П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 161/17111/17
провадження № 51-5823км21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участі:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
засудженого ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 липня 2021 року та ухвалу Волинського апеляційного суду від 16 листопада 2022 року щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Цумань Ківерцівського району Волинської області, громадянина України, який проживає у АДРЕСА_1,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК, і
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 липня 2021 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки без конфіскації майна.
Вирішено питання щодо речових доказів, а також інші питання, визначені кримінальним процесуальним законодавством.
Ухвалою Волинського апеляційного судувід 16 листопада 2022 року вирок суду першої інстанції було залишено без змін.
Судами попередніх інстанцій ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він попередньо запропонував та надалі 28 вересня 2017 року приблизно о 13 год 30 хв, перебуваючи в службовому кабінеті №408 слідчого відділу Луцького ВП ГУ НП у Волинській області, що знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул. Грибоєдова, 2, надав слідчому цього відділення ОСОБА_8, посада якої відноситься до службових осіб, які займають відповідальне становище, неправомірну вигоду у розмірі 2700 грн та 100 доларів США за вирішення нею питання про закриття кримінального провадження та непритягнення до кримінальної відповідальності його племінниці ОСОБА_9, яка була підозрюваною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185 КК, досудове розслідування яких здійснювала слідча ОСОБА_8 .
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду, а кримінальне провадження щодо нього закрити на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК у зв`язку із невстановленням достатніх доказів для доведення його винуватості в суді і вичерпанням можливості їх отримання.
На обґрунтування касаційних вимог засуджений стверджує про те, що:
- судами попередніх інстанцій усупереч вимогам ст. 23 КПК було порушено принцип безпосередності дослідження доказів, а саме не досліджено речового доказу - грошей, які були предметом неправомірної вигоди, яку він нібито надавав слідчій ОСОБА_8, за наявності обґрунтованих сумнівів сторони захисту щодо справжності цих грошей;
- місцевий суд під час нового розгляду кримінального провадження в порушення вимог ст. 22 КПК вдався до збирання доказів шляхом ініціювання питання проведення службової перевірки по факту зникнення із матеріалів кримінального провадження речового доказу - грошей;
- суди попередніх інстанцій дійшли необґрунтованого висновку про відсутність провокації щодо нього з боку співробітників поліції;
- апеляційний суд в порушення вимог ч. 3 ст. 404 КПК безпідставно відмовив у задоволенні клопотання сторони захисту щодо допиту свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11, повторного допиту свідка ОСОБА_8, а також щодо повторного дослідження усіх наявних у матеріалах кримінального провадження письмових доказів.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений та його захисник підтримали касаційну скаргу і просили її задовольнити, а прокурор вважала рішення судів попередніх інстанцій законними та обґрунтованими, просила касаційну скаргу засудженого залишити без задоволення.
Мотиви суду
Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення учасників судового провадження, перевірив матеріали кримінального провадження, наведені в касаційній скарзі доводи та дійшов такого висновку.
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи засудженого про істотне порушення вимог КПК судами попередніх інстанцій під час розгляду цього кримінального провадження з огляду на нижчевикладене.
У цьому провадженні ОСОБА_7 стверджував про порушення судами попередніх інстанцій вимог ст. 23 КПК і нездійснення безпосереднього дослідження в судовому засіданні грошей, які засуджений нібито передав слідчій як неправомірну вигоду, що призвело до неповного встановлення всіх обставин справи.
З досліджених судами попередніх інстанцій протоколу за результатами проведення НС(Р)Д аудіо-, відеоконтролю особи від 29 вересня 2017 року з додатком, а саме аудіо-відеозапису цієї негласної слідчої (розшукової) дії, вбачається, що ОСОБА_7 у приміщені службового кабінету № 408 відділення Луцького ВП ГУ НП у Волинській області пропонує та надає слідчій ОСОБА_8 обумовлену суму грошей, які він відраховує та кладе в шухляду робочого столу останньої, за вчинення нею дій, спрямованих на закриття кримінального провадження щодо його племінниці ОСОБА_9 ; протоколу огляду місця події від 28 вересня 2017 року з додатками (безперервним відеозаписом цієї слідчої дії), в якому зафіксовано, що одразу після передачі засудженим неправомірної вигоди слідчій у приміщенні вищевказаного службового кабінету № 408 відбувся огляд місця події за участю слідчої ОСОБА_8, затриманого ОСОБА_7 та понятих, в ході якого співробітниками поліції у верхній шухляді службового столу було виявлено гроші у розмірі 2700 грн та 100 доларів США, переписані серії, номери та номінал цих купюр, після чого вказані гроші були поміщені до поліетиленового пакету, який було опечатано.
Надалі вказані грошові кошти були визнані речовими доказами.
Місцевий суд під час першого судового розгляду в судовому засіданні від 10 квітня 2019 року, що підтверджується звуко-відеозаписом цього засідання, дослідив та приєднав до матеріалів кримінального речовий доказ, а саме одну купюру номіналом 100 (сто) доларів США серія LK 65695307 D, десять купюр по 200 (двісті) гривень з наступними серійними номерами: серія КЙ 6173308; КК 0693678; УЄ 3401231; ЗЗ0009068; ЕЕ 7964941; ТИ 8346286; АА 4607657; ПЕ 8921296; ЄЯ 9373239, дві купюри по 100 (сто) гривень з серійними номерами КА 5177217 та КН 071757, одну купюру номіналом 500 (п`ятсот) гривень з серійним номером АА 1256546, та за результатами судового розгляду вирішив їхню долю в порядку вимог ст. 100 КПК.
При цьому в ході вищевказаного судового розгляду місцевого суду сторона захисту не порушувала питання про справжність наявних у матеріалах кримінального провадження грошей і будь-яких тверджень про те, що ці гроші можуть бути фальшивими не висловлювала.
Під час нового судового розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_7 у суді першої інстанції в ході дослідження письмових доказів, у тому числі й наявних у матеріалах справи речових доказів, судом було встановлено відсутність грошей у матеріалах кримінального провадження, у зв`язку з чим цим судом було ініційовано перед керівництвом суду питання про проведення службової перевірки за фактом зникнення речового доказу - грошей із матеріалів кримінального провадження.
Тобто під час нового судового розгляду суд першої інстанції повторно речового доказу не досліджував.
Колегія суддів вважає, що оскільки речовий доказ (гроші) були предметом дослідження місцевим судом під час першого судового розгляду, принцип безпосередності дослідження доказів у цьому провадженні порушено не було.