ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 160/19571/22
адміністративне провадження № К/990/12531/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,
суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.
розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №160/19571/22
за позовом ОСОБА_1
до Дніпропетровської обласної прокуратури
про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2022 року (головуюча суддя: Неклеса О.М.)
і постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 9 березня 2023 року (головуючий суддя: Малиш Н.І., судді: Баранник Н.П., Щербак А.А.).
УСТАНОВИВ:
І. Історія справи
У грудні 2022 року ОСОБА_1 пред`явив позов Дніпропетровської обласної прокуратури, у якому просив суд:
- визнати поважними причини пропуску строку й поновити пропущений з поважних причин строк;
- визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Дніпропетровської області №219 від 28 серпня 2018 року, яким призначено службове розслідування стосовно прокурора Криворізької місцевої прокуратури №3 Дніпропетровської області ОСОБА_1 за інформацією про відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння;
- визнати протиправними дії працівників прокуратури Дніпропетровської області, пов`язані зі збиранням, зберіганням, використанням та поширенням конфіденційної інформації;
- зобов`язати керівника Дніпропетровської обласної прокуратури вчинити дії щодо поновлення порушених прав ОСОБА_1 шляхом відзиву дисциплінарної скарги.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що наказ №219 від 28 серпня 2018 року про початок службового розслідування базувався на інформації, отриманій незаконним шляхом, а тому має бути скасований. Також ОСОБА_1 мотивував позов тим, що під час службового розслідування працівники прокуратури Дніпропетровської області без його згоди збирали, зберігали, використовували та поширювали конфіденційну інформацію.
Покликаючись на приписи частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України"), ОСОБА_1 зазначав, що він у позасудову порядку відповідно до Закону України "Про звернення громадян" скористався можливістю оскарження дій працівників прокуратури Дніпропетровської області та 6 грудня 2022 року отримав лист-відповідь №17/1-32818-18 від 16 листопада 2022 року. На цій основі ОСОБА_1 стверджував, що строк звернення до адміністративного суду пропущено з поважних причин.
12 грудня 2022 року Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановив ухвалу, відповідно до якої:
- визнав неповажними підстави, зазначені ОСОБА_1 у клопотанні про поновлення строку;
- відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду;
- залишив без руху позовну заяву;
- надав ОСОБА_1 десятиденний строк, з моменту отримання копії ухвали, для усунення недоліків позовної заяви у спосіб подання: заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, у якій вказати інші підстави для поновлення строку, а також надати докази поважності причин його пропуску; доказів сплати судового збору в розмірі: 1984,80 грн.
У порядку цих усунення недоліків ОСОБА_1 подав до суду заяву, у якій просив визнати поважними причини пропуску строку та поновити його. Одночасно з цим ОСОБА_1 надав суду документ про сплату судового збору у сумі: 1984,80 грн.
Свою позицію стосовно строку звернення до суду ОСОБА_1 мотивував тим, що він скористався можливістю досудового вирішення спору, позаяк оскаржив наказ №219 від 28 серпня 2018 року про початок службового розслідування у порядку пункту 1 частини першої статті 4 Закону України "Про звернення громадян", а відтак для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення йому рішення за результатом розгляду скарги. Тож ОСОБА_1 наполягав на тому, що строк звернення до суду пропущено з поважних причин, а тому він має бути поновлений. Зрештою ОСОБА_1 зазначав, що протиправні дії, пов`язані з незаконним зберіганням конфіденційної інформації, є триваючими, тож строк на їхнє оскарження не потребує поновлення.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2022 року, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 9 березня 2023 року, підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду, вказані в заяві ОСОБА_1, визнано неповажними; відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до адміністративного суду із позовною заявою; позовну заяву повернуто ОСОБА_1 .
Місцевий суд виходив з того, що ОСОБА_1 пропустив місячний строк звернення до адміністративного суду, установлений частиною п`ятою статті 122 КАС України, оскільки подав позовну заяву через 4 роки після видачі наказу №219 від 28 серпня 2018 року про початок службового розслідування.
Одночасно з цим, суд зазначав, що жоден нормативно-правовий акт не передбачає ні можливості, ні обов`язку досудового вирішення подібного спору, тому факт звернення до відповідача не є досудовим порядком вирішення спору.
Також суд указав, що ОСОБА_1 уже подав позов до Дніпропетровської обласної прокуратури з такими вимогами, де справі був присвоєний номер 160/17252/22 та ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 4 листопада 2022 року позовна заява була залишена без руху з підстав пропуску строку звернення до суду. У цьому контексті суд зауважив, що у справі №160/17252/22 ОСОБА_1 покликався на лист-відповідь №17/1-32818-18 від 3 серпня 2022 року, отриманий 9 серпня 2022 року, за результатами оскарження ним дій працівників прокуратури Дніпропетровської області відповідно до Закону України "Про звернення громадян". Зауваживши те, що обидва листи-відповіді є аналогічними за змістом, суд указав, що про ймовірне порушення свої прав позивач дізнався 9 серпня 2022 року, тож навіть при застосуванні правила про трьохмісячний строк звернення позов слід було подати до 9 листопада 2022 року.
Місцевий суд також указав на відсутність доказів, які б підтверджували наявність об`єктивних, істотних та непереборних причин, що заважали ОСОБА_1 реалізувати своє право на звернення до суду із цим позовом зважаючи на те, що Кодексом адміністративного судочинства України обмежено строк на подання адміністративних позовів стосовно такої категорії.
Пославшись на ці обставини справи і недоведеність обставин, які б безумовно свідчили про об`єктивну неможливість вчасного оскарження наказу та дій, місцевий суд дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення ОСОБА_1 строку звернення до суду із цим позовом.
Переглянувши ухвалу про повернення позовної заяви, суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого суду про застосування до спірних правовідносин спеціального місячного строку звернення, встановленого частиною п`ятою статті 122 КАС України.
Апеляційний суд наголосив на тому, що законодавець виходить не тільки з факту безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про такі факти.
У цьому контексті суд апеляційної інстанції указав на відсутність заперечень позивача щодо його обізнаності із наказом прокурора Дніпропетровської області №219 від 28 серпня 2018 року про призначення службового розслідування та вчиненими діями на його виконання. Водночас суд з`ясував, що ОСОБА_1 оскаржував результати дисциплінарного провадження.
На тлі цих обставин суд апеляційної інстанції виснував, що позивач ще у 2018 році міг бути обізнаний про існування наказу №219 від 28 серпня 2018 року та дій відповідача, вчинених у 2018 році на виконання такого наказу. Суд зауважив, що з моменту їхнього прийняття і вчинення пройшло більше чотирьох років, проте ні в позові, ні в апеляційній скарзі скаржник не навів об`єктивних обставин та перешкод, які б заважали йому протягом такого тривалого періоду звернутися до суду з цим позовом.
Зрештою суд апеляційної інстанції констатував, що позивач безпідставно ототожнює подання звернень до Офісу Генерального прокурора в порядку Закону України "Про звернення громадян" з досудовим врегулюванням спору, передбаченим частиною четвертою статті 122 КАС України, та помилково вважає, що цей спір мав би вирішуватись шляхом врегулювання у досудовому порядку.
6 квітня 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 9 березня 2023 року, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
8 травня 2023 року Суд відкрив касаційне провадження з підстав, передбачених частиною другою, абзацом другим частини четвертої статті 328 КАС України, а саме: предметом касаційного оскарження є ухвала суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві (заявникові) та прийнята за результатом її апеляційного перегляду постанова суду апеляційної інстанції; підставами касаційного оскарження є порушення цими судами норм процесуального права.
Скаржник стверджує, що він не пропустив тримісячного строку звернення до суду, оскільки подав позов у межах цього строку після того як отримав лист-відповідь №17/1-32818-18 від 16 листопада 2022 року.
Одночасно з цим, скаржник вважає, що строк на оскарження дій працівників прокуратури Дніпропетровської області не потребує поновлення, оскільки оскаржувані дії тривають у зв`язку із протиправним зберіганням конфіденційної інформації.
Представник Дніпропетровської обласної прокуратури у відзиві просить залишити без задоволення касаційну скаргу, а оскаржувані судові рішення - без змін.
В обґрунтування своєї позиції зазначив, що за результатом службового розслідування 9 жовтня 2018 року до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів була подана дисциплінарна скарга про вчинення прокурором Криворізької місцевої прокуратури №3 Дніпропетровської області ОСОБА_1 дисциплінарного проступку. Надалі рішенням Комісії від 12 грудня 2018 року ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності на накладено на нього стягнення у виді звільнення з посади. Це стягнення було застосоване до ОСОБА_1 наказом прокурора Дніпропетровської області від 15 квітня 2019 року. Відповідне рішення ОСОБА_1 оскаржив до Вищої ради правосуддя, яка 12 березня 2019 року відмовила у її задоволенні. Зрештою зазначив про те, що ОСОБА_1 оскаржував відповідні рішенні в судовому порядку у справах №160/3602/19, №9901/146/19.
На тлі цих обставин представник відповідача вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій про те, що ОСОБА_1 був обізнаний про наявність оскаржуваних наказу та дій ще з серпня 2018 року, а докази поважності причин пропуску місячного строку звернення до суду відсутні.
ІІ. Мотиви Верховного Суду
Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить із такого.
Згідно з частиною першою статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 КАС України).