ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 420/443/22
касаційне провадження № К/990/21651/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Ханової Р.Ф., Гончарової І.А.,
розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 08.02.2022 (суддя - Скупінська О.В.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21.06.2022 (головуючий суддя - Бітов А.І., судді: Лук`янчук О.В., Ступакова І.Г.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області (далі - відповідач, Управління, податковий орган), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 25.10.2018 №0004269-5207-1502/2015, №0004269-5207-1502/2016, №0004269-5207-1502, від 16.05.2019 №0085048-5207-1502.
Одеський окружний адміністративний суд ухвалою від 08.02.2022, залишеною без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду 21.06.2022, відмовив у задоволенні клопотання про поновлення строку звернення до суду, залишив без розгляду позовну заяву позивача про скасування податкових повідомлень-рішень в частині оскарження податкових повідомлень-рішень від 25.10.2018 №0004269-5207-1502/2015, №0004269-5207-1502/2016, №0004269-5207-1502.
Залишаючи позов без розгляду у визначеній судами частині, суди виходили з того, що позивачем пропущено строк звернення до суду та не надано жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про існування об`єктивних та поважних причин, які зумовили несвоєчасне звернення до суду.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просив скасувати судові рішення попередніх інстанцій в частині залишення позову без розгляду і направити справу в цій частині для продовження розгляду до суду першої інстанції.
У касаційній скарзі позивач посилається на неврахування судами, що спірні податкові повідомлення-рішення за 2015-2017 роки не були ним особисто отримані 17.11.2018, на чому наполягає податковий орган, оскільки на повідомленні про вручення рекомендованого поштового відправлення стоїть не його підпис. Скаржник доводить, що про існування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень він дізнався лише з відповіді на адвокатський запит від 04.01.2021.
Відповідач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень попередніх інстанцій, просить відмовити у задоволенні касаційної скарги.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 17.08.2022 відкрив провадження за касаційною скаргою позивача та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 19.09.2023 призначив справу до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 20.09.2023.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов наступного висновку.
Ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що направлені відповідачем податкові повідомлення рішення від 25.10.2018 №0004269-5207-1502/2015, №0004269-5207-1502/2016, №0004269-5207-1502 були отримані особисто позивачем 17.11.2018, що підтверджується його підписом на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.
Надаючи оцінку правомірності залишення позову без розгляду у визначеній судами частині у даній справі за спірними правовідносинами, Верховний Суд виходить із такого.
За правилами частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (абзац 1 частини 2 статті 122 КАС України).
Відповідно до частини четвертої статті 122 КАС України, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень. Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.
КАС України передбачає можливість установлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків. Такі спеціальні строки мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним строком звернення до адміністративного суду, визначеним частиною другою статті 122 цього Кодексу, а також скороченими строками, визначеними частиною четвертою статті 122 КАС України.
Предметом оскарження у цій справі є податкові повідомлення-рішення від 25.10.2018 №0004269-5207-1502/2015, №0004269-5207-1502/2016, №0004269-5207-1502.
Відносини у сфері оподаткування, права та обов`язки платників податків і зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження та обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Спеціальною нормою, яка встановлює порядок оскарження рішень контролюючих органів, є стаття 56 ПК України, якою передбачено, що у платника податків є право розсуду в обранні адміністративного та/або судового порядку оскарження такого рішення після його отримання. Обрання платником податків в першу чергу адміністративного порядку оскарження рішення не виключає можливості надалі звернутися до суду з відповідним позовом, що визнається досудовим порядком вирішення спору. Водночас якщо після отримання рішення контролюючого органу платник податків звертається до суду з позовом, його право на адміністративне оскарження такого рішення втрачається.