ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 вересня 2023 року
м. Київ
справа №821/167/18
касаційне провадження № К/9901/53914/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бившевої Л.І.,
суддів: Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.,
розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (далі - Управління) на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 16.03.2018 (суддя Кисильова О.Й.) та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2018 (головуючий суддя - Лук`янчук О.В., судді - Бітов А.І., Ступакова І.Г.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шкіряний завод "Платан ЛТД" (далі - Товариство) до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИВ:
У січні 2018 року Товариство звернулось до суду із позовом до Управління, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.01.2018 № 0003741205 та № 0003751205.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що законодавець наділив правом податковий орган застосовувати штраф до платника податку згідно зі статтею 126 Податкового кодексу України у випадку сплати суми грошового зобов`язання, зазначеної в платіжному дорученні з затримкою сплати, проте не наділив правом податковий орган застосовувати штраф при виконанні пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України в разі зарахування коштів, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Також, Товариство посилалося на позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 16.06.2015 у справі № 21-377а15, згідно з якою дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов`язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених статтею 126 Податкового кодексу України.
Херсонський окружний адміністративний суд рішенням від 16.03.2018, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2018, позов задовольнив повністю: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 15.01.2018 № 0003741205 та № 0003751205.
Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що законодавець наділив правом податковий орган застосовувати штраф до платника податку згідно з положеннями статті 126 Податкового кодексу України у випадку сплати суми грошового зобов`язання, зазначеної в платіжному дорученні, з затримкою сплати, проте не наділив правом податковий орган застосовувати штраф при виконанні пункту 9 статті 87 Податкового кодексу України в разі зарахування коштів, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.
Управління подало до Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування всіх обставин у справі, просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким у задоволення позову відмовити.
В обґрунтування вимог касаційної скарги Управління посилається на те, що до платника податків були застосовані штрафні санкції за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов`язань згідно податкового повідомлення-рішення від 18.07.2017 № 0030181205 та самостійно визначених податкових зобов`язань згідно податкових декларацій з плати за землю (земельний податок) за 2016 рік (від 22.02.2016 № 9021714383) та за 2017 рік (від 17.02.2017 № 9022753604). Контролюючий орган спрямував самостійно сплачені позивачем кошти із земельного податку на погашення заборгованості із цього податку за минулі періоди у відповідності до положень пунктів 87.1, 87.9 статті 89 Податкового кодексу України, з огляду на що сплата Товариством податкового зобов`язання перед погашенням податкового боргу не може вважатися належною сплатою податкового зобов`язання та тягне за собою відповідальність, передбачену пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України.
У відзиві на касаційну скаргу Товариство просить суд відмовити у її задоволенні, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін з підстав того, що позивачем були дотримані вимоги пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України та самостійно сплачено суму податкових зобов`язань, визначених у поданих ним податкових деклараціях, та податковий борг у повному розмірі, що підтверджується платіжними дорученнями.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 19.09.2023 закінчив підготовку справи до касаційного розгляду, визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами і призначив справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження з 20.09.2023.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про наступне.
Суди попередніх інстанцій установили, що у Товариством обліковувалися грошові зобов`язання з земельного податку, які самостійно задекларовані відповідно до: податкової декларації з плати за землю (земельний податок) за 2016 рік (від 22.02.2016 № 9021714383) у сумі 38606,34 грн.; податкової декларації з плати за землю (земельний податок) за 2017 рік (від 17.02.2017 № 9022753604) у сумі 51112,48 грн. Також Товариству були визначені грошові зобов`язання із земельного податку у сумі 17011,00 грн. згідно податкового повідомлення-рішення (форми "Ш2) від 18.07.2017 № 0030181205. Крім того, у Товариства обліковувався податковий борг із земельного податку на податку на прибуток, який, зокрема, був предметом судового спору у справах № 821/1411/16 та № 821/1193/17.
Грошові зобов`язання із земельного податку на податковий борг Товариство сплачувало наступним чином: платіжне доручення від 16.01.2017 № 1481 у сумі 65667,60 грн. (стягнення в рахунок погашення боргу за рішенням суду від 22.11.2016 у справі № 821/1411/16); платіжне доручення від 27.01.2017 № 909 у сумі 17762,40 грн. (погашення боргу за рішенням суду від 22.11.2016 у справі № 821/1411/16); платіжне доручення від 29.08.2017 № 1110 у сумі 50734,45 грн. (погашення боргу); платіжне доручення від 01.02.2017 № 916 у сумі 3217,20 грн. (земельний податок за грудень 2016 року); платіжне доручення від 28.02.2017 № 968 у сумі 4259,37 грн. (земельний податок за січень 2017 року); платіжне доручення від 06.04.2017 № 1004 у сумі 4259,37 грн. (земельний податок за лютий 2017 року); платіжне доручення від 19.06.2017 № 95 у сумі 8518,74 грн. (земельний податок за квітень, травень 2017 року); платіжне доручення від 19.07.2017 № 123 у сумі 8518,74 грн. (земельний податок за червень, липень 2017 року); платіжне доручення від 08.08.2017 № 1087 у сумі 4259,37 грн. (земельний податок за липень 2017 року); платіжне доручення від 28.09.2017 № 1134 у сумі 4259,37 грн. (земельний податок за серпень 2017 року); платіжне доручення від 20.10.2017 № 1151 у сумі 4259,37 грн. (земельний податок за вересень 2017 року); платіжне доручення від 15.11.2017 № 1184 у сумі 4734,36 грн. (земельний податок за жовтень 2017 року); платіжне доручення від 10.01.2018 № 1211 у сумі 4259,37 грн. (земельний податок за листопад 2017 року).
В свою чергу, у зв`язку з наявністю у Товариства на час сплати ним вказаних вище сум грошових зобов`язань податкового боргу, податковий орган сплачені позивачем кошти у відповідності до пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України спрямовував в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення.
Управлінням провело камеральну перевірку Товариства з питання своєчасності сплати податкового зобов`язання по земельному податку, визначеного податковими деклараціями за 2016-2017 роки та податковим повідомленням-рішенням від 18.07.2017 № 0030181205, результати якої оформлені актом від 15.12.2017 № 002492/21-22-12-05/00307974 (далі - акт перевірки), за висновками якого встановлено порушення Товариством вимог пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України, що мало вираз у несвоєчасній сплаті позивачем податкових зобов`язання по земельному податку, які нараховані відповідно до: податкової декларації з плати за землю (земельний податок) від 22.02.2016 №9021714383 з граничними термінами сплати до 30.11.2016, 30.12.2016, 30.01.2017; податкової декларації з плати за землю (земельний податок) від 17.02.2017 №9022753604 з граничними термінами сплати до 02.03.2017, 30.03.2017, 30.04.2017, 30.05.2017, 30.06.2017, 30.07.2017, 30.08.2017, 30.09.2017; податкового повідомлення-рішення (форми "Ш") від 18.07.2017 № 0030181205 з граничними термінами сплати до 04.08.2017.
Зокрема, згідно розрахунку штрафних санкцій Товариством допущено затримку сплати зобов`язання на 211, 201, 190, 180, 171, 152, 127, 121, 91, 60 календарних днів на загальну суму 30948,30 грн., з огляду на що Управління прийняло податкове повідомлення-рішення від 15.01.2018 № 0003741205, яким до Товариства був застосований штраф відповідно до пункту 126.1 статті 126 ПК України у розмірі 20% у сумі 6189,66 грн. За затримку сплати грошового зобов`язання на 30 та 25 календарних дні на загальну суму 21269,70 грн. Управління прийняло податкове повідомлення - рішення від 15.01.2018 № 0003751205, яким до Товариства був застосований штраф відповідно до пункту 126.1 статті 126 ПК України у розмірі 10% у сумі 2126,97 грн.