ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 вересня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/6210/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Огородніка К.М.- головуючого, Білоуса В.В., Пєскова В.Г.,
за участю секретаря судового засідання Ксензової Г.Є.,
за участю представників:
ПрАТ "Кріпта" - Арчакова Д.В., Рибарука М.М.,
ОСОБА_1 - Осколкова І.Л.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Кріпта"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.06.2023
у справі №910/6210/20
за заявою Приватного акціонерного товариства "Кріпта"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Піллар"
про банкрутство.
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.2020 відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ "Піллар"; визнано грошові вимоги ПрАТ "Кріпта" до ТОВ "Піллар" у розмірі 14 749 035,70 грн; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном ТОВ "Піллар"; призначено розпорядником майна ТОВ "Піллар" арбітражного керуючого Гусара І.О.
21.12.2020 на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України оприлюднене повідомлення про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Піллар".
ОСОБА_1 звернувся з заявою про визнання кредитором на суму 69877271,00 грн.
Вимоги обґрунтовані наявністю перед ним заборгованості ТОВ "Піллар": у розмірі 552 796,62 дол. США (станом на 15.01.2021 еквівалентно 15 511 970,67 грн) за виконання зобов`язань за кредитним договором від 29.07.2015 №03/1511-КЮ; у розмірі 1 368 673,30 Євро (станом на 15.01.2021 еквівалентно 46 519 563,06 грн) за договором про виконання умов поруки від 29.10.2014 №20141029/1; у розмірі 7845737,20 грн за договором від 19.06.2014 №140619/1 про надання поворотної фінансової допомоги.
Ухвалою попереднього засідання Господарського суду міста Києва від 18.08.2021 у справі № 910/6210/20, зокрема, відмовлено ОСОБА_1 у визнанні кредитором боржника на суму 69 877 271,00 грн.
Ухвала суду першої інстанції обґрунтована тим, що:
- ОСОБА_1 є учасником ТОВ "Піллар" з часткою, якою безпосередньо володіє в розмірі 60,46%, і з рештою частки, якою володіє через Піллар Груп Б.В . Таким чином, ОСОБА_1 у розумінні частини 1 статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства є заінтересованою особою стосовно боржника ТОВ "Піллар", повністю здійснює контроль за господарською діяльністю Товариства, тобто безпосередньо впливає на прийняті даним товариством рішення щодо ведення господарської діяльності,
- матеріали справи не містять доказів укладення відповідного правочину між АТ "Перший інвестиційний банк", ТОВ "Піллар" та ОСОБА_1 щодо забезпечення виконання зобов`язань ТОВ "Піллар" за кредитним договором від 29.07.2015 №03/1511-КЮ за рахунок депозитних коштів ОСОБА_1 ; відповідні твердження ОСОБА_1 щодо набуття ним статусу кредитора після виконання ним, як заставодавцем, свого обов`язку, є безпідставними;
- ОСОБА_1 до суду не надав належних доказів того, що ним надано ТОВ "Піллар" в період з 14.01.2015 року по 20.11.2018 року за договором від 19.06.2014 № 140619/1 поворотну фінансову допомогу у заявленому розмірі на загальну суму 9 793 612,51 грн, не надано документів повернення йому 1947 875, 31 грн;
- в матеріалах справи відсутні докази: розміру заборгованості ТОВ "Піллар" за кредитним договором від 06.04.2012 № 186-СВ; звернення банку до ОСОБА_1 як до поручителя, з вимогами щодо сплати боргу за кредитним договором від 06.04.2012 № 186-СВ; здійснення сплати ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 1 368 673,30 Євро за вищевказаним договором.
Справа судами апеляційної та касаційної інстанції слухалась неодноразово.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.01.2022 ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.08.2021 у справі №910/6210/20 в частині відмови ОСОБА_1 у визнанні кредитором скасовано частково та прийнято в цій частині нове судове рішення, яким визнано та включено до реєстру вимог кредиторів боржника вимоги ОСОБА_1 у загальному розмірі 27 849 144,70 грн, з яких: 4 540,00 грн вимоги першої черги; 27844604,70 грн - вимоги четвертої черги. В іншій частині кредиторських вимог відмовлено.
Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.07.2022 касаційну скаргу ПрАТ "Кріпта" задоволено частково, постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.01.2022 у справі №910/6210/20 скасовано, справу в скасованій частині передано на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.
Постанова Касаційного господарського суду мотивована порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права щодо правил оцінки доказів, адже визнання вимог ОСОБА_1 без аналізу обґрунтованості кредиторських вимог, без дослідження реальності здійснення господарських операцій з посиланням на відповідні докази, що надані заявником на підтвердження існування заборгованості боржника, свідчить про формальний підхід судом апеляційної інстанції при розгляді заяви ОСОБА_1 .
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2022 ухвалу попереднього засідання Господарського суду м. Києва від 18.08.2021 в частині грошових вимог ОСОБА_1 залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про те, що заявлені ОСОБА_1 грошові вимоги відповідними належними доказами документально не підтверджені та є необґрунтованими.
Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.03.2023 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2022 в частині залишення без змін ухвали Господарського суду міста Києва від 18.08.2021 щодо відмови у визнанні грошових вимог ОСОБА_1 до боржника на суму 2610500,00 грн у справі № 910/6210/20 скасовано. Справу № 910/6210/20 в скасованій частині передано на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду. В решті постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2022 року щодо грошових вимог ОСОБА_1 до боржника у справі № 910/6210/20 залишено без змін.
Верховний Суд направляючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції зазначав, що висновки апеляційного суду в частині грошових вимог ОСОБА_1 за договором про надання поворотної фінансової допомоги №140619/1 від 19.06.2014 року на суму 2 610 500,00 грн не відповідають вимогам статті 236 ГПК України.
Верховного Суду вказав, що постанова апеляційного суду містить суперечності, оскільки не спростувавши висновок суду першої інстанції про долучення ОСОБА_1 доказів надання фінансової допомоги за договором №140619/1 від 19.06.2014 лише в розмірі 2610 500,00 грн, апеляційний суд відхилив грошові вимоги в цій частині з посиланням на ненадання ОСОБА_1 доказів на їх підтвердження.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
За результатами нового апеляційного розгляду постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.06.2023 ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.08.2021 в частині повної відмови в задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання його кредитором до ТОВ "Піллар" скасовано. Прийнято в цій частині нове рішення. Визнано ОСОБА_1 кредитором ТОВ "Піллар" у справі №910/6210/20 на загальну суму 2 615 040,00 грн, з яких: 4 540,00 грн - вимоги першої черги; 2 610 500,00 грн - вимоги четвертої черги. В іншій частині ухвалу про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання його кредитором до ТОВ "Піллар" залишено без змін.
Апеляційний господарський суд визнав доведеним факт наявності у боржника перед ОСОБА_1 заборгованості за договором про надання поворотної фінансової допомоги №140619/1 від 19.06.2014 на 2 610 500,00 грн, встановивши, що грошові вимоги ОСОБА_1 до ТОВ "Піллар" підтверджені відповідними доказами (первинними документами) у розмірі, заявленому ОСОБА_1 .
Апеляційним судом встановлено, що копії меморіальних ордерів та платіжних доручень засвідчені належним чином, питання щодо їх підробки кредитором або сумнівів, що зазначені меморіальні ордери не відповідають оригіналам, сторонами не піднімалось та судом не досліджувалось.
Нові докази, подані апелянтом під час апеляційного розгляду, зокрема, довідка AT "Перший Інвестиційний Банк" від 14.02.2022 № 165/0/21-2 та виписка по рахунку за період з 26.01.2016 по 23.01.2019, сформована 14.02.2022, не прийняті судом апеляційної інстанції в силу положень статті 269 ГПК України.
Стислий зміст вимог касаційної скарги
ПрАТ "Кріпта" (скаржник) подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.06.2023 повністю та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції в частині кредиторських вимог ОСОБА_1 на суму 2 610 500,00 грн.
Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, ПрАТ "Кріпта" стверджує, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України), які викладені в постанові Верховного Суду від 16.10.2018 у справі №924/1049/17.
За доводами скаржника, відсутність у матеріалах цієї справи належних та допустимих доказів (первинних документів) на підтвердження тієї обставини, що боржник отримував від ОСОБА_1 фінансову допомогу на зворотній основі, свідчить про те, що договір про надання поворотної фінансової допомоги №140619/1 від 19.06.2014, на підставі якого ОСОБА_1 заявлено кредиторські вимоги, є неукладеним. Проте судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови наведеного не враховано, як і не враховано правового висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 16.10.2018 у справі №924/1049/17, щодо застосування норм права (статей 628, 638, 640, 1046, 1047 ЦК України).
Скаржник вважає, що внаслідок (не) укладення 19.06.2014 між ТОВ "Піллар" та ОСОБА_1 договору про надання поворотної фінансової допомоги №140619/1, на підставі якого останнім заявлено кредиторські вимоги, беручи до уваги усталену практику Верховного Суду щодо застосування норм статей 45, 46, 47 Кодексу України з процедур банкрутства щодо застосування підвищеного стандарту доказування кредиторських вимог у справі про банкрутство, ОСОБА_1 не надано достатньо належних і допустимих доказів, щоб усунути невідповідності в доказах та обґрунтовані сумніви в інших учасників справи наявності у ОСОБА_1 права грошової вимоги до боржника в сумі 2610500,00 грн.
Стосовно наявних меморіальних ордерів скаржник зазначає, що в цих меморіальних ордерах, за якими перераховані кошти у 2018 році, в призначенні платежу вказано: "Поворотна безвідсоткова фінансова допомога від ОСОБА_1 згідно дог. №140619-1 від 19.06.2014р.", натомість кредиторські вимоги в даній справі заявлено ОСОБА_1 на підставі "Договору про поворотну фінансову допомогу" №140619/1 від 19.06.2014.
Водночас, матеріали даної справи не містять жодних доказів зміни або коригування призначення платежу платником, а тому платежі за меморіальними ордерами, якими начебто підтверджується надання у 2018 році поворотної фінансової допомоги Боржнику в сумі 970 500,00 грн, не можуть бути зараховані як платежі за договором про надання поворотної фінансової допомоги №140619/1 від 19.06.2014.
Як на іншу підставу касаційного оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 28.06.2023 у справі № 910/6210/20, ініціюючий кредитор посилається на пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України. Вважає, що судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови, крім неправильного застосуванням норм матеріального права, порушено також норми процесуального права (статті 73, 74, 76, 78, 79, 86 ГПК України), що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи.
Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу
ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, просить залишити її без задоволення, постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.06.2023 - без змін.
Вважає, що апеляційним судом розглянуто цю справу з урахуванням висновків Верхового Суду, а доводи касаційної скарги не містять розумного обґрунтування неправильного застосування норм права без урахування висновків Верховного Суду, на які посилається ПрАТ "Кріпта", тобто підстави касаційного оскарження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України не підтвердилися, а відтак - відсутні підстави касаційного оскарження на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України (пункт 1 частини третьої статті 310 ГГІК України).
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
Відповідно до вимог статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
Предметом касаційного перегляду у цій справі є питання дотримання судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні питання обґрунтованості грошових вимог ОСОБА_1 до боржника на загальну суму 2 615 040,00 грн.
Згідно із частиною першою статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів. Ухвала господарського суду є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів (частина шоста статті 45 КУзПБ).
Відповідно до частини першої статті 47 КУзПБ у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.
За частиною третьою статті 45 КУзПБ заява кредитора має містити виклад обставин, що підтверджують вимоги до боржника, їх обґрунтування та до неї в обов`язковому порядку додаються документи, що підтверджують грошові вимоги до боржника.
Отже, реалізація кредитором права на пред`явлення кредиторських вимог до боржника як будь-якого права на судовий захист майнових прав та визнання цих вимог судом обумовлена обов`язком доказування кредитором таких вимог, адже саме він повинен надати суду докази на підтвердження наявності у нього права, яке підлягає захисту, та навести (викласти) обставини, що підтверджують заявлені ним вимоги до боржника.
Заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте, обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство (подібний висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №914/1126/14, від 05.03.2019 у справі № 910/3353/16, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16, від 02.06.2022 у справі № 917/1384/20, від 09.06.2022 у справі № 922/313/20 (922/3069/21)).
Верховний Суд звертає увагу, що провадження у справі про банкрутство на відміну від позовного, призначенням якого є визначення та задоволення індивідуальних вимог кредиторів, одним із завдань має задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника.
Тож визнання кредиторських вимог у справі про банкрутство має своїм наслідком вплив не лише на права та інтереси самого кредитора (заявника) та боржника, а й на права та інтереси інших кредиторів у справі, адже в залежності від результату визнання їх судом перебуває можливість та обсяг розміру задоволення вимог таких кредиторів.