ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 вересня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/9894/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.
секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,
за участю представників:
позивача - Жука О. Б. (адвокат),
відповідача - Кулакова В. В. (адвокат), Пшенишної В. В. (адвокат),
розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Бастіон-Київ" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2023 (суддя Плотницька Н. Б.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.05.2023 (головуючий - Корсак В. А., судді Алданова С. О., Євсіков О. О.) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НПО Інфотех"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Бастіон-Київ"
про стягнення 2 185 363,07 грн.
Короткий зміст і підстави позовних вимог
1. 23.09.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "НПО Інфотех" (далі - ТОВ "НПО Інфотех", Товариство, покупець, позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Бастіон-Київ" (далі - ТОВ "Компанія Бастіон-Київ", Компанія, постачальник, відповідач) про стягнення з відповідача 2 185 363,07 грн заборгованості, з якої: 1 721 832,28 грн основної заборгованості; 423 853,65 грн пені; 3 % річних у сумі 39 677,14 грн, з посиланням на положення статей 524, 526, 530, 533, 549, 610, 612, 625, 662, 663, 693, 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 193, 230, 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України).
2. Позовна заява обґрунтовується тим, що на порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору поставки обладнання від 09.09.2021 № 9092021 (далі - договір поставки від 09.09.2021, договір № 9092021) Компанія не виконала свої зобов`язання з поставки товару вартістю 41 172,46 доларів США, внаслідок чого в постачальника на підставі частини 2 статті 693 ЦК України виник обов`язок повернути Товариству попередню оплату в сумі 1 721 832,28 грн, що на час звернення з позовом еквівалентно 41 172,46 доларів США, а також сплатити покупцю 423 853,65 грн неустойки та 3 % річних у сумі 39 677,14 грн, нараховані за прострочення виконання зобов`язань за період з 03.12.2021 по 19.09.2022 (далі - спірний період).
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.02.2023 позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Компанія Бастіон-Київ" на користь ТОВ "НПО Інфотех" 1 721 832,28 грн основної заборгованості, 211 926,83 грн пені, 3 % річних у сумі 39 677,14 грн та 32 780,45 грн витрат зі сплати судового збору.
Рішення аргументоване обґрунтованістю позовних вимог і доведеністю обставин неналежного виконання відповідачем договірних зобов`язань з поставки товару, що був повністю оплачений позивачем шляхом вчинення передоплати, проте, користуючись правом, наданим положеннями статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України, суд зменшив на 50 % розмір пені, присудженої до стягнення з відповідача.
4. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 31.05.2023 рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2023 змінено в частині стягнення 3% річних та розподілу судових витрат в суді першої інстанції. Ухвалено в цій частині нове рішення, яким відмовлено в стягненні 3 % річних у сумі 39 677,14 грн. Стягнуто з ТОВ "Компанія Бастіон-Київ" на користь ТОВ "НПО Інфотех" 32 185,29 грн витрат зі сплати судового збору. В решті зазначене рішення залишено без змін.
Постанова мотивована посиланням на норми статей 6, 11, 524- 526, 530, 533, 549, 551, 610, 612, 625, 629, 655, 882, 692, 693, ЦК України, статей 173, 193, 198, 216, 218, 230, 231, 265 ГК України, статей 236, 269, 277 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), застосовуючи які суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог про стягнення 3 % річних у сумі 39 677,14 грн як таких, що безпідставно нараховані покупцем за прострочення виконання зобов`язань за період з 03.12.2021 по 19.09.2022, оскільки позивач звернувся до відповідача із заявою від 07.09.2022 № 0709-01 про односторонню відмову від договору та вимогою здійснити повернення попередньої оплати протягом трьох банківських днів з моменту отримання цієї вимоги, тобто Товариство, скориставшись умовою пункту 8.3.1 договору поставки від 09.09.2021, фактично визначило відповідачу інший строк для повернення авансу, з порушенням якого настає передбачена статтею 625 ЦК України відповідальність, і такий строк для повернення авансу настав лише 25.09.2022, тоді як покупцем було заявлено вимогу про стягнення 3 % річних за період з 03.12.2021 по 19.09.2022, який (період) передував даті виникнення прострочення постачальника з повернення авансу відповідно до строку, визначеного в зазначеній заяві.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в частині задоволення решти позовних вимог, апеляційний суд виходив з того, що: 1) за загальним правилом зобов`язання має бути виражене і підлягає оплаті у гривнях, водночас сторони мають право визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті, а також з метою визначення суми, що підлягає сплаті у гривні, погодити порядок перерахунку суми платежу у гривні пропорційно до зміни курсу гривні до іноземної валюти; 2) оскільки сторони в специфікації від 09.09.2021, яка є невід`ємною частиною договору № 9092021, визначили валютою зобов`язання долар США, зокрема, визначили вартість товару у розмірі 1 146 018 грн, що еквівалентно 41 795 доларів США, та позивач, керуючись умовами вказаного правочину, 09.09.2021 здійснив оплату авансу за договірними зобов`язаннями у валюті, імперативно визначеній нормами чинного законодавства, в розмірі 1 146 018 грн, що є еквівалентом іноземної валюти станом на 09.09.2021, то місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про те, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню норма частини 2 статті 533 ЦК України, адже грошове зобов`язання відповідача (повернення попередньої оплати) триває, офіційний курс гривні до долара США змінився, сума боргу на станом на 19.09.2022 (дата складання позовної заяви), еквівалентна 41 172,46 доларів США, становила 1 721 832,28 грн (схожий за змістом висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 296/10217/15-ц); 3) сторони в пункті 8.3 договору поставки від 09.09.2021 погодили, що за несвоєчасне постачання товару постачальник за кожен день прострочення поставки виплачує покупцеві неустойку в розмірі 1 % від загальної вартості товару, строк поставки якого було прострочено. Отже, сторони за відсутності встановлених спеціальними законами обмежень не позбавлені права передбачити в договорі господарську санкцію, що застосовується за прострочення негрошового зобов`язання у відсотках до суми невиконаного зобов`язання за кожен день прострочення, та звернутися з вимогою про її стягнення в зв`язку з простроченням зобов`язання (аналогічний висновок щодо можливості забезпечення сторонами договору виконання негрошового зобов`язання за допомогою пені викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.04.2019 у справі № 904/3565/18).
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду та постановою суду апеляційної інстанції, ТОВ "Компанія Бастіон-Київ" звернулося з касаційною скаргою, в якій просить зазначені судові рішення скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення 575 814,28 грн основного боргу (в частині перевищення розміру основного боргу понад суму 1 146 018 грн) і про стягнення 211 926,83 грн пені та передати справу на новий розгляд.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
6. На обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на неправильне застосування і порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, наголошуючи на тому, що: 1) апеляційний суд помилково застосував до спірних правовідносин правові висновки, наведені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 296/10217/15-ц, позаяк сторони в договорі поставки від 09.09.2021 визначили вартість товару в гривнях і навели еквівалент в доларах США без зазначення порядку його використання, а саме без зазначення можливості зміни вартості товару в гривнях у разі коливання курсу валюти; 2) суди не врахували висновку щодо застосування норм частини 2 статті 533 ЦК України та частини 2 статті 693 ЦК України, викладеного в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 910/15714/18; 3) суди не врахували висновку щодо застосування положень частини 2 статті 533 ЦК України в подібних правовідносинах (у контексті правил проведення розрахунку пені щоденно за прострочене зобов`язання, виражене в іноземній валюті), викладеного в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.09.2020 у справі № 916/4693/15, від 23.11.2018 у справі № 922/4404/17, в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.06.2018 у справі № 905/1923/16, від 13.07.2018 у справі № 916/2393/17, від 06.03.2019 у справі № 916/4692/15 та в постанові Верховного Суду України від 01.04.2015 у справі № 909/660/14; 4) на теперішній час відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми частини 2 статті 533 ЦК України в спірних правовідносинах повернення суми попередньої оплати в порядку, передбаченому частиною 2 статті 693 цього Кодексу, а саме у разі, коли в договорі вартість товару визначено в гривнях і наявне зазначення еквіваленту в іноземній валюті, але умови договору не передбачають можливості зміни вартості товару в гривнях у зв`язку з коливанням курсу національної валюти; 5) позивачем при розрахунку пені переведено суму здійсненої передоплати в гривнях в еквівалент доларів США і нарахування пені здійснено в доларах США, а в підсумку весь нарахований розмір пені (10135,19 доларів США) позивач знову перерахував у гривню, застосувавши банківський курс купівлі долара США станом на дату підготовки позовної заяви, а не станом на кожен день прострочення; 6) всупереч нормам процесуального права суд апеляційної інстанції в постанові від 31.05.2023 переглянув період нарахування позивачем 3 % річних та дійшов висновку щодо неправильного визначення позивачем періоду нарахування, але не переглянув період нарахування позивачем пені; 7) на думку скаржника, неможливо одночасно звертатися з вимогою про повернення сплаченої грошової суми за товар, застосовувати відповідальність за невиконання грошового зобов`язання (3 % річних) і передбачену пунктом 8.3 договору № 9092021 відповідальність за невиконання негрошового зобов`язання (прострочення поставки товару).
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
7. ТОВ "НПО Інфотех" у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених у рішенні Господарського суду міста Києва від 13.02.2023, однак, просить оскаржувану відповідачем постанову скасувати в частині відмови в стягненні з відповідача 3 % річних у сумі 39 677,14 грн.
Розгляд справи Верховним Судом
8. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.08.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Компанія Бастіон-Київ" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.05.2023 у справі № 910/9894/22 та призначено розгляд цієї справи в судовому засіданні на 12.09.2023.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
9. 09.09.2021 між ТОВ "Компанія Бастіон-Київ" (постачальник) та ТОВ "НПО Інфотех" (покупець) укладено договір № 9092021, за умовами пунктів 1.1, 1.2, 2.2.1, 2.2.10, 3.1, 3.2 якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар. Найменування, загальна кількість товару, що підлягає поставці, його часткове співвідношення асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються у специфікаціях, що є додатками та невід`ємними частинами цього договору. Постачальник зобов`язаний своєчасно поставляти покупцю визначений цим договором товар. У разі порушення взятих на себе зобов`язань постачальник зобов`язаний повернути покупцю в повному обсязі 100 % попередньої оплати в строк не пізніше 14 календарних днів з дати отримання відповідної письмової вимоги від покупця. Поставка товару здійснюється силами і за рахунок постачальника. Умови та строки поставки товару вказуються у відповідних специфікаціях на кожну окрему партію товару. Строки поставки товару вказані у специфікаціях є остаточними і зміні не підлягають, якщо інше не передбачено умовами цього договору. Постачальник гарантує, що ним враховані всі можливі умови і фактори, що впливають на строки поставки товару.
10. Згідно з пунктами 6.1- 6.3, договору поставки від 09.09.2021 загальна вартість кожної окремої партії товару, що підлягає поставці, погоджується у специфікаціях та включає в себе вартість упакування і доставки товару. Ціна договору складається з вартості поставленого та прийнятого покупцем товару згідно з підписаними сторонами видатковими накладними. Порядок оплати кожної окремої партії Товару, що підлягає поставці, визначається у додаткових специфікаціях, що є додатками та невід`ємними частинами цього договору. Оплата здійснюється шляхом перерахування покупцем грошових коштів у національній валюті України (гривні), на поточний рахунок постачальника на підставі рахунку-фактури, виставленого постачальником, Зобов`язання по оплаті вважаються виконаними з дати списання грошових коштів з поточного рахунку покупця.
11. Відповідно до пункту 13.1 договору № 9092021 цей договір вважається укладеним і набирає чинності з дати його підписання сторонами (в паперовому або електронному вигляді) та скріплення печатками сторін і діє 1 (один) календарний рік, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором, у тому числі грошових.
12. У пункті 8.3 договору поставки від 09.09.2021 сторони погодили, що за несвоєчасне постачання товару постачальник за кожен день прострочення поставки виплачує покупцеві неустойку у розмірі 1 (один) % від загальної вартості товару, строк поставки якого було прострочено.
13. Підпунктом 8.3.1 пункту 8.3 договору № 9092021 передбачено, що у разі прострочення поставки товару більше ніж 7 календарних днів покупець має право відмовитися від договору в односторонньому порядку і вимагати від постачальника повернення попередньої оплати, сплаченої відповідно до положень цього договору та додатків до нього. Постачальник зобов`язується повернути попередню оплату протягом трьох банківських днів з моменту направлення покупцем відповідної вимоги.
14. Відповідно до підписаної сторонами специфікації від 09.09.2021 до договору № 9092021 сторони узгодили найменування асортимент товару: іС5005 Картка доступна іСlass SEOS 8K - 1000 шт. вартість 68 550 грн, HID SIGNO-20 (20TKS-03-000000) зчитувач смарт-карток - 250 шт. вартістю 886 465 грн.
Згідно з пунктом 2 специфікації загальна вартість товару за умови поставки товару однією партією становить 1 146 018 грн 00 коп., що еквівалентно 41 795,00 доларів США за курсом купівлі долара США (за інформацією, розміщеною на сайті ://minfin.com.ua/ua/currencv/contracts/ (Банківський курс "продажу" +2%)), далі - "Курс долара США".
Загальну вартість товару, визначену цією специфікацією, встановлено відповідно до курсу гривні до долара США станом на дату підписання специфікації, який (курс) становить 27,42 гривень за один долар США (пункт 2.1 специфікації).
15. Умовами пунктів 3.1, 3.2 вказаної специфікації сторони визначили, що розрахунки за товар здійснюються у безготівковій формі банківським переказом коштів на поточний рахунок постачальника. Платіж за додатком здійснюється покупцем у гривнях в наступному порядку: 100 % оплати за товар шляхом банківського переказу коштів на розрахунковий рахунок постачальника після підписання договору.
Оплата за товар здійснюється у національній валюті України (гривні) шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника (пункт 4 специфікації від 09.09.2021).
16. Згідно з пунктами 5 і 6 специфікації від 09.09.2021 до договору № 9092021 строк поставки товару 60 (шістдесят) робочих днів з моменту зарахування попередньої оплати на поточний рахунок постачальника. Поставка товару на підставі цього договору здійснюється силами, засобами та за рахунок постачальника на умовах поставки відповідно до правил "Інкотермс" у редакції 2020 року: DDP, місце поставки: місто Київ, вул. Короленківська, 3.
17. На виконання умов договору № 9092021 ТОВ "НПО Інфотех" за платіжним дорученням від 09.09.2021 № 14634 перерахував на розрахунковий рахунок ТОВ "Компанія Бастіон-Київ" грошові кошти в сумі 1 146 018 грн як попередню оплату за товар згідно з цим договором.
Натомість відповідач у встановлений в пункті 5 специфікації від 09.09.2021 до договору № 9092021 60-денний строк з моменту зарахування попередньої оплати на поточний рахунок постачальника поставку товару не здійснив.
18. З опису вкладення в цінний лист, поштової накладної та фіскального чеку від 24.12.2021 вбачається, що Товариство на адресу Компанії направило лист-претензію від 24.12.2021 № 2412-01 з вимогою негайного виконання зобов`язань з поставки товару та повідомило постачальника, що в разі невиконання зобов`язанням з поставки товару позивач буде вимушений застосувати до відповідача санкції, передбачені пунктами 8.3, 8.3.1 договору № 9092021, а також вимагати відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням договору, та повернення грошових коштів з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3 % річних відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України.
Позиція Верховного Суду
19. Згідно з положеннями частини 1 статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Оскільки вимоги поданої касаційної скарги стосуються незгоди відповідача з судовими рішеннями судів попередніх інстанцій виключно в частині задоволення позовних вимог про стягнення 575 814,28 грн основного боргу (в частині перевищення розміру основного боргу понад суму 1 146 018 грн) і про стягнення 211 926,83 грн пені, то їх касаційний перегляд здійснюється лише у відповідній частині.
При цьому на підставі частини 1 статті 300 ГПК України та з урахуванням принципу диспозитивності господарського судочинства, закріпленого статтею 14 цього Кодексу, Верховний Суд не бере до уваги викладені у відзиві на касаційну скаргу ТОВ "НПО Інфотех" передчасні доводи та вимоги позивача щодо скасування постанови Північного апеляційного господарського суду від 31.05.2023 в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних у сумі 39 677,14 грн, оскільки з матеріалів справи не вбачається самостійного подання Товариством касаційної скарги в порядку, передбаченому статтями 287- 291 ГПК України, що об`єктивно унеможливлює розгляд зазначених вимог позивача в межах відкритого касаційного провадження.
20. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши в межах вимог поданої касаційної скарги наведені у ній доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково з таких підстав.
21. В основу оскаржуваної постанови покладено висновок апеляційного господарського суду про доведеність Товариством належними і допустимими доказами та неспростовність відповідачем факту порушення ним зобов`язання з поставки за специфікацією від 09.09.2021 до договору № 9092021 товару загальною вартістю 41 795 доларів США, яку позивач в еквіваленті 1 146 018 грн оплатив 09.09.2021 шляхом здійснення передоплати, внаслідок чого на підставі положень частини 2 статті 533 ЦК України та частини 2 статті 693 ЦК України постачальник зобов`язаний повернути Товариству попередню оплату в сумі 1 721 832,28 грн, що на час звернення з позовом еквівалентно 41 172,46 доларів США, а також сплатити передбачену пунктом 8.3 договору поставки від 09.09.2021 неустойку за прострочення виконання Компанією негрошового зобов`язання.
22. Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача спірної суми основного боргу, проте вважає помилковим висновок судів в частині стягнення 211 926,83 грн пені з огляду на таке.
23. Частинами 1, 2 статті 693 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Відповідно до частини 2 статті 524 ЦК України сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.
Грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (частини 1 та 2 статті 533 ЦК України).
Згідно з частиною 2 статті 198 ГК України грошові зобов`язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов`язанням можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб`єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов`язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.
24. Колегія суддів вважає обґрунтованими висновки апеляційного суду про те, що: 1) за загальним правилом зобов`язання має бути виражене і підлягає оплаті у гривнях, водночас сторони мають право визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті, а також з метою визначення суми, що підлягає сплаті у гривні, погодити порядок перерахунку суми платежу у гривні пропорційно до зміни курсу гривні до іноземної валюти; 2) у випадку якщо грошове зобов`язання певним чином виражене в іноземній валюті, то у складі такого зобов`язання виокремлюються два взаємопов`язаних елементи: валюта зобов`язання (грошова одиниця, в яких нарахована сума зобов`язання, що дає змогу визначити її вартісне значення) та валюта платежу (грошові знаки, що є засобом погашення грошового зобов`язання і в яких має відбуватися їх фактичне виконання).
25. При вирішенні спору судами попередніх інстанцій достовірно встановлено та скаржником не спростовується той факт, що сторони в специфікації від 09.09.2021, яка є невід`ємною частиною договору № 9092021, визначили валютою зобов`язання долар США, зокрема, визначили вартість товару в сумі 1 146 018 грн, що еквівалентно 41 795 доларів США станом на 09.09.2021, а оскільки позивач, керуючись умовами вказаного договору, 09.09.2021 здійснив попередню оплату за договірними зобов`язаннями в національній валюті в розмірі 1 146 018 грн, як того вимагають імперативні положення частини 1 статті 533 ЦК України та частини 2 статті 198 ГК України.
У зв`язку з цим місцевий та апеляційний господарські суди дійшли правильного висновку про те, що до спірних правовідносин повернення передоплати підлягає застосуванню норма частини 2 статті 533 ЦК України, адже грошове зобов`язання відповідача з повернення попередньої оплати триває внаслідок нездійснення поставки товару Компанією та за цей час (з 09.09.2021 по 19.09.2022) офіційний курс гривні до долара США змінився, сума боргу на станом на 19.09.2022 (дата складання позовної заяви), еквівалентна 41 172,46 доларів США, становила 1 721 832,28 грн.
26. Відповідно до частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
27. Колегія суддів зазначає про правильне врахування сформульованого в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 296/10217/15-ц (предмет позову - стягнення сплаченого позивачем авансу, грошовий еквівалент якого було визначеного в іноземній валюті, тобто спір виник з подібних правовідносин) висновку про те, що частина 2 статті 524 та частина 2 статті 533 ЦК України допускають, що сторони можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов`язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом Національного банку України, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Оскільки позивачка передала ОСОБА_1 аванс у розмірі 320 тис. грн, що еквівалентно 40 тис. доларів США, до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина 2 статті 533 ЦК України, оскільки грошове зобов`язання ОСОБА_1 триває, офіційний курс гривні до долара США змінився, сума боргу станом на 31 серпня 2015 року (дата підготовки позовної заяви), еквівалентна 40 тис. доларів США, становила 1 млн 16 тис. 899 грн 20 коп. Ураховуючи умови укладеного договору та положення статті 533 ЦК України, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення суми боргу відповідно до умов договору та положень цієї норми, еквівалентної 40 тис. доларів США в межах позовних вимог.
28. Ураховуючи наведене вище Верховний Суд вважає, що з огляду на встановлення специфікацією від 09.09.2021 до договору № 9092021 іншого порядку визначення суми, що підлягає сплаті у гривнях (за курсом купівлі долара США згідно з інформацією, розміщеною на сайті://minfin.com.ua/ua/currencv/contracts/ (Банківський курс "продажу" +2%)), аніж за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу (частина 2 статті 533 ЦК України), що свідчить про чинність відповідного договірного застереження, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для повернення покупцю (Товариству) попередньої оплати в сумі 1 721 832,28 грн, що на час звернення з позовом еквівалентно 41 172,46 доларів США, чим спростовується безпідставне твердження скаржника про невизначеність вказаним договором можливості зміни вартості товару в гривнях у разі коливання курсу національної валюти щодо долара США.
29. Крім того, стягуючи передбачену пунктом 8.3 договору поставки від 09.09.2021 неустойку (пеню) в сумі 211 926,83 грн, нараховану за прострочення виконання Компанією негрошового зобов`язання (з поставки товару в 60-денний строк з моменту зарахування попередньої оплати на поточний рахунок постачальника), суд апеляційної інстанції правомірно врахував викладений в пункті 5.2.6 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.04.2019 у справі № 904/3565/18 (предмет позову - стягнення пені та штрафу за непоставлений товар, тобто спір виник з подібних правовідносин) висновок щодо комплексного застосування положень частини 3 статті 6, частини 2 статті 9, частини 3 статті 549 ЦК України та частини 2 статті 4, частини 4 статі 231 ГК України:
"Господарський кодекс України не містить поняття пені. Водночас, згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Разом з тим, господарським законодавством закріплено, що у випадку, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або в кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч. 4 ст. 231 ГК).
Тлумачення вказаної норми дозволяє констатувати, що на основі норм господарського законодавства пеня може бути застосована для забезпечення будь-якого зобов`язання, оскільки вона відноситься до штрафних санкцій.
Як наслідок, враховуючи ч. 2 ст. 9 ЦК України та ч. 2 ст. 4 ГК України, що передбачають наявність спеціальних норм, регулюючих господарські відносини, Суд вважає, що сторони не позбавлені права у господарському договорі забезпечувати пенею виконання будь-якого зобов`язання.
Крім того, Суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Тлумачення положень ч. 3 ст. 549 ЦК України в аспекті меж свободи договору дає можливість зробити висновок, що сторони у договорі можуть забезпечити за допомогою пені виконання негрошового зобов`язання".
30. Компанія в поданій касаційній скарзі посилається на наявність підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 ГПК України, а саме:
якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України
31. З мотивів, наведених у пунктах 23, 27, 28 цієї постанови, колегія суддів відхиляє доводи скаржника про необхідність формування Верховним Судом висновку щодо питання застосування норми частини 2 статті 533 ЦК України в спірних правовідносинах повернення суми попередньої оплати в порядку, передбаченому частиною 2 статті 693 цього Кодексу (в контексті того, якщо в договорі вартість товару визначена в гривнях і наявне зазначення еквіваленту в іноземній валюті, але умови договору не передбачають можливості зміни вартості товару в гривнях у зв`язку з коливанням курсу національної валюти), оскільки відповідний висновок вже сформульовано в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 296/10217/15-ц зі спору, що виник з подібних правовідносин, тоді як наявна касаційна скарга не містить жодних вказівок щодо її подання на підставі пункту 2 частини 2 статті 287 ГПК України, зокрема, з наведенням вмотивованого обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в зазначеній постанові Великої Палати Верховного Суду.