною на підлозі і опору не чинив, а ОСОБА_9, будучи об`єднаний з ОСОБА_8 єдиним умислом, підтримував його для утримання рівноваги тіла під час здійснення стрибків.
Внаслідок спільних дій ОСОБА_9 та ОСОБА_8 заподіяли ОСОБА_10 тілесні ушкодження які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень як небезпечні для життя в момент заподіяння та знаходяться в причинному зв`язку з настанням смерті ОСОБА_10 у вигляді: поперекового перелому тіла грудини на рівні 3-4 ребер з крововиливами в навколишні м`які тканини; перелому ребр зліва і права з наявністю крововиливів в м`які тканини переважно з розривом пристінкової плеври; крововиливу під м`які покриви голови.
Окрім того, ОСОБА_10 було спричинено тілесне ушкодження у вигляді перелому лівого великого ріжка під`язикової кістки, що має ознаки тілесного ушкодження середнього ступеня тяжкості та в причинному зв`язку з настанням смерті ОСОБА_10 не знаходиться.
Смерть ОСОБА_10 настала внаслідок тупої поєднаної травми грудної клітини, яка супроводжувалась множинними переломами ребр і грудини та ускладнилась гострою дихальною недостатністю.
Продовжуючи свої злочинні дії, 29 березня 2018 року, приблизно о 01:00, неповнолітній ОСОБА_9 пішов до АЗС "UPG" № 73, що розташована на вул. Гастелло, 3, в м. Коростені, де у пластикову каністру придбав 5 літрів бензину. Після цього, повернувся до помешкання ОСОБА_10 та з метою приховування і знищення слідів вчиненого злочину та знищення трупа ОСОБА_10 о 01:30. 29 березня 2018 року умисно облив бензином з каністри приміщення квартири та за допомогою сірників підпалив розлите паливо, таким чином здійснив підпал. В результаті підпалу вогнем було знищено внутрішні та зовнішні конструкції квартири вищевказаного будинку, чим спричинено матеріальну шкоду на загальну суму 62 582 грн.
Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_9, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, просить вироки судів першої і апеляційного інстанції скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність убачає в неправильній кваліфікації дій засудженого судом апеляційної інстанції за п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України. Вважає, що в діях ОСОБА_9 відсутній умисел на спричинення смерті потерпілого, що було правильно встановлено судом першої інстанції. У то час як суд апеляційної інстанції, на його думку, неправильно оцінив наявні у справі докази та безпідставно перекваліфікував дії його підзахисного з ч. 2 ст. 121 на п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України.
Посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість, вказує, що судами обох інстанції не було враховано всіх пом`якшуючих обставин (кримінальне правопорушення вчинив у неповнолітньому віці, визнання вини у нанесені тілесних ушкоджень, позитивні характеристики, постійне місце проживання та реєстрації, працевлаштований) та необґрунтовано не призначено мінімально можливе покарання або покарання із застосуванням ст. 69 КК України та не звільнив від відбування покарання з випрбуванням.
Істотне порушення вимог кримінального процесуального закону убачає у наступному:
- відсутністю досудової доповіді на неповнолітнього ОСОБА_9 . Так стверджує, що під час судового розгляду у суді першої інстанції всупереч вимогам ст. 314-1 КПК України не було складено за ухвалою суду досудову доповідь уповноваженим органом пробації. В свою чергу суд апеляційної інстанції також проігнорував та не усунув вказані порушення судом першої інстанції.
- долучені прокурором під час апеляційного розгляду копії постанов про призначення групи слідчих, які уповноважені на досудове розслідування злочинів скоєних неповнолітніми, не були відкриті в порядку ст. 290 КПК України неповнолітньому ОСОБА_9 ;
- відсутність в матеріалах провадження технічного носія інформації на якому зафіксований допит свідків.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_8, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить вироки судів першої і апеляційного інстанції скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. При цьому наголошує, що суди попередніх інстанцій, всупереч вимог ст. 412 КПК України за наявності підстав до закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_8, не закрили його. Стверджує, що стороною обвинувачення не надано і судами не досліджено будь-яких доказів, які б свідчили про причетність ОСОБА_8 до вчинення інкримінованого йому злочину. Також стверджує про відсутність в матеріалах кримінального провадження технічного носія інформації на якому зафіксовані надані в судовому засіданні показання ряду свідків.
Позиції інших учасників судового провадження
У запереченні на касаційні скарги захисників прокурор просить залишити її без задоволення як безпідставні.
У судовому засіданні захисники та засуджений ОСОБА_8 підтримали подані скарги, а прокурор заперечував проти їх задоволення.
Межі розгляду матеріалів кримінального провадження у касаційному суді
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також наявність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Як установлено частинами 1, 2 ст. 438 КПК України, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 194 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.
Мотиви суду
Щодо доводів захисника ОСОБА_6 про неправильну кваліфікацію апеляційним судом дій засудженого ОСОБА_9 за п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України через відсутність у його діях умислу на вбивство потерпілого, а також доводів захисника ОСОБА_7 про відсутність доказів, які б підтверджували причетність його підзахисного ОСОБА_8 до інкримінованого йому кримінального правопорушення, то колегія суддів вважає із безпідставними, виходячи з наступного.
Так, на переконання колегії суддів, викладені в касаційних скаргах захисників доводи не відповідають фактичним обставинам, встановленими судами першої та апеляційної інстанцій.
Зокрема, судами першої і апеляційної інстанцій встановлено, що подія злочину мала місце і підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме:
- протоколами огляду місця пригоди від 29 березня 2018 року, проведеного у будинку АДРЕСА_3, під час якого встановлено, що у будинку виникла пожежа, під час гасіння якої виявлено труп ОСОБА_10, а також вилучено: залишки горіння;
- актом про пожежу від 29 березня 2018 року, відповідно до якого причиною пожежі у буд. АДРЕСА_3 являється підпал;
- даними висновків експертиз № 104 від 25 травня 2018 року, № 251 від 25 червня 2018 року, № 29 від 24 липня 2018 року відповідно до яких смерть ОСОБА_10 настала внаслідок тупої поєднаної травми грудної клітини, яка супроводжувалась множинними переломами ребр і грудини та ускладнилась гострою дихальною недостатністю. При дослідженні у потерпілого були виявлені тілесні ушкодження у вигляді: поперекового перелому тіла грудини на рівні 3-4 ребер, з крововиливами в навколишні м`які тканини; перелому ребер зліва 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9 по середньо- ключичній лінії, прямого та непрямого типу, з наявністю крововиливів в м`які тканини, переважно з розривом пристінкової плеври; перелому ребер зліва 3,4,5,6 по лопатковій лінії, прямого та непрямого типу, з розривом пристінкової плеври; перелом ребер справа 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9 по передній м`язовій лінії з переходом на середню м`язову лінію, прямого та непрямого типу, з наявністю крововиливів в м`які тканини, переважно з розривом пристінкової плеври; перелому ребер справа 3,9 по лопатковій лінії, прямого та непрямого типу, з наявністю крововиливів в м`які тканини, переважно з розривом пристінкової плеври; перелому 7 правого ребра по задній підм`язовій лінії, прямого та непрямого типу, з наявністю крововиливів в м`які тканини, переважно з розривом пристінкової плеври; крововиливу під м`які покриви голови в центральній лобній ділянці, розміром 2x2,5см, темно-червоного кольору, невизначеної форми; крововиливу під м`які покриви голови в лівій скроневій ділянці, розміром 5Х4 см, темно-коричневого кольору, невизначеної форми, без ознак крововиливів в навколишні м`які тканини. Також на тілі трупа виявлено тілесне ушкодження у вигляді перелому лівого великого ріжка під`язикової кістки.
Всі вищевказані ушкодження утворилися прижиттєво, незадовго або в момент настання смерті, тобто 28 березня 2018 року. Утворення тілесних ушкоджень 29 березня 2018 року- малоймовірно. Смерть настала через невеликий проміжок часу після отримання ушкоджень. Після заподіяння ушкоджень, що стали причиною смерті, ОСОБА_10 міг жити декілька годин. ОСОБА_10 під час заподіяння йому тілесних ушкоджень відчував сильний фізичний біль та особливі страждання. Життя постраждалому можливо було врятувати при своєчасному наданні кваліфікованої медичної допомоги.
Для утворення тілесних ушкоджень виявлених на трупі необхідно не менше 20 ударів. Але, на думку експерта, враховуючи те, що посмертне обгорання трупа знівелювало всі зовнішні тілесні ушкодження, ударів було в 2-3 рази більше.
Засуджений ОСОБА_9 у суді першої інстанції вказав, що до нього 28 березня 2018 року приблизно о 19 год. прийшов ОСОБА_8, у них зайшла мова про зникнення з двору зварювального апарату, пішли до сусіда дізнатись чи не знає останній нічого про зникнення апарату. Двері квартири були відчинені, сусід лежав на дивані, запитали чи відомо йому щось про крадіжку, на що останній почав лаятись, ображати, схоже перебував в стані алкогольного сп`яніння. Вони нанесли йому по декілька ударів руками та ногами, після цього вийшли на вулицю, ОСОБА_8 намагався його заспокоїти, запропонував піти в магазин, на що він відмовився. Тому ОСОБА_8 пішов сам, а він повернувся до сусіда, який був на тому ж місці та знову почав ображати його та батьків, тоді він скинув його з дивану та наніс ще декілька ударів. Бив чим міг та куди бачив, і руками, і ногами, після цього пішов додому. Через деякий час до нього додому повернувся ОСОБА_8, вони продовжили спілкуватися. Обдумавши ситуацію, вирішив повернутися до потерпілого подивитися як він. Потерпілий був не в найкращому стані, тому завів його до себе додому під руки, оскільки самостійно він не міг йти, облив водою та дав пити, після чого завів сусіда додому і залишив в коридорі. Через деякий час вирішив взяти у батька автомобіль, але не було пального, тому разом з ОСОБА_8 пішли на заправку, придбали в каністру бензин А 95, та повернулися, але ОСОБА_8 пішов додому. По дорозі додому вирішив зайти подивитись на сусіда, виявив того без ознак життя. Злякавшись, взяв каністру з бензином, облив все і підпалив. Пішов додому, вирішив декілька хвилин почекати, а потім викликали пожежних, але викликали їх раніше батьки. Не визнає, що це був умисел на вбивство та за попередньою змовою, оскільки вбивати загиблого ніхто не збирався. ОСОБА_10 сказав, що крадіжку скоїв не він, але хотілось від нього отримати інформацію про злодія. До будинку сусіда пішли з ОСОБА_8 за спільною згодою, але запропонував він. Батьки запитували чому потерпілий в такому стані, батько пропонував викликати швидку, але він злякався. Умислу позбавляти сусіда життя не було
Засуджений ОСОБА_8 показав, що 28 березня 2018 року приблизно о 19:00 прийшов до ОСОБА_9 під час розмови дізнався від нього про викрадення зварювального апарату і він знає хто це зробив. Пішли до сусіда, запитали чи йому відомо щось про крадіжку, останній почав ображати нецензурною лайкою, тому розізлився та вдарив ОСОБА_10 по нозі і руці, ОСОБА_9 почав бити потерпілого по голові, плечах та в грудну клітину наніс десь близько чотирьох ударів, на його прохання заспокоїтися ОСОБА_9 не реагував. Він залишив їх та пішов в магазин, а коли повернувся ОСОБА_9 був вже вдома. Через деякий час пішов за ОСОБА_12 і його другом ОСОБА_13, сиділи спілкувались, пройшов деякий час і ОСОБА_9 сказав, що сусіду погано, попросив допомогти його привести. Пішли, взяли його під руки, оскільки йти самостійно сусід не міг, від нього було чути запах алкоголю, завели до ОСОБА_9 додому, відпоювали водою. Потім пішов з друзями з будинку ОСОБА_9, а приблизно о 23:00 повернувся до останнього, який сказав, що завів сусіда додому. Батьки ОСОБА_9 спали, на пропозицію останнього пішли на заправку купити бензин, заправити автомобіль батька та покататись. По дорозі додому ОСОБА_9 вирішив провідати сусіда, його довго не було, потім повернувся і повідомив, що потерпілий мертвий і він його спалить.
Таке заперечення винуватості засуджених у нанесені потерпілому тілесних ушкоджень було предметом перевірки судів першої, а в подальшому і апеляційної інстанцій та були спростованні наявними і дослідженими доказами, а їх показання визнані судами намаганням уникнути відповідальності за вчинені дії.
Зокрема суди послались на те, що відповідно даних протоколу слідчого експерименту від 03 квітня 2018 року за участі ОСОБА_9 згідно яким останній розказав та показав, що ОСОБА_8 не тільки наносив загиблому удари, але й обома ногами стрибав по тілу загиблого, а він також бив ногами по тулубу потерпілого. При цьому засуджений на манекені показував в якому положенні лежав потерпілий та куди наносились удари. В подальшому ОСОБА_9 розповів та показав як саме він та ОСОБА_8 наносили удари потерпілому вже в будинку батьків, куди вони його привели.
Вказані відомості повідомлені ОСОБА_9 під час слідчого експерименту були визнанні такими, що узгоджується і з іншими доказами дослідженими і оціненими судами, зокрема даними протоколів слідчих експериментів за участі свідків ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 .
Зокрема, свідок ОСОБА_15, будучи очевидцем побиття ОСОБА_19, підтвердив свідчення обвинуваченого ОСОБА_9, що саме ОСОБА_8 стрибав на груди потерпілому та показав це на манекені, що співпадає з тим як це показував і обвинувачений ОСОБА_9 .
В подальшому, під час апеляційного розгляду свідок ОСОБА_15 пояснив, що не бачив як обвинувачені били потерпілого, а на відтворенні показував зі слів ОСОБА_9 . Проте суд не взяв до уваги вказані свідчення та зазначив, що при постановленні вироку бере до уваги саме слідчий експеримент за участі свідка, який проведено з дотриманням процесуальних вимог закону, є детальним та доповнює показання ОСОБА_9, а не лише їх дублює.
Окрім того, свідки ОСОБА_17, ОСОБА_18 та ОСОБА_16 на слідчих експериментах показали як обвинувачені відливали потерпілого водою та продовжували його бити, вимагаючи зізнатись хто скоїв крадіжку зварювального апарату.
В суді першої інстанції експерт ОСОБА_20 підтвердив, що виявлені у загиблого переломи могли бути спричинені внаслідок саме таких дій обвинувачених, вони є прижиттєвими, та утворились незадовго до настання смерті, що також спростовує показання обвинувачених до спричинення виявлених у загиблого ушкоджень.
Таким чином, суди, аналізуючи вказані докази у їх сукупності і взаємозв`язку дійшли обґрунтованого висновку про доведеність обставин нанесення обвинуваченими тілесних ушкоджень потерпілому, спосіб їх нанесення та спільну участь обвинувачених при вчиненні вказаних дій, що спростовує твердження сторони захисту, що засуджені лише декілька разів вдарили потерпілого .
При цьому, апеляційний суд, погодився з наданою оцінкою доказів суду першої інстанції щодо встановлення вини обвинувачених у нанесені тілесних ушкоджень, проте не погодився з правовою кваліфікаціє діянь останніх за ч. 2 ст. 121 КК України, оскільки, на його думку, умисел засуджених був спрямований на протиправне заподіяння смерті потерпілому.
Колегія суддів погоджується з такими висновками апеляційного суду та зазначає наступне.
Так, за своєю суттю і змістом кваліфікація злочинів завжди пов`язана з необхідністю обов`язкового встановлення доказування кримінально-процесуальними і криміналістичними засобами двох надзвичайно важливих обставин: 1) факту вчинення особою (суб`єктом злочину) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК України.
Склад злочину - це сукупність об`єктивних та суб`єктивних ознак, що дозволяють кваліфікувати суспільно-небезпечне діяння як конкретний злочин.
Стаття 115 КК України передбачає відповідальність за умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
В свою чергу, ч. 2 ст. 121 КК України передбачає відповідальність за умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.
Так, умисне вбивство слід відрізняти від умисного тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого. Визначальним при цьому є спрямованість умислу винного, його суб`єктивне ставлення до наслідків своїх дій: при умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, а в разі заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого ставлення винного до таких наслідків характеризується необережністю.
Питання про наявність умислу необхідно вирішувати з огляду на сукупність всіх обставин вчиненого діяння, зокрема, враховувати кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного до, під час і після злочину, його взаємини з потерпілим, що передували події, а також спосіб вчинення злочину, засоби та знаряддя злочину.
Слід мати на увазі, що спосіб відображає насамперед причинний зв`язок між діяннями і наслідками. Певна залежність між способом і метою вчинення тих чи інших діянь виявляється в тому, що спосіб і засоби вчинення злочинів обираються особою відповідно до поставленої цілі. Ціль є передумовою усвідомлення особою результатів і наслідків своїх діянь, що проявляє свою конкретизацію в способі вчинення діянь.
Суд апеляційної інстанції при оцінці діянь засуджених (з`ясуванні змісту і спрямованості умислу) правильно врахував кількість нанесених ударів, не менше 20, а за висновком експерта, можливо і в 2-3 рази більше, їх способу нанесення: ОСОБА_8 стрибав на грудній клітці потерпілого, а ОСОБА_9 тримав його за руку, подальшу поведінку засуджених, які не викликали швидку допомогу, хоча потерпілий залишався живим протягом деякого часу, поступово вмираючи, при цьому обвинувачені не могли не розуміти серйозність завданих тілесних ушкоджень, а переконавшись, що потерпілий помер, ОСОБА_9 підпалив труп, вказує про те, що обвинувачені повністю усвідомлювали свою вину та намагалися уникнути відповідальності.Усе це в сукупності свідчить про те, що ОСОБА_9 і ОСОБА_8 мали умисел на позбавлення життя потерпілого ОСОБА_10 .