ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 554/9877/19
провадження № 51-1248 км 23
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1,
суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
засуджених ОСОБА_6, ОСОБА_7,
захисників ОСОБА_8, ОСОБА_9
(у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційними скаргами засуджених на вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 17 червня 2020 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 02 лютого 2023 року стосовно
ОСОБА_6,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженця та жителя
АДРЕСА_1,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,
ОСОБА_7,
ІНФОРМАЦІЯ_2,
уродженця м. Кременчук Полтавської області,
який проживає за адресою:
АДРЕСА_2,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 17 червня 2020 року, залишеним без змін ухвалою Полтавського апеляційного суду від 02 лютого 2023 року, засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України:
- ОСОБА_6 - до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців;
на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднано невідбуте покарання за вироком Селидівського міського суду Донецької області від 13 травня 2019 року та остаточно визначено ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців;
- ОСОБА_7 - до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років;
на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднано невідбуте покарання за вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 20 червня 2017 року та остаточно визначено ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.
За вироком суду ОСОБА_6 та ОСОБА_7 визнано винуватими у вчиненні ними кримінальних правопорушень за таких обставин.
Так, ОСОБА_7 в період часу з 19 год 29 червня до 10 год 30 червня 2019 року, за попередньою змовою з ОСОБА_6, шляхом пошкодження вікна незаконно проникли до будинку АДРЕСА_3, який належить ОСОБА_10, звідки таємно, повторно викрали чуже майно, заподіявши потерпілій матеріальної шкоди на загальну суму 675,97 грн.
Крім того, 15 серпня 2019 року приблизно о 09 год ОСОБА_7 та ОСОБА_6, за попередньою змовою між собою, шляхом пошкодження вікна незаконно проникли до квартири АДРЕСА_4, яка належить ОСОБА_11, звідки таємно, повторно викрали чуже майно, заподіявши потерпілому матеріальної шкоди на загальну суму 2 216,67 грн.
Цього ж дня приблизно об 11 год ОСОБА_7 та ОСОБА_6, за попередньою змовою між собою, шляхом пошкодження вікна незаконно проникли до квартири АДРЕСА_5, яка належить ОСОБА_12, звідки таємно, повторно викрали чуже майно, заподіявши потерпілій матеріальної шкоди на загальну суму 9 809,66 грн.
Крім того, 08 вересня 2019 року в період часу з 12:30 до 18:30 ОСОБА_7 та ОСОБА_6, за попередньою змовою між собою, шляхом пошкодження вікна незаконно проникли до будинку АДРЕСА_6, який належить ОСОБА_13, звідки таємно, повторно викрали чуже майно, заподіявши потерпілій матеріальної шкоди на загальну суму 12 063,87 грн.
Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_7, не погоджуючись із судовими рішеннями через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить їх скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Свої вимоги засуджений мотивує тим, що суд першої інстанції безпідставно визнав його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, вирок ґрунтується на доказах, одержаних незаконним шляхом, а саме шляхом застосування фізичного тиску. Зазначає про те, що суд апеляційної інстанції, не дочекавшись рішення Держаного бюро розслідування за його заявою щодо його викрадення та катування, ухвалив остаточне рішення про його винуватість у вчиненні інкримінованого злочину. Крім того, посилається на те, що суд апеляційної інстанції під час апеляційного розгляду не дослідив матеріали розслідування за його заявою, проведеного Державним бюро розслідування, та не забезпечив можливість знайомитись з матеріалами провадження.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6, не погоджуючись із судовими рішеннями в частині його засудження за епізодом таємного викрадення майна у ОСОБА_10 через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та його особі, просить їх змінити - закрити кримінальне провадження за цим епізодом та пом`якшити призначене покарання. Свої вимоги засуджений мотивує тим, що судові інстанції безпідставно визнали його винуватим за епізодом таємного викрадення майна у потерпілої ОСОБА_10, оскільки даного злочину він не вчиняв і його винуватість в цьому не доведено. Стверджує про те, що інші крадіжки майна за трьома епізодами він вчиняв самостійно, ОСОБА_7 участі в цьому не брав. Посилається на те, що суд першої інстанції, призначаючи йому покарання, не врахував пом`якшуючих обставин. Вказує також на те, що під час судового розгляду як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанції не був допитаний свідок ОСОБА_14 . Крім того, зазначає про те, що під час досудового розслідування неправильно встановлено вартість викраденого майна, матеріали кримінального провадження не містять протоколів їх затримання, а також порушено їхнє право на захист.
Позиції учасників судового провадження
Засуджені та захисники підтримали доводи касаційних скарг, просили їх задовольнити.
Прокурор заперечив проти задоволення касаційних скарг, просив залишити оскаржувані судові рішення без зміни.
Мотиви Суду
Положеннями ст. 433 КПК України визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу; переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Статтею 412 КПК України передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
У касаційних скаргах засуджені покликаються, зокрема, на істотне порушення кримінального процесуального закону.