ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 340/341/23
адміністративне провадження № К/990/25089/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Губської О.А.,
суддів: Жука А.В., Мацедонської В.Е.,
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2023 року, постановлену у складі судді Жука Р.В., та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2023 року, ухвалену у складі колегії суддів: Юрко І.В. (доповідач), Білак С.В., Чабаненко С.В.,
І. Суть спору
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_2, позивач) звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1, в якому просив:
1.1. визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1, яка полягає у неприйнятті наказу про його дострокове звільнення в запас на підставі пп. "г" п.2 ч.4 ст.26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу";
1.2. зобов`язати військову частину НОМЕР_1 прийняти наказ про його дострокове звільнення в запас на підставі пп "г" п.2 ч.4 ст.26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".
ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
2. Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2023 року адміністративний позов залишено без руху на підставі ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України та встановлено позивачу десятиденний строк з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків шляхом надання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду.
3. 13.02.2023 року до суду першої інстанції від позивача надійшла заява про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, в якій позивач зазначив, що про порушення свого права дізнався у грудні 2022 року, під час ознайомлення з матеріалами справи №340/3992/22, де виявив акт обстеження сімейного стану військовослужбовця, у якому комісія дійшла висновку, що сімейні обставини не підпадають під дію пп. "г" п.2 ч.4 ст.26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".
4. Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2023 року, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2023 року, визнано причини пропуску звернення до суду з даною позовною заявою неповажними, а позовну заяву повернуто позивачеві на підставі п.9 ч.4 ст.169 КАС України.
5. Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що 17.08.2022 року є моментом, коли позивач дізнався (повинен був дізнатися) про порушення свого права. Звернувшись до адміністративного суду 27.01.2023 року, позивач пропустив строк звернення до суду з даним позовом. Заява про поновлення пропущеного строку звернення до суду не містить обґрунтованих підстав поважності причин пропуску такого строку.
ІІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
6. Не погоджуючись з такими рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами норм процесуального права та просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
7. Свої вимоги скаржник мотивує тим, що 28.07.2022 року на ім`я командира в/ч ним було подано два рапорти: рапорт про надання відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку на підставі пп. 16 п. 116 ч. 4 Положення "Про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України" та 29.07.2022 року рапорт про подальше звільнення зі служби на підставі пп. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий облік та військову службу". В разі відмови в задоволенні його рапортів просив надати йому письмові обґрунтовані відповіді щодо причин відмови. Проте відповідей йому надіслано не було, у зв`язку з чим на адресу відповідача було виконано адвокатський запит №29/08/22 від 02.08.2022 року. 17.08.2022 року адвокатом було отримано відповідь № 1097 від 11.08.2022 року, до якої не було додано копій листів-повідомлень про причини відмови у задоволенні рапортів. При цьому, з вказаного листа-відповіді позивачу стало відомо, що за наявності живої мами не позбавленої батьківських прав, військова частина не вважає його батьком, який самостійно виховує дитину, яка не досягла 18 років. З цих же причин відповідач не визнав його права і на подальше звільнення від проходження військової служби.
7.1. Позивач зазначає, що оскільки в першу чергу він ініціював питання надання йому відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, та вважаючи висновки відповідача щодо відсутності у нього права на таку відпустку передчасними та неправомірними, він звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовною заявою про визнання протиправними бездіяльності ВЧ, яка полягала у ненадісланні до відповідного територіального центру комплектування та соцпідтримки запиту для перевірки сімейного стану, наслідком чого стало неприйняття наказу про надання відпустки по догляду за дитиною до трьох років та зобов`язання командира ВЧ вчинити вказані вище дії (справа № 340/3992/22). Зазначає, що лише у грудні 2022 року під час ознайомлення з матеріалами справи №340/3992/22 йому стало відомо, що Кіровоградським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки було складено акт обстеження сімейного стану військовослужбовця військової частини НОМЕР_1, ОСОБА_1, у якому комісія дійшла висновку, що сімейні обставини солдата ОСОБА_1 не підпадають під дію пп "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".
7.1.1. Позивач також звертає увагу, що у зв`язку з тим, що 17.02.2023 року його доньці виповнилося 3 роки, та з врахуванням неможливості одночасно змінити предмет та підстави позову, його представником 04.01.2023 року було подано заяву про залишення позову у справі № 340/3992/22 без розгляду, яка судом була задоволена.
7.2. Скаржник вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про те, що його право на звернення до суду з позовом про звільнення було вичерпано 19.09.2022 року, оскільки після закінчення його права на відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, він не був позбавлений права повернутися на службу для продовження її проходження незалежно від наявності/відсутності рапорту про звільнення.
7.3. Позивач вважає, що він набув повного законного і морального права на звернення до суду з позовом про його звільнення від подальшого проходження служби на підставі пп "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" з підстав вказаних у позові (справа № 340/341/23), яке він реалізував у незначний проміжок часу після залишення позову у справі №340/3992/22 без розгляду (27.01.2023 року).
8. Відповідач своїм правом подати заперечення на касаційну скаргу не скористався, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.
IV. Джерела права й акти їх застосування
9. Відповідно статті 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
10. За змістом статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
10.1. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
10.2. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
10.3. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п`ята статті 122 КАС України).
11. Відповідно до частин першої, другої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. Одночасно протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
12. За пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
V. Оцінка Верховного Суду
13. Вирішуючи питання про обґрунтованість касаційної скарги, суд касаційної інстанції виходить з такого.
14. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач проходить військову службу у складі військової частини НОМЕР_1 на посаді електрика відділення електрозабезпечення ІТВ, солдат.
15. 28.07.2022 року позивачем подано на ім`я командира військової частини два рапорти: про надання відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку на підставі пп.16 п.116 ч.4 Положення "Про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України"; рапорт про подальше звільнення зі служби на підставі пп "г" п.2 ч.4 ст.26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".
16. 17.08.2022 року у відповідь на адвокатський запит від 02.08.2022 року, відповідачем надано лист-відповідь від 11.08.2022 року №1097 про відмову в задоволенні обох рапортів.
17. Вважаючи неправомірною відмову відповідача в задоволенні рапорту про звільнення, позивач 27.01.2023 року оскаржив таку відмову до суду.
18. Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що 17.08.2022 року є моментом, коли позивач дізнався (повинен був дізнатися) про порушення свого права. Звернувшись до адміністративного суду 27.01.2023 року, позивач пропустив строк звернення до суду з даним позовом.
19. Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, Суд зазначає наступне.
20. Установлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
21. Поновлення встановленого процесуальним законом строку для звернення до адміністративного суду здійснюється у розумних межах та лише у виняткових, особливих випадках, виключно за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав, свобод або законних інтересів.
22. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
23. Згідно зі статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику ЄСПЛ як джерело права.
24. ЄСПЛ у пунктах 37 та 38 рішення від 18 листопада 2010 року у справі "Мушта проти України" нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, і має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. Водночас такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.