П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 753/6909/20
провадження № 51-3964км23
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участі:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на вирок Київського апеляційного суду від 01 червня 2023 року щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше судимого вироком Дарницького районного суду м. Києва від 03 вересня 2019 року за ч. 1 ст. 186 КК,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК, і
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Дарницького районного суду м. Києва від 02 червня 2020 року ОСОБА_6 визнано винуватим та засуджено за ч. 2 ст. 389 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік. На підставі статей 71, 72 КК за сукупністю вироків до покарання за цим вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком цього ж суду від 03 вересня 2019 року та остаточно призначено ОСОБА_6 покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік 10 днів.
На підставі ст. 75 КК ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік та покладено на нього обов`язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК.
Вироком Київського апеляційного судувід 01 червня 2023 року вирок місцевого суду в частині призначеного покарання та звільнення від його відбування на підставі ст. 75 КК скасовано, ухвалено в цій частині новий вирок, яким ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 389 КК призначено покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік та на підставі статей 71, 72 КК за сукупністю вироків до покарання за цим вироком частково приєднано частину невідбутого покарання за попереднім вироком цього ж суду від 03 вересня 2019 року та остаточно призначено ОСОБА_6 покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік 10 днів. У решті вирок місцевого суду було залишено без зміни.
Судами попередніх інстанцій ОСОБА_6 визнано винуватим в умисному ухиленні від відбування покарання у виді 120 годин громадських робіт, яке йому було призначено вироком Дарницького районного суду м. Києва від 03 вересня 2019 року за ч. 1 ст. 186 КК.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати вирок апеляційного суду та застосувати положення ст. 49 КК, а кримінальне провадження щодо нього закрити.
На обґрунтування касаційних вимог ОСОБА_6 вказує про те, що:
- апеляційний суд за наявності підстав, передбачених ст. 49 КК, не роз`яснив засудженому відповідно до положень ст. 285 КПК право на його звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, не вирішив вказане питання, хоча на день ухвалення апеляційним судом вироку трирічний строк давності притягнення ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності вже закінчився;
- апеляційний суд усупереч вимогам ст. 281 КПК не мав права постановляти ухвали про його розшук, оскільки, на переконання засудженого, лише слідчий або прокурор, за наявності відповідних підстав, має право оголосити особу в розшук. Додатково вказує, що судом апеляційної інстанції безпідставно було оголошено його в розшук.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги засудженого, вважав вирок апеляційного суду законним та обґрунтованим, просив залишити його без зміни.
Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не з`явилися.
Мотиви суду
Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення учасників судового провадження, перевірив матеріали кримінального провадження, наведені в касаційній скарзі доводи та дійшов такого висновку.
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Висновки судів обох інстанцій щодо винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК, за обставин, установлених у вироку місцевого суду, ґрунтуються на доказах, досліджених у порядку ч. 3 ст. 349 КПК, у тому числі на показаннях засудженого, який визнав вину у скоєнні інкримінованого йому кримінально караного діяння та у касаційному порядку не оскаржуються.
Що стосується доводів, викладених у касаційній скарзі засудженого, щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме безпідставного незастосування апеляційним судом вимог ст. 49 КК та звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням на момент апеляційного провадження строків давності, то вони є необґрунтованими.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 КК особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: 1) два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі; 2) три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років; 3) п`ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини; 4) десять років - у разі вчинення тяжкого злочину; 5) п`ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.