Постанова
Іменем України
15 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 466/10235/18
провадження № 61-6628св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 (відповідач),
відповідачі: ОСОБА_2 (відповідач), ОСОБА_3 (позивач), ОСОБА_4 (позивач),
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на постанову Львівського апеляційного суду в складі колегії суддів: Мікуш Ю. О., Приколоти Т. І., Савуляка Р. В. від 03 квітня 2023 року,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2018 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору позики грошових коштів недійсним.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 29 серпня 2008 року між нею та ОСОБА_2 було укладено шлюб, який рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 10 липня 2018 року розірвано. У період шлюбу у них народився син ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 . Під час перебування у шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 ними за спільні кошти набуто у власність квартиру загальною площею 72,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності на квартиру зареєстровано за ОСОБА_2 .
Оскільки питання щодо поділу вищезазначеної квартири ними не було вирішено в добровільному порядку, вона звернулась до суду із позовною заявою про поділ майна подружжя, в якій просила суд визнати вищезазначену квартиру об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та здійснити поділ спірної квартири, виходячи з рівності часток подружжя в спільному майні. Під час розгляду цивільної справи № 466/7108/18 про поділ майна подружжя, відповідач стверджував, що квартира придбана за кошти у сумі 50 000 дол. США, які були позичені у його батьків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на підставі договору позики від 12 січня 2017 року.
Зазначає, що під час розгляду цивільної справи № 466/7108/18 за її позовом про поділ майна подружжя, вона дізналась про те, що батьки її колишнього чоловіка - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулись з позовом до свого сина ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики від 12 січня 2017 року, переслідуючи мету позбавлення її права власності на частку визначеної спірної квартири. Вважає, що договір позики від 12 січня 2017 року укладений з порушенням норм цивільного та сімейного законодавства, без наміру створення реальних правових наслідків, оскільки грошові кошти у розмірі 50 000 дол., зазначені в пункті 1 даного договору, не були реально передані ОСОБА_3 і ОСОБА_4 їхньому сину ОСОБА_2 для придбання квартири, яка є об`єктом права спільної сумісної власності.
У грудні 2018 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 пред`явили в суд позов до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про солідарне стягнення боргу за договором позики.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 12 січня 2017 року між ними: ОСОБА_3, ОСОБА_4, з однієї сторони, та їх сином - ОСОБА_7, з другої сторони, було укладено договір позики, згідно пункту 1 якого вони передали синові грошові кошти в розмірі 50 000 дол. США. На підтвердження отримання грошових коштів відповідачем було надано розписку. Згідно пункту 3 цього договору грошові кошти передавались на придбання житла - квартири АДРЕСА_2 . Відповідно до пункту 4 договору відповідач зобов`язувався повернути грошові кошти в повному обсязі. У серпні 2018 року позивачі звернулись до відповідача із вимогою про повернення позичених коштів, проте зазначена вимога залишилась без реагування.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 05 жовтня 2022 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору позики недійсним - відмовлено.
Позов ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3, ОСОБА_4 50 000 дол. США боргу за договором позики від 12 січня 2017 року Вирішено питання про судові витрати.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання договору позики грошових коштів недійсним та задовольняючи позовні вимоги відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення солідарно 50 000 дол. США, суд першої інстанції виходив із недоведеності вимог про недійсність договору позики грошей, які використані на придбання квартири в інтересах сім`ї, а тому наявні підстави для покладення солідарного обов`язку на подружжя про повернення коштів позикодавцям.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Львівського апеляційного суду від 03 квітня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 05 жовтня 2022 року скасовано в частині стягнення грошових коштів з ОСОБА_1 за договором позики від 12 січня 2017 року та в частині стягнення судових витрат, виключено з резолютивної частини слово "солідарно". У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін. Вирішено питання про судові витрати.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивачами за об`єднаним позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не доведено належними та допустимими доказами, що передача коштів в розмірі 50 000 дол. США від 12 січня 2017 року була реально саме для придбання квартири АДРЕСА_2 та що отримані ОСОБА_2 кошти від батьків були використані за призначенням, а саме для придбання спірної квартири та в інтересах сім`ї. Сам по собі факт зазначення у договорі про ціль позики, безумовно не свідчить про те, що позика була витрачена за призначенням користувачем грошових коштів ОСОБА_2 . Ні позивачем ОСОБА_1, на відповідачем ОСОБА_2 не надано суду доказів обізнаності дружини позичальника ОСОБА_1 про укладення договору позики, а тому відсутні підстави для виникнення у колишнього подружжя солідарного обов`язку щодо повернення боргу.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи вимог касаційної скарги
У травні 2023 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Львівського апеляційного суду від 03 квітня 2023 року, у якій просять скасувати зазначену постанову в частині відмови в позові про солідарне стягнення коштів за договором позики з ОСОБА_1, та в цій частині залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 10 грудня 2018 року в справі № 319/1669/16, від 08 липня 2019 року в справі № 524/4946/16, від 12 вересня 2019 року в справі № 604/1038/16, від 13 травня 2019 року в справі № 638/1962/17, від 06 березня 2019 року в справі № 754/11103/16-ц, від 30 січня 2019 року в справі № 372/1558/16-ц, від 17 квітня 2019 року в справі № 631/1982/16-ц, від 10 жовтня2019 року в справі № 607/2831/16-ц та постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року в справі № 6-1967цс15 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Крім того, зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми у правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
У решті вимог судові рішення до суду касаційної інстанції не оскаржено та предметом перегляду не є (стаття 400 ЦПК України).
Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу
У липні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Савка Т. В., подав до Верховного Суду відзив а касаційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_4, у якій просить зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обгрунтованість вказаного судового рішення не впливають.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 15 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу № 466/10235/18 з Шевченківського районного суду м. Львова.
Зазначена справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що 29 серпня 2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений шлюб, у період якого у сторін народився син ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 10 липня 2018 року шлюб між сторонами розірвано.
Під час перебування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у шлюбі відповідно до договору про купівлю-продаж майнових прав від 17 травня 2014 року, ОСОБА_2 придбав квартиру АДРЕСА_2 .
Суд також установив, що 12 січня 2017 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (батьки відповідача ОСОБА_2 ) позичили відповідачу ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 50 000 дол. США, які останній зобов`язувався витратити на придбання квартири АДРЕСА_3 .
2.Мотивувальна частина
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".