ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 вересня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/608/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранець О. М. - головуючий, Вронська Г. О., Губенко Н. М.,
за участю секретаря судового засідання Шпорт В. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Укрзалізниця"
на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Агрикової О. В., Мальченко А. О., Чорногуза М. Г.
від 29.03.2023
у справі за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Укрзалізниця"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "КМГ Трейд"
про стягнення 7 245 000,00 грн,
за участю представників:
від позивача: Ярова А. В.,
від відповідача: не з`явилися.
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та рішень суду першої та апеляційної інстанцій
У січні 2022 року Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КМГ Трейд" про стягнення штрафних санкцій у сумі 7 245 000,00 грн.
Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки № ЦЗВ-01-02221-01 від 27.07.2021.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.11.2022 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця" було подано апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 01.11.2022, в якій позивач просив скасувати рішення суду та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Північний апеляційний господарський суд постановою від 01.02.2023 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця" залишив без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 01.11.2022 у справі № 910/608/22 залишив без змін.
Короткий зміст заяви позивача та додаткової постанови суду апеляційної інстанції
07.02.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "КМГ Трейд" звернулось до суду апеляційної інстанції з заявою про розподіл судових витрат, у якій просило стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на його користь судові витрати на правову (правничу) допомогу, понесені у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, в розмірі 18 250,00 грн.
Північний апеляційний господарський суд додатковою постановою від 29.03.2023 у справі № 910/608/22 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "КМГ Трейд" про прийняття додаткового рішення у справі № 910/608/22 задовольнив. Стягнув з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КМГ Трейд" 18 250,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
За висновками суду апеляційної інстанції з наданих відповідачем доказів на підтвердження здійснених судових витрат на професійну правничу допомогу та витрат, пов`язаних із розглядом справи в суді апеляційної інстанції вбачається, що відповідачем надано належні докази на підтвердження понесення ним витрат на професійну правничу допомогу адвоката у даній справі в суді апеляційної інстанції у розмірі 18 250,00 грн, що є розумним розміром витрат відповідача на послуги адвоката у даній справі в суді апеляційної інстанції з врахуванням суми розміру позовних вимог у даній справі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справ
Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Укрзалізниця" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.03.2023 у справі № 910/608/22, у якій просило її скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви відповідача про стягнення витрат на правову допомогу відмовити.
Касаційна скарга подана на підставі пункту 1 абзацу 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
В обґрунтування підстави касаційного оскарження скаржником зазначено, що суд апеляційної інстанції при ухваленні додаткової постанови неправильно застосував та порушив норми процесуального права, а саме: положення статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, без врахування правових висновків Верховного Суду щодо застосування цих норм у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/20852/20, від 13.02.2019 у справі № 756/2114/17, від 01.09.2020 у справі № 640/6209/19 та додатковій ухвалі Верховного Суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц
Відповідач правом подати відзив на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає перегляду оскарженого судового рішення.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції
Предметом касаційного оскарження у цій справі є додаткова постанова суду апеляційної інстанції, якою заяву відповідача задоволено. Стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця" судові витрати на правову (правничу) допомогу, понесені у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, в розмірі 18 250,00 грн на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КМГ Трейд".
За змістом статті 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно із статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Верховний Суд зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.