ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 240/33951/22
адміністративне провадження № К/990/25179/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,
суддів - Єресько Л.О., Жука А.В.,
розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №240/33951/22
за позовом ОСОБА_1
до Державної установи "Житомирська установа виконання покарань (№8)"
про визнання протиправною бездіяльності
за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвокатки Воронюк Катерини Юріївни
на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 8 лютого 2023 року (головуючий суддя: Нагірняк М.Ф.)
і постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2023 року (головуючий суддя: Полотнянко Ю.П., судді: Драчук Т.О., Смілянець Е.С.).
УСТАНОВИВ:
І. Історія справи
У грудні 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокатка Воронюк Катерина Юріївна пред`явила позов Державної установи "Житомирська установа виконання покарань (№8)", у якому просила суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача у частині неналежних умов його тримання у відповідності вимог чинного законодавства.
Позов був обґрунтований тим, що під час тримання ОСОБА_1 під вартою у Державній установі "Житомирська установа виконання покарань (№8)" адміністрація цієї установи порушувала житлово-побутові, санітарні, гігієнічні вимоги стосовно такого утримання, що справило пагубний вплив на позивача, який утримувався в неналежних умовах.
Разом із позовом було подане клопотання про поновлення строку звернення до суду.
27 грудня 2022 року Житомирський окружний адміністративний суд постановив ухвалу, якою визнав неповажними підстави для поновлення строку звернення до суду з цим позовом, залишив позовну заяву без руху та установив позивачу десятиденний строк для усунення її недоліків у спосіб надання:
- уточненої позовної заяви, конкретизувавши у чому проявилася протиправна бездіяльність відповідача щодо неналежних умов тримання ОСОБА_1 у слідчому ізоляторі, та зазначивши яким нормативним умовам і за який конкретний період не відповідали умови (житлово-побутові та санітарні) утримання саме позивача в слідчому ізоляторі, з доказами на підтвердження доводів;
- заяви про поновлення строку звернення до суду з обґрунтуванням інших причин пропуску строку на звернення до суду із цим позовом та доказів поважності причин його пропуску;
- доказів сплати судового збору в сумі: 992,40 грн.
Ця ухвала мотивована, серед іншого, тим, що у клопотанні про поновлення строку звернення до суду не наведені жодні обставини, які об`єктивно перешкоджали позивачу усвідомити, що умови його тримання під вартою в слідчому ізоляторі є неналежними з причини бездіяльності відповідача та перешкоджали позивачу звернутися до суду з цим позовом в межах шестимісячного строку.
Задля усунення недоліків позовної заяви представниця ОСОБА_1 подала до суду уточнену позовну заяву, клопотання про поновлення пропущеного строку і квитанцію про сплату судового збору у сумі: 992,40 грн.
8 лютого 2022 року Житомирський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про повернення позовної заяви на підставі пункту 9 частини першої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства (далі - "КАС України").
Суд мотивував ухвалу тим, що в уточненій позовній заяві позивач не вказав, за який саме період він оскаржує бездіяльність Державної установи "Житомирська установа виконання покарань (№8)" і порушення яких саме умов його тримання було допущено відповідачем.
Також суд дійшов висновку, що наведені у клопотанні причини пропуску строку звернення до адміністративного суду (незадовільний стан здоров`я, відсутність можливості зустрітися з адвокатом, проходження військової служби у складі Збройних Сил України з 25 лютого 2022 року) не можуть бути поважною підставою для поновлення цього строку, оскільки не підтверджені належними доказами.
14 червня 2023 року Сьомий апеляційний адміністративний суд переглянув цю ухвалу за скаргою ОСОБА_1 та відмовив у її задоволенні, лишивши без змін ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 8 лютого 2023 року.
Апеляційний суд установив, що предметом спору є протиправна бездіяльність відповідача в частині неналежних умов перебування позивача в слідчому ізоляторі в період з 26 жовтня 2018 року до 31 грудня 2021 року, проте позов був пред`явлений 16 грудня 2022 року, тобто з пропуском шестимісячного строку.
Дослідивши поважність причин пропуску позивачем строку на звернення до суду, вказаних у заяві про поновлення строку та зазначених в апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції погодився з позицією суду першої інстанції в тому, що ці підстави є неповажними.
13 липня 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокатка Воронюк К.Ю. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 8 лютого 2023 року і постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2023 року, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Скарга мотивована тим, що судові рішення ухваленні з неправильним застосуванням статті 122 КАС України і суди першої та апеляційної інстанцій дійшли необґрунтованого висновку про пропуск шестимісячного строку звернення до суду без поважних причин та відсутність підстав для його поновлення.
Скаржниця стверджує, що суди попередніх інстанцій залишили поза увагою її доводи стосовно того, що з 29 до 31 грудня 2021 року ОСОБА_1 перебував у лікарні, а ухвалою Богунського районного суду міста Житомира від 31 грудня 2021 року йому було змінено запобіжний захід у виді тримання під вартою на цілодобовий арешт із застосуванням електронних засобів контролю до 28 лютого 2022 року, що позбавляло його можливостей залишати житло і зустрічатися з адвокатом.
Разом з цим, скаржниця зазначає, що ОСОБА_1 не міг пред`явити позов до Державної установи "Житомирська установа виконання покарань (№8)", оскільки це могло негативно вплинути на нього як на особу, яка утримувалася в місцях попереднього ув`язнення.
Водночас додає, що навіть якби ОСОБА_1 мав об`єктивну можливість дізнатися про порушення своїх прав у період його ув`язнення, то він перебував у підлеглій залежності від відповідача і це могло б загрожувати його життю й здоров`ю.
У цьому контексті також зазначає, що у період утримання під вартою ОСОБА_1 не знав про порушення своїх прав, оскільки мав адвоката виключно по його основній справі. Таку обставину, як порушення своїх прав саме в частині неналежних умов тримання під час попереднього ув`язнення, ОСОБА_1 знайшла адвокат тільки після отримання усіх відповідей на адвокатські запити, отримання моніторингових звітів, які зайняли певний час.
Окремо скаржниця звертає увагу на такі обставини як: наявність у ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій згідно з посвідченням серії НОМЕР_1 від 8 грудня 2015 року; введення в Україні воєнного стану з 5:30 год 24 лютого 2022 року; зарахування ОСОБА_1 у списки особового складу військової частини НОМЕР_2 відповідно до наказу №23 від 25 лютого 2022 року.
На тлі цих обставин скаржниця наголошує, що суди попередніх інстанцій не врахували факту, що ОСОБА_1 є військовозобов`язаним та проходить службу у складі Збройних Сил України від початку введення воєнного стану, а відтак не мав об`єктивної можливості звернутися до суду у шестимісячний строк щодо регулювання будь-яких цивільних питань.
Також скаржниця зазначає, що суди не звернули уваги на те, що за весь час проходження військової служби ОСОБА_1 мав відпустку тривалістю 5 календарних днів з 7 до 12 листопада 2022 року відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 №272 від 6 листопада 2022 року. Стверджує, що у період цієї відпустки ОСОБА_1 мав одну зустріч з адвокатом, коли й дізнався про порушення своїх права та інтересів у частині неналежних умов тримання під вартою, та підписав договір про надання правової допомоги від 10 листопада 2022 року.
Тож, за доводами скаржниці, наведені обставини об`єктивно перешкодили ОСОБА_1 подати позов до суду у межах шестимісячного строку.
24 серпня 2023 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у цій справі.
Відповідач не подав відзиву на касаційну скаргу, копія ухвали про відкриття провадження доставлена в його електронний кабінет 24 серпня 2023 року. Відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.