ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 вересня 2023 року
м. Київ
справа №813/2950/16
провадження № К/990/16502/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів - Загороднюка А.Г., Радишевської О.Р.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за №813/2950/16
за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону про скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2022 року (колегія суддів у складі головуючого судді (судді доповідача) Шевчук С.М., суддів - Кухтея Р.В., Носа С.П.),
УСТАНОВИВ:
І. Історія справи
1. ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ Генерального прокурора України від 31 серпня 2016 року №359-вк про звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника військового прокурора Західного регіону України та зарахування в розпорядження Генерального прокурора України;
- поновити позивача на посаді першого заступника військового прокурора Західного регіону України з 31 серпня 2016 року;
- стягнути з Генеральної прокуратури України на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за посадою першого заступника військового прокурора Західного регіону України за час вимушеного прогулу.
2. На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 26 серпня 2016 року у зв`язку з погіршенням стану здоров`я його було госпіталізовано у військово-медичний клінічний центр Західного регіону України, де він довгий час перебував на стаціонарному лікуванні. 01 вересня 2016 року начальник відділу кадрів Військової прокуратури Західного регіону України повідомив позивача, що відповідно до спірного наказу його було звільнено з посади першого заступника військового прокурора Західного регіону України на підставі пункту 3 статті 1 Закону України "Про очищення влади" та зараховано в розпорядження Генерального прокурора України. На думку позивача, цей наказ суперечить Конституції та законам України, істотно порушує його права, визначені Конституцією України, а тому є протиправним і підлягає скасуванню.
3. Позивач зазначив, що не обіймав посади керівника, заступника керівника територіального (регіонального) органу прокуратури України та інших, зазначених у пункті 8 частини першої, пункті 4 частини другої статті 3 Закону України "Про очищення влади", сукупно у період з 25 лютого 2010 року до 22 лютого 2014 року, а отже, до позивача не може бути застосована заборона, передбачена пунктом 8 частини першої статті 3 Закону України "Про очищення влади". Водночас звільнення із займаної посади без зазначення підстав та доведеності конкретних вчинених правопорушень, на думку позивача, призвело до порушення конституційних принципів рівності громадян перед законом та індивідуального характеру юридичної відповідальності, а також порушило право позивача на працю і право рівного доступу до державної служби.
4. Крім цього зауважив, що про неможливість застосування Закону України "Про очищення влади" у спосіб, який обрано стосовно позивача Генеральним прокурором України при виданні спірного наказу, застерегла Венеціанська комісія у проміжному висновку щодо Закону України "Про очищення влади" в Україні від 16 грудня 2014 року №788/2014.
Короткий зміст судових рішень першої та апеляційної інстанцій
5. Суди розглядали цю справу неодноразово.
6. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року позовні вимоги задоволено частково:
- визнано протиправним і скасовано оскаржуваний наказ Генерального прокурора України;
- поновлено ОСОБА_1 на посаді першого заступника військового прокурора Західного регіону України з 01 вересня 2016 року;
- зобов`язано Офіс Генерального прокурора нарахувати та виплатити на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі - Порядок №100), з утриманням податків та інших обов`язкових платежів при виплаті.
7. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року апеляційні скарги Офісу Генерального прокурора та позивача задоволено частково.
- змінено абзац 4 на сторінці 9 мотивувальної частини рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року, замінивши слова "довідці про результати вивчення особової справи позивача" на слова "лист Міністерства юстиції України від 01 серпня 2016 року №456/12/25 16" та викладено абзац 5 на сторінці 9 мотивувальної частини рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року в такій редакції: "Надаючи оцінку аргументам позивача щодо незаконності звільнення в період його тимчасової непрацездатності, суд зазначає, що позивача звільнено не з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, а з підстав, передбачених Законом України №1682. Відтак, гарантія, передбачена частиною третьою статті 40 КЗпП України не поширюється на такі випадки звільнення особи, а тому доводи позивача в цій частині є безпідставними та необґрунтованими".
- скасовано рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року в частині зобов`язання Офісу Генерального прокурора нарахувати та виплатити на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу відповідно до Порядку №100, з утриманням податків та інших обов`язкових платежів при виплаті і в цій частині в задоволенні позову відмовлено.
У решті рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року залишено без змін.
8. Постановою Верховного Суду від 09 червня 2021 року рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року у справі №813/2950/16 у частині позовної вимоги про стягнення на користь позивача грошового забезпечення за посадою першого заступника військового прокурора Західного регіону України за час вимушеного прогулу скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Львівського окружного адміністративного суду.
В іншій частині рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року у справі №813/2950/16 залишено без змін.
9. За результатами нового судового розгляду справи в зазначеній частині рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року стягнуто зі Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 2 562 224,57 грн з відрахуванням податків, зборів та обов`язкових платежів.
10. Місцевий адміністративний суд, обґрунтовуючи свої висновки, виходив з того, що період вимушеного прогулу позивача тривав з 01 вересня 2016 року до 25 лютого 2020 року. Ураховуючи, що протягом цього періоду посадові оклади працівників органів прокуратури зазнавали змін, суд першої інстанції дійшов висновку, що розмір середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу позивача слід розраховувати із застосуванням відповідних коефіцієнтів і за період з 01 вересня 2016 року до 05 вересня 2017 року ця сума становить 34 8736,10 грн (942,53 грн х 370 календарних днів), з 06 вересня 2017 року по 15 січня 2020 року - 1 852 403,52 грн (2 148,96 грн. х 862 календарних дні), з 16 січня до 25 лютого 2020 року - 361 084,95 грн (8 806,95 грн х 41 календарний день). Таким чином, за висновком суду першої інстанції, загальна сума середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, яка підлягає стягненню на користь позивача, складає 2 562 224,57 грн (348736,1 грн + 1852403,52 грн + 361084,95 грн).
11. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2022 року рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою стягнуто зі Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 09 серпня 2019 року до 26 лютого 2020 року в розмірі 286 535,55 грн з відрахуванням податків, зборів та обов`язкових платежів.
У задоволенні решти вимог, які стосуються стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відмовлено.
12. Суд апеляційної інстанції мотивував свої висновки тим, що період вимушеного прогулу позивача тривав з 10 серпня 2019 року до 26 лютого 2020 року, а не з 01 вересня 2016 року до 25 лютого 2020 року, як вважав суд першої інстанції, та загалом становить 201 календарний день. Ураховуючи, що середньоденне грошове забезпечення позивача, яке обчислено, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці, які передували звільненню зі списків особового складу Військової прокуратури Західного регіону України, та числа календарних днів, відповідно до Порядку №100, складало 1425,55 грн, апеляційний суд дійшов висновку, що сума середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, яка підлягає стягненню на користь позивача зі Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону становить 286 535,55 грн (201х1 425,55 грн).
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзивів на неї
13. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2022 року та залишити в силі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року.
Як на підставу касаційного оскарження судових рішень у цій справі, скаржник посилається на пункти 1 та 2 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
14. Обґрунтовуючи наявність підстави, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, позивач зазначає, що суд апеляційної інстанції ухвалив судове рішення без урахування висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 21 вересня 2017 року у справі №6 2597цс16, щодо застосування статті 235 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) щодо визначення часу вимушеного прогулу при обчисленні середньої заробітної плати на час вимушеного прогулу незаконно звільненого працівника в разі його працевлаштування під час такого прогулу і отримання в цей період доходу або можливість/неможливість зменшення розміру компенсації за час вимушеного прогулу на суму отриманого позивачем доходу під час перебування у вимушеному прогулі.
15. Щодо підстави, визначеної пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник посилається на потребу відступити від висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 01 липня 2021 року у справі №826/17798/14, стосовно можливості застосування чергового підвищення заробітної плати прокурорів відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року №1155 "Про умови оплати праці прокурорів" (далі - Постанова №1155) для коригування розміру середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та наголошує на відмінності обставин у цій справі та у справі №826/17798/14, помилкове застосування у зв`язку із цим вимог статті 27 Закону України "Про оплату праці" в поєднанні із чинним на момент виникнення спірних правовідносин пунктом 10 Порядку №100.
16. Спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Західного регіону подала відзив на касаційну скаргу позивача, у якому просить цю скаргу залишити без задоволення, а постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2022 року - без змін. Відповідач акцентував увагу на тому, що у період з вересня 2016 до 08 серпня 2019 року позивач продовжував проходити військову службу у Збройних Силах України, отримував грошове забезпечення за посадою першого заступника військового прокурора Західного регіону України з урахуванням змін у нормах грошового забезпечення та зміни щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, а також користувався усіма встановленими соціальними гарантіями для військовослужбовців. Отже, його доводи про те, що упродовж цього періоду він був позбавлений права на працю, є необґрунтованими.
17. З приводу мотивів позивача щодо необхідності відступлення від висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 01 липня 2021 року у справі №826/17798/14, відповідач зауважив, що судова практика стосовно можливості застосування підвищення норм посадових окладів прокурорів, передбачених Постановою №1155, лише до прокурорів, які успішно пройшли атестацію та переведені на відповідні посади до Офісу Генерального прокурора, обласних, окружних прокуратур, є сталою та послідовною, а зазначені висновки, окрім наведеної позивачем постанови, містяться також у постановах Верховного Суду від 01 липня, 21 жовтня, 04 листопада, 01 грудня 2021 року у справах №826/17798/14, №640/154/20, №640/537/20, №640/26041/19, а також у постанові від 20 січня 2022 року у справі №826/17709/14.
18. Від Офісу Генерального прокурора відзиву на касаційну скаргу не надійшло, що відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду апеляційної інстанції.
Рух адміністративної справи в суді касаційної інстанції
19. 30 червня 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2022 року.
20. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Жук А.В., судді Загороднюк А.Г., Радишевська О.Р.
21. Ухвалою Верховного Суду від 12 липня 2022 року задоволено клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження, визнано причини пропуску цього строку поважними та відкрито касаційне провадження за поданою позивачем касаційною скаргою (№К/990/16502/22).
22. Ухвалою Верховного Суду від 20.09.2023 закінчено підготовчі дії у цій справі та призначено її до касаційного розгляду у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції за наявними у справі матеріалами.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
23. ОСОБА_1 з липня 2009 року до січня 2011 року працював на посаді військового прокурора Дніпропетровського гарнізону, з січня 2011 року до вересня 2011 року - заступника військового прокурора Південного регіону України, з жовтня 2011 року до серпня 2012 року - першого заступника військового прокурора Західного регіону України.
24. Наказом Генерального прокурора України від 08 серпня 2012 року №951к позивача призначено першим заступником військового прокурора Західного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері з 15 серпня 2012 року.
25. Наказом Генерального прокурора України від 28 серпня 2014 року №1194к позивача призначено першим заступником військового прокурора Західного регіону України.
26. Наказом Генерального прокурора України від 03 вересня 2014 року №1246к позивача звільнено з посади першого заступника військового прокурора Західного регіону України з 02 вересня 2014 року у зв`язку із вступом на військову службу.
27. Наказом Генерального прокурора України від 03 вересня 2014 року №8-вк позивача призначено першим заступником військового прокурора Західного регіону України з 03 вересня 2014 року.
28. Наказом Генерального прокурора України від 13 грудня 2014 року №35 вк позивача увільнено від тимчасового виконання службових обов`язків за посадою заступника начальника управління за додержанням законів об`єднаними силами антитерористичної операції Військової прокуратури Південного регіону України.
29. Згідно з наказом тимчасового виконувача обов`язків військового прокурора Західного регіону України від 29 грудня 2014 року №990к позивач приступив до виконання обов`язків першого заступника військового прокурора Західного регіону України.
30. Наказом Генерального прокурора України від 14 січня 2015 року №04 вк на позивача тимчасово покладено виконання обов`язків військового прокурора Західного регіону України.
31. 31 березня 2015 року Генеральною прокуратурою України затверджено висновок службового розслідування за запитом народного депутата України ОСОБА_2, згідно з яким встановлено, що підстав для застосування до першого заступника військового прокурора Західного регіону України полковника юстиції ОСОБА_1 обмежень, встановлених Законом України "Про очищення влади", не встановлено.
32. Наказом Генерального прокурора України від 31 серпня 2016 року №359 вк відповідно до статті 9 Закону України "Про прокуратуру", Закону України "Про очищення влади", звільнено полковника юстиції ОСОБА_1 з посади першого заступника військового прокурора Західного регіону України на підставі пункту 3 статті 1 Закону України "Про очищення влади" та зараховано у розпорядження Генерального прокурора України.
33. Позивач оскаржив цей наказ до суду.
34. Відповідно до наказу Генерального прокурора України від 04 жовтня 2016 року №412 вк позивача направлено в розпорядження військового прокурора Західного регіону України до вирішення питання щодо проходження військової служби.
35. На підставі наказу Міністра оборони України від 24 липня 2019 року №408 наказом військового прокурора Західного регіону від 08 серпня 2019 року №577к позивача виключено з 09 серпня 2019 року зі списків особового складу Військової прокуратури Західного регіону України.
36. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року у частині, залишеній без змін постановами Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року та Верховного Суду від 09 червня 2021 року:
визнано протиправним та скасовано наказ Генерального прокурора України від 31 серпня 2016 року №359 вк про звільнення полковника юстиції ОСОБА_1 з посади першого заступника військового прокурора Західного регіону України на підставі пункту 3 статті 1 Закону України "Про очищення влади" та зарахування у розпорядження Генерального прокурора України;
поновлено позивача на посаді першого заступника військового прокурора Західного регіону України з 01 вересня 2016 року.
37. Водночас у частині вимог позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу Верховний Суд постановою від 09 червня 2021 року скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до Львівського окружного адміністративного суду. Рішення апеляційного суду, ухвалене за результатами розгляду цього питання, є наразі предметом касаційного перегляду.
ІІІ. Позиція Верховного Суду
38. За правилами частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
39. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, зазначив, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права щодо обрахування середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, незаконно звільненого працівника без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду України від 21 вересня 2017 року у справі №6-2597цс16, за відсутності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
40. Скаржник переконаний, що подією, з якою пов`язана відповідна виплата, є незаконне звільнення позивача 31 серпня 2016 року з посади першого заступника військового прокурора Західного регіону України, а не звільнення з військової служби 09 серпня 2019 року, як помилково вважав апеляційний суд, тому середній заробіток має розраховуватись виходячи з його розмірів за червень і липень 2016 року та підлягає виплаті за весь час вимушеного прогулу з урахуванням висновку Верховного Суду України у справі № 6-2597цс16 щодо відсутності у законі будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин.
41. Надаючи оцінку наведеним доводам скаржника, колегія суддів виходить з таких міркувань.
42. За змістом частини четвертої статті 27 Закону України "Про прокуратуру" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) військовими прокурорами призначаються громадяни з числа офіцерів, які проходять військову службу або перебувають у запасі і мають вищу юридичну освіту за умови укладення ними контракту про проходження служби осіб офіцерського складу у військовій прокуратурі.
Порядок проходження військової служби громадянами України у військовій прокуратурі визначається відповідним положенням, яке затверджується Президентом України.
Військовослужбовці військової прокуратури у своїй діяльності керуються Законом України "Про прокуратуру" і проходять військову службу відповідно до Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" та інших законодавчих актів України, якими встановлено правові та соціальні гарантії, пенсійне, медичне та інші види забезпечення, передбачені законодавством для осіб офіцерського складу Збройних Сил України.
43. Відповідно до частин першої, другої, десятої статті 6 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) військові посади (штатні посади, що підлягають заміщенню військовослужбовцями) і відповідні їм військові звання передбачаються у штатах (штатних розписах) військових частин, кораблів, органів військового управління, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти.
Перелік посад, що підлягають заміщенню вищим офіцерським складом, затверджується Президентом України, а посад інших військовослужбовців - Міністерством оборони України.
Військовослужбовці Збройних Сил України та інших військових формувань можуть бути відряджені до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних закладів освіти для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі. Перелік посад, що заміщуються військовослужбовцями у таких державних органах, на підприємствах, в установах, організаціях, а також державних та комунальних закладів освіти, затверджується Президентом України.
44. За змістом положень статті 24 цього ж Закону початком проходження військової служби вважається день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов`язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації.
Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
45. Пунктом 10 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Положення №1153/2008), передбачено, що військовослужбовці можуть бути направлені для проходження військової служби до інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту (далі інші військові формування) з виключенням їх зі списків особового складу Збройних Сил України, а військовослужбовці інших військових формувань можуть бути прийняті до Збройних Сил України із зарахуванням їх до списків особового складу Збройних Сил України.
46. У справі встановлено, що відповідно до наказу від 31 серпня 2016 року №359-вк ОСОБА_1 звільнено з посади першого заступника військового прокурора Західного регіону України та зараховано у розпорядження Генерального прокурора України, наказом якого від 04 жовтня 2016 року №412-вк позивача направлено в розпорядження військового прокурора Західного регіону України до вирішення питання щодо проходження військової служби.
Із того часу позивач продовжував проходити та виконувати обов`язки військової служби допоки 09 серпня 2019 року його не було виключено зі списків особового складу Військової прокуратури Західного регіону України на підставі наказу військового прокурора Західного регіону від 08 серпня 2019 року №577к.
47. Відповідно до пункту 116 Положення №1153/2008 військовослужбовці звільняються з посад та зараховуються в розпорядження посадових осіб наказами командирів (начальників), які мають право призначення на ці посади.
Військовослужбовці, які зараховані в розпорядження відповідно до підпунктів 1 - 12 цього пункту, продовжують проходити військову службу згідно з цим Положенням, виконуючи обов`язки військової служби в межах, визначених посадовою особою, у розпорядженні якої вони перебувають.
Час перебування військовослужбовців на лікуванні, в основній або додатковій відпустці виключається із загального періоду перебування у розпорядженні відповідних командирів (начальників).
Військовослужбовець, якого звільнено з посади, вважається таким, що перебуває у розпорядженні відповідного командира (начальника) військової частини, у списках якої він перебуває, з дня, що настає за днем звільнення, та до дня, з якого він приступив до виконання обов`язків за новою військовою посадою, на яку його призначено (до дня зарахування у розпорядження посадової особи, яка має право призначення на посаду).
Матеріальне та грошове забезпечення військовослужбовців, зарахованих у розпорядження відповідних командирів (начальників), здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
48. Суд апеляційної інстанції установив, що у період перебування позивача у розпорядженні з 01 вересня 2016 року до 09 серпня 2019 року йому нараховувалось грошове забезпечення за посадою першого заступника військового прокурора Західного регіону України з відповідним збереженням матеріального і грошового забезпечення у період його тимчасової непрацездатності та перебування у щорічних оплачуваних відпустках.
49. Також у справі встановлено, що позивач неодноразово ініціював судовий перегляд їх розміру, в результаті чого судовими рішеннями у справах №380/404/20 та №380/404/20, які набрали законної сили, було відновлено порушене право ОСОБА_1 на отримання грошового забезпечення у належному розмірі у період його перебування в розпорядженні Генерального прокурора України та згодом у розпорядженні військового прокурора Західного регіону України.
50. Зокрема, за результатами розгляду справи №380/5581/21 рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15 червня 2021 року, яке набрало законної сили, було зобов`язано Офіс Генерального прокурора здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1, з урахуванням вже виплачених сум, за період з 01 вересня 2016 року до 03 жовтня 2016 року, враховуючи надбавку за доступ до державної таємниці та надбавку за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи в розмірі 100% посадового окладу з урахуванням окладу за військове звання та надбавки за вислугу років, які йому були нараховані у серпні 2016 року.