Постанова
Іменем України
13 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 610/1929/20
провадження № 61-3031св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, яка представляє інтереси малолітнього сина ОСОБА_4,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 21 липня 2021 року в складі судді Теслікової І. І. та постанову Харківського апеляційного суду від 19 січня 2023 року в складі колегії суддів: Пилипчук Н. П., Тичкової О. Ю., Маміної О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, яка представляє інтереси малолітнього сина ОСОБА_4, про встановлення юридичного факту спільного проживання, визнання об`єкта спільною сумісною власністю подружжя, визнання права власності, визнання частково недійсним заповіту.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що з 04 квітня 1981 року до 24 січня 2017 року перебувала із ОСОБА_5 у зареєстрованому шлюбі, після розірвання якого сімейні стосунки між ними фактично не припинялися, а стали міцнішими, і 04 лютого 2017 року вони вирішили придбати двокімнатну квартиру.
23 лютого 2017 року за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу вони придбали квартиру АДРЕСА_1 на ім`я чоловіка.
15 січня 2018 року вони придбали ще одну квартиру за адресою: АДРЕСА_2 .
Навесні 2017 року самопочуття її чоловіка значно погіршилося. Після довготривалого обстеження був встановлений діагноз про наявність онкологічного захворювання. Під час проведення лікування вона приймала активну участь, весь цей час вона була поряд із чоловіком, підтримувала його морально і фізично.
07 травня 2020 року вони вдруге зареєстрували шлюб.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер. Після смерті чоловіка їй стало відомо про заповіт, відповідно до якого ОСОБА_5 одноособово розпорядився без її на те згоди спільною сумісною власністю подружжя.
Вказані квартири та грошові заощадження в АТ "Райффайзен Банк Аваль" він заповів сину ОСОБА_2 та онуку ОСОБА_4 у рівних частках кожному, а житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами АДРЕСА_3, та земельну ділянку, на якій розташований цей будинок, заповів їй.
Вказала, що вказані квартири є спільним сумісним майном подружжя, яке було придбано під час перебування у фактичних шлюбних відносинах та належить подружжю у рівних частках. Вона не надавала згоди чоловікові на те, що він буде розпоряджатися спільною сумісною власністю подружжя на свій розсуд без урахування її прав та інтересів. Розірвання шлюбу з ОСОБА_5 24 січня 2017 року було суто формальним, ведення спільного господарства та сімейного бюджету не припинялось, вони перебували у фактичних шлюбних відносинах.
З огляду на зазначене позивач просила суд:
- встановити юридичний факт спільного проживання ОСОБА_1 з померлим ОСОБА_5 у період з 24 січня 2017 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 однією сім`єю без укладання шлюбу та перебування у фактичних шлюбних відносинах;
- визнати об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_5 квартиру за адресою: АДРЕСА_4 та квартиру за адресою: АДРЕСА_2 ;
- визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку вказаних квартир;
- визнати частково недійсним заповіт, складений 04 травня 2020 року ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, що посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Жиляєвою Н. В. в частині розпорядження майном, припинивши право на спадкування часток у вказаних квартирах ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .
Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень
Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 21 липня 2021 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 19 січня 2023 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що позивач не надала належних та допустимих доказів на підтвердження факту придбання в інтересах сім`ї спірного нерухомого майна на спільні з ОСОБА_5 кошти. Разом із тим суди керувались відсутністю правових підстав для визнання частково недійсним заповіту, складеного ОСОБА_5 .
Надаючи оцінку акту обстеження від 09 липня 2020 року, складеного депутатом Савинської селищної ради, у якому зазначено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_1 з 2001 року спільно мешкали та вели спільне господарство, суди керувалися тим, що з вказаного доказу неможливо встановити, коли ці особи відновили сімейні стосунки та чи проживали вони разом на час придбання спірного нерухомого майна.
Суди також узяли до уваги декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2017 рік, згідно із якою ОСОБА_1 у пункті 2.2 "Інформація про членів сім`ї суб`єкта декларування" не зазначила ОСОБА_5 як особу, з якою спільно проживає, пов`язана спільним побутом та має взаємні права та обов`язки.
Суди попередніх інстанцій також врахували, що періодична участь позивача в сплаті комунальних послуг за майно, яке належало померлому, спільний відпочинок та дозвілля не є беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання однією сім`єю.
Водночас суди керувалися відсутністю правових підстав для визнання оскаржуваного заповіту недійсним.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
04 березня 2023 року до Верховного Суду через підсистему "Електронний суд" представник ОСОБА_1 - адвокат Крижановський М. В. подав касаційну скаргу на вказані судові рішення, у якій просить їх скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Підставами касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду від 03 листопада 2021 року справа № 761/29693/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Також заявник оскаржує судові рішення з передбачених пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України підстав (вказує на порушення судами норм процесуального права відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що при розгляді цієї справи суди попередніх інстанцій порушили принцип змагальності, оскільки поклали тягар доказування лише на позивача. Водночас суди надали неправильну правову оцінку показанням свідків, а також відомостям, зазначеним позивачем у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Вказаний факт підтверджує лише обставини того, що особи офіційно не перебували у зареєстрованому шлюбі, та не спростовує доводів позивача про наявність між нею та спадкодавцем притаманних подружжю відносин. Інші аргументи касаційної скарги зводяться до аналізу заявником показань свідків.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 24 березня 2023 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Ухвалою Верховного Суду від 07 вересня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Відзивів на касаційну скаргу не надійшло.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
З 04 квітня 1981 року до 24 січня 2017 року позивач ОСОБА_1 перебувала із ОСОБА_5 у зареєстрованому шлюбі.
23 лютого 2017 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 було укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу квартири, згідно із умовами якого ОСОБА_5 придбав у ОСОБА_6 за 631 000 грн квартиру АДРЕСА_1 .
Відповідно до пункту 7 договору покупець у шлюбі не перебуває, і грошові кошти, що витрачаються ним на придбання квартири за цим договором, не є спільною сумісною власністю та є його особистою приватною власністю, і особи, які б могли поставити питання про визнання за ними права власності на грошові кошти, витрачені на купівлю квартири, у тому числі відповідно до статей 65, 74 та 97 СК України, відсутні.
15 січня 2018 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_5 було укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу квартири, згідно із умовами якого ОСОБА_5 придбав у ОСОБА_7 за 26 000 грн квартиру АДРЕСА_5 .
Згідно із пунктом 4.2. договору покупець своєю заявою довів до відома, що придбає згідно цього договору квартиру, не перебуваючи у шлюбі, за свої власні кошти.
07 травня 2020 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 було повторно укладено шлюб.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер.
Після його смерті відкрилась спадщина, яка складається в із:
- квартири АДРЕСА_1 ;
- квартири АДРЕСА_5 ;
- житлового будинку АДРЕСА_3, з надвірними будівлями та спорудами та земельної ділянки за цією ж адресою;
- грошових заощаджень у АТ "Райффайзен Банк Аваль".
04 травня 2020 року ОСОБА_5 склав заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Жиляєвою Н. В., відповідно до якого на випадок своєї смерті зробив розпорядження наступним чином: квартиру АДРЕСА_1, квартиру АДРЕСА_5 та грошові заощадження заповів сину ОСОБА_2 та онуку ОСОБА_4 в рівних частках кожному; житловий будинок АДРЕСА_3, з надвірними будівлями та спорудами та земельну ділянку за цією ж адресою заповів ОСОБА_1 .
Мотивувальна частина
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.