ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 816/315/18
касаційне провадження № К/9901/57608/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Полтавській області (далі - Управління) на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.04.2018 (суддя Бойко С.С.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.07.2018 (головуючий суддя - Бегунц А.О., судді - Любчич Л.В., Резнікова С.С.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Надійне обладнання та свердловинний сервіс" (далі - Товариство) до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
У С Т А Н О В И В:
У лютому 2018 року Товариство звернулось до суду із позовом до Управління, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 18.12.2017 № 0013681405 та від 28.12.2017 № 00144661405, № 0014471405.
На обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалося на те, що: реальність господарських операцій з ТОВ "Мелант Про" щодо придбання товару згідно договору поставки б/н від 11.05.2017 підтверджена належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які не містять дефектів форми та змісту, складеними належним чином зареєстрованими юридичними особами та платниками податку на додану вартість; отримання товарів працівником Товариства підтверджується наказом про відрядження, звітами про використання коштів, виданиїх на відрядження або під звіт, а транспортування товару - товарно-транспортними накладними і актами про спимання паливно-мастильних матеріалів; придбані у ТОВ "Мелант Про" товари були частково реалізовані Товариством на користь ТОВ "Спецмехсервіс" згідно договору поставки № 12/02-14-П від 13.02.2017, а решта - обліковується на складі позивача, що підтверджується даними субрахунку 281 "Товари на складі"; посилання Управління на те, що ТОВ "Мелант Про" має ознаки фіктивності, оскільки не має необхідної кількості трудових ресурсів та основних засобів, а також на те, що ТОВ "Мелант Про" здійснює реалізацію товару невідомого походження, введеного ним в обіг завдяки оформленню ТОВ "Іліар-Д" (яке, в свою чергу, є фігурантом кримінальних проваджень) недостовірних документів є безпідставними, оскільки контролюючий орган посилається на інформацію, яка не містить жодного доведеного факту, а ґрунтується лише на припущеннях. Також, Товариство послалося на те, на запит податкового органу позивач надав усі наявні у нього первинній бухгалтерські документи, які стосувалися фінансово-господарської діяльності Товариства, з огляду на що застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій є безпідставним.
Полтавський окружний адміністративний суд рішенням від 03.04.2018, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.07.2018, позов задовольнив: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 18.12.2017 № 0013681405 та від 28.12.2017 № 00144661405, № 0014471405.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій обґрунтовані тим, що: фактичне виконання господарських операцій між Товариством та ТОВ "Мелант Про" підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які не містять дефектів форми та змісту, виписаними належним чином зареєстрованими юридичними особами та платниками податку на додану вартість, з урахуванням того, що придбаний у зазначеного контрагента товар був використаний Товариством у власній господарській діяльності, зокрема, реалізований іншому суб`єкту господарювання; Управлінням ані в акті перевірки, ані під час розгляду справи не було надано будь-яких доказів, які б вказували на ведення ТОВ "Мелант Про" фіктивної діяльності, зокрема, доказів порушення кримінального провадження саме стосовно посадових осіб ТОВ "Мелант Про", вироку, постановленого за результатами розслідування кримінального провадження № 12017130000000083 від 07.02.2017, порушеного за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 191 Кримінального кодексу України; податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік платника податку від інших осіб, зокрема, від фактичної сплати його контрагентом, а також іншими суб`єктами господарювання у ланцюгу постачання.
Управління оскаржило рішення судів першої та апеляційної інстанції до Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, який ухвалою від 18.10.2018 відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, оскільки суди не надали належної правової оцінки тому, що аналізом наявної податкової інформації встановлено, що ТОВ "Мелант Про" не має достатньої кількості трудових ресурсів та основних засобів для здійснення господарської діяльності, останню декларацію з податку на додану вартість подало за червень 2017 року, аналізом даних Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що реалізований на користь позивача товар ТОВ "Мелант Про" придбало у ТОВ "Іліар-Д", яке, в свою чергу, також не має основних засобів та трудових ресурсів, відсутнє за податковою адресою та є фігурантом кримінальних проваджень № 12017130000000083 від 07.02.2017, № 32016040040000009 від 30.06.2017, № 12016130370002047 від 21.07.2016. Крім того, скаржник вказує на невідповідність технічних характеристик щодо вантажопід`ємності автомобіля, яким здійснювалося транспортування товару, а також на використання автомобілем меншої кількості пального, ніж необхідно було для здійснення поїздки до пункту навантаження.
У доводах касаційної скарги відповідач цитує норми матеріального та процесуального права, водночас не вказує, в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права, контролюючий орган фактично викладає обставини, якими він керувався під час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Товариство у запереченні на касаційну скаргу просить суд відмовити у її задоволенні, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін з підстав того, що усі доводи контролюючого органу грунтуються на недобросовісності ТОВ "Іліар-Д", яке не було контрагентом позивача, а було контрагентом ТОВ "Мелант Про" щодо якого, в свою чергу, податковим органом не проводилися будь-які перевірочні заходи (зустрічна звірка, запити на отримання інформації тощо), тоді як добросовісний платник, яким є позивач, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання податкових обов`язків іншими платниками податків.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою 19.09.2023 визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 20.09.2023.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та, враховуючи межі касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що Управління провело позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Мелант Про" за період з 01.05.2017 по 31.05.2017, результати якої були оформлені актом № 1658/16-31-14-05-09/39109641 від 11.12.2017, за висновками якого Товариством були порушені вимоги: пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.4 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 та пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.01.2016 №21, щодо недостовірності внесення даних до розділу ІІІ податкової звітності з ПДВ, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 201666,66 грн. та завищено від`ємне значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту за липень 2017 року на загальну суму 111833,34 грн.
Зокрема, у акті перевірки було вказано, що Товариство неправомірно сформувало податковий кредит травня 2017 року по господарських операціях з ТОВ "Мелант Про" щодо придбання послуг товару, оскільки: аналізом наявної податкової інформації встановлено, що ТОВ "Мелант Про" не має достатньої кількості трудових ресурсів та основних засобів для здійснення господарської діяльності, останню декларацію з податку на додану вартість та звіт за формою № 1-ДФ подало за червень 2017 року; аналізом даних Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що реалізований на користь позивача товар ТОВ "Мелант Про" придбало у ТОВ "Іліар-Д", яке, в свою чергу, також не має основних засобів та трудових ресурсів, відсутнє за податковою адресою та є фігурантом кримінальних проваджень № 12017130000000083 від 07.02.2017, № 32016040040000009 від 30.06.2017, № 12016130370002047 від 21.07.2016; Товариство не надало до перевірки сертифікати якості або інші документи, що підтверджують якість товару, паспортів заводів-виробників тощо; технічні характеристики щодо вантажопід`ємності автомобіля JAC, яким здійснювалося транспортування товару, не дають можливості здійснення ним перевезення товару, який був предметом договору поставки б/н від 11.05.2017, згідно наданих позивачем документів під час здійснення транспортування товару автомобілем було використано меншу кількість пального, ніж необхідно було для здійснення поїздки до пункту навантаження.
На підставі висновків вказаного акта перевірки Управління прийняло податкові повідомлення-рішення від 28.12.2017: № 00144661405, яким збільшило Товариству суму грошового зобов`язання за платежем: податок на додану вартість на 100834,00 грн. - за основним платежем; № 0014471405, яким зменшила Товариству розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за липень 2017 року на 111833,00 грн.
Також, Управлінням було прийняте податкове повідомлення-рішення від 18.12.2017 № 0013681405 про застосування до Товариства штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 510,00 грн. у зв`язку і з ненаданням Товариством у повному обсязі документів на запит Управління від 28.11.2017 № 1.
Відповідно до частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Положеннями підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
За приписами абзаців 1, 3 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Тобто, у податковому обліку понесені витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат. І тільки за повної відсутності таких документів, або у разі, коли такі документи є недостовірними, тобто не відображають реальних подій (господарської операції), податковий кредит може вважатися не підтвердженим.
За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товарів (робіт, послуг), яка призвела до об`єктивної зміни складу активів такого платника, придбання такого товару (робіт, послуг) з метою використання у господарській діяльності, наявності первинних документів, які підтверджують понесені витрати, платник податку має право на віднесення податку на додану вартість до складу податкового кредиту.