ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 820/3388/18
касаційне провадження № К/9901/68186/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Юрченко В.П., Ханової Р.Ф.,
розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Харківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.06.2018 (суддя Мар`єнко Л.М.), додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.07.2018 (суддя Мар`єнко Л.М.), постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2018 (головуючий суддя - Жигилій С.П., судді - Перцова Т.С., Курило Л.В.) та додаткове рішення Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2018 (головуючий суддя - Жигилій С.П., судді - Перцова Т.С, Сіренко О.І.) у справі за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Харківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (надалі - позивач, платник) звернулась до суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі - відповідач, Управління, контролюючий орган), в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення Управління від 15.03.2018 №258/10/20-23-13-02 про відмову позивачу у переведенні на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності з 01.04.2018; зобов`язати відповідача здійснити реєстрацію позивача як платника єдиного податку шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.
На обґрунтування позовних вимог позивач послався на протиправність оскаржуваного рішення з підстав того, що на день подання заяви про реєстрацію платником єдиного податку у позивача була відсутня податкова заборгованість, оскільки наявність податкового боргу та податкової вимоги про сплату боргу спростовуються відповідними судовими рішеннями, які набрали законної сили.
Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 14.06.2018, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2018, позов задовольнив частково, визнав протиправним та скасував рішення Харківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області від 15.03.2018 №258/10/20-23-13-02 про відмову позивачу у переведенні на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності з 01.04.2018, зобов`язав Харківську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області вирішити питання щодо реєстрації позивача як платника єдиного податку, з урахуванням правової позиції, наданої судом у рішенні. В іншій частині позовних вимог відмовив.
Задовольняючи позовні вимоги у визначеній частині, суди виходили з того, що контролюючим органом не доведено наявності у позивача податкового боргу станом на день подання заяви про реєстрацію платника єдиного податку, а тому оскаржуване рішення відповідача від 15.03.2018 №258/10/20-23-13-02 є протиправним і підлягає скасуванню.
19.06.2018 позивач звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового судового рішення та відшкодування позивачу судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката у розмірі 5000,00 грн.
Додатковим рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05.07.2018, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2018, задоволено заяву позивача про відшкодування позивачу судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката у справі, доповнено рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.06.2018, стягнуто з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, на користь позивача у розмірі 5000,00 грн.
26.10.2018 від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового судового рішення, в якій заявник просить суд апеляційної інстанції ухвалити додаткове судове рішення у справі, яким стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката у розмірі 11000,00 грн.
В обґрунтування вимог поданої заяви вказує, що у відзиві на апеляційну скаргу позивач у порядку частини сьомої статті 139 КАС України заявив про подання додаткових доказів на підтвердження судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення по суті спору. У зв`язку з такими обставинами апеляційний суд буд позбавлений процесуальної можливості вирішити питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу адвоката під час ухвалення постанови від 23.10.2018.
08.11.2018 до Харківського апеляційного адміністративного суду відповідачем подано клопотання про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги адвоката. Вказує, що сума витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 11000,00 грн є такою, що жодним чином не узгоджується з часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних послуг та обсягом таких послуг. Фактично, прописуючи фіксовану суму гонорару адвоката у договорі про надання правової допомоги від 01.04.2018, сторони повністю нехтують вимогами частини п`ятої статті 134 КАС України, оскільки на момент укладання договору неможливо передбачити обсяг робіт та час необхідний адвокату на надання відповідних послуг.
Харківський апеляційний адміністративний суд додатковою постановою від 26.11.2018 заяву позивача про відшкодування позивачу судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката у справі, задовольнив частково, прийняв додаткову постанову, якою стягнув на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, у розмірі 9000,00 грн.
Задовольняючи заяву у частині заявлених вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним зі складністю справи та з виконаною адвокатом роботою (наданими послугами); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а суми, які заявлені до відшкодування позивачу за надання послуг та виконання робіт з правової (правничої) допомоги є належним чином обґрунтовані на предмет їх розміру, який визначений в поданій заяві. Наданими документами підтверджується факт надання адвокатом правової допомоги позивачу у формі представництва та участі у судових засіданнях. Факт представництва адвокатом інтересів позивача у судових засіданнях підтверджується і протоколами судового засідання.
Не погодившись із усіма зазначеними вище судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати всі зазначені вище рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог і відмову у задоволенні заяви про відшкодування судових витрат на правничу допомогу.
В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач зазначає про неврахування судовими інстанціями наявність у позивача заборгованості зі сплати податкових зобов`язань, що унеможливлює переведення платника на спрощену систему оподаткування.
Також скаржник посилається на необґрунтованість додаткових постанов, оскільки судами не враховано, що заявником не надано доказів в підтвердження обсягу наданих послуг та їх вартості. Вважає, що стягнуті витрати не є співмірними із складністю справи та виконаними адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, оскільки підготовка та представництво інтересів позивача у судовому засіданні не потребує значного часу надання адвокатом зазначених вище послуг, та справа не може вважатися справою значної складності.
Позивач відзив (заперечення) на касаційну скаргу суду не надав, що не перешкоджає її розгляду.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 19.12.2018 відкрив провадження за касаційною скаргою позивача та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 19.09.2023 призначив справу до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 20.09.2023.
Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з таких мотивів.
Як установлено судовими інстанціями, позивач є фізичною особою - підприємцем, перебуває на податковому обліку в Харківській ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області як платник податків з 18.08.2014.
07.03.2018 позивач звернулася до податкового органу із заявою про застосування спрощеної системи оподаткування з 01.04.2018.
У відповідь на вказане звернення листом від 15.03.2018 №258/10/20-23-13-02 відповідач повідомив про відмову позивачу у реєстрації суб`єкта господарювання як платника єдиного податку третьої групи з 01.04.2018 з підстав наявності у платника на день подання заяви про реєстрацію платником єдиного податку податкового боргу, крім безнадійного податкового боргу, що виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс - мажорних обставин). Також у вказаному листі повідомлено, що згідно ІС "Податковий борг" станом на 07.03.2018 позивач має заборгованість з єдиного податку з фізичних осіб - 128980,43 грн (без урахування пені та штрафних санкцій), у зв`язку з чим контролюючим органом надіслано позивачу податкову вимогу від 31.10.2017 №54550-17 на суму податкового боргу по єдиному податку у розмірі 128 980,43 грн.
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваного рішення, Верховний Суд виходить із такого.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Підпунктом 291.2 статті 291 ПК України визначено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою (пункт 291.3 статті 291 ПК України).
Право на застосування спрощеної системи оподаткування в наступному календарному році мають платники єдиного податку за умови неперевищення протягом календарного року обсягу доходу, встановленого для відповідної групи платників єдиного податку (пункт 292.16 статті 292 ПК України).
Для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб`єкт господарювання подає до органу державної податкової служби заяву (підпункт 298.1.1 пункт 298.1 статті 298 ПК України).
Підпунктом 298.1.4 пункту 298.1 статті 298 ПК України передбачено, що суб`єкт господарювання, який є платником інших податків і зборів відповідно до норм цього Кодексу, може прийняти рішення про перехід на спрощену систему оподаткування шляхом подання заяви до контролюючого органу не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного календарного кварталу. Такий суб`єкт господарювання може здійснити перехід на спрощену систему оподаткування один раз протягом календарного року.
Перехід на спрощену систему оподаткування суб`єкта господарювання, зазначеного в абзаці першому цього підпункту, може бути здійснений за умови, якщо протягом календарного року, що передує періоду переходу на спрощену систему оподаткування, суб`єктом господарювання дотримано вимоги, встановлені в пункті 291.4 статті 291 цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 1 пункту 299.9 статті 299 ПК України підставами для прийняття органом державної податкової служби рішення про відмову у видачі суб`єкту господарювання свідоцтва платника єдиного податку є виключно невідповідність такого суб`єкта господарювання вимогам статті 291 ПК України.
За правилами підпункту 291.5.8 пункту 291.5 статті 291 ПК України не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп: платники податків, які на день подання заяви про реєстрацію платником єдиного податку мають податковий борг, крім безнадійного податкового боргу, що виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).
Відмовляючи позивачу у переході на спрощену систему оподаткування, податковий орган посилався на підпункт 291.5.8 пункту 291.5 статті 291 ПК України, за приписами якого не можуть бути платниками єдиного податку першої-третьої груп суб`єкти господарювання, які на день подання заяви про реєстрацію платником єдиного податку мають податковий борг, крім безнадійного податкового боргу, що виник внаслідок дії обставин непереробної сили (форс-мажорних обставин).
Як установлено судами попередніх інстанцій, за висновком відповідача станом на 07.03.2018 позивач мав заборгованість з єдиного податку з фізичних осіб у розмірі 128980,43 грн, у зв`язку з чим платнику надіслано податкову вимогу від 31.10.2017 №54550-17.
Судами також установлено, що обставини відсутності у позивача податкового боргу з єдиного податку починаючи з 2015 року у розмірі 128980,43 грн були неодноразово встановлені судовими рішеннями у справах №820/6902/15, №820/2229/16, №820/360/17, №820/5323/17.
Так, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13.09.2016 у справі №820/6902/15, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2016 позов платника до податкового органу про скасування податкової вимоги задоволено, скасовано податкову вимогу від 20.05.2015 №1812-25 на суму 114177,12 грн.
Вказаним судовим рішенням встановлено, що платником було виконано обов`язок по сплаті єдиного податку за І квартал 2015 року в сумі 114080,12 грн відповідно до платіжного доручення від 05.06.2015 №1, однак платіжне доручення не було виконано саме з вини банку, незважаючи на наявність на рахунках позивача грошових коштів, у зв`язку з чим у податкового органу не було підстав для надсилання позивачу оскаржуваної податкової вимоги від 20.05.2015 №1812-25.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 08.02.2017 у справі №820/2229/16, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2017 позов платника до податкового органу про скасування податкової вимоги задоволено, визнано протиправною та скасовано податкову вимогу від 14.04.2016 №1913-17 на суму 128980,43 грн.
В межах розгляду вказаної справи судом встановлено, що позивачем у повному обсязі виконаний обов`язок перерахування єдиного податку контролюючому органу за 2015 рік у загальному розмірі 400000,00 грн, вини платника у порушенні строків немає, оскільки кошти не зараховані до державного бюджету з вини банківської установи, в якій обслуговується платник, а тому у контролюючого органу були відсутні правові підстави для направлення позивачу податкової вимоги від 14.04.2016 №1913-17 на суму 128980,43 грн.
Окрім зазначеного, позивач звертався до податкового органу із заявою про застосування спрощеної системи оподаткування з 01.01.2017, однак позивачу було відмовлено у застосуванні спрощеної системи оподаткування з аналогічних як у цій справі підстав, а саме: з підстав наявності у позивача заборгованості за платежем єдиний податок з фізичних осіб у сумі 128980,43 грн. Вказані дії податкового органу були оскаржені позивачем в судовому порядку.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20.04.2017 у справі №820/360/17, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2017, скасовано рішення податкового органу про відмову позивачу у реєстрації суб`єкта господарювання як платника єдиного податку третьої групи, оформлене листом від 16.12.2016 №8138/10/202318023, зобов`язано податковий орган повторно розглянути заяву позивача про реєстрацію суб`єкта господарювання як платника єдиного податку третьої групи.